Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Таким чином, слід сказати, що в Італії система контролю за сплатою податків є чіткою, зрозумілою та ефективною. На нашу думку, деякі її елементи можна було б запозичити, адаптувавши їх до українських реалій.

Так, враховуючи велику кількість листів, роз’яснень та інших документів Державної податкової адміністрації України, значна кількість яких протирічить один одному, а також законодавству України, було б доцільно ввести систему запитів платників податків з зазначенням жорстко встановлених строків для відповіді. Це значно зменшило б кількість помилок та зловживань.

Висновки

Підводячи підсумки, можна сказати наступне.

Податкові правовідносини Італії мають багатовікові традиції, які починаються із Давнього Рима.

Саме в Давньому Римі було закладено підвалини нинішньої системи оподаткування, зокрема, проведено відмежування прямих податків від непрямих, а також винайдено систему відкупників, яка довгий час заважала розвиткові податкової системи.

Слід зазначити, що в Давньому Римі податки для мешканців різних територій були різними. Так, громадяни сплачували менше податків, ніж не-громадяни, мешканці самого Риму – менше, ніж мешканці провінцій, менш лояльні місцевості обкладалися більшими податками.

Спочатку в самому Римі населення не сплачувало податків у мирний час, обкладаючись ними лише під час воєн. Видатки на управління містом і державою були мінімальними, оскільки вибрані магістрати виконували свої посади безоплатно, часом вкладаючи власні кошти. Головна стаття видатків - будівництво громадських будівель - звичайно покривалася за рахунок здачі в оренду громадських земель.

Потім, будучи державою-загарбником, Рим обкладав даниною (контрибуціями) завойовані землі, полегшуючи податковий тягар для власного населення. У колоніях уводяться комунальні (місцеві) податки й повинності. Як і в Римі, їхня величина залежала від розміру майна громадян, і визначення суми податків здійснювалося кожні п'ять років.

Однак держава розросталася, тому виникла потреба обкладати податками й громадян Риму. Так, наприклад, в 6 р. н.е. імператор Август увів податок зі спадщини - 5%. Податком зі спадщини обкладалися лише громадяни Рима, але не провінцій. Податок носив цільовий характер. Отримані кошти направлялися для пенсійного забезпечення професійних солдатів. Найближчі їх родичі були від нього звільнені.

Уже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальну функцію, але мали роль додаткового стимулятора розвитку господарства. Податки вносилися грішми. Отже, населення було змушено виробляти надлишки продукції, щоб продавати їх. Це сприяло розширенню товарно-грошових відносин, поглибленню процесу поділу праці, урбанізації.

Сучасна система оподаткування Італії багато узяла від давньоримської, з урахуванням, однак, сучасних реалій.

Кількість документів, які регламентують оподаткування в сучасній Італії, є завеликою. Італійці намагаються боротися з цим, вважаючи, що така ситуація має несприятливі наслідки для держави. Так, навіть не кажучи про зловживання, робиться багато помилок особами, які не змогли до кінця розібратися в численних правових нормах. На нашу думку, Україні, яка, на жаль, іде тим самим шляхом, варто замислитись над власним законодавством.

Податкова система Італії включає наступні основні види податків:

1. Національні податки;

2. Обласні податки;

3. Комунальні податки.

До прямих податків в Італії належать податки на прибуток фізичних та юридичних осіб та місцеві прямі податки.

Всі доходи приватних осіб залежно від джерела походження діляться на п'ять категорій, кожна з яких має особливості обчислення. Цими джерелами визнаються:

а) земельна власність, нерухомість і будівлі;

б) капітал;

в) робота за наймом та вільні професії;

г) підприємництво;

д) інші джерела.

Прибутковий податок з юридичних осіб поширюється на всі промислові, комерційні й кредитно-фінансові компанії на території країни, а також на їхні закордонні філії. Під нього підпадають і дрібні приватні підприємства, що не мають статусу акціонерних товариств, але побудовані на участі на паях у капіталі (партнерства, кооперативи й ін.).

