154702 (622548), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ритм визначається повторністю елементів, що складають його структуру. Гімнасти з дня в день повторюють вправи у всіх видах багатоборства. Циклами організуються спроби і підходи гімнастів для виконання окремих завдань у кожнім виді багатоборства.

У виді циклу вправ організується заняття по СФП круговим способом. Кожний тренувальний день уже виявляє собою маленький цикл, відносно замкнутий навкруги задач, типових для одного дня тренування. Більш масштабний цикл тижневої роботи - мікроцикл тренування. Ряд мікроциклів складає середню по масштабах перспективного планування структуру - мезоцикл (етап, період підготовки). І нарешті, - макроцикл, що охоплює півроку, рік і кілька років тренування [13].

Модель циклу - замкнутого кола - добре підходить для організації і структурування планів підготовки. Але кругообіг різних циклів, етапів, періодів (від "мікро" до "макро" масштабів) не припускає повну замкнутість, ізольованість кожного з циклів.

Для характеристики змістовної сторони циклічної структури більше підходить модель розвитку по спіралі. Адже ще древнім філософом сказано: "Не можна ступити в одну ріку двічі". У витках цієї спіралі відбиває динаміка процесу тренування, що направляється або "нагору" по спіралі - для досягнення більш високого рівня підготовленості, або вниз - при бажанні зменшити ці показники.

Принцип поступовості зростання навантажень характеризує одну із самих істотних сторін спортивної діяльності. Сама по собі безперервність занять не забезпечує росту спортивних досягнень, звичайна повторність також не є стимулом удосконалювання. На тлі безперервних занять необхідно поступово нарощувати навантаження: опановувати усе більш важкими елементами, з'єднаннями, комбінаціями, підвищувати обсяг і інтенсивність тренувальної роботи. У назві принципу маються два ключових слова: "поступовість" і "зростання". Саме в їхній єдності складається зміст даного принципу. Відомий російський фізіолог А.А.Ухтомський коротко сформулював закон пристосування живого організму: "Робота будує орган".

Поступово збільшуються навантаження приводять до нового, більш високому рівневі функціональної адаптації. Властивість організму заповнювати затрати і "зверхзатрати" енергії з перевищенням доробочих рівнів у період відновлення одержало назву "суперкомпенсації", або зверхвідновлення. На цій біологічній закономірності і побудований принцип підвищення навантажень до значень, близьких максимальним [24]. Поняття про максимальні навантаження в гімнастиці досить відносно, так само, як відносно поняття про труднощі елемента.

Показники звичайної тренувальної роботи гімнастів-майстрів спорту для розрядників будуть околопредельными.

Неухильне плавне підвищення навантажень, як реалізація принципу поступовості, характерно для багаторічної підготовки гімнастів. На етапі початкової підготовки для юніорів навантаження повинні регулюватися дуже уважно за принципом поступовості зростання (у відповідності також з дидактичним принципом приступності).

У той же час, характерною рисою тренування гімнастів (особливо високої кваліфікації) є вихід на високі обсяги й інтенсивність навантаження.

Для ілюстрації приведемо показники тренувальних навантажень гімнастів різного рівня підготовленості в порівнянних одиницях виміру (кількість елементів і комбінацій). Однак треба мати на увазі істотна відмінність елементів і комбінацій по труднощам у різних розрядах (табл. 1).

Таблиця 1.

Об`єм тренувального навантаження гімнастів різного рівні підготовки (на один тренувальний день)

Період підготовки	Зона навантаження	Вік, років
		5 – 6	7 – 8	10			12 – 16
		Вправи, елементи	Вправи, елементи	елементи	комбінації	Опорні стрибки		елементи	комбінації	Опорні стрибки
підготовчий	мала	150	200	275 - 315	0	11 - 14		Менше 350	3 - 7	6 - 10
	середня	180	260	350 - 390	1 - 2	15 - 18		350 - 450	8 - 12	11 - 15
	велика	225	290	460 - 500	2 - 3	19 - 23		460 - 550	13 - 18	16 - 20
змагальний	мала			290 - 340	5 - 6	8 - 10		Менше 300	5 - 10	4 - 8
	середня			350 - 400	6 - 7	11 - 14		300 - 400	11 - 16	9 - 13
	велика
перехідний								150 - 250

Принцип хвилеподібності динаміки навантажень. Численні дослідження тренувального процесу в гімнастиці виявили загальну закономірність у динаміку навантажень - хвилеподібність. Дані про аналогічні дослідження в інших видах спорту свідчать також про наявність підйомів і спадів у динаміку тренувальних навантажень, що мають хвилеподібний характер [24].

З урахуванням цієї закономірності будується тренувальний процес як в одному занятті, так і в мікроциклі тренування з більш тривалими відрізками часу.

Застосування тренувальних навантажень за принципом їхньої хвилеподібної зміни по обсязі й інтенсивності зв'язано не тільки з вольовими рішеннями тренера, але й обумовлено визначеною інертністю процесів, що визначають життєдіяльність організму. Зокрема, взаємодією процесів стомлення і відновлення, ритмом фізіологічних процесів.

Прийнято виділяти малі хвилі, що охоплюють і характеризують навантаження декількох тренувальних днів (мікроцикл тренування, див. мал. 183), середні хвилі, що підсумовують навантаження декількох мікроциклів і характеризують етап (мезоцикл) тренування [24]. Нарешті, великі хвилі, що виражають загальну тенденцію в динаміку навантажень на тривалому відрізку часу (піврічні і річні цикли).

Характерною рисою тренування, особливо гімнастів високої кваліфікації, є періодичне застосування високих навантажень, близьких до "стелі" можливостей.

Подібні тренування типові для сучасної гімнастики, але застосовувати їхній випливає епізодично у виді ударного мікроциклу тренування або у виді ударного тренування в ряді занять іншої спрямованості. Варто підкреслити, що виходи на максимум навантаження можливі завдяки систематичному нарощуванню тренованості в діапазоні оптимальних значень навантаження для даного гімнаста [24].

Хвилеподібність динаміки тренувальних навантажень не виключає моделі стрибкуватості навантаження, що представляється як окремий випадок у загальній закономірності і більш типовий для характеристики навантаження в короткі тимчасові інтервали (день, тиждень). Такий підхід може бути компромісом у суперечці прихильників хвилеподібної або стрибкоподібної моделі.

Підводячи підсумок усьому сказаному про загальні принципи тренування в гімнастиці, необхідно в першу чергу підкреслити єдність принципів. Ця єдність випливає із самої суті спортивної діяльності, різноманітної за формою і багатофакторної власне кажучи.

Єдність процесу навчання, виховання, підвищення функціональних можливостей варто розглядати і як єдність принципів тренування і єдність відомих дидактичних принципів свідомості й активності, систематичності, приступності, наочності, індивідуалізації, міцності.

Відповідно до основних принципів будується й одне заняття, і багаторічний процес тренування. Даними принципами варто керуватися на всіх етапах підготовки: і в роботі з початківцями, і з гімнастами високої кваліфікації [25].

1.2 Структура тренувального процесу в гімнастиці

Вихідні передумови планування тренувального процесу. Планування підготовки гімнастів у цілому побудовано за принципом чергування і розподілу в часі, структурних блоків: великих циклів, періодів, етапів, мікроциклів, тренувальних днів. Природно, ці блоки - різних масштабів, як і масштаби часу, ними охоплювані. Поряд з фактором часу, іншим істотним моментом планування є сам зміст роботи, "наповнювач" безперервного процесу підготовки гімнастів [24].

Зміст у концентрованому виді відбиває в наступних задачах, що вирішуються в процесі тренування на різних етапах:

• освоєння нових елементів, з'єднань, комбінацій;

• підвищення рівня фізичної підготовленості засобами ОФП, СФП, рівня спеціальної витривалості засобами СФП і технічної підготовки;

• підвищення рівня психологічної стійкості, підготовленості в зв'язку зі специфічними труднощами, подоланими в умовах тренування і змагань;

• удосконалювання виконавської майстерності, підвищення класу гімнаста;

• стабілізація техніки вправ, підвищення надійності їхнього виконання;

• організація безпосередньої підготовки до змагань і участь у них;

• застосування відбудовних заходів і засобів для переходу на новий рівень навантажень.

Кожна з задач може бути вирішена в різні відрізки часу, плануватися одночасно з іншими ("накладення") або більш послідовне, з акцентом на пріоритетну черговість рішення.

Та сама за змістом задача може носити загальний або більш конкретний характер. Приміром , загальна задача по оволодінню новими вправами може мати на увазі освоєння окремих елементів, зв'язувань і з'єднань.

Таким чином, тренер, виходячи з задач і відпущеного на їхнє рішення часу, пропонує учням план і програму тренування [25].

Планування та організація великих циклів підготовки. Власне, схема багаторічної підготовки гімнастів високої кваліфікації - це вже певною мірою план, де елементи структури (етапи підготовки) представлені в масштабі часу і у взаємозв'язку з програмою. По масштабах до цієї схеми наближається план олімпійської підготовки, орієнтований на підготовлений контингент гімнастів на 4 роки. У роботі з перспективним резервом доцільно мати довгостроковий план на 6-8 років ("передолімпійський" і "олімпійський"). Для орієнтації він погодиться з загальною схемою багаторічної підготовки. При цьому важливо в планах відзначити календар найбільш великих змагань як цільові орієнтири, "контрольні пункти" підготовки.

Олімпійський чотирирічний цикл не однорідний. Кожен річний цикл у ньому може мати свою спрямованість. Перший - "післяолімпийський" річний цикл - характерний розробкою моделей майбутнього [24]. Другий цикл - рік модернізації довільної програми, корекції планів олімпійської підготовки. Третій цикл - модельно-контрольний. Перевіряються техніко-тактичні варіанти завершального циклу, відбираються кандидати для олімпійської підготовки в складі збірної команди країни. Четвертий цикл - "олімпійський" - присвячений безпосередній підготовці до участі в Іграх Олімпіади.

Ця схема умовна. Основним змаганням може бути чемпіонат світу, Кубок Європи, регіональні ігри, турніри та ін. Але в кожному випадку доцільно вибрати девіз року, відобразивши в його назві основну задачу. При такому перспективному плануванні варто мати на увазі, що ті самі задачі можуть по-різному вирішуватися і представляти різний ступінь труднощів для ветеранів, досвідчених спортсменів або для вхідних в олімпійську орбіту молодих гімнастів.

Облік особливостей олімпійського чотириліття стосується не тільки членів збірних команд, еліти. Спрямованість олімпійських циклів знаходить висвітлення в змісті підготовки навіть гімнастів молодших розрядів. У зв'язку з новими тенденціями у світовій гімнастиці вносяться корективи в навчальні програми спортивних шкіл.

Характеристики

Список файлов курсовой работы