Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

План

ВСТУП

Розділ 1. Методологічна основа договірних відносин в сфері туризму

1.1 Класифікація договорів

1.2 Нормативне регулювання договірних відносин в галузі туризму

Розділ 2. Договірна діяльність туристичної фірми "БУМЕРАНГ"

2.1 Характеристика об’єкту дослідження

2.2 Характеристика договірних відносин фірми "БУМЕРАНГ"

Розділ 3. Вдосконалення договірних відносин турфірми "БУМЕРАНГ"

3.1 Доопрацювання договору з партнерами

3.2 Рекомендації щодо комп’ютерного обліку договірної діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ВСТУП

Функціонування ринку туристичних послуг основане на правових відносинах між клієнтом і туристичною фірмою, між туристичною фірмою і державою, між двома туристичними фірмами - партнерами, з банком, транспортною організацією, страховою компанією і т. інше.

Також основою функціонування туристичного ринку є обмін, як засіб задоволення потреб населення в туризмі. Обмін здійснюється в товарно-грошовій та інформаційній формі. Видом обміну є переміщення туристів до місця споживання. Умовами обміну є наявність учасників (не менше двох), їх волевиявлення до співпраці, результатом якої є угода, яка фіксує купівлю-продаж турпродукту. "Угода - це торгова операція, що здійснюється двома сторонами. Складовими угоди є мінімум два товару, що мають споживацьку цінність (турпродукт і гроші), час та місце укладання угоди" [13].

Формою угоди є туристичний договір або ваучер - фінансово-правовий документ, який "підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи їх гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг" (Закон України "Про туризм", СТ.1). Отже, угода - це обмін цінностями між партнерами (споживачем та виробником турпродукту), що здійснюється на добровільній основі, передбачає покращення становища сторін і укладається в економічно-правових межах певного туристичного ринку. Механізм, який регулює цю діяльність і є механізмом функціонування ринку туристичних послуг.

Туристичний ринок в Україні, сьогодні все ще знаходиться на стадії становлення. Ринкові умови господарювання вводять туризм до споживчої суспільної моделі, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг. Але лише за умов, що такі послуги будуть цивілізованими і ґрунтуватись на взаємовигідних договірних відносинах – у них є майбутнє. Все це і визначає актуальність даного дослідження.

Темою даної курсової роботи є договірні відносини в туризмі.

Мета дослідження: визначити актуальні цивільно-правові проблеми становлення та розвитку договірних відносин в галузі туризму та розробити концептуальні практичні рекомендації щодо їх вирішення. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

• вивчити сутність та природу договірних відносин в туризмі;

• провести дослідження правового регулювання договірних відносин в Україні;

• проаналізувати договори, укладені діючою тур фірмою;

• підготувати практичні рекомендації щодо їх покращення.

Предмет дослідження – процеси становлення та розвитку договірних відносин в галузі вітчизняного туризму.

Об’єктом дослідження – договірна діяльність туристичної фірми.

Отже, договір – це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Окрім цього, договір можна розглядати ще й як відповідні договірні правовідносини, що виникли внаслідок укладення договору, а також як певний документ.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, що свідчить про його правову природу юридичного факту.

Під час дослідження використовувались методи: конкретно-пошукового; теоретичного аналізу; синтезу; актуалізації; класифікації; узагальнення; хронологічного – для розгляду процесів розвитку регулювання договірних відносин в сфері туристичної діяльності у динаміці і змінах.

Отримані висновки та запропоновані рекомендації мають поряд з теоретичним практичне значення, оскільки можуть використовуватися: у роботі фірм туристичної галузі в Україні.

Розділ 1. Методологічна основа договірних відносин в сфері туризму

1.1 Класифікація договорів

За своєю правовою природою будь-який договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені гл.16 ЦК.[1]

Цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).

Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства "(наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством (див. рис.1.1).

Рис.1.1 Договір як комплексне поняття

Класифікація договорів має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення спільних типових рис договорів і відмінностей між ними полегшує для суб'єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регульованої діяльності.

Крім того, класифікація сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства, слугує меті кращого дослідження договорів. Класифікація договорів здійснюється за різними підставами, що обираються залежно від поставлених цілей:

Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальні договори – це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди з усіх істотних умов у формі, що вимагається законом.

Реальними є договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей).

Практичне значення такого поділу полягає в тому, що при консенсуальних договорах спір про виконання обов'язків і відповідальність за їх невиконання може вирішуватися судовими органами вже після досягнення сторонами угоди, навіть якщо передача грошей ще не відбулася.

Однак, як зазначалося вище, для деяких договорів потрібні тільки досягнення угоди, а ще й оформлення належним чином, без чого договір не вважається укладеним.

Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками угоди договори поділяються на односторонні та взаємні – у ст.626 ЦК вони іменуються двосторонніми та багатосторонніми.[1]

У односторонньому договорі одна із сторін має лише права, інша – лише обов'язки.

Взаємні (синалагматичні) договори завжди породжують права та обов'язки для кожного з учасників.

З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин договори поділяються на оплатні і безвідплатні.

Якщо обов'язку однієї особи щось зробити або передати, і виконати відповідає обов'язок контрагента надати зустрічне задоволення у грошовій або іншій матеріальній формі, то це відплатний договір. Таких договорів, де дії виконуються на відплатних засадах, у цивільному праві більшість. Вони встановлюються у вигляді загального правила (ч.5 ст.626 ЦК).[1]

Якщо ж передача майна, надання послуг тощо не супроводжується відповідною компенсацією з боку іншої сторони, то це договір безвідплатний.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні та попередні.

Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов’язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів має саме такий характер.

Попередній договір таких прав та обов'язків безпосередньо не породжує. Він лише створює інший, досить своєрідний обов'язок: після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст.635 ЦК). Іншими словами, попереднім договором є угода про укладення договору в майбутньому.

Залежно від значення договору для задоволення певних інтересів розрізняють звичайні (приватноправові) договори і договори публічні.

До публічних договорів належать договори, укладені комерційною організацією з метою встановити її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт і надання послуг (наприклад туристичних), що їх такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати стосовно кожного, хто до них звернеться (продаж квитків, перевезення транспортом, послуги зв'язку, готельне обслуговування тощо).

Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке ґрунтується на принципі свободи договорів. Вказаний виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві.

Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи договорів, який найповніше виражає приватноправові засади, що становлять основу цивільного права.

З урахуванням значення договору для визначення кола повноправних учасників розрізняють основні договори і договори приєднання.

Основний договір є первісною і головною підставою визначенні прав і обов'язків учасників зобов'язання.

Значення договору приєднання полягає в тому, що його умови визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах І можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Це означає: "або погоджуєшся з усім, що я пропоную, або договору не буде".

Тому, можливо, більш точним, ніж "приєднання", може вважатися термін "продиктований договір". Він дозволяє підкреслити обидві ознаки вказаних договорів: і те, що особа приєдналася до основного договору, не маючи можливості обговорювати його умови, і те, що вона змушена була внаслідок якихось причин вчинити саме так.

Юридична практика, особливо у сфері господарської діяльності, досить широко використовує договори приєднання, що й зумовило введення такого виду договорів у новий ЦК.[13]

Залежно від цілей укладення розрізняють такі групи цивільно-правових договорів: договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, контрактація, позика, міна, постачання); договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм автомобіля, оренда номерів в готелі, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг); договори про виконання робіт (побутовий підряд, договір на надання рекламних робіт); договори про передачу результатів творчої діяльності (ліцензійні договори); договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, договір про посередницькі послуги); договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічну співпрацю).

Своєрідною є класифікація цивільно-правових договорів із врахуванням належності їх до певного типу або різновиду.

Так, договори купівлі-продажу та міни розрізняються як певні договірні типи; роздрібна купівля-продаж – це різновид того договірного типу, який іменується купівлею-продажем; договір, за яким одна річ обмінюється на Іншу з певною грошовою доплатою, є вже змішаним договором, що поєднує в собі елементи двох договірних типів – міни і купівлі-продажу.

Для такої класифікації договірний тип виокремлюється або за специфікою опосередкованого ним матеріального відношення, або залежно від юридичних умов, необхідних для утворення даного договірного зобов'язання.

У випадках коли договори схожі як за матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, необхідними для виникнення зобов'язання, вони співвідносяться один з одним не як типи, а як різновиди одного і того ж договірного типу.

Якщо ж укладений договір опосередкує два або кілька різнорідних відносин і об'єднує умови, об'єктивно необхідні для формування зобов'язань різних типів, він стає змішаним договором.

Залежно від суб'єкта, що набуває права за договором, розрізняють договори на користь суб’єкта і договори на користь третьої особи.(ст.636 ЦК).

Таким, наприклад, є договір страхування життя туристів під час подорожі.

1.2 Нормативне регулювання договірних відносин в галузі туризму

Договірні відносини в туристичній галузі регламентовані Цивільним Кодексом України, законами, постановами та іншими нормативними документами, але основним нормативним документом, що на даний час визначає послідовність і порядок договірних відносин в сфері туризму є Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР в редакції Закону N 1282-IV ( 1282-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.180 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535.[2]

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України. Порядок договірних відносин в сфері туризму роз’яснюється і деталізується в статтях 20 – 23 зазначеного Закону.

Нормативними актами визначено безліч можливих договорів, що можуть використовуватись в галузі. Тут і цивільно-правові і господарські договори (трудові, купівлі продажу, про оренду, підряду, страхування), але основну масу договорів представляють договори на туристичне обслуговування, договір на екскурсійне обслуговування, договір на готельне обслуговування та ваучер. Про них трохи докладніше:

Відповідно до цього договір на туристичне обслуговування передбачає, що одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про:

• основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

• медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

• туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

• розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.[2]

До початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути надана інформація:

• про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності);

• програма туристичного обслуговування;

• характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування);

• характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування);

• про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну та епідеміологічну обстановку;

• про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там;

• про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки;

• про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів;

• про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалість;

• відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи;

• відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

• про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати;

• про місце перебування організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки.[2]

Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы