Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Коефіцієнт відновлення.

Він розраховується по формулі:

Квідновлення = сума ОЗ, що надійшли

залишкова вартість ОЗ

Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові засоби.

Коефіцієнт вибуття.

Він розраховується по формулі:

Квибуття = сума вибулих ОЗ х 100%

первинна вартість ОЗ

Показує, яка частина основних засобів , з якими підприємство почало свою діяльність у звітному періоді, вибула через старість чи з інших причин.

Фінансове положення підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового положення - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоритично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

В залежності від ступеня ліквідності всі активи підприємства поділяються на :

1. високоліквідні активи – кошти і короткострокові фінансові вкладення (А1);

2. активи, що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість до 1 року (А2);

3. активи, що повільно реалізуються – стаття розділу 2 «Запаси», стаття «Довгострокові фінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу, дебіторська заборгованість більш 1 року (А3);

4. активи, що тяжко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу, за винятком статей, що ввійшли в попередню групу (А4);

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються:

1. найбільш термінові зобов'язання – кредиторська заборгованість (П1);

2. короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові засоби, що підлягають погашенню до 1 року (П2);

3. довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби (П3);

4. постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу (П4);

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним , якщо має місце таке співвідношення:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

• наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

• відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні друг другу. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове положення як здовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто ччасу, необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність .

Щоб визначити поточну платоспроможність, необхідно ліквідні засоби першої групи порівнювати з платіжними зобов'язаннями першої групи. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде складати одиницю чи небагатобільше. За даними балансу цей показник можна розрахувати тільки один раз на місяць чи квартал. Підприємства ж роблять розрахунки з кредиторами щодня. Тому для оперативного аналізу поточної платоспроможності , щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, від погашення дебіторської заборгованості та інших надходженнь коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з однієї сторони, розраховуються наявні й очікувані платіжні кошти, а з іншої сторони платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів,місяць ). Оперативний платіжний календар складається на основі даних об відвантаження і реалізації продукції, про закупівлю засобів виробництва, документів про розрахунки по оплаті праці , на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін.

Для оцінки перспектив платоспроможності розраховуються показники ліквідності. Наведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

При обчисленні цього показника в ліквідні засоби включають тільки кошти в касі, на розрахункових рахунках, а також цінні папери, що можуть бути реалізовані на фондовій біржі.

Він розраховується по формулі:

К1 = Кі (А1)

П (П1+П2),

де Кі – високоліквідні активи;

П - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов”язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника, що рекомендується в західній літературі - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Коефіцієнт критичної ліквідності.

Цей показник відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим, що до складу ліквідних засобів включається також дебіторська заборгованість.

Він розраховується по формулі:

К2 = (Кі (А1)+Дз (А2))

П (П1+П2),

де Дз – дебіторська заборгованість.

Коефіцієнт показує яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості (терміном більш 1 року) покривається поточними зобов'язаннями. Цей коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку коли не буде можливості продати запаси. Орієнтоване нижнє значення показника –1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що обумовили його зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта критичної ліквідності був зв'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості, те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт поточної ліквідності.

Третій коефіцієнт ліквідності має у своєму чисельнику ще і суму виробничих запасів і витрат.

Він розраховується по формулі:

К3 = (Кі (А1)+Дз (А2)+Зз (А3))

П (П1+П2+П3),

де Зз- виробничі запаси і витрати.

Коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки карбованців поточних активів приходиться на один карбованець поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче ( принаймні теоритично). Значення показника можна варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказуює на порядок показника, але не його точне нормативне значення.

Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал)

Він розраховується по формулі:

Квеличини

власних = власний капітал

оборотних + довгострокові зобов'язання

засобів - необоротні активи

чи

оборотні активи

- короткострокові пасиви.

Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття його поточних активів ( тобто активів, що мають оборотність меньш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних з засобів є прибуток. Варто розрізняти «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства, другий джерела засобів, а саме частину власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива ситуація , коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. Фінансове полження в цьому випадку розглядається як хитливе; вимагаються негайні заходи для його виправлення.

