153202 (622072), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Спостерігається поступова зміна туристичній ситуації в Північній Америці. Це відбувається із-за збільшення інтересу з боку іноземних туристів до США і до країн Карібського басейну в порівнянні з "застійним" 2007 роком.

Незначне зростання показала Європа, де найбільшого успіху досягли Середземноморська і Південна частина Європи. Найзначніший розвиток галузі з січня по квітень випробували наступні країни: Туреччина, Швеція, Болгарія, Латвія, Литва, Ізраїль і Мальта.

Крім того, країни Азії і Тихоокеанського регіону випробували невеликий підйом своїх туристичних показників: у Азії - Китай, Японія, Камбоджа, Індонезія, Фіджі, Індія і Непал; у Америці - США, Куба, Ямайка, Коста-Ріка, Сальвадор, Панама, Чилі, Перу і Уругвай; а в Африці - Єгипет і Марокко.

Хоча в цілому зафіксований спад туристичних потоків в порівнянні з 2008 р., в другому півріччі намітилася позитивна динаміка.

Усесвітня туристична організація ООН (UNWTO) опублікувала дослідження World Tourism Barometer, згідно якому в 2009 р. кількість міжнародних туристів скоротилася на 4,3% в порівнянні з 2008 р., до 880 млн. чоловік. Об'єм доходів туристичної галузі зменшився в 2009 р. на 6%, до $887 млрд.

UNWTO прогнозує, що в 2010 р. потік міжнародних туристів збільшиться на 3-4%, що пов'язане перш за все з початком виходу багатьох держав світу з економічної кризи.

Генеральний секретар Усесвітньої туристичної організації Талеб Ріфаї заявив, що в результаті глобальної економічної кризи і «невизначеності довкола вірусу грипу A/H1N1» 2009 р. став одним з найважчих для туризму. Найскладнішими називаються перші три місяці 2009 р., коли потік туристів по всьому світу скоротився на 10%. У другому кварталі падіння склало 7%.

Проте вже в другій половині 2009 р. Азіатсько-тихоокеанський регіон і Близький Схід продемонстрували позитивну динаміку в'їзного потоку іноземних туристів. Потім зростання туристів було відмічене і у світовому масштабі. «Зміна тенденції на підвищення намітилася в останній квартал 2009 р., коли ми зареєстрували зростання потоку туристів на 2%», - відзначає пан Ріфаї. Завдяки збільшенню числа міжнародних туристів в останньому кварталі спад за підсумками 2009 р. виявився меншим, ніж очікувалося.

Більш всього потік туристів в 2009 р. скоротився в Європі і на Близькому Сході. Європа недолічилася 6% туристів після падіння їх потоку в першій половині року на 10%. При цьому показники країн Західної, Південної Європи і Середземномор'я порівняно краще за аналогічні показники країн Центральної, Східної і Північної Європи. Близький Схід також втратив 6% туристів і хоча не показав темпів зростання минулих років, але частково відновився в другій половині року.

Особливі багато туристів недолічився один з найпопулярніших європейських напрямів — Іспанія. За даними держсекретаря Іспанії у справах туризму Хоана Меськиди, в 2009 р. країну відвідало на 8,7% менше туристів, чим в 2008 г.— всього 52 млн. чоловік, гірший показник за останні шість років. На думку пана Меськиди, це пов'язано в першу чергу з кризою, що охопила Великобританію, Францію і Німеччину — основних постачальників туристів на іспанські курорти. Туристи витратили на 6,8% менше грошей, відпочиваючи в Іспанії, чим в 2008 р., хоча середні витрати на кожного туриста збільшилися на 2,1%. Іспанський сектор туристичних послуг — другий після будівельного сектора, який більш всього постраждав від кризи. Рівень безробіття в Іспанії складає 12,9%.

Північна і Південна Америка завершили 2009 р. з падінням кількості туристів на 5%, а Каріби повернулися до зростання в останні чотири місяці 2009 р. Менше туристів втратило країни Азії — 1,9%. Кількість прибуток в країни Азіатсько-тихоокеанського регіону з січня по червень знизилася на 7%, проте в другій половині року туристичний потік продемонстрував зростання в 3%. Багато туристів, які все ж вирішилися відправитися на відпочинок за рубіж, вважали за краще економити і були не настільки марнотратні, як в минулі роки.

По аналогії з кризами минулих років в 2009 р. жителі багатьох країн вважали за краще подорожувати недалеко від будинку, не виїжджаючи за межі своєї держави. Деякі напрями, завдяки зростанню внутрішнього туризму і за підтримки місцевими урядами цієї тенденції, частково компенсували втрати від скорочення масштабів міжнародного туризму. Прикладом тому стали ринки туристичних послуг Китаю, Бразилії, Іспанії.

Єдиним регіоном світу, який, не дивлячись на кризу, залучив більше туристів, виявилася Африка, де їх потік збільшився в 2009 р. на 5,1%. У числі країн, яким удалося в 2009 р. збільшити потоки туристів, Марокко, Кенія, Куба, Домініканська Республіка, Південна Корея, Іран, Непал, Швеція, Македонія, Угорщина, Сербія і Туреччина.

2.2 Статистика туристських потоку

Статистика міжнародного туризму включає два основні розділи: статистика туристських потоків і статистика туристських доходів і витрат. Для кожного з них СОТ розробила перелік основних показників, інформативних і відносно легко вимірюваних. Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибутку(вибутку) і тривалість перебування.

Під кількістю прибутку(вибутку) розуміється число зареєстрованих туристів, прибулих в ту або іншу країну (вибулих з неї) за певний період часу, зазвичай календарний рік.

Оскільки турист може відвідати декілька країн протягом року і навіть в ході однієї поїздки побувати в різних державах, фактична чисельність туристів менше кількості прибутку(вибутку).

Статистика прибутку(вибутку) містить кількісний опис туристських потоків в світі. До кінця 90-х років XX ст число міжнародних туристських поїздок перевищило 650 млн. Не дивлячись на короткочасні коливання і спади в окремі роки, в розвитку туризму просліджується стійка тенденція до підвищення. Середні щорічні темпи приросту туристських прибутку за період з 1950 по 1999 р. складають 7%.

Статистичні дані про прибутку групуються по цілях подорожі, видах використовуваного транспорту, місяцях заїздів, регіонах і країнах походження туристів.

СОТ виділяє шість, декілька відмінних по складу від прийнятих у вітчизняній географії, туристських макрорегіонів світу:

Європейський - країни Західної, Північної, Південної, Центральної і Східної Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина);

Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карібського басейну;

Азіатсько-тихоокеанський - країни Східної і Південно-східної Азії, Австралія і Океанія;

Африканський - країни Африки, окрім Єгипту і Лівії;

Південно - Азіатський - всі країни Південної Азії;

Ближній - Східний - країни Західної і Південно-західної Азії Єгипет і Лівія.

Регіональний розподіл міжнародних туристських потоків в головних рисах склався давно. З початку масових туристських обмінів по теперішній час на світовому ринку туризму помітно виділяється Європа (386 млн. прибутку в 1999 р.). Цей регіон користується великою популярністю у самих європейців, а також жителів США і Канади. Другу позицію довгі роки міцно утримує Америка (127 млн. прибутку в 1999 р.). Європа і Америка, перш за все Північна, є ключовими туристськими регіонами. На них доводиться 4/5 всіх прибутку в світі.

Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останніх 45 років виявляє істотні відмінності. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі і Америці вони зростали темпами, близькими до середньосвітових (6,6 і 5,9% в рік відповідно). Молоді туристські регіони - Азіатсько-тихоокеанський, Ближній - Східний і Африканський - розвиваються швидше. У окремі роки темпи приросту туристських прибутку в них виражаються двозначними цифрами. Проте вони менш стійкі до дії, часто негативної, політичних і економічних чинників. Періоди прискореного зростання туризму в них змінялися стагнацією і спадами.

За минулі десятиліття найбільш динамічним був Азіатсько-тихоокеанський регіон, в якому середні багатолітні темпи зростання числа прибутку в 9 разів випереджали середньосвітові. Деяке скорочення туристської активності в країнах Східної, Південно-східної Азії і Океанії в 1997-1998 рр. було пов'язане зі світовою фінансовою кризою. Але вже в 1999 р. регіон здолав його наслідки, поставивши новий рекорд по туристських прибутку - 94 млн. поїздок.

Африканський континент і Близький Схід, відвідуваність яких збільшується порівняно швидко, при низьких абсолютних значеннях показника прибутку роблять слабкий вплив на світову динаміку туризму.

Нерівномірність темпів зростання міжнародного туризму в територіальному розрізі привела до зміни його регіональної структури в 90-х роках в порівнянні з 1950-1970 рр. Доля Європи і Америки знизилася при одночасному підвищенні питомої ваги Азіатсько-тихоокеанського регіону і деякої стабілізації положення останніх регіонів світу.

У XXI ст територіальна структура міжнародного туризму продовжуватиме мінятися при збереженні колишніх тенденцій розвитку. По прогнозах СОТ на 2020 р., Європа утримає домінуючі, хоча що вельми ослабіли, позиції на ринку туризму (717 млн. прибутку). Азіатсько-тихоокеанський регіон вийде на друге місце (438 млн. прибутку). Америка, перемістившись на рівень нижче, замикатиме трійку лідерів (284 млн. прибутку).

Кількість прибутку(вибутку) служить основним показником, що характеризує туристський рух. Прибуття (від'їзду) враховуються в абсолютному вираженні у вигляді числа поїздок за той або інший відрізок часу. Проте абсолютні показники туристських потоків не дозволяють судити про рівень туристської активності, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибутку(вибутку) розраховується на 100 чоловік населення, тобто виражається у вигляді відносної величини.

За даними СОТ, на 100 чоловік доводиться в середньому 10 поїздок. По окремих регіонах і субрегіонах значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Якщо в Центральній Африці і Південній Азії в 1995 р. реєструвалося 0,5 прибутків на 100 чоловік населення, то в Карібському басейні і Океанії не менше 40.

Найвища туристська активність наголошується в Європі. У всіх субрегіонах - Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі - кількість прибутків, а також поїздок за кордон з розрахунку на 100 чоловік більше середньосвітового рівня. Для прибутків максимальних значень показник набуває в Південній і Західній Європі - понад 60 прибутків на 100 чоловік, для поїздок за кордон в Північній і Західній Європі - більше 70 вибутків на 100 чоловік.

Разом з кількістю прибутку(вибутку) в статистиці туристських потоків використовується інший показник - тривалість перебування. Вона вимірюється в годиннику для одноденних поїздок і ночівлях для відвідин-перебувань.

Під ночівлею розуміють одну добу, проведену одним туристом в даній країні (місці призначення).

Тривалість перебування всіх туристів в країні протягом певного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, розраховується як твір числа туристських прибутків на середню тривалість перебування одного туриста в країні.

Облік ночівель лише на перший погляд здається простою і легкою справою. Тим часом можна навести немало прикладів з життя, що ставлять в безвихідь навіть самих дослідних фахівців. Чи здійснює ночівлю автомобіліст, що здійснює подорож і що зупиняється в мотелі на декілька годинників, аби прийняти душ, відпочити і того ж дня знову відправитися в дорогу? А що можна сказати про людину, яка відвідує родичів (за межами свого звичайного середовища) і повертається додому після півночі? Для відповіді на цих і інші аналогічні питання СОТ рекомендує керуватися двома критеріями: дати прибуття в місце призначення і вибуття з нього повинні розрізнятися, а мандрівна особа фактично ночувати під час відсутності на постійному місці проживання.

Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) виділяють декілька сегментів ринку подорожей (таблиця. 2.1). Короткострокові поїздки (1-3 ночівлі) робляться для відпочинку і розваг у вихідні і святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) входять поїздки з різними мотивами, здійснювані переважно під час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджаючими темпами. Середньострокові поїздки (8-28 ночівель) відвідувачі здійснюють, знаходячись в тривалій відпустці, головним чином для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель відносяться до довгострокового туризму. Частина осіб, перш за все економічно неактивних, роблять їх для відпочинку, розваг і лікування, інша - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування і ін.).

За даними СОТ, загальна кількість туристських ночівель в світі в 1994 р. склала 8,2 млрд. Основна їх доля - близько 70% - доводиться на внутрішній туризм. Статистичні дані про ночівлі групуються по календарних місяцях, типові і категорії засобів розміщення, а також територіальній ознаці. Тривалість перебування туристів неоднакова по країнах (таблиця. 2.2). Ці відмінності обумовлені туристською спеціалізацією приймаючої країни (діловий туризм або подорожі ради розваги і відпочинку), рівнем цін на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні або кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму і деякими іншими чинниками. Залежно від їх поєднання середня тривалість перебування, наприклад, в країнах (територіях) Азіатсько-тихоокеанського регіону міняється від трьох ночівель в Сінгапурі до 24 в Австралії.

Таблиця 2.1

Шкала тривалості перебування

На відміну від статистики прибуток, що дає загальне уявлення про об'єм туристських потоків, статистика тривалості перебувань містить характеристику туристських подорожей. Збирана нею інформація про транзитні і кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги з розміщення.

Таблиця 2.2

Середня тривалість перебування міжнародних туристів в країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону в 2004 р.

Розглянуті вище показники туристських потоків застосовуються не лише при статистичному обліку іноземних туристів, але і відносно місцевого населення, що відбуває за кордон або мандрівного в межах своєї країни. Тим самим забезпечується порівнянність баз даних в'їзного, виїзного і внутрішнього туризму.

Характеристики

Список файлов курсовой работы