163244 (624216), страница 5
Текст из файла (страница 5)
ВК - власний капітал.
З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів: рентабельності господарської діяльності, ресурсовіддачі та структури авансованого капіталу. Значимість виділених факторів порозумівається тим, що вони у визначеному змісті узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема бухгалтерську звітність: перший фактор узагальнює форму №2 «Звіт про фінансові результати», другий - актив балансу, третій - пасив балансу.
У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівню і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
Для всебічної комплексної оцінки різних показників рентабельності можна використовувати зарубіжний досвід оцінки цих показників.
Показники рентабельності групи «а» розраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему таких коефіцієнтів:
Коефіцієнт граничного рівня валового прибутку
Він розраховується по формулі:
К = Вп = 1-Впр
Чоп Чоп
де Вп – сума валового прибутку
Впр – ватість продажу (реалізації продукції, робіт, послуг)
Чоп – чистий обсяг продажу.
Коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної операційної діяльності
Він розраховується по формулі:
К = Под
Чоп
де Под – сума прибутку, отриманого від основної операційної діяльності.
Коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієї діяльності підприємства
Він розраховується по формулі:
К = П
Чоп
де П – сума прибутку до виплат за довгостроковими зобов”язаннями і податкових виплат.
Коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку
Він розраховується по формулі:
К = Чп
Чоп
де Чп – сума чистого прибутку після виплати відсоткових сум за довгостроковими зобов”язаннями та сплати податків.
Критичний коефіцієнт рентабельності
Він розраховується по формулі:
К = (Чоп – Зв)
Чоп
де Зв – це сума змінних витрат у складі вартості продажу.
У міжнародній практиці вся підприємницька діяльність корпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна(основна); інвестеційна – вкладення грошей в акції, інші цінні папери, капітальні вкладення; фінансова – облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такий поділ видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності.
Із наведених формул зрозуміло, що всі коефіцієнти мають ту саму базу обрахунку – чистий обсяг продажу( валові надходження за вирахуванням суми повернення і дисконтних знижок).Ці, а також наведені нижче показники рентабельності взаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.
Показники рентабельності групи «б» розраховуються ,як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків(збитків) і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:
Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів
Він розраховується по формулі:
К = Чп
ВА
де ВА – середньорічна величина всіх виробничих активів підприємства.
Коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу
Він розраховується по формулі:
К = П
СА
де СА – середньорічна сума всіх активів підприємства за мінусом короткострокових зобов”язань, або середньорічна сума капіталізованих коштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов”язання)
Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал
Він розраховується по формулі:
К = Чп
СК
де СК – середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.
Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків .
Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу – довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємства в цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта.
Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутих показників – коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.
Оцінка положення на ринку цінних паперів виконується на підприємствах, зареєстрованих на фондових біржах та які випускають там свої цінні папери. Аналіз не може бути виконаний безпосередньо за даними фінансової звітності - потрібна додаткова інформація. Оскільки термінологія по цінних паперах у нашій країні ще остаточно не склалася, то назви показників, що приводяться, є умовними.
Дохід (прибуток) на акцію
Він розраховується по формулі:
Дохід (прибуток) = прибуток після сплати податків
на акцію та дивідендів на привілейовані акції
кількість звичайних акцій
Саме цей показник у значній мірі впливає на ринкову ціну акцій. Основний його недолік в аналітичному плані - просторова непорівнянність через неоднакову ринкову вартість акцій різних компаній.
Цінність акції
Вона розраховується по формулі:
Цінність акції = ринкова ціна акції
доход на акцію
Цей показник служить індикатором попиту на акції даної компанії, оскільки показує, як багато згодні платити інвестори в даний момент на одну гривню прибутку на акцію. Відносно високий ріст цього показника в динаміці вказує на те, що інвестори очікують більш швидкого зростання прибутку даного підприємства в порівнянні з іншими. Цей показник також можна використовувати в просторових (міжгосподарських) зіставленнях. Підприємствам, що мають відносно високе значення коефіцієнта стійкості економічного росту, характерно, як правило, і високе значення показника «цінність акції».
Коефіцієнт котирування акції.
Він розраховується по формулі:
Ккотирування акції = ринкова ціна акції
облікова ціна акції
Розраховується відношенням ринкової ціни акції до її облікової (книжкової) ціні. Книжкова ціна характеризує частку власного капіталу, що приходиться на одну акцію. Вона складається з номінальної вартості (тобто вартості, проставленої на бланку акції, по якій вона врахована в акціонерному капіталі), частки емісійного прибутку (накопиченої різниці між ринковою ціною акцій у момент їх продажу і їхньою номінальною вартістю) і частки накопиченого і вкладеного у розвиток фірми прибутку. Значення коефіцієнта котирування більше одиниці означає, що потенційні акціонери, здобуваючи акцію, готові дати за неї ціну, що перевищує бухгалтерську оцінку реального капіталу, що приходиться на акцію на даний момент.