Маневреність власних оборотних коштів.

Він розраховується по формулі:

Кманевроності грошові кошти

власних = __________________

оборотних функціонуючий

засобів капітал

Цей показник характеризує ту частину власних оборотних засобів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайно міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах.

Платоспроможність підприємства дуже тісно зв'язана з поняттям кредитоспроможності. Кредитоспроможність - це такий фінансовий стан, що дозволяє одержати кредит і вчасно його повернути. В умовах реорганізації банківської системи, зміцнення ролі кредиту, докорінно міняється підхід до споживачів кредиту. Змінився істотно і позичальник. Розширення самостійності., нові форми власності - усе це збільшує ризик повернення позички і вимагає оцінки кредитоспроможності при висновку кредитних договорів, рішенні питань про можливість і умови кредитування. При оцінці кредитоспроможності враховуються репутація позичальника, розмір і склад його майна, стану економічної і ринкової кон'юнктури, стійкість фінансового стану та інші.

На першому етапі аналізу кредитоспроможності банка вивчає діагностичну інформацію про клієнта. До складу інформації входить акуратність оплати рахунків кредиторів і інших інвеститорів, тенденції розвитку підприємства, мотиви звертання за позичкою, склад і розмір боргів підприємства. Якщо це нове підприємство, то вивчається його бізнес - план.

Інформація про склад і розмір активів (майна) підприємства використовується при визначенні суми кредиту, що може бути видана клієнту. Вивчення складу активів дозволить установити частку високоліквідних засобів, які можна при необхідності швидко реалізувати і перетворити в гроші (товари відвантажені, дебіторська заборгованість).

Другий етап визначення кредитоспроможності передбачає оцінку фінансового стану позичальника і його стійкості. Тут враховуються не тільки платоспроможність, але і ряд інших показників: рівень рентабельності виробництва, коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, ефект фінансового важеля, наявність власного оборотного капіталу, стабільність виконання виробничих планів, питома вага заборгованості по кредитах у валовому доході, співвідношення темпів росту валової продукції з темпами росту кредитів банку, суми і терміни простроченої заборгованості по кредитах.

При оцінці платоспроможності і кредитоспроможності підприємства потрібно враховувати, що проміжний коефіцієнт ліквідності не повинний опускатися нижче 0,5 , а загальний коефіцієнт - нижче 1,5. При загальному коефіцієнті ліквідності 1,5 до третього класу. Якщо підприємство відноситься до першого класу, це значить , що банк має справу з некредитоспроможним підприємством. Банк може видавати йому кредит тільки на особливих умовах чи під великий відсоток. За рівнем рентабельності до першого класу відносяться підприємства з показник до - 25%, до другого класу- 25- 30 %, до третього класу - 30%. І так по кожному показнику. Так само оцінка може здійснюватися й експертним шляхом працівниками банку. При необхідності як експертів можуть залучатися фахівці.

Розрахункове значення ступеня ризику Р для конкретного підприємства визначається по середньоарифметичній простій: Р =  Рі / n.

Мінімальне значення показника ступеня ризику, рівне 1 , означає, що при видачі кредиту банк ризикує, а при максимальному значенні, рівному 3 , ризик майже відсутній. Цей показник використовується при рішенні питання про видачу позички і про процентну плату за кредит. Якщо банк дуже ризикує, то він бере більш високий відсоток за кредит.

При оцінці кредитоспроможності суб'єктів, що хазяюють, і ступеня ризику постачальниками фінансових і інших ресурсів може використовуватися багатомірний порівняльний аналіз різних підприємств по цілому комплексі економічних показників.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Надлишок чи недолік джерел засобів для формування запасів і витрат (матеріальних оборотних фондів) є одним із критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства. Виділяють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (З) менше суми власного оборотного капіталу (Своб) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРтмц)

З < Своб + Кртмц

а коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів (Кз.з.)

більше одиниці

С воб + Кртмц

Кз.з. = > 1

Характеристики

Список файлов курсовой работы