132166 (619498), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

1. Головним для сім’ї є матеріальний добробут: гарна квартира, достатнє матеріальне забезпечення членів сім’ї, затишок, смачне харчування. Найціннішими вважаються господарські якості подружжя, а всі інші – комунікативні, етичні, педагогічні, сексуальні – хоч і цінуються, а все ж таки є другорядними. Скажімо, жінка вибачає чоловікові грубуватість, ухилення від виховання дітей або посередні якості сексуального партнера, але господарська невмілість, невеликий заробіток чоловіка є, в її очах, його нестерпним недоліком.

2. Найбільшою цінністю подружнього життя є ніжні, лагідні стосунки, уважність партнерів один до одного, відсутність конфліктів, все інше – відносно другорядне. Жінка з такою орієнтацією здатна пробачити чоловікові посередній заробіток і руки, які не все вміють робити, але буде постійно незадоволена відсутністю лагідних слів, маленьких ознак уваги, вживання грубих слів. Чоловік даного типу ніколи не змириться з «психологією покарань» своєї жінки, хоча стерпить не дуже смачні борщі.

3. Життя сім’ї обертається навколо дітей, вони є головною цінністю і радістю батьків. Якщо вони здорові, гарно доглянуті і виховані, можна бути задоволеним сімейним життям. Якщо чоловік є добрим батьком, матеріально забезпечує дітей і займається їх вихованням – кращого не можна і бажати. Характер його спілкування з жінкою і сексуальні якості в цій ситуації менш важливі.

4. Головною радістю сімейного життя є інтимна близькість, і задоволеність нею постає критерієм її оцінки. Така орієнтація є більш сучасною і характерною для молодих сімей. Хоча через 10-15 років сімейного життя вона змінюється іншою ознакою.

Іншим важливим фактором подружньої сумісності є вдале поєднання рис домінантності партнерів, тобто їх прагнення до влади, нав’язування власної волі, лідерства.

У світлі актуальності для сучасної сім’ї проблема лідерства стає зрозуміло, наскільки значущим є даний фактор подружньої сумісності. Естонські психологи Д.Кужар і Е.Тійт провели ґрунтовне дослідження цього явища і дійшли таких висновків:

- дві домінуючі або дві людини домінантного типу не утворюють доброї подружньої пари;

- занадто високий ступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу;

- для стабільності шлюбу було б краще, щоб у чоловіка міра домінування не була вищою, ніж у жінки.

Американський психолог Г.Санівен називає тип подружжя з явним домінуванням чоловіка «батько-дочка». Чоловік отримує визнання свого лідирування, а жінка – захист, турботу, поблажливе ставлення до її недоліків. Тип пари з протилежним розподілом ролей вчений називає як «мати-син». Таких пар існує чимало, і вони також здатні жити у подружній гармонії, але за умови достатньо дипломатичної поведінки жінки. Якщо ж вона підкреслює власне лідерство і робить це досить грубо, то найтолерантніший чоловік рано чи пізно почне проявляти незадоволення, формою якого може стати пияцтво, конфліктність, ізоляція від сім’ї.

В поєднанні рис темпераменту має чимале значення тому, що деякі типи темпераменту більше, а деякі менше сприяють утворенню домінантних якостей. Так, скажімо, холерики і сангвініки більш схильні до домінування, ніж представники меланхолічного типу.

Позитивною для подружньої сумісності є також близькість основних світоглядних позицій (релігійних, політичних, естетичних), зокрема поглядів на те, як можна і як не можна досягати мети (чесним чи нечесним шляхом).

«Любов – прекрасне почуття, але щоб двоє молодих людей могли жити разом, їх повинна об’єднувати спільність поглядів, інакше не може виникнути справді щаслива сім’я».

Н.К.Крупська¹⁷.

Враховуючи наявну в нашому суспільстві певну ідеалізацію кохання та переконання молоді, що кохання допомагає здолати всі перешкоди, треба довести можливість такої ситуації лише на першому, короткочасному відрізку сімейного життя.

Важливо також познайомити молодь з тими небезпечними ситуаціями для сімейного життя, які з’являються на певних його етапах, у певні періоди.

Перша з них пов’язана з необхідністю адаптації партнерів як один до одного, так і до сімейного життя. Навіть при достатній психологічній сумісності з’являються потреба пристосуватися до манер, звичок і смаків один одного, до нових обов’язків, стосунків з родичами партнера. Все це створює побутову психологічну, сексуальну, культурну, родинну сфери адаптації, у кожній з яких є свої проблеми. Недарма значна частина шлюбів розпадається у перший рік існування. Ознакою даної адаптації є задоволення партнерів шлюбом і відсутність постійних конфліктів з приводу зазначених вище проблем.

