153202 (622072), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Міжнародний туризм в Італії в основному зосереджений на півночі країни. Наприклад, в 1990 р. кількість проведених тут зарубіжними гостями днів склало 57% від загального числа турднів по країні.
Розвинений в Італії і внутрішній туризм. Чисельність цієї категорії складає близько 40 млн чоловік. Як правило, внутрішні туристи вважають за краще відпочивати на курортах своєї області. Однією з причин такого явища є недостатній розвиток мережі автомобільних доріг. Так, населення північних областей Італії відпочиває на найближчому морському березі. Таким чином, такі густонаселені області Італії, як Емілія-Романья, Венето і Тоскана, мають вихід до моря, а також Ломбардія, де широко розвинені зимові види відпочинку, в середньому приймають порядку 10% внутрішніх туристів кожна.
Розпал туристського сезону доводиться на літні місяці - липень і серпень, що створює певні проблеми як для міст, так і для прибережних курортів, а також для індустрії гостинності країни в цілому.
По числу місць в готелях Італія займає одне з провідних місць в Європі. Крім того, в прибережних районах центральної частини країни поширені табірні городки, а на півдні - приміщення, що здаються в оренду.
Щорік Італію відвідують близько 60 млн іноземних туристів, переважно з ФРН, Франції, Австрії, Швейцарії і Іспанії. Доля росіян в цьому потоці постійно зростає - наприклад, за три роки їх число виросло в 10 разів: 1992 р. - 5,2 тыс.; 1993 - 13,4 тыс.; 1994 -55 тис.
Слід зазначити, що понад половина іноземних туристів в Італії складає ті, що приїхали лише на один день або транзитники. Туристи з Німеччини займають провідні позиції не лише по кількості, але і за тривалістю перебування.
Типові терміни перебування по турзапрошенню - до 2 тижнів (термін виїзду протягом місяця), по приватному - до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців), по службовому - до 1 місяця (термін виїзду протягом 2,5 місяців).
Італійці рідко відпочивають за межами своєї країни, що володіє різноманіттям туристських ресурсів. Проте економічне зростання і спрощення валютного контролю останніми роками сприяли розвитку виїзного туризму. Жителі Італії в основному подорожують в сусідні держави.
Що отримала розвиток останніми роками тенденція до збільшення виїзного туризму, а також порівняно невеликий приплив зарубіжних любителів пляжного відпочинку із-за конкуренції інших середземноморських країн сприяють деякому розвантаженню італійських курортів. В той же час унікальність культурної і історичної спадщини, різноманітність природних пам'яток завжди притягуватимуть іноземних туристів.
Висновок
Наприкінці роботи, ще раз відмічу то, що розвиток міжнародного туризму в країнах, переважно приймаючих туристів, обумовлено прагненням збільшити приплив іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу. Іноземні туристи, що приїжджають, оплачуючи товари і послуги, забезпечують вступ валюти до бюджету приймаючої країни і тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів отримав назву «Активного туризму». Виїзд туристів супроводиться відтоком національної валюти. Міжнародні платежі по туристських операціях такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни – експортера туристів, а сам туризм іменується «пасивним».По напряму туристського потоку виділяється в'їзний і виїзний туризм.
Туризм в'їзний – подорожі в межах країни осіб, що не проживають в ній постійно, з туристськими цілями без заняття оплачуваною діяльністю.
Туризм виїзний – подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні.
Як правило, в туристських державах, а саме в Італії створюються міністерства по туризму. Проте деякі з них мають або державний департамент по туризму, який підкоряється Міністерству економіки, або департамент зовнішньої торгівлі, або, туристський відділ в рамках Міністерства у справах молоді, спорту і розваг. У державах з децентралізованою владою туризм знаходиться в підпорядкуванні місцевій адміністрації. Трапляється і так, що обов'язки по розвитку туризму ділять між собою федеральний уряд і управління територіальною освітою.
Країни обмінюються туристами і відповідно грошима. Як правило, відбувається обмін традиційними видами туризму. Наприклад, жителі північних країн Європи в основному проводять відпустку на курортах Середземномор'я, а жителі південних теплих країн віддають перевагу відпочинку на гірськолижних курортах.