Дивідендна прибутковість акції
Вона розраховується по формулі:
Дивідендна прибутковість акції = Дивіденд на одну акцію
Ринкова ціна акції
Виражається відношенням дивіденду, виплачуваного на акції, до її ринкової ціни. На підприємствах , що розширюють свою діяльність шляхом капіталізації більшої частини прибутку, значення цього показника відносно невелике. Дивідендна прибутковість акції характеризує відсоток повернення на капітал, вкладений в акціїпідприємства. Це прямий ефект. Є ще і непрямий (доход чи збиток), що виражається в зміні ринкової ціни акцій даного підприємства.
Дивідендний вихід.
Він розраховується по формулі:
Дивідендний вихід = Дивіденд на одну акцію
Доход на акцію
Найбільш наочне тлумачення цього показника — частка чистого прибутку, виплачена акціонерам у вигляді дивидендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики підприємства. З цим показником тісно зв'язаний коефіцієнт реінвестування прибутку, що характеризує її частку, спрямовану на розвиток виробничої діяльності. Сума значень показника дивідендного виходу і коефіцієнта реінвестування прибутку дорівнює одиниці.
В даний час більшість підприємств України знаходиться в скрутному фінансовому стані. Високі податкові і банківські процентні ставки, взаємні неплатежі між суб'єктами, що хазяюють, приводять до того, що підприємства виявляються неплатоспроможними. Зовнішньою ознакою неспроможності (банкрутства) підприємства є призупинення його поточних платежів і нездатність задовольнити вимоги кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів їхнього виконання.
У зв'язку з цим особливу актуальність здобуває питання оцінки структури балансу, тому що рішення про неспроможність підприємства приймаються по визнанні незадовільності структури балансу.
Основна мета проведення попереднього аналізу фінансового стану підприємства - обґрунтування рішення про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства - платоспроможним відповідно до Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343 – Х11 «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом».
Для оцінки незадовільної структури балансу неплатоспроможного підприємства використовуються показники:
- загальний коефіцієнт ліквідності;
- коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
- коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності.
Підставою для визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним є наявність однієї з умов:
-
якщо загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має
значення нижче нормативного ( 1,5 );
- якщо коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на
кінець звітного періоду має значення нижче нормативного ( 0,3 ).
Загальний коефіцієнт ліквідності
Він розраховується по формулі:
Поточні активи - Витрати майбутніх періодів
К
лик =
Поточні пасиви - Доходи майбутніх періодів
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами
Він розраховується по формулі:
Поточні активи - Поточні пасиви
К
зок =
Поточні активи
У випадку якщо загальний коефіцієнт ліквідності нижче нормативного, а частка власного оборотного капіталу у формуванні поточних активів менше 0,3 (норматив), але мається тенденція росту цих показників, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) за період, рівний шести місяцям.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності
Він розраховується по формулі:
Клік1+ 6 / Т ( Клік1 - Клик0)
К
в.п. =
Клік (норм)
де Клік1 і Клік0 - відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності наприкінці і початку звітного періоду; Клік (норм)- нормативне значення загального коефіцієнта ліквідності; 6 - період відновлення платоспроможності, міс.; Т- звітний період, міс.
Якщо Кв.п. > 1, то у підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, і, навпаки, якщо Кв.п.<1 , то у підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність у найближчі час.
У тому випадку, якщо фактичний рівень Клік і Кзок дорівнює чи вище нормативних значень на кінець періоду, але намітилася тенденція їхнього зниження розраховують коефіцієнт утрати платоспроможності (Ку.п.) за період, рівний три місяці.
Коефіцієнт утрати платоспроможності
Він розраховується по формулі:
Клік1 - З / Т ( Клік1 - Клік0 )
К
у.п. =
Клік ( норм )
Якщо Ку.п. > 1 - підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність на протязі 3 місяців і навпаки.
Розраховані коефіцієнти заносяться в таблицю, що мається в додатках до «Методичних положень по оцінці фінансового стану підприємств і встановленню незадовільної структури балансу».
Оцінка структури балансу підприємства
| № п/п | Найменування показника | На початок періоду | На момент установлення платоспроможності | Норма Коефіцієнта |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Коефіцієнт поточної ліквідності | Не менш 2 | ||
| 2 | Коефіцієнт забезпеченості власними засобами | Не менш 0,1 | ||
| 3 | Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор. lrp.4+6: Т(стор. 1гр.4-стор. 1гр.З) | Не менш 1,0 | ||
| 4 | Коефіцієнт утрати платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор.1гр.4+3:Т(стор.1гр.4-тр.1гр.З), де Т приймає значення 3, 6, 9 чи 12 місяців |
Висновки про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним робляться при негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливості відновити свою платоспроможність.
Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура його балансу незадовільною, перш ніж передати експертний висновок у суд, у нього береться додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного з двох варіантів рішень:
-
проведення реорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;
-
проведення ліквідаційних заходів відповідно до діючого законодавства.
У процесі наступного аналізу повинні бути детально вивчені шляхи поліпшення структури балансу підприємства і його платоспроможності.
1>