2.2. Роль спілкування у розвитку подружніх стосунків молодої сім’ї

Спілкування – це складний і багатоплановий процес установлення та розвитку контактів між людьми, зумовлений потребою у спільній діяльності.

Спілкуючись ми можемо передати свої почуття, думки, свої переживання. Люди спілкуються лише за допомогою знакових систем. Деякі тварини й птахи теж здатні обмінюватися звуковими сигналами, які мають певне інформаційне навантаження і значення. Проте кількість цих сигналів дуже обмежено. Водночас тільки людина здатна виражати і закріплювати в мовах і жестах зміст своїх почуттів і думок, називати ними різноманітні явища та предмети. Завдяки цьому вона створює певний комунікативний простір, в якому об’єднуються, співіснують її внутрішній, духовний світ і світ зовнішній, об’єктивний.¹⁸

Нерідко можна почути, що люди чують одну-другу з того, що ти скажеш, вірять одній-другій з того, що почули, а розуміють одну-другу з того чому повірили.

Спілкування є одним із засобів передачі інформації і відіграє важливу роль у міжособистісних відносин і має важливе значення у розвитку подружніх стосунків молодої сім’ї.

На сьогоднішній день є дуже багато міркувань, досліджень з приводу спілкування між чоловіком і жінкою.

Вивчаючи особливості лідерства і керівництва чоловіків і жінок, показало те, що жінки-лідери демонструють між особовий і орієнтований на завдання стилі керівництва. Часто жінки використовують чоловічий стиль орієнтований на результат, особливо коли вони займають керівничі посади в тих областях, які традиційно вважались чоловічими, при цьому жінки більш делікатні, менш дбайливі. Це багато в чому впливає на стиль лідерства і чоловіки проявляють інструментальний лідерський стиль, коли працюють в чоловічій групі, і особливо продуктивній, коли управляють чоловіками, але в змішаних по статі групах і жінки, і чоловіки – лідери демонструють соціо-емоційну поведінку.

В цілому жіночий стиль керівництва – гнучкіший, жінки-лідери відкритіші і товариські. Вони схильні ділити владу з іншими, залучати підлеглих до загальної роботи і підтримувати в них почуття власної значущості. Керівники-чоловіки більш офіційні у відносинах з підлеглими, для них важливіша субординація.

На переговорах чоловіка частіше використовують директивні і мовні патерни, а жінки патерни підтримки. Спілкуючись з представниками своєї статі і чоловіки і жінки демонструють типові тендерні характеристики - жінки подають підтримку і поводяться експресивно, чоловіки в спілкуванні з іншими чоловіками практично не демонструють подібну поведінку. При появі в групі представників протилежної статі поведінка міняється: жінки поводяться директивно, а чоловіки подають підтримку.

Найчастіше дослідники виділяють наступні характеристики, по яких виявляються статеві відмінності у вербальній і невербальній поведінці на переговорах. Чоловіки говорять довше, частіше переривають партнера по ділових переговорах, чим жінки. Жінки в ділових і інтимних розмовах ставлять більше питань, частіше використовують повторення, частіше виражають сумнів або заперечення з приводу своїх висловів, щоб пом'якшити нав'язування свої думки і виразити хоч би мінімальну підтримку партнерові, частіше використовують дотики, усмішки і сміх чим чоловіки. Впливаючи на інших, жінки частіше використовують чарівність і соціальний інтелект, намагаються краще розуміти співбесідника і володіти собою.

На основі аналізу літературних даних можна стверджувати, що в даний час відбувається активне накопичення емпіричних даних про особливості поведінки і спілкування чоловіків і жінок. Чоловічий і жіночий стилі спілкування багато в чому формуються під впливом статево рольових стереотипів, що історично склалися, які інтенсивно трансформуються в останні десятиліття. Результати сучасних досліджень уточнюють наявні тендерні стереотипи. Так, жінки окрім таких рис, як розуміння, мотивація допомоги, емпатія, товариськість, демонструють агресивність, упевненість, мотив досягнення. Репертуар поведінки чоловіка містить (мотив досягнення, ризик, упевненість в собі), але і розуміння, мотивацію допомоги, стиль спілкування, імпульсну активну позицію у взаємній діяльності.

Метою такого дослідження у роботі були використані наступні психодіагностичні методики: методика діагностики між особових відносин (методика Лірі в адаптації Л.Н.Собчик), методика дослідження соціального інтелекту Дж.Гилфорда, методика вивчення емоційного інтелекту Д.Холла, опитувальник емоційної експресії, розроблений Л.Е.Богиной, методика визначення емоційних бар’єрів у між особовому спілкуванні В.Жваво, а також методики математичного і статистичного аналізу (ф-критерій Фішера, критерій Манна-Уїтні.

У дослідженні взяли участь 52 людини (рівна кількість чоловіків і жінок) у віці від 20 до 26 років.