По меті поїздки туризм ділиться на: рекреаційний, оздоровчий, пізнавальний, професійно-діловий, науковий, спортивний, паломнический, ностальгічний, екотуризм і так далі
Як правило, з підвищенням значущості туризму в економіці країни збільшується і впровадження держави в індустрію через міністерство з відповідними повноваженнями або за допомогою участі різних міжнародних організацій. Флагманом міжнародного туризму є Всесвітня туристська організація (СОТ). Існують також інші міжнародні організації, так або інакше пов’язані з туризмом, наприклад Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) і Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO).
Таким чином, проаналізувавши туристичний потік в Італію я можу відмітити що в ньому значно переважає зовнішній туризм над внутрішнім. Це означає що, туризм в Італії приваблює міжнародні потоки іноземних туристів, а з ними і міжнародні грошові кошти. Цей досвід корисний для України, адже зовнішній туризм в неї находиться на досить низькому рівні.
Список літератури
-
Байлік С.І. Готельне господарство: організація, управління, обслуговування. – Київ: Альтерпресс, 2002. – 374 с.
-
Біржаков М.Б. Введення в туризм. – Спб.: Видавництво Торговий Дім «Черда», 2000. – 192с.
-
Божавіна Р.Н. Етика менеджменту: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2001. – 192с.
-
Ваген Лінн Ван Дер. Готельний бізнес. – Ростов – на – Дону: Фенікс, 2001. – 412 с.
-
Віханський О.С., Наумов п.І. Менеджмент. – М.: Вид-во МГУ, 1995. – 221 с.
-
Готельна і ресторанна справа, туризм. Збірка нормативних документів. Ростов-на-Дону, 2003. – 137 с.
-
Готельний і туристський бізнес. Під ред. проф. Чудновського а.Д. – М.: Асоціація авторів і видавців «Тандем». Ізд – в «ЕКМОС», 1998. – 352 с.
-
Гуляєв В.Г. Організація туристської діяльності: Навчань. Допомога – М.: Нолідж, 1996. – 312с.
-
Ефремова М. В. Основи технології туристського бізнесу: Навчальний посібник. – М.: «Вісь – 89», 1999. – 252с.
-
Зорін І.В., Квартальнов в.А. Енциклопедія туризму: Довідник. – М.: Фінанси і статистика, 2001. – 368с.
-
Зоріна Г.І., Ільіна е.Н. Основи туристської діяльності М.: Радянський спорт, 2002. – 325 с.
-
Ільіна Е.Н. Туроперейтінг: організація діяльності: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2002. – 256с.
-
Кабушкин Н.І. Менеджмент туризму: Навчань. Допомога. – 2 е видавництво, перераб. – Мн.: Нові знання, 2001. – 432с.
-
Кабушкин Н.І., Бондаренко Г.А. Менеджмент готелів і ресторанів. - Мн.: ТОВ "Нове знання", 2000. - 310с.
-
Квартальнов В.А. Стратегічний менеджмент в туризмі. – М.: фінанси і статистика, 1999. – 308с.
-
Квартальнов В.А. Туризм: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2002. – 320с.
-
Костюкова О.І. Основи туризму. – М.: «Вісь – 89», 1999. – 317 с.
-
Котлер Ф., Боуен Дж.,Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостинність і туризм: Підручник для вузів/ Пер. з англ. під ред. Р.Б. Ніздряний. – М.: ЮНІТІ, - 1998. – 787с.
-
Лесник А.Л., Мацицкий І.П., Чернишев А.В. Організація і управління готельним бізнесом. - М.: Аспект Прес, 2000. - 265с.
-
Ляпіна І.Ю. Організація і технологія готельного обслуговування: Підручник для проф. навчання/ Ірина Юріївна Ляпіна; Під ред. канд. пед. наук А.Ю.Ляпіна. – 2 – е видавництво, стер. - М.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 208 с.
-
Основи управління в індустрії гостинності. – М.: Аспект Прес, 1995. – 271 с.
