163006 (624116), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майн, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і відображене в його балансі, становить його активи [52, c.123].
Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи. У процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються.
Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами).
-
Коефіцієнт зносу основних засобів визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник розраховується як відношення суми зносу основних засобів до первісної вартості основних засобів [52, c.125].
(2.1)
Значення даного показника повинно зменшуватися. Таким чином, з результатів розрахунку видно, що на початок звітного періоду коефіцієнт зносу дорівнює 0,72, а на кінець 0,73, отже відбулось збільшення на 0,01 за рахунок збільшення зносу основних засобів, що свідчить про рівень фінансування основних засобів за рахунок амортизаційних відрахувань.
-
Розрахунок частки основних засобів в активах відбувається для визначення рівня виробничого потенціалу підприємства. Розраховується як відношення залишкової вартості підприємства до суми активів.
(2.2)
Таким чином, можна зробити висновок, що на кінець звітного періоду відбулось зменшення на 0,01 за рахунок збільшення залишкової вартості основних засобів, отже відбулось збільшення обсягів реалізації продукції.
-
Частка довгострокових фінансових інвестицій розраховується як відношення довгострокових фінансових інвестицій до суми активів [55, c.110].
(2.3)
Таким чином на початок звітного періоду частка довгострокових фінансових інвестицій складає 0,11, а на кінець 0,12, отже відбулось збільшення на 0,01 за рахунок збільшення доходів від фінансових інвестицій.
-
Частка оборотних виробничих активів розраховується як відношення оборотних виробничих фондів до активів. Цей розрахунок характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва [32, c.145].
(2.4)
Таким чином, на початок звітного періоду частка оборотних виробничих фондів становить 0,22, а на кінець 0,28, отже відбулось збільшення на 0, 06 за рахунок збільшення незавершеного виробництва та виробничих запасів.
-
Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах розраховується як відношення оборотних виробничих фондів до оборотних активів [32, c.146].
(2.5)
Таким чином, частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах на початок звітного періоду складає 0,42, а на кінець звітного періоду 0,48, отже, відбулось збільшення на 0,06 за рахунок збільшення незавершеного виробництва, виробничих запасів та витрат майбутніх періодів.
6. Коефіцієнт мобільності активів розраховується як відношення оборотних активів та витрат майбутніх періодів до необоротних активів [32, c.146].
(2.6)
Таким чином, на початок року коефіцієнт мобільності склав 1,13, а на кінець 1,27, відбулось збільшення на 0,14 за рахунок збільшення суми оборотних фондів та витрат майбутніх періодів.
Оцінка ліквідності підприємства
Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами, або такими, котрі безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Платоспроможність (ліквідність) характеризує життєздатність, стійкість підприємства. Платоспроможність характеризується достатньою кількістю обігових активів підприємства для погашення своїх зобов’язань протягом року. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші ніж поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, сплаті платежів до бюджету, позабюджетних фондів тощо у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність [52, c.126-127].
Показники ліквідності розраховуються як відношення суми короткострокових зобов'язань.
Для обчислення показників ліквідності необхідно всі активи балансу розділити на групи по ступеням їх ліквідності.
Перша група ліквідних засобів - грошові засоби в касі, на розрахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення.
Друга група ліквідних засобів - зобов'язання, які легко перетворюються в грошові засоби (дебіторська заборгованість).
Третя група ліквідних засобів - товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.
Для оцінки ліквідності використовується такі показники:
1. Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності (Кп.), розраховується як відношення до поточних величин, поточних активів до поточних зобов’язань (ф.1). Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов’язань [52, c.127].
(2.7)
Оптимальне значення даного коефіцієнту має бути >1.
Таким чином коефіцієнт покриття на початок року складає 1,85, а на кінець року 1,86, отже збільшився на 0,01 за рахунок збільшення оборотних коштів. Отже підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш. л.) розраховується як відношення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов’язань (ф.1) [52, c.127].
(2.8)
Чим більше значення коефіцієнта швидкої ліквідності, тим більша імовірність погашення короткострокових зобов'язань. Вважається, що значення даного коефіцієнта має бути від 0,6 до 0,8.
Таким чином коефіцієнт загальної ліквідності на початок року складає 0,71, а на кінець року 0,77, отже до кінця звітного періоду відбулось збільшення на 0,06 за рахунок збільшення оборотних коштів, та товарно-матеріальних запасів.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми поточних зобов’язань [52, c.128].
(2.9)
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0,2 є достатнім, щоб підприємство своєчасно розрахувалось по своїх боргах із кредиторами. Зниження рівня коефіцієнту означає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що на початок звітного періоду значення коефіцієнта складає 0,21, а на кінець 0,25, отже відбулось збільшення на 0,04 за рахунок збільшення грошових коштів на рахунку для покриття поточних зобов’язань.
4.Розрахунок чистого оборотного капіталу дозволяє дізнатись суму капіталу в обороті підприємства. Розраховується як різниця між оборотними активами та поточними зобов’язаннями.
(2.10)
грн.
грн.
Значення даного розрахунку повинно збільшуватись, що і відбулось в даній ситуації. Таким чином, сума чистого оборотного капіталу на початок звітного періоду складає 338353 грн., а на кінець звітного періоду 373948 грн., отже відбулось збільшення на 35595 грн. за рахунок збільшення оборотних активів, а саме запасів та грошових коштів.
5.Коефіцієнт співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості. Розраховується як відношення сум дебіторської заборгованості до кредиторської заборгованості. Значення даного коефіцієнту повинно дорівнювати 1 [52, c.128].
(2.11)
Значення даного коефіцієнту повинно дорівнювати 1.
Таким чином, можна зробити висновок, що значення даного коефіцієнта знаходиться поза межами нормативу, на початок звітного періоду складає 0,54, а на кінець 0,43, отже відбулось зменшення за рахунок збільшення кредиторської заборгованості та зменшення дебіторської заборгованості.
Оцінка рентабельності підприємства
В практиці господарювання для більш повної оцінки ефективності роботи підприємства, вкладених затрат, використання майна застосовується відносний показник – рентабельність [53, c.63].
Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.
-
Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів. Характеризує на скільки прибутковим є майно та оборотні фонди підприємства, рівень прибутку на одну одиницю активів [53, c.63].
(2.12)
Таким чином, на початок звітного періоду коефіцієнт рентабельності активів складає 0,0061, а на кінець 0,0025, отже відбулось зменшення на 0,0009 за рахунок зменшення чистого прибутку.
2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.
(2.13)
Отже, в результаті зменшення чистого прибутку на кінець звітного періоду відбулось зменшення коефіцієнту рентабельності власного капіталу на 0,05 порівняно з початком звітного періоду.
3. Рентабельність виробничих фондів – це відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів. Даний показник означає скільки прибутку отримано на одиницю вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів. Його збільшення вказує або на збільшення прибутку, або на зниження вартості матеріальних обігових активів [53, c.64].
(2.14)
Таким чином, на початок звітного періоду рентабельність виробничих фондів складає 0,23, на кінець звітного періоду 0,087, отже відбулось зменшення на 0,143 за рахунок збільшення середньорічної вартості виробничих фондів, це вказує на зменшення прибутку підприємства.
4. Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку до чистої виручки від реалізації. Даний показник є узагальнюючим показником роботи підприємства. Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт рентабельності діяльності, оскільки це – вагомий фактор залучення інвесторів [53, c.66].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