Слід сказати, що кожна людина повинна працювати над собою, удосконалювати себе, збагачувати свій словниковий запас для того, щоб володіти мистецтвом спілкування, для того, щоб зуміти правильно звернутись до свого партнера, звернутись так, щоб тебе почули, щоб тобі повірили в те, що ти скажеш.

Мистецтво спілкування передбачає бездоганне володіння як письмовою і усною мовою, так і вмінням правильно встановлювати оптимальне співвідношення вербальної і невербальної мови для кожної ситуації спілкування як міжособистісної так і подружньої. При цьому важливо, щоб проблема людини не відійшла на другий план, адже захоплення інструментальним аспектом спілкування може нівелювати духовну сутність особистості, призвести до спрощеного тлумачення спілкування. Отже, за неминучого науково-аналітичного поділу спілкування на вказані аспекти важливо не загубити в них людину як духовну силу, як найвищу цінність, здатну активно впливати на процеси взаємодії і спілкування, перетворюючи себе самого та інших.

2.3. Подружні конфлікти як наслідок дисгармонії у стосунках

молодого подружжя

Подружнє життя ніколи не буває подібним до жаркого літнього дня без жодної хмарки на небі. В кожній сім’ї буває своя зміна пір року, кожне подружжя проходить через свої шторми і урагани, коли все тріщить. «Подружжя – це обложена фортеця: хто в середині – хоче назовні, хто зовні – хоче всередину» ¹⁹. Повністю уникнути суперечностей в сім’ї неможливо, бо вони виникають, розв’язуються і знову з’являються. Варто ще раз згадати, що в шлюбі сходяться різні люди, з різним баченням світу, з своїми психологічними і біоритмічними характеристиками, різним вихованням, різними установками на шлюб. А це об’єктивно і суб’єктивно приводить до непорозумінь, хвилювань, дратівливості, конфліктів. До цього можна додати й те, що для кожної людини характерними є короткочасні переходи настрою, депресії і стресові стани, коли „весь світ немилий”.

Коли ми говоримо про нестійкість, не благополучність сім’ї, не можна обійти увагою конфліктні ситуації. Конфліктною ситуацією називають не сам конфлікт, а передумови конфлікту. Наприклад: чоловік хоче в неділю піти в кіно, а дружина - в гості. Інтереси не співпадають. Зіткнення інтересів неминуче. Але не обов’язково у формі конфлікту. Не обов’язково сваритись, ображатись, докоряти один одному. При цьому подружжя повинно поважати право людей на не згоду, на суперечку.

Перш ніж вступити в конфлікт кожний з подружжя повинен пам’ятати, що лихо, спричинене близькою людиною, мізерне, порівняно з тим добром, яке вона принесла. Уміння зрозуміти, вибачити, не пам’ятаючи лиха, вчасно знайти потрібне слово-одна з основ сімейного щастя. Конфліктні ситуації в сім’ ї обумовлені рядом причин. По-перше, є об’єктивні труднощі; втома від робочого дня, дратівливість, зрив. Конфлікти на такому грунті не є небезпечними для подружніх стосунків. Про них кажуть „До ранку все пройде”. Інша справа, якщо протиріччя виникають через те, що один з двох партнерів повинен, на думку іншого, змінити лінію поведінки (відмовитись від якогось звичок, переглянути прийоми виховання). Тут дилема поступитись чи не поступитись, чи формувати спільну лінію поведінки. Нарешті, є конфлікти, які є не передбачуваними, у всякому випадку зовнішньо. Кажуть: ”Як сніг на голову”.

У психології під подружнім конфліктом розуміють взаємний негативний стан подружжя, що характеризується різного рівня негативізмом у стосунках (від образи до ворожості), викликаний їх несумісністю. Виділяють такі особливості конфлікту :

а). Можливість переходу негативізму з нижчого до вищого рівня. Чиняться дії і вчинки, які в нормальних умовах ніколи б не проявлялися. Людина в стресовому стані характеризується повною відсутністю здатності до мислення, обмеженням контролю свідомості за поведінкою;

б). Загостреність негативних переживань, звинувачуваний характер висновків. Змінюється поведінка людей під час конфлікту, рухи стають експресивними, інтонації нервозними, обличчя червоним, рухи тремтячими. В основі конфлікту лежить в більшості випадків-прагнення принизити партнера, наполягати на своєму.

в). Конфлікт тягне за собою спустошеність, байдужість, амбіційність, пияцтво, пошук сторонніх зв’язків, розваг;

г). Властивість розростатися незалежно від причин і приводів. Сварка подібна полум’ю. Якщо не підкладати в нього дров-воно догасне саме собою. Але біда в тому, що ті, хто свариться, наче змагаються: хто більше підкине! Кожний починає нагадувати один одному всі нагромаджені образи.

Характеристики

Список файлов курсовой работы