154161 (622377), страница 2
Текст из файла (страница 2)
В результаті воєнних дій Росії та Австрії проти Туреччини у 1774 Буковина була захоплена австрійськими військами. У складі Австрійської імперії (з 1867 - Австро-Угорщини) вона знаходилася до 1918. Протягом 1786-1849 Буковина була у складі Галичини, а згодом її перетворено на окремий коронний край імперії. Під час революційних подій 1848-1849 населення Буковини брало участь у ряді селянських повстань, які очолював Лук'ян Кобилиця, обраний депутатом австрійського парламенту. У 1848 в Буковині було скасовано панщину, що сприяло піднесенню національно-культурного руху українського населення, який особливо посилився після утворення у 1869 т-ва "Руська Бесіда" у Чернівцях.
Після визнання у 1862 Буковини окремим коронним краєм Австрійської імперії, їй було надано адміністративну автономію. На чолі краю стояв президент, який управляв за допомогою крайового сейму та крайового виділу. Урядовою було встановлено німецьку мову. Українську ввели до складу крайового сейму лише з 1890. 3 80-х років 19 ст. на Буковині розпочинається справжнє українське відродження, яке очолюють представники народовського напрямку в суспільному русі - С.Смаль-Стоцький, О.Попович, Є.Лігуляк, М.Василько. У 1885 почала виходити перша українська газета "Буковина". В цей час українці активно боролися за культурно-національну автономію та поділ краю на українську та румунську частини. З 1875 у Чернівцях діяв університет з німецькою мовою викладання. Впродовж тривалого часу у ньому працював видатний український діяч проф. С.Смаль-Стоцький.
На Буковині жили і творили видатні українські письменники Ю.Федькович і О.Кобилянська, які описували тяжке становище українського селянства. У зв'язку з несприятливими умовами масовою стала еміграція населення, головним чином до США та Канади. У 1891-1910 з Буковини виїхало близько 50 тис. чол. В роки першої світової війни буковинські землі зазнали значних руйнувань ви воєнних дій і до липня-серпня 1917 були окуповані російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) Буковина була включена до її складу. Влада перейшла до утвореного 25.10.1918 Українського Крайового Комітету, який організував 3.11.1918 велике народне віче у Чернівцях, що прийняло рішення про входження Буковини до складу єдиної Української держави. 6.11.1918 було встановлено українську владу на землях Буковини, населених переважно українцями. Президентом краю було проголошено О.Лоповича. Однак вже 12.11.1918 румунські війська окупували Північну Буковину разом з Чернівцями. Тут 28.11.1918 було сфабриковане рішення т.зв. Генерального Конгресу Буковини, що складався виключно з румунів, про об'єднання Буковини з Румунію. Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 за Румунію було визнано Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 — і Північну Буковину. Проти таких рішень рішуче протестували офіційні представники ЗУНР, УНР та УСРР. У період румунської окупації Буковини (1918-1940) були скасовані всі автономні права Буковини, її перетворено на звичайну провінцію Румунії. У 1918-1928 і 1937-1940 тут існував надзвичайний стан. Румунізація краю досягла апогею. Було заборонено вживання української мови, закрито учбові та культурно-просвітницькі заклади, газети та журнали. Українські назви населених пунктів та прізвища змінювали на румунські. Переслідувалась українська церква. Інтереси українського населення Буковини захищала Українська Національна Партія (1927-1938) на чолі з В.Залозецьким, якій вдалося здобути декілька місць у румунському парламенті. За умов важкого національного, соціального та економічного гноблення на Буковині посилювався національно-визвольний рух українського населення, як легальний так і нелегальний (діяльність УВО – ОУН). В результаті таємних домовленостей між СРСР та Німеччиною і ультиматуму СРСР до Румунії румунські власті 28.6.1940 залишили Північну Буковину, яка була окупована радянськими військами.
Згдно з рішенням Верховної Ради СРСР від 2.8.1940 було утворено Чернівецьку область у складі Української РСР. Після встановлення радянської влади відразу ж розпочалися масові репресії проти національне свідомої частини українського населення. З перших днів радянсько-німецької війни у червні 1941 на Буковині була встановлена місцева українська влада, яка виразу ж була ліквідована румунським окупаційним режимом. Румуни утворили концентраційні табори, провели масові судові процеси проти українських діячів, відновили насильницьку румунізацію краю. Для боротьби з румунськими окупантами вже з кінця 1943 у гірських районах Буковини почали формуватися повстанські загони. У березні-квітні 1944 Чернівецька область була звільнена від румунської окупації і знову включена до складу УРСР. Мирний договір, укладений союзниками з Румунією у Парижі 10.2.1947, затвердив кордон між СРСР і Румунією станом на 28.6.1940. Після відновлення радянської влади на Буковині знову розпочалися масові репресії проти місцевого населення, було проведено колективізацію сільського господарства, яка в основному завершилась у 1949, відбулися і певні позитивні зрушення у економічному та культурному розвитку регіону.
2. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ
2.1 Кліматичні ресурси
Клімат на Буковині помірно-континентальний. Літо тепле і вологе. Зима помірно холодна. Пересічна температура січня на рівнині –5оС, в передгір’ях –5,5о, в горах –6-7о, липня відповідно від +19 до +20о, від +17 дл +19о і від +12 до +16о. Абсолютний максимум +35о, абсолютний мінімум –35о. Опадів на рівнині 600-650 мм (на крайньому північному сході – 550-500 мм і менше), в передгір’ях – 650-800 мм, в горах – 800-1200 мм і більше на рік. Максимум опадів – влітку, часто у вигляді злив. Вегетаційний період на рівнинній частині 216 днів, у передгір’ях – 210-215, в горах – 136-152 дні. Такі кліматичні умови є сприятливими для відпочинку туристів протягом всього року і придатні для розвитку як зимових (гірськолижний та лижний спорт), так і літніх (гірський, пішохідний, велотуризм та ін.) видів туризму.
2.2 Ландшафтні ресурси
Південно-західна частина Чернівецької області зайнята Українськими Карпатами, які в межах області складаються з ряду паралельних хребтів (висотою 800-1400 м, максимальна висота – г.Яровець, 1574 м), розділених широкими поздовжніми долинами.
На північний схід від Карпат простягаються передгір’я, що мають погорбований рельєф (максимальна висота – г.Цецино, 537 м). Прут-Дністровське межиріччя, в середній частині якого лежить Хотинська височина (найвища точка – г.Берда, 515 м), являє собою рівнину, що має пересічні висоти 200-300 м.
Таким чином, ландшафтну неповторність Буковини складає поєднання трьох типів ландшафтів: гірського, передгірського та рівнинного. Мальовничими є також ландшафти річкових долин, які приваблюють численних туристів.
2.3 Водні ресурси
Головними водними артеріями Буковини є Дністер, Прут, Черемош та Сірет. Вони беруть початок високо в горах, мають швидку течію, глибокі долини. Такі річки придатні для водних видів туризму, зокрема, сплавляння на байдарках і каное, риболовлі, рекреації тощо.
2.4 Бальнеологічні ресурси
Надра Чернівецької області багаті на мінеральні води, поширення яких пов'язане з певними структурно-гідрогеологічними зонами. Розсоли хлоридно-натрієвого типу поширені у нижньоміоценових відкладах внутрішньої зони Передкарпатського прогину з мінералізацією від 10 до 200-300 г/куб.дм. Наявні на теренах області води сульфатно-сірководневого типу, залізисті мінеральні води з підвищеним вмістом біологічно активного двовалентного заліза, джерела сульфатно-хлоридно-натрієвих, сульфатно-кальцієво-натрієвих і гідрокарбонатно-натрієвих вод.
Традиція використання мінеральних вод на Буковині сягає глибин тисячоліть. Ще давні слов'яни виварювали і продавали харчову сіль з ропи джерел "Черешенька" та "Вижниця", мінералізація яких становить 350-400 г/л. Водою з унікального джерела "Лужки" (таких усього три в Європі) лікували захворювання органів травлення та гемофілію. При загальній низькій мінералізації 0,6 г/л у ній містяться понад 20 терапевтично активних іонів різних мікроелементів з переважанням іонів заліза та алюмінію. Природна кислотність їх становить 3-3,5. При вживанні цієї води підвищується апетит і покращується обмін речовин в організмі. В останні роки виявлено ще два джерела лікувально-столових вод типу "Нафтуся", промислове освоєння яких уже розпочалося.
2.5 Біологічні ресурси
2.5.1 Рослинні і тваринні ресурси області
Різноманітність екологічних умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів, кліматичні умови сприяли формуванню досить багатої флори рослин, яких нараховується на Буковині понад 1500 видів.
Важливе значення в розвитку туризму області мають ліси, які відіграють рекреаційну роль. Лісом вкриті гірська та передгірська частини області. Загальна площа лісів складає 258 тис. га, в тому числі покрита лісом - 236,8 тис. га (91,8%). Породний склад лісів досить різноманітний: переважають хвойні (49,5%) і листяні (46,2%) насадження. Основними лісоутворюючими породами є ялина, бук, ялиця, дуб, граб, ясень, береза та інші. В передгір’ях ростуть ліси з бука, граба, явора; на полонинах – субальпійська рослинність. Рівнинна частина області має окультурений характер. У невеликих гаях ростуть граб, дуб, клен, липа; подекуди є трав’яниста степова рослинність.
З тварин, переважно в Покутсько-Буковинських Карпатах, водяться олень звичайний, козуля, дика свиня, кіт лісовий, куниця лісова, вовк, білка, глухар, рябчик, слуква, а крім того, тхір звичайний, заєць сірий, ховрах європейський, хом’як, пацюк, дрібні мишовидні гризуни, лисиця, тхір степовий, кулики, качки, куріпка, а також жайворонки, воронові, горобцеподібні та ін. У річках – дунайський лосось, форель, марена та інша риба.
2.5.2 Природоохоронні ресурси. Вижницький національний природний парк.
Вижницький природний національний парк (НПП) був створений у 1995 році. Загальна площа 7928,4 га. "Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно вибрав би для цього Буковину". Ця говірка австрійської доби яка найповніше характеризує неповторну красу Буковинського краю. Тут, на порівняно незначній території, сконцентровані всі принади й чари природи: урвища Дністровського каньйону, смарагдові шати Хотинської та Чернівецької височин, сріблясті плеса бурхливих Прута й Черемоша, таємничі печери і підземелля, галасливі водоспади. А найкраща окраса краю - чарівні у будь-яку пору року Карпати з усталеним яскравим етнографічним колоритом гуцульського ландшафту, м'яких контурів гір, смарагдово-синіх хвиль смерекових лісів та полонин, чепурних будиночків.
Саме тут, на базі Вижницького та частково Берегометського лісництв Берегометського держлісгоспу, з метою збереження, охорони і раціонального використання цінних природних та історико-культурних ресурсів ландшафтів низькогірної зони Буковинських Карпат, створено Національний природний парк "Вижницький". За площею (7928,4 га) це наразі найменший з національних природних парків Українських Карпат. Він розкинувся у межиріччі славнозвісного й оспіваного Черемоша та скромного і зовні непоказного, але лютого під час повеней Сірету, в адміністративних межах Вижницького району.
У залежності від висоти над рівнем моря у районі розташування парку виділено помірну, прохолодну та помірно-холодну кліматичні зони. У передгір’ї середньорічна температура становить 7-5 С°, а річна кількість опадів - 750-800 мм.
Ландшафтна неповторність "Вижницького" завдячує Черемошу та Сірету, басейни яких ділять майже порівну його території. Східна, сіретська, частина має більш згладжені контури гірських пасем, ширші долини його приток - Сухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для всього парку висотах пасом 750-1000 м. над рівнем моря абсолютні висоти русла Сірету сягають 470-500 м, а русла Черемоша 340-390 м, тобто на 100-130 м нижчі від Сірету. Західна, черемоська, частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут більш поширені стрімкі схили з частими виходами на денну поверхню геологічних відкладів, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини.
Найцікавішою ландшафтною особливістю парку є басейн річки Черемош, якою ще до 60-х рр. відважні гуцульські бокораші сплавляли ліс. З цією метою у верхів’ях Білого і Чорного Черемошу збудовано кілька водосховищ (кляузури, загати).
У ландшафтному плані слід звернути увагу на Німчинський перевал, звідки відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат і долини оспіваного Черемошу. На перевалі ще донедавна були сторічні біогрупи модрини польської (Larix polonica Racib.) культурного походження, сьогодні знищені.
Яскравою і величною геоморфологічною пам'яткою є реліктова Багненська долина, що з півночі прилягає до території національного парку. Колись води прадавніх річок Черемоша і Рибниці несли свої води на південний схід, проте пізніше були перехоплені верхів'ями приток Прута і спрямували свої потужні води на північний схід. А в широкій і майже плоскій долині залишились невеликі річки Михідра та Міходерка (до речі, унікальні давньослов'янські реліктові гідроніми) із заболоченими берегами, що зберегли первісний напрямок течії і перетворилися на притоки Сірету. До речі, саме тут був розміщений і ще фрагментарне зберігається єдиний на Буковині невеликий масив типових торфових боліт з природними насадженнями сосни, який планується включити до складу національного парку.
Урочище "Соколине око" - це сіре громаддя 40-метрових скельних зубців у сутінках старого лісу, яке вражає своєю монолітністю і екзотикою. В цьому місці суцільна смуга потужних пісковиків ямненської світи палеогену руйнівною дією часу і сил природи виведена на поверхню, розчленована на окремі скелі. Частинки квартитових зерен скріплені вапняковим цементом, тому за десятки тисяч років води, що є у тріщинах і тектонічних розломах утворили десятки невеличких печер. А найціннішим дивом є велетенська кам'яна арка "Соколиного ока" - рідкісна форма карсту у пісковиках.
Понад Лісківцем біжить стежина до царинки з такою ж назвою, а потім плаєм праворуч на гору Берізку. Тут знаходиться утворена з величезних валунів печера. Її називають Довбушевою. Кажуть, вона має сполучення з галицьким берегом. Коли жандарми дуже насідали на Довбуша та його побратимів, месники добиралися до печери і завжди тут мали надійний порятунок.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