Об'єктом обкладання є чистий дохід компанії у вигляді нерозподіленого прибутку. Останній визначається на основі рахунку прибутків і витрат і інших даних бухгалтерського обліку за формулою: валовий дохід компанії мінус витрати виробництва й витрати, необхідні для підтримки процесу комерційної діяльності.

Місцевих прямих податків в Італії існує безліч.

До непрямих податків в Італії відноситься, перш за все, податок на додану вартість. Крім того, до групи податків з ділових операцій відносяться гербовий, реєстраційний, концесійний податки. Серед непрямих податків також слід виділити мита й збори, податок з лото і лотерей, виробничі і комерційні акцизи тощо.

Функції по організації діяльності податкової служби Італії покладені на Департамент податкової політики Міністерства економіки й фінансів. До складу департаменту входять 8 відділів. В 2001 році зі складу міністерства виділені 4 агентства, у т.ч. Агентство податкових надходжень (АПН). Воно управляє й здійснює контроль за діяльністю регіональних (обласних) управлінь і місцевих (провінційних, які, у свою чергу, складаються з муніципальних) інспекцій АПН. Усього в Італії 19 обласних, 2 регіональні управління АПН і 388 місцевих (провінційних, муніципальних) інспекцій АПН. В АПН всіх рівнів працює близько 70 тис. державних службовців.

До проведення контрольних заходів відносно суб'єктів, що займаються шахрайством, залучається фінансова гвардія (фінансова поліція), що підпорядковується Міністерству економіки й фінансів.

Податкові системи Італії та України створено за подібними загальними принципами, тому, на нашу думку, доцільно докладно дослідити податкову систему Італії та вичленувати з неї окремі моменти, які можна впровадити в Україні.

Так, враховуючи велику кількість листів, роз’яснень та інших документів Державної податкової адміністрації України, значна кількість яких протирічить один одному, а також законодавству України, було б доцільно ввести систему запитів платників податків з зазначенням жорстко встановлених строків для відповіді.

Перелік використаних джерел

1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.

2. Иоффе М.Я., Князев В.Г., Пансков В. Г., Черник Д.Г., Попов Б.В. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для студ. вузов / В.Г. Князев (ред.), Д.Г. Черник (ред.). — 2. изд., перераб. и доп. — М. : Закон и право, 1997. — 191с.

3. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. — Т. : Економічна думка, 2001. — 258с.

4. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2004. — 208с.

5. Налоги и налоговое право Учебное пособие / под ред. А.В. Брызгалина. - М.-1997. - 600с.

6. В Италии еще можно расплачиваться лирами // Новости туризма. – 2006. – 3 октября. – С.2

7. Итальянские власти одобрили «налог на туристов» // Новости туризма. – 2006. – 13 ноября. – С.2

8. Куницын Д.В. Налоговая система Италии // Налоговый вестник Сибири. – 2005. - № 3 (19). – С.157-169

9. „Налог на богатых” введён на Сардинии //Новости туризма. – 2006. – 29 августа. – С.2

10. Телятников Н.Б. О налогообложении в Италии // Финансы. – 1995. - № 3. – С.30-33

11. Тихонов А. Налоги, или Предложения, от которых нельзя отказаться // Вокруг Света. – 2006. - № 6 (2786)

12. Иловайский С.И. Учебник финансового права. – Одесса, 1904 // Allpravo.ru. – 2005. -

13. Мориарти Р. Проект Италия: Особенности налоговой системы Италии. – 2005. -

14. Мориарти Р. Проект Италия: Структура налоговой системы Италии. – 2005. -

15. Учебные материалы Всероссийской государственной налоговой академии: История мировой системы налогообложения: Древний Рим // Управление федеральной налоговой службы России по г.Москве, 2005. -

Характеристики

Список файлов курсовой работы