-
Папірян Г.А. Менеджмент в індустрії гостинності. – М.: Економіка, 2000. – 284 с.
-
Сенін В.С. Введення в туризм. - М.: "Вісь-89", 1995. - 208 с.
-
Туризм і готельне господарство/ Під ред. А.Д.Чудновського. – М.:ЭКМОС, 2000. – 317 с.
-
Чеботарь Ю.М. Туристичний бізнес. – М.: Аспект Прес, 1998. – 123 с.
-
Черних Н.Б. Технологія подорожей і організація обслуговування клієнтів: Навчальний посібник. – М.: Радянський спорт, 2002. – 320с.
Додаток А
| Назва журналу | Автор статті | Назва статті | Стислий зміст |
| Весник московського університету №3.2004 | Александрова А.Ю. | Теоретичні основи туристичних потоків в туристичному бізнесі | Знайомство з будь-якою наукою починається з двох ключових питань – що і як, якими прийомами і способами, вона вивчає. Науки розрізняються предметом дослідження, методом пізнання навколишнього світу, а також довкола завдань, що стоять перед ними. Кожна наука вивчає певну область дійсності. Від того, наскільки чітко вказані кордони цієї області, залежить повнота і достовірність наукової картини світу. Географія туризму порівняно недавно оформилася як самостійна географічна дисципліна з власним об'єктом і предметом дослідження. Відомий радянський географ В.С. Преображенський назвав географію туризму галуззю соціальної і економічної географії по аналогії з іншими галузевими соціально-економіко-географічними дисциплінами. У зв'язку з цим пізнання єства географії туризму повинне починатися з визначення об'єкту і предмету дослідження її "материнської" науки – соціально-економічної (суспільною) географії. Проте це питання впродовж більш ніж 200 років, з тих пір, як термін "економічна географія" був введений М.В. Ломоносовим, залишається одним із складних і дискусійних. |
| Весник московського університету №7. 2005 | Співак А., Дедюліна М.А. | Рекреаційні технології в індустрії туризму | Туристичний потік - тимчасове переміщення людей з місця свого постійного мешкання в іншу країну або місцевість в межах своєї країни в досуговое час в цілях отримання задоволення і відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або в професійно-ділових цілях, але без заняття оплачуваною роботою у відвідуваному місці. Виділимо основні особливості туризма: - на відміну від подорожей туризм - це переміщення людей в досить короткі проміжки часу; - для туризму поважно визначити категорію місця постійного мешкання (місце проживання); - визначення періоду вільного часу виходить із загального розуміння туризму як способу відпочинку; - найважливішою категорією є мета туризму, яка дозволяє чітко виділити види діяльності. Головні цілі туризму: розважальні (аттрактивные), рекреаційні і пізнавальні. Вторинними за значимістю є цілі оздоровчі і лікувальні. Далі слідують професійно-ділові, гостьові і пр.; - туризм - важлива складова економіки багатьох держав. Основними цілями туризму являются: 1) дозвілля, рекреація і відпочинок; 2) відвідини знайомих і родичів; 3) ділові і професійні цілі; 4) лікування; 5) релігія і паломництво; 6) інші цілі. |
| Краєзнавство і туризм 2006. №5 | Петрасов І. | Соціальніє проблеми розвитку індустрії турізма | більшість розуміє туризм лише як захоплюючий вигляд відпочинку, що дозволяє змінити звичну обстановку і спосіб життя, що сприяє відновленню працездатності, одержанню яскравих, запам'ятовуються вражень, можливість дізнатися багато нового про культуру, побут, традиції свого народові і народів інших країн. Але мало хто замислювався про тих, що туризм забезпечує зайнятість мільйонів людей, що питома вага доходів від туризму в загальній сумі надходжень від експорту досить високий (у Іспанії - 60%, в Австрії - 40%) і складає основу державного бюджету ряду країн. За рівнем доходів туризм поступається лише нафтовидобувної промисловості та автомобілебудуванню, а як джерело надходжень валюти міжнародний туризм займає другу місце в світі після товарного експорту. А тепер трохи статистики про стан туризму і, зокрема