131929 (619441), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В екзистенціальній психокорекції мова йде не про психотехніку як про сукупність прийомів, використовуваних для рішення задач основної особистісної проблематики, а розглядаються підходи рішення цих задач.

• Перший підхід – упор на розвиток самосвідомості. Усвідомлення власних мотивів, вибір переваг, система цінностей, мети і змісту. У контексті екзистенціальної парадигми упор робиться на звільнену функцію самосвідомості, оскільки першість віддається не рефлексивній самосвідомості, а скоріше ціннісному переживанню свого «Я», відкриттю для себе значимості і цінності власