168771 (625195), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Сірі опідзолені грунти відрізняються від світло-сірих більш розвиненим гумусовим (30-35 см) і слібим емовіальним горизонтом. Імовіальний горизонт у них такожменш розвинений і більше гумусований (1,7-2,5% гумусу), характеризується зниженою кислотністю (рН 5,2-7), більшим ступенем насищеності основами (76-95%) і підвищеним вмістом поживних речовин. Однак природна родючість цих грунтів недостатня для одержання на них високих урожаїв. Середні показники фізико – хімічних властивостей і механічного складу даного грунту наведено в таблиці 3, 4.
В басейні річки Устя розташовані також чорноземи опідзолені та неглибокі. Механічний склад чорноземних грунтів легкосушинковий з високим мулом та крупного пилу (таблиця 5). Структура орного шару зернисто – грудкувата. Верхній горизонт характеризується слабокислою або нейтральною реакцією грунтового розчину. Мікробіологічна активність цих грунтів висока, але в зв’язку з тим, що вміст гумусу в них порівняно невеликий, азотні добрива на них мають значний ефект. Фосфорною кислотою у доступній для рослин формі ці грунти забезпечені краще, тому ефективність фосфорних добрив дещо нижча, ніж азотних. Ці види добрив рекомендується вносити сумісно. Калійні добрива тут також малоефективні, але сумісне їх використання з азотними і фосфорними дає добрі результати.
Що стосується торфових грунтів (торфовищ), то залежно від грибини верхнього торфового горизонту болотні грунти розділяють на мулувато-болотні, торфувато-болотні, торфово-болотні та торфовища. За характером водного живлення і літологічними умовами серед торфовищ розрізняють низинні, перехідні, верхові. Низинні болота знаходяться на заплаві річки Устя. Переважаючи тином водного живлення низинних боліт є грунтово помірне, води якого більш мінералізовані, між поверхневі. Тому рослинний покрив тут багатий і різноманітний між навехових і перехідних болотах. З мізинних боліт найбільш поштрені осоково-гілкові, різнотравно-осокові, очеретяні і деревно – очеретяні. Ці болота характеризується значним ступенем розкладу (20 – 50%), золи коливається у межах 8 – 20%, а в окремих випадках досягає 50%. Низовинні торфовища мають великі запаси азоту (2,6 – 4,0%), інколи й фосфору (0,6 – 0,8%), але містять дуже мало калію (0,01 – 0,1%). Отже, без в них калійних добрив ці торфовища практично неродючі. Низинні торфовища також недостатньо забезпечені мікроелементами, і тому без внесення мікродобрив не дають задовільних урожаїв.
В зв’язку з грбистим і хвилястим рельєфом басейну річки Устя та інтенсивним використанням грунти зазнають значного виливу водної ерозії. На слаборозмитих землях необхідно зменшувати площі просомних культур і вироваджувати сивозміни з посівом багаторічних трав. Обробіток грунту слід проводити тільки поперек схилів. Зяблеву орамку доцільно поєднувати глибоким ропущенням або щільнюванням і доповнювати валкуванням або пулкуванням. Середньо та сильно розмиті грунти приронню родючість втратили настільки, що відновити в умовах польових сивізмін неможливо. Тому на цих землях необхідно вироваджувати полезахисні сивозміни.
У місцях де утворилися яри, становище можна поміняти за допомогою певних лісомеліоративних заходів (замінення і затримка ярів, створення прияружних лісових смуг), гідротехнічних споруд (підмірні стінки, лотки, перепади, швидпотоки тощо).
