162984 (624113), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

(3.1)

де – загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

– середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток при цьому використовується.

Показник рентабельності загальних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

, (3.2)

де – чистий прибуток підприємства;

– власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату.

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

, (3.3)

де – чистий прибуток підприємства;

– статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку П_ч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу – номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

, (3.4)

де – прибуток від реалізації продукції за певний період;

– повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які прийнято називати коефіцієнтами. Найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (k_а) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

, (3.5)

де – власний капітал підприємства;

– підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Якщо k_а 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k_зб) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

, (3.6)

де – боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).

Нормальною вважають ситуацію, коли k_зб 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Якщо плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення ) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (k_лз) – це відношення оборотних активів (розділ ІІ активу балансу) до поточних зобов’язань (розділ ІV пасиву):

, (3.7)

де – оборотні активи підприємства;

– поточні зобов’язання підприємства.

Якщо k_лз 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (k_лз 3–4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k_лз помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (k_лі 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (k_лт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

, (3.8)

де – оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (k_ла) – це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

, (2.9)

де К_ал – абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли k_ла 0,25.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв’язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Розрахуємо фінансово-економічні показники для ВАТ „Гуляйпільський елеватор”.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ):

; (3.10)

АЛ₂₀₀₇ = 131,8 / 4127,3 = 0,03;

АЛ₂₀₀₈ = 305,9 / 2622,4 = 0,12.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично, абсолютно ліквідних активів.

Значення, що рекомендується 0,2–0,5. У нашому випадку в 2007 р. цей коефіцієнт дорівнював 0,03, що говорить про погану здатність терміново покривати короткострокові борги ВАТ „Гуляйпільський елеватор”, якщо виникне така необхідність. У 2008 р. цей показник покращився в 4 рази і став дорівнювати 0,12.

2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR):

; (3.11)

QR₂₀₀₇ = (6379,0 – (2635,8 + 485,9 + 35,0)) / 4127,3 = 0,78;

QR₂₀₀₈ = (8192,9 – (4511,8 + 170,7)) / 2622,4 = 1,22.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8. В 2008 р. коефіцієнт миттєвої ліквідності досяг показника 1,22. Це краще порівняно з 2007 р. 0,78.

3. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR):

; (3.12)

CR₂₀₀₇ = 6379,0 / 4127,3 = 1,55;

CR₂₀₀₈ = 8192,9 / 2622,4 = 3,12.

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділу оборотних коштів на короткострокові зобов’язання і показує скількох одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідно з міжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності повинні знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями більше, ніж у три рази також є небажаним, оскільки це свідчить про нераціональну структуру активів.

4. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (К_з.в.к.):

; (3.13)

К_{з.в.к.2007} = (14634,3 – 14050,6) / (6379,0 + 18,7) = 0,09;

К_{з.в.к.2008} = (18924,2 – 14749,7) / (8192,9 + 44,6) = 0,51.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними засобами (К_з.в.к.) показує абсолютну можливість перетворення активів в ліквідні кошти. К_з.в.к. повинний бути більш 0,1. У 2008 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” мав досить власних оборотних коштів для перетворення їх в ліквідні.

5. Маневреність робочого капіталу (М_р.к.):

; (3.14)

М_р.к.2007 = (2635,8 + 485,9 + 35,0) / (6379,0 + 18,7 – 4127,3 – 3,3) =1,39;

М_р.к.2008 = (4511,8 + 50,1 + 308,4 + 170,7) / (8192,9 + 44,6 - 2622,4) = 0,90.

Маневреність робочого капіталу (М_р.к.), частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Зменшення цього показника є кращим для підприємства, що і відбулося у 2008 р. на ВАТ „Гуляйпільський елеватор”.

6. Маневреність власних обігових коштів (М_в.о.к.):

; (3.15)

М_{в.о.к.2007} = 131,8 / (14634,4 - 14050,6) = 0,23;

М_{в.о.к.2008} = 305,9 / (18924,2 - 14749,7) = 0,07.

Характеристики

Список файлов курсовой работы