164489 (624792), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Очевидно, що затяжна економічна криза й падіння доходів населення позначилися на падінні виробництва кондитерських виробів (мал. 2.2)

виробничий комерційний показник

Малюнок 2.2 - Виробництво кондитерських виробів на Україні 2001 - 2007 р. (тис. тонн).

Причина різкого спаду обсягів виробництва в кондитерської галузі стало зменшення обсягу внутрішнього споживчого ринку через низьку купівельну спроможність населення й втрати ринків збуту.

У цей період ринок України заповнився дешевою продукцією Польщі й Туреччини. Також з'явилася й дорога, високоякісна продукція Німеччини й Голландії. Ажіотажний попит на імпортну продукцію можна пояснити наступної. Справа в тому, що до кризи споживачі мали доступ в основному до продукції фабрик, розташованих у їхньому регіоні. Тому місцеві виробники могли збувати всю свою продукцію, незалежно від якості й упакування. Виключенням була лише дорога продукція більших фабрик Києва й Москви.

Більшість великих фабрик, таких як АТЗТ Львівська кондитерська фірма «Світоч», ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса», ВАТ «Донецька кондитерська фабрика» працюють при 100 % завантаженості потужностей.

На багатьох фабриках постійно розширюється асортименти випускаємої продукції, обновляється встаткування. Однак завантаженість підприємств у середньому по галузі становить 80 %. Так, наприклад Херсонська кондитерська фабрика завантажена на 90 %, кондитерська фабрика «Харків'янка» на 30 %, компанія А.В.К. на 70 %, Одеська на 50 %.

Так у серпні 2007 року ВАТ «Вінницька кондитерська фабрика» запустила нову голландську лінію по виробництву пористого шоколаду. У Дніпропетровську наприкінці 2008 року заробила німецька шоколадна фабрика «Rainford», на АТЗТ «Буковина» у Чернівцях в 2003 році придбала й установила Австрійську лінію по виробництву вафельних трубочок, в 2003 році на технічне переоснащення було витрачено 700 тис. грн., а в 2003 році майже 1,5 млн. грн. В 2007 році на цьому підприємстві встановлюється нова німецька лінія по виготовленню плиткового шоколаду. До останніх технічних придбань АТЗТ можна віднести також чеський фасовочно-пакувальний автомат. На ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика»: в 2007 році завершило підготовчі роботи із запуску другої черги вафельного цеху, для якої було придбано австрійське встаткування. На ньому випускається вафельна продукція під маркою «Престиж».

Не всі фабрики використають виробничу потужність підприємства й мають коефіцієнти використання на багато нижче, ніж середньо галузеві.

Візьмемо для приклада Одеську кондитерську фабрику. Вона за останні кілька років зробила чималі грошові уливання у виробництво. АТ «Одеська кондитерська фабрика» придбало й запустило дві сучасні лінії: по виробництву шоколаду й цукерок асорті фірми «Bindler» («Біндлер», Німеччина) і по виробництву мікрокарамелі фірми «Klockner Hansel» («Клокнер Хенсел», Німеччина). Перша лінія заробила в 2002 році, друга - 2003 року.

Після запровадження в дію цих ліній український ринок одержав новий шоколад «Одеса», цукерки «Асорті» і карамель «Люкс».

Однак, при потенційній потужності цього підприємства 40, 42 тис. тонн кондитерських виробів у рік, річний обсяг виробництва в 2007 році склав 20,8 тис. тонн, що становить 50 % від потужності фабрики. Таким чином, коефіцієнт використання становить:

Кисп. = Qвып / M,

де Кисп. - коефіцієнт використання,

Qвып – обсяг випуску,

М - виробнича потужність,

отже Кисп. = 20,8/40,42 = 0,5.

Збільшивши коефіцієнт використання до среднеотраслевого показника - 0,8 ми зможемо знизити собівартість продукції й, отже, збільшити прибуток.

У грошовому вираженні обсяг випуску при коефіцієнті використання - 0,5 становить 148,5 млн. грн. у середньому рентабельність по галузі становить 11 %. Значить собівартість випуску цієї продукції буде дорівнює:

Свып. = Qвып. / 1,11,

де Свып – собівартість випуску продукції в оптових цінах, млн. грн;

Qвып – обсяг випуску, млн. грн;

у такий спосіб Qвып = 148,5/1,11 = 133,8 млн. грн.

Собівартість однієї тонни продукції становить:

З1т = Qвып.себ / Qвып,

де З1т – собівартість однієї тонни, тис. грн;

Qвып.себ - собівартість випуску продукції в оптових цінах, млн. грн;

Qвып – обсяг випуску, у тис. тонн;

отже, З1т = 133,8/20,8 = 6,43 тис. грн.

У середньому по галузі повна собівартість продукції складається з 85 % змінних витрат і 15 % постійних, тому собівартість однієї тонни продукції складається з 5,46 тис. грн. змінних витрат і 0,96 тис. грн. постійних витрат.

Якщо збільшити виробничу потужність до Кисп. = 0,8, коли обсяг випуску складе:

Qвып = М x Кисп.

Qвып – обсяг випуску, у тис. тонн;

М - потужність фабрики, тис. тонн;

Кисп. - коефіцієнт використання,

тоді Qвып = 40,42 x 0,8 = 32,3 тис. тонн.

Змінні витрати випуску складуть:

5,46 x 32,3 = 176,35 млн. грн.

За умови, що постійні витрати ті ж - вони не міняються зі збільшенням обсягу. Вони становлять:

0,96 тис. грн. x 20,8 тис. тонн = 19,96 млн. грн.

Таким чином, повна собівартість випуску фабрики при завантаженні рівної 80 % складе:

Сполн. = Зпер. + Зпост. = 176,35 + 19,96 = 196,3 млн. грн.

При тій же рентабельності обсяг випуску в оптових цінах складе:

Q вип. = Сполн. x Р,

де Р - рентабельність дорівнює 11 %;

Q вип. = 196,3 x 1,11 = 217,9 млн. грн.

Прибуток фабрики повинна скласти:

П = Q вип. – Сполн.

у такий спосіб П = 217,9 - 196,3 = 21,6 млн. грн.

Отже, ціна однієї тонни продукту повинна скласти:

Ц1т = Q вип. опт. цін / Q вип. = 217,9 млн. грн. / 32,3 тис. тонн = 6,74 тис. грн.

тобто ціна знизиться на 5,5 % (була 7,14 тис. грн., стала 6,74 тис. грн.).

Але якщо фабрика буде реалізовувати продукцію по тій же ціні, що дорівнює 7,14 тис. грн. за 1 умовну тонну, вона буде мати прибуток у розмірі: Q вип. опт. цін = 7,14 x 32,3 = 230,6 млн. грн. І прибуток становитиме 230,6 - 196,3 = 34,3 млн. грн.

Таким чином, при збільшенні завантаженості потужностей ми знижуємо собівартість продукції й дістаємо більший прибуток. До того ж ми маємо можливість знизити ціну реалізації, при цьому збільшиться ринок збуту. Однак, збільшивши обсяг випуску продукції, ми можемо зштовхнутися із проблемою її реалізації. Отже, потрібно не тільки поліпшити систему реалізації, але й збільшити ринки збуту.

Для збільшення завантаженості потужностей нам будуть потрібні додаткові кошти (на сировину, електроенергію й ін., а також на вдосконалювання системи збуту. Тому, має сенс залучити іноземні інвестиції. Іноземні інвестори будуть зацікавлені, щоб зроблена продукція збувалася не тільки на Україні, але й у їхній країні. Це дозволить розширити споживчий ринок.

З кожним роком збільшується обсяг експортованих кондитерських виробів (див. таб. 2.2).

Продається продукція українських кондитерів, як правило, у країни ближнього зарубіжжя, а також у Канаду, Ізраїль. Причому 90 % усього експорту кондитерської продукції доводиться на Росію. Ця ситуація несприятлива для галузі. Тому що обмеження з боку уряду Росії на ввіз кондитерських виробів у цю країну, можуть залишити українських кондитерів без ринків збуту. Таким чином, вся продукція залишиться на території України. І тоді вітчизняному ринку грозить перенасичення кондитерськими виробами. Тому керівництво підприємств повинне вести інтенсивний пошук нових ринків збуту. Однак українським виробникам кондитерської продукції дуже важко пробитися на нові ринки. Одна із причин - труднощів, з якими зіштовхуються українці із сертифікацією продукції фахівцями відомих закордонних сертифікаційних центрів, а також захищеність закордонних ринків різними митними зборами. А на відкриття представництв і на сертифікацію в багатьох вітчизняних кондитерів не вистачає коштів.

Підприємствам треба більше уваги приділяти якості виробленої продукції.

Таблиця 2.2 - Експорт кондитерських виробів з України.

2.2 Конкуренція в галузі

Не можна сказати, що ринок кондитерських виробів уже розділений остаточно. Між лідерами йде постійна конкурентна боротьба. Виробники використають методи як ціновий та до й не цінової конкуренції. Ситуація сценами на деякі види кондитерських виробів характеризується в таблиці 2.3, що свідчить, що коливання цін на аналогічну продукцію даних кондитерських підприємств незначне. Таким чином, цінова конкуренція між ними не має яскраво вираженого характеру. Ціни встановилися приблизно середніми по галузі.

Асортименти випускаємої продукції, нецінова конкуренція як один з методів конкурентної боротьби на великих кондитерських підприємствах різноманітний. Однак фабрики, які випускають майже всі асортименти кондитерських виробів, налічується близько 30. Кондитери намагаються залучити клієнтів розмаїтістю асортиментів (у багатьох він нараховує від 100 до 200 найменувань) і солодкими новинками які мають успіх у споживачів.

Таблиця 2.3 - Ціни на деякі види продукції (на 1.01.2008 р.)

Таблиця 2.4 - Обсяги виробництва найбільших кондитерських підприємств.

Прикладом успішної розробки товару - новинки є повітряний батончик «Мажор» виготовлений на французькій лінії ВАТ «Донецька кондитерська фабрика» а також фігурні шоколадні вироби, зроблені у вигляді об'ємних фігур - іграшок, запакованих у поліпропіленові пакети і яскраві картонні впакування. Ця продукція не має аналогів, як на Україні, так і в країнах СНД.

За останні роки розроблений новий напрямок кондитерської промисловості - це виробу з радіопротекторними якостями, у випуску яких ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса» стала базовим підприємством. Ця продукція особливо важлива для регіонів України, яких торкнулася Чорнобильська катастрофа, тому що компоненти, які перебувають у ній, благоприятствують захисту організму в умовах радіоактивного тла.

Характеристики

Список файлов курсовой работы