Таблиця 3
Фізико – хімічні властивості сірих опідзолених грунтів
| Грунти | Глибина зразка, см | рН | Гідролітична кислотність | Ввібраних основ | Ступінь насичення основами % | Гумус % |
| мг-ека на 100г грунту | ||||||
| Сірий опідзолений | 0-20 | 5,7 | 2,49 | 10,67 | 76,5 | 1,76 |
| Легкосуглинковий | 30-40 | - | 2,23 | - | 83,7 | 0,93 |
Таблиця 4
Механічний склад опідзолених грунтів, %
| Грунтова відміна | Глибина зразка, см | Розміри частинок, мм | ||||||
| Пісок | ПЧЛ | мул | Фізична глибина | |||||
| >0,25 | 0,25-0,05 | 0,05-0,01 | 0,01-0,005 | 0,005-0,001 | >0,001 | 0,01 | ||
| Сірі опідзолені | 0-20 | 0,02 | 10,33 | 62,72 | 5,12 | 4,82 | 15,54 | 25,48 |
| Крупнопилуваті | 30-40 | 0,11 | 10,05 | 52,22 | 5,18 | 4,48 | 19,48 | 29,14 |
| Легкосуглинкові | 60-70 | 0,12 | 10,33 | 60,02 | 4,52 | 4,32 | 19,32 | 28,16 |
Таблиця 5
Механічний склад чорноземних грунтів, %
| Грунтова відміна | Глибина зразка, см | Розміри частинок, мм | ||||||
| Пісок | ПЧЛ | мул | Фізична глибина | |||||
| >0,25 | 0,25-0,05 | 0,05-0,01 | 0,01-0,005 | 0,005-0,001 | >0,001 | 0,01 | ||
| Сірі опідзолені | 0-20 | 0,17 | 11,32 | 61,30 | 4,26 | 4,98 | 16,32 | 25,76 |
| Крупнопилуваті | 25-35 | 0,14 | 7,45 | 62,44 | 5,72 | 4,00 | 18,70 | 28,52 |
| Легкосуглинкові | 45-50 | 0,04 | 9,52 | 56,72 | 3,64 | 4,12 | 15,20 | 22,96 |
1.4 Гідрологічні характеристики річки
Річка Устя не являється однією з найбільших річок Рівненщини. Устя втікає в річку Горинь і являється її лівою притокою. Устя, як і більшість річок Рівненщини, протікає з півдня на північ. Дана річка має лише дві ліві притоки: річка Безодня і Устя (струмок). Загальна довжина річки Устя 68 км. довжина водотоку у межах Рівненської області також 68 км. Отже, річка Устя протікає лише на Рівненщині. Площа водозбору даної річки = 762 км2. Також площа водозбору у межаххобласті. Устя має 28 струмків, а сумарна довжина в області 114.
Що стосується річки Безодня, то її загальна довжина водотоку становить 13 км. Також довжина у межах області. Площа водозбору становить 68,9 км2. Має 4 струмки, і сумарна довжина в області приток = 16.
Устя (струмок) має загальну довжину водотоку 24 км. також довжина довжина у межах області. Загальна площа водозбору даної річки 126 км2, має 2 струмка.
Отже, Устя, та її обидві ліві притоки протікають лише на Рівненщині, не виходячи за її межі. Елементи річкового басейну мал. 2.
Річка Устя характеризується інтенсивним підвищенням рівнів води під час весняної повені та низьким стоянням у літню нежень. Восени та взимку рівні води у річці дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг. Весняне піднесення рівнів води в середньому припадає на першу декаду березня, іноді-на третю декаду лютого Найбільш ранні дати підвищення рівнів води внаслідок сніготворення припадають на першу декаду лютого. Найпізніші-на початок квітня. Іноді під час повені буває 2, рідше 3 р. Повінь у середньому триває 40-45 днів. Розподіл річного поверхневрго стоку можна побачити на мал.3
Останнім часом на характеристику стану все помітніше починає впливати господарська діяльність. Осушення боліт, регулювання русел, лісоолрамеліорація певною мірою зумовлюють складові частини водню балансу території. Зменшення стоку пов’язане зі збільшенням сумарного випаровування з осушенням і інтенсивно використовуваних учідо, втратами поверхневого стоку на заповнення водовмісного шару вище рівня грунтових вод на осушених торфовищах та на заповнення каналів, перекритих шлюзами-регуляторами.
Збільшенню стоку сприяє також додатковий притік підземних вод унаслідок розкриття каналами водоносних горизонтів, включення замкнутих безтічних ділянок водозбору.
Максимальні втрати води в рік, області спостерігаються на весні під час повені та влітку після злив. Великі втрати нанесені бувають у ті роки, коли є значний сніговий покрив, а сніготанення протікає з великою інтенсивністю. Найчастіше зливові наводки бувають у тиші. Вони формуються зливовими дощами та зливами, які звичайно випадають над невеликими площами. Величина максимального зливового стоку залежить від кількості опадів, які випали під час зливи, їх інтенсивності: та характеру поверхні водозбору. Від злив на річці Усті та її притоках формуються високі паводки, які завдають великої шкоди навколишньому господарству. Під час таких паводків відбувається інтенсивний злив грунтів.
Узимку та влітку, коли немає опадів, річка живится підземними водами.
Тривалість спляшчого періоду на річці Устя влітку становить 130-160 днів, найбільш маловодного-15-30 днів. Почак літнього спляшчого періоду припадає на травень-початок червня, а закінчується літне смежень у листопаді.
На території, де протікає річка Устя, покрившими породами є лесовидні суглишки, які легко розливаються водними потоками. Тут унаслідок значних нахилів поверхні, малого заміснення та водно-фізичних властивостей грунтів широко розвинена водна ерозія, остерігається злив грунту, ріст ярів. З цими явищами ведуть боротьбу за допомогою залісення критих схилів ярів, випровадження аеротехніки, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд.
1.5 Спостереження і контроль за станом поверхневих вод в басейні річки Устя.
Рівненський обласний центр з гідрометеорології здійснював контроль та щомісячні спостереження за станом води в р. Устя в 2 пунктах.
Середньорічний вміст забруднюючих компонентів в 2001-2002 роках р. Устя наведений в таблиці 6.
Таблиця 6
Середньорічні показники води р. Устя за даними щомісячних спостережень Рівненського центру з гідрометеорології
| Рік | БСК повне (в ГДК) | Азот нітратний | Азот амонійний (в ГДК) | Шестивалентний хром (мг/дм3) | Сполуки міді (мг/дм3 до природного тону) | Нафтопродукти (в ГДК) |
| 20,5 км вище м. Рівне, 1,5 км вище м. Здолбунів | ||||||
| 2001 | 1,20 | 0,56 | 0,98 | 0,001 | 0,97 | |
| 2002 | 1,32 | 0,50 | 1,00 | 0,001 | 0,87 | |
| 2,5 км нижче м. Рівне, нижче скиду ОВДКП «Рівнеоблводоканал» | ||||||
| 2001 | 1,70 | 2,40 | 2,80 | 0,008 | 0,008 | 2,2 |
| 2002 | 2,37 | 4,06 | 4,06 | 0,005 | 0,006 | 2,2 |
У верхній частині р. Устя, 20,5 ки. вище м. Рівне, протягом 2002 р. середньорічні забруднення азоту сітритним, азотом нітратним, азотом алманійним, нафтопродуктами, сполуками цинку та синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР) не перевищували ГДК. Вміст кисню був в межах порисн і становив 6,26-10,50 мг/дм3 в “літній” період та 9,80-13,40 мг/дм3 в “зимовий” період. Хімічне споживання кисню спостерігають в межах 12,60-56,50 мг/дм2. Однак в окремі місяці спостерігалися перевищення ГДК по БСК5.
У 2002 році досить високим зменшився рівень забруднення р. Устя нижче м. Рівне, нижче ск. Стічних вод очисних споруд “Рівне-облводоноканал”. Такий стан забруднення річки та низький вміст розчиненого у воді кисню є наслідком організованих скидів забруднюючих речовин та неспроможливістю очисних споруд “нейтралізувати” забруднення. Протягом року зафіксовано 4 випадки високого забруднення пестивалентний хроном, аксимальний вміст якого спостерігався в травні (0,021км2/дм3) та сполук міді, максимальний вміст яких спостерігався в червні (0,033 м/дм3). Хімічне споживання в кисню спостерігають в межах 19,0-58,0мг/дм3 .
Використання води р. Устя складає близько 21,0 млн. м3.
Річка Устя є самою забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень (згідно звіту про стан навколишнього середовища в Рівненській області у 2001 р.).Значний вплив на якість води мають скиди недостатньо очищених вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів.Перелік основних водокористувачів-забруднювачів водних об’єктів.Табл.7
Таблиця 7
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
