163006 (624116), страница 5
Текст из файла (страница 5)
(2.15)
Таким чином, на початок звітного періоду коефіцієнт прибутковості підприємства складає 0,19, а на кінець 0,10, отже відбулось зменшення на 0,09 за рахунок зменшення прибутку підприємства, що свідчить про зниження роботи підприємства.
5. Коефіцієнт рентабельності продукції дає уяву про те, скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню витрат, вкладених для отримання прибутку. Розраховується як відношення прибутку від основної діяльності до повної собівартості реалізованої продукції [53, c.66].
(2.16)
Значення даного коефіцієнту повинно збільшуватись.
Таким чином, на початок звітного періоду прибутковість продукції складає 0,24, а на кінець звітного періоду 0,16, отже відбулось зменшення на 0,08 за рахунок збільшення витрат на продукцію.
6. Період окупності капіталу розраховується як відношення активів до чистого капіталу. Характеризує термін обороту капіталу підприємства [53, c.66].
(2.17)
Значення даного показника повинно зменшуватись, адже чим швидше відбувається окупність капіталу тим швидше підприємство отримує прибуток.
Таким чином, на початок звітного періоду окупність капіталу складала 16 днів, а на кінець звітного періоду 42 дня, отже відбулось збільшення на 26 днів за рахунок збільшення необоротних та оборотних активів підприємства.
7. Період окупності власного капіталу розраховується як відношення власного капіталу до суми чистого прибутку.
(2.18)
Значення даного показника повинно зменшуватись. Таким чином, на початок звітного періоду окупність власного капіталу складає 12 днів, а на кінець звітного періоду 29 днів, отже відбулось збільшення на 17 днів за рахунок збільшення власного капіталу.
8. Коефіцієнт стійкості економічного зростання розраховується як відношення реінвестованого прибутку до власного капіталу [53, c.70].
(2.19)
Значення даного коефіцієнту повинно збільшуватись. Таким чином, на початок звітного періоду стійкість економічного зростання становить 0,46, а на кінець 0,48, отже, відбулось збільшення на 0,02 за рахунок збільшення резервного капіталу та нерозподіленого прибутку.
Оцінка ділової активності підприємства
Ділова активність підприємства описує наскільки ефективно та швидко підприємство проводить свою діяльність як з покупцями так і з працівниками та постачальниками [22,c. 45].
Для оцінки ділової активності підприємства застосовують наступні коефіцієнти:
1. Коефіцієнт оборотності активів – показник, який характеризує відношення чистої виручки підприємства до активів, тобто описує скільки приходиться виручки від реалізації на одиницю активу підприємства [22, c.45-46].
(2.20)
Значення даного коефіцієнту повинно зменшуватись, що і відбулось в даній ситуації. Таким чином, на початок року оборотність активів складала 0, 31, а на кінець 0,24, отже відбулось зменшення на 0,07 за рахунок зменшення виручки від реалізації.
2. Коефіцієнт оборотності обігових коштів розраховується як відношення чистої виручки від реалізації до суми оборотних коштів [22, c. 46].
(2.21)
Значення даного коефіцієнту повинно зменшуватись. Таким чином, на початок року коефіцієнт обіговості оборотних коштів складає 0,60, а на кінець року 0, 41, отже, відбулось зменшення на 0,19 за рахунок збільшення оборотних коштів та зменшення виручки від реалізації.
3. Коефіцієнт оборотності власного капіталу визначає прибутковість та дохідність підприємства, в яке вкладений певний капітал. Розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу [22, c.47].
(2.22)
Значення даного коефіцієнту повинно збільшуватись. Таким чином можна зробити висновок, що на початок року оборотність власного капіталу складала 0,45, а на кінець року 0,34, отже відбулось зменшення на 0,11 за рахунок зменшення виручки від реалізації.
Оцінка фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість - це спроможність підприємства забезпечувати функціонування підприємства. Критерії фінансової стійкості: забезпечення власним капіталом, стан запасів на підприємстві, стан розрахунків, взаємовідносини із зовнішньою інфраструктурою господарювання.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово – господарської діяльності підприємства цілями його статутної діяльності [14, c.25].
Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.
1. Розрахунок власних обігових коштів проводиться для оцінки функціонуючого капіталу підприємства. Розраховується як різниця між власним капіталом та необоротними активами [26, c.78].
(2.23)
грн.
грн..
Значення даного розрахунку повинно збільшуватись. Таким чином, на початок року розмір функціонуючого капіталу складала 338909 грн., а на кінець звітного періоду 375015 грн., отже відбулось збільшення на 36106 грн. за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку, відстрочених податкових зобов’язань та фінансових інвестицій.
2. Коефіцієнт фінансової автономії - показник, який характеризує частку власного капіталу у загальній сумі всіх пасивів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується як відношення власного капіталу до пасиву балансу підприємства [26, c.78].
(2.24)
Мінімальне (нормативне )значення коефіцієнта автономії складає більше 0,5. Ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами.
Таким чином, на початок звітного періоду коефіцієнт автономії складає 0,67, а на кінець року 0,7, отже відбулось збільшення на 0,03 за рахунок збільшення власного капіталу, а саме нерозподіленого прибутку. Збільшення даного коефіцієнту свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства.
3. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує на скільки підприємство користується позичковим капіталом. Розраховується як відношення позикового капіталу до пасиву балансу [26, c.78].
(2.25)
Даний коефіцієнт не має нормативного значення. Таким чином, на початок звітного періоду даний коефіцієнт складає 0,29, а на кінець 0,31, отже відбулось збільшення на 0,02 за рахунок збільшення довгострокових та поточних зобов’язань підприємства (кредиторська заборгованість, заборгованість перед працівниками, бюджетом та інші поточні зобов’язання.)
4. Коефіцієнт фінансування характеризує відношення власних і позикових коштів підприємства [26, c.79].
(2.26)
Нормативним вважається стан, за якого коефіцієнт менше 1. зниження позикових коштів над власними вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел.
Таким чином, на початок року на ВАТ «Турбоатом» коефіцієнт фінансування складає 0,43, а на кінець 0,46, отже відбулось збільшення на 0,03 за рахунок збільшення залучених коштів.
5. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами – показник який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування обігових активів підприємства. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за звітний період таким чином: від підсумку по розділу 1 активу балансу віднімається підсумок по розділу 1 пасиву балансу і отримана різниця ділиться на суму підсумку розділу 1 активу балансу [26, c.78].
(2.27)
Нормальним вважається такий стан, за якого коефіцієнт перевищує 0,1. Це означає, що обігові активи, які є у підприємства, покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості буде означати, що у підприємства є надлишкові джерела формування обігових активів, а його зниження вказує на нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
Таким чином, на початок звітного періоду коефіцієнт забезпеченості складає 0,51, а на кінець року 0,46, отже відбулось зменшення на 0,05 за рахунок збільшення обігових коштів та оборотних активів (виробничі запаси, незавершене виробництво грошових коштів).
6. Коефіцієнт фінансового левериджу – показник, який характеризує відношення довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто він показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів [26, c.79].
(2.28)
Нормальним вважається такий стан, коли коефіцієнт менший 0,1. У цьому випадку фінансовий стан підприємства відносно нормальний.
Таким чином, на початок звітного періоду коефіцієнт фінансового левериджу складає 0,0045, а на кінець звітного періоду 0,0058, отже відбулось збільшення на 0,0013 за рахунок збільшення довгострокових зобов’язань. Загалом значення даного коефіцієнту знаходиться в межах нормативу.
Отже, фінансову стійкість підприємства тісно пов’язано із перспективою його платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. В результаті відтворення будь – якої господарської операції фінансова стійкість підприємства може залишатись незмінною, покращуватись або може стати кризовою.
Можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства: абсолютна фінансова стійкість (коли власні оборотні кошти повністю забезпечують запаси і витрати); нормальний (коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами); нестійкий (коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів та витрат); кризовий (коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства). В теперішній час багато підприємств знаходяться в кризовому становищі. Для того щоб зняти фінансову напругу необхідно дослідити причини різкого збільшення статей матеріальних оборотних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів















