132499 (619646)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Теоретичний аналіз впливу хронічних захворювань на психіку людей середнього віку.

1.1. Роль психічного фактору у виникненні захворювань

1.2. Основні принципи психологічного аналізу змін психіки у хворих хронічними захворюваннями

1.3. Особливості протікання хронічного соматичного захворювання та його вплив на психіку людини

1.4. Зміни у ціннісній сфері осіб середнього віку в період хронічного захворювання

Розділ II. Емпіричне вивчення особливостей мислення та сприймання хворих та здорових людей.

2.1. Організація і методи дослідження

2.2. Обробка та аналізи результатів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. В наш час значно зріс інтерес до психічної сфери хворих, страждаючих різними захворюваннями. Медицина при вивченні хвороб виходить з визнання єдності соматичного і психічного, організму і особистості у всіх складностях їх відношень. Цій проблемі в минулому приділяли велику увагу такі видатні лікарі, як М.Я. Мудров (1949), С.П. Боткін (1950), Г.А. Захар‘їн (1909), Р.А. Лурія (1944) та інші. На сучасному етапі медицина вже не може обмежуватися тільки емпіричними даними, що відносяться до індивідуалізації лікування. Потрібно не тільки цілісний підхід, але і його теоретична і конкретно практична розробка. Без психологічних знань у вирішенні цих питань не обійтися: «Прийшов час розробки принципів і організаційних основ для створення системи психологічної служби в області охорони здоров'я» (А.Р. Лурія, Б.В. Зейгарник, Ю.Ф. Поляков). Фундаментальною для даної області досліджень залишається психосоматична проблема, яка до останнього часу розроблялися в руслі психоаналітично орієнтованих досліджень психосоматичної медицини. Дослідниками цього напрямку зібрані цікаві дані. Однак незадовільними є не тільки уявлення про природу психосоматичних відносин, але і самі факти.

Дана робота розглядає лише деякі аспекти проблеми, а також основні підходи і принципи психологічного вивчення хронічних хвороб та їх вплив на ціннісну сферу осіб середнього віку.

Мета дослідження – вивчити вплив хронічного захворювання на зміни у ціннісній сфері осіб середнього віку.

Об‘єкт дослідження – хронічні захворювання.

Предмет дослідження – вплив хронічного захворювання на зміни у ціннісній сфері осіб середнього віку.

Гіпотеза дослідження – особливості мислення і сприймання хворих на хронічні захворювання не відрізняються від особливостей мислення і сприймання здорових людей.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з питань впливу хронічного захворювання на зміни у ціннісній сфері осіб середнього віку.

2. Вивчити особливості сприймання осіб хворих на хронічні захворювання.

3. Порівняти особливості мислення і сприймання хворих та здорових людей.

4. На основі отриманих даних зробити узагальнення.

Розділ I. Теоретичний аналіз впливу хронічних захворювань на психіку людей середнього віку

1.1. Роль психічного фактору у виникненні захворювань

Психосоматична проблема має таку ж довгу історію розвитку, як і медицина в цілому. Однак парадокс у вивченні психосоматичної проблеми полягає в тому, що знання про неї існують дуже давно, а концептуальний характер ці ідеї почали набувати порівняно недавно. Достатньо відмітити, що сам термін «психосоматика» виник у 1818 році (R. Heinroth). Разом з цим ще у витоків научної медицини стояли дві школи, що відображали два підходи до трактування загальної концепції хвороби: перша – гіппократична школа Косса; друга – школа перших анатомів Гніда. Перша трактувала хворобу як розлад відносин між суб‘єктом і дійсністю; друга розглядала хворобу як враження якоїсь певної матеріальної структури. Вихідні формули оцінки хвороби і хворого при цьому різні. В першому випадку – «людина хвора», у другому – «у людини є хвороба». Це протиставлення (патологія органу або патологія відношення) проходить через усю історію медицини.

Пошук змістовного, логічного, однозначного зв’язку між психологічними феноменами і клінічними симптомами отримав назву «гіпотези психосоматичної специфічності» і перетворився в основний пояснювальний принцип психосоматичної медицини. За минулі десятиліття цей принцип мав ряд змін, що явилися відображенням як перегляду самого поняття причини хвороби, так і дискредитації ортодоксального психоаналітичного підходу.[2;9]

Данбар (1943 р.) і Александер (1950 р.) піддали сумніву символічне значення психосоматичної дисфункції, вважаючи її супутницею афекту. Якщо емоція не отримала відповідного вираження, то хронічна напруга виливається в хронічно супутні вегетативні здвиги. Данбар (1938 р.) вивчила велику кількість хворих з органічними порушеннями і помітила значну схожість в особистісних профілях хворих однієї нозології. Вона описала «язвенну особистість», «коронарну особистість», «артритну особистість» і т.д. Вона вважала, що ці профілі мають діагностичне, прогностичне і терапевтичне значення. Таким чином, вже не просто зміст афективного конфлікту виявлялось специфічними для певної хвороби, а взаємодія окремих особистісних факторів і емоційних конфліктів. Концепція «констеляції особистісних рис» Данбар відкрила широку дорогу дослідженню особистості психосоматичних хворих. Було помічено, що для цих хворих характерні сильна фантазія і недостатня емоційна включеність в об’єктивну ситуацію. Вони часто не здатні описати тонкі нюанси своїх почуттів і часто взагалі не знаходять слів для самовираження. Дослідники відмічають інфантильність людей, страждаючих психосоматичними захворюваннями, і приписують причину захворювання їх нездатності керувати символічними процесами в цілях комунікації.

В 1934 році Александер сформулював принципи, що отримали назву «гіпотеза специфічності».

1. Психологічні фактори, що призводять до соматичної хвороби, мають специфічну природу. Вони можуть бути визначені як установки хворого по відношенню до оточуючого середовища або до самого себе. Адекватне пізнання цих факторів можливе тільки в ході лікування хворого.

2. Свідомі психічні процеси відіграють підлегле роль у виникненні соматичних симптомів, так як вони можуть бути вільно виражені і реалізовані через довільну систему. Подавлені тенденції викликають хронічну дисфункцію внутрішніх органів.

3. Актуальна життєва ситуація має тільки прискорюючий вплив на хворобу. Розуміння причинних факторів повинно бути засновано на знанні розвитку особистості хворого. В 1950 році Александер визначив «специфічність» як «фізіологічну відповідь на емоційні символи, нормальні і патогенні, які варіюють в залежності від якості емоцій». Кожен емоційний стан має свій фізіологічний синдром. Специфічними для хвороби він вважав не окремі психологічні фактори, а їх психодинамічні констеляції. Елементи комбінованої психологічної специфічності є тривога, подавлені ворожі і еротичні імпульси, фрустрація, під керовані бажання, почуття вини і неповноцінності. [1;18]

Пізніше Александер і його найближчий послідовник Поллок, приймаючи до уваги нові научні і клінічні факти, набагато обережніше обговорювали етиологічну роль психологічних факторів. Поллок поставив вже іншу задачу: виявити психологічні зміни, специфічні для даної хвороби, і включити їх в систему діагностики. Сюди входить перш за все психотерапія, на важливість якої звертають увагу майже всі дослідники, що займаються вивченням психіки соматичних хвороб; установка людини на боротьбу зі своєю хворобою; позитивний вплив соціального оточення на протікання захворювання. Звичайно, основними факторами, що мають найбільше значення в комплексному лікуванні хворих, являються захисні і компенсаторні можливості хворого, його відношення до хвороби, реакції на неї, так як багато хвороб залежать саме від власних установок, мотивів особистості хворого.[2;11]

Вплив соматичного стану на психіку людини. Цей вплив може бути як патогенним, так і саногенним. Найбільше значення для нас представляє патогенний вплив соматичного захворювання на психіку людини, під яким розуміють не що інше, як порушення психічної діяльності людини в умовах соматичної хвороби. Про те, що при будь-якому захворюванні страждає не тільки печінка, серце, легені і т.д., а людина в цілому, а значить, і її душа, було відомо всім народам. Інтуїтивно будь-яка людина знає про залежність духу від стану тіла. Але научна розробка цієї проблеми почалася зовсім недавно. І зараз все більше уваги звертають на цю проблему багато дослідників: психологи, медики, філософи. У вітчизняній літературі з’явилося багато робіт, присвячених дослідженню психіки хворих, що страждають самими різними соматичними хворобами: серцево-судинними, шлунково-кишковими, легеневими, печінковими та іншими. Що ж на сьогодні відомо про вплив соматичної хвороби на психічну сферу людини ? Встановлено, що є два види патогенних впливів соматичного захворювання на психіку: соматогенний (інтоксикаційні впливи на ЦНС) і психогенні (гостра реакція особистості на захворювання і його наслідки). Звичайно, реально вони представлені в єдності порушень психіки під впливом соматичного захворювання, але виділення цих двох видів необхідне, так як соматогенний і психогенний компоненти представлені у впливі на психічну сферу в різних відношеннях в залежності від нозології. Так, наприклад, особливо велику роль відіграють соматогенні впливи в генезисі психічних порушень при захворюваннях нирок, при вроджених пороках серця. Але потрібно відзначити, що інтоксикаційні впливи на ЦНС спостерігаються лише у випадку окремих соматичних захворювань, тяжких формах хвороб і специфічними для клініки внутрішніх хвороб не являються. Основною формою впливу соматичного захворювання на психіку людини є психогенна – тяжка психологічна реакція особистості на хворобу і її наслідки. Тут виникають проблеми: формування внутрішньої картини хвороби при різних соматичних захворюваннях, її вплив на зміни (порушення) особистості, переборення психічних порушень, реабілітація соматичних хворих і інше. Саме цей аспект проблеми психосоматичних взаємовідносин – патогенний вплив соматичної хвороби на психічну сферу людини – і є предметом вивчення і дослідження багатьох вчених.[4;53]

1.2. Основні принципи психологічного аналізу змін психіки у хворих хронічними захворюваннями

Одним із фундаментальних методологічних принципів, якому слідує психологія з перших років свого існування, є принцип аналізу психіки в її розвитку, становленні. Невипадково така велика увага дослідників проявляється до проблем онтогенезу психіки і її патології. Саме дослідження процесу формування психіки і її розпаду при різних захворюваннях дозволяє звернутися не тільки до констатації наявного, актуального рівня психічного розвитку суб‘єкта, але й прослідкувати закономірності встановлені психологічних новоутворень, поетапного ускладнення і збагачення психіки людини на різних етапах онтогенеза або, навпаки, у випадку патології – розглянути механізми і закономірності розпаду психіки. Останній, як випливає із багато численних робіт в області патопсихології, не є негативом розвитку, а являє собою якісно особливий процес (Вигодський, 1983; Зейгарник, 1962, 1969, 1976; Лебединський, 1985; та інші).[3;27]

Зупинимося, на деяких найбільш важливих, з нашої точки зору, принципах, які можуть стати в майбутньому головними при аналізі змін психіки у хворих хронічними соматичними захворюваннями.

Одним із найбільш важливих положень, що традиційно розглядалися у вітчизняній психології, є положення про те, що розвиток психіки, що полягає в її збагаченні і ускладненні, не є стабільним і неперервним процесом. Розвиток психіки представляє собою преривний процес, повний криз. Поняття «криза розвитку» використано Л.С. Виготським ще в 30-х роках XX століття для розуміння перехідних періодів у розвитку психіки дитини. Згідно Виготському, кризи розвитку виникають на стику двох віків і означають завершення попереднього етапу розвитку і початок переходу до наступного. Накопичені на кожному віковому етапі онтогенезу психологічні зміни готують перехід на новий рівень психічного розвитку, а новоутворення кожного попереднього періоду розвитку стають основою для формування психіки на наступному етапі.

Наступне положення, на характеристиці якого ми вважаємо необхідним зупинитися, це уявлення про особистість, розроблена в школі Виготського – Леонтьєва – Лурія.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов курсовой работы