міжнародного, в нашій країні. За даними авторитетних вчених В. А. Квартальнова і А. А. Романова, якщо в розвинутих країнах частка туризму у валовому національному продукті складає від 5 до 15% (в деяких країнах досягає 50%), то в Росії цей показник становить лише... 0,01% (!). Дефіцит платіжного балансу за статтею «туризм» досяг в 1995 році рівня 5,5 млрд поділ США наприклад, в першому півріччі 1995 р. російські туристи вивезли 2,5 млрд поділ, а ввезено в країну було не більше 800 млн поділ закономірний питання - чому в такому жалюгідному стані туристський бізнес в Росії? Чому замість валютних надходжень в країну мі щорічно втрачаємо колосальні суми, чому продовжується горезвісне «втеча капіталу за кордон»? Ні в країні привабливих для туристів об'єктів? |
| Весник Росийськой Академії Наук 2008. №9 | Морозова І.В. | Взаємодія культур і освітній туризм | Європейська цивілізація є скарбницею світової культурної спадщини. Тому в рамках процесу самовизначення і встановлення на дорозі подальшого розвитку продуктивним представляється розробка і вивчення європейських міжкультурних зв'язків Росії. Тим паче, що традиції тут дуже багаті. Постійними культурними партнерами Росії протягом століть були Франція, Німеччина, Італія, Іспанія. Излюбленным відпочинком російських людей завжди були поїздки до Франції: до Парижа, до Ніцци. Цю традицію у наш час продовжують сьогоднішні спроможні люди, деякі з них своєю поведінкою сприяли виникненню в свідомості сучасних французів узагальнювального образу російських «нуворишів». Традиция російської для франко культурної взаємодії настільки багата і всіляка, що її детальне освітлення вилилося б не в одну книгу. Досить пригадати цілу епоху в російській культурі, коли французька мова була світською мовою: на нім спілкувалися, читали, писали листи, освідчувалися в коханні. Не знати французької мови і французької культури, хоч би на найпримітивнішому рівні, вважалося непристойним. Французька культура так глибоко асимілювалася в російській, що повне її вичленення є майже неможливим. Италия завжди була для Росії джерелом наукового і філософського знання. Німецька музика, живопис, архітектура, а в петровскую епоху мода, етикет, військову справу складали невід'ємну частину життя російської людини. Цікаве спостереження, що російські емігранти 90-х рр. краще всього асимілюються в Германії. Це свідчить про певну міру культурної і духовної спільності Німеччини і Росії. Италия – батьківщина Ренесансу – є одній з найпрекрасніших перлин світової культури. Особливе місце в світі ця країна займає і завдяки багатим оперним традиціям. Тому включення в програму освітнього туризму маршрутів по містах цієї країни представляється необхідним. |
| Весник московського університету 2007.№8 | Ревін С.Ф., Шадрін Н.В. | Перехід до стійкого розвитку туризму: проблеми і фахівці для їх вирішення | уризм – величезна і така, що швидко розвивається індустрія. Близько 10,7% всього валового продукту всіх країн світу дає туризм. З 1971 р. по 1997 р. число туристів, відвідуючих чужі країни, майже потроїлися з 179 млн. до 613 млн. чоловік. Прогнозоване зростання складає 6-7% щорік. У туристичному бізнесі в світі зайнятий більше 255 млн. чоловік. Туризм в світовому розвитку грає і важливу социо-культурную роль. В той же час навряд чи зараз хтось не розуміє того, що розвиток туризму надає негативну дію на довкілля. Неустойчивое інтенсивний розвиток туризму незрідка наводить до локальних екологічних катастроф. Одночасний розвиток туризму залежить перш за все від якості середовища і природної різноманітності. Якість води і повітря, естетичність ландшафту і біологічна різноманітність – природні складові туристського продукту, відтворні в результаті функціонування природних екосистем. Навряд чи існує вигляд бізнесу, зацікавленішого в збереженні всіх компонентів довкілля, чим туризм. Руйнуючи довкілля, туризм знижує можливості свого власного розвитку. У наявності протиріччя – як його вирішувати? Чи готові сучасні фахівці турбізнесу шукати дороги його дозволу? |
| Краєзнавство і туризм 2002.№7 | Бакурова А.В., Діденко А.В. | Передумові формування стійкого туризму | Раціональне використання рекреаційних ресурсів держави обумовлене доцільною політикою в цьому напрямку. Стійкий розвиток туризму є необхідною умовою за наявних негативних наслідків, що пов'язані з цією галуззю економіки, тому завданням статті є огляд передумов та засідок такого туризму, який характеризується конкурентоспроможністю та не несе негативних наслідків. У сучасній світовій економіці безперечно значну роль відіграє така її галузь, як туризм. Він є сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення національного та місцевих бюджетів, виконуючи при цьому економічну, соціально-культурну, політичну, рекреаційну, виховну та екологічну функції. Але на сьогоднішній день розвиток цієї галузі економіки пов'язаний з рядом екологічних проблем, які потребують негайної уваги та пошуку шляхів їх вирішення. Одним з шляхів їх вирішення є стійкий напрямок розвитку туристичної діяльності. Саме цей напрямок обрала Всесвітня туристична організація за підтримки ООН. Існує велика кількість досліджень, які розкривають зміст поняття "стійкий розвиток". На їх основі необхідно сформулювати принципи формування такого розвитку туристичної галузі, який би підпорядковувався принципам саме такого розвитку та збігався із загальними програмами всесвітніх організацій, які спрямовані саме на цей напрямок. Таким чином, метою цієї статті є огляд стану туристичної галузі економіки в Італії, розгляд передумов обрання стійкого напрямку розвитку та формування принципів цього розвитку. На сьогодні екологічно орієнтований туризм є однією з характерних рис конкурентоспроможності, сучасна людина, обираючи місце для відпочинку, намагається залишити урбанізоване навколишнє середовище. |
| Український географічний журнал 2006.№5 | Миронов Ю.Б | Перспективи розвитку міжнародного туризму | Дослідження Всесвітньої туристичної організації (СОТ) дають можливість стверджувати, що тенденції зростання туристичної індустрії зберігатимуться і надалі. У період з 2000 до 2020 року прогнозується збільшення туристських прибытий на 200%. Самими відвідуваними країнами світу до 2020 року стануть, за прогнозами фахівців, Китай, США, Франція, Іспанія. За останні роки значних успіхів в розвитку індустрії туризму добилася Польща. Ще в 1985 і 1990 роках, за даними СОТ, ця країна займала 17 і 19 місць в Європі по прийому туристів. А в 1996 році Польща піднялася на шосте місце, прийнявши 19,4 млн. чел. і отримавши 8,4 млрд. долл. США доходу. В той же час, вже в 2002 році Польща запрацювала на в'їзному туризмі набагато менше, ніж в 1996-му - 4,5 млрд. долл. США, прийнявши при цьому 13,98 млн. туристів і зайнявши в Європі дев'яте місце. Для Польщі характерним є особливо велике число візитерів - туристів, які не які не залишаються на нічліг. |
| Географія та основи економіки в школі 2003.№7 | Кожемякін І.С. | Венеція | Венеція - це унікальне місто на воді, про яке чув, мабуть, кожна людина. Вишукані палаци і церкви, старовинні площі і мости, романтичні прогулянки на гондолах, венеціанські карнавали. Такий представляється Венеція. Венеція - це місто-порт на Адріатичному морі на півночі Італії. Історичний центр розташовується на островах у Венеціанській лагуні. Тут не побачиш звичні автомобілі і автобуси. Громадський транспорт тут - катери. А відомі довгі човни - гондоли - це аналог таксі. Якщо ти приїжджаєш у Венецію на власному авто, його доведеться залишити за межами Старого міста на стоянці. Обов'язково візьміть з собою зручне взуття, адже ходити доведеться багато, щоб побачити основні видатні місця. Можна, звичайно, найняти гондолу на декілька годин і оглядати палаци і церкви з води, але таке задоволення не з дешевих: година коштує 70 євро. |
Додаток Б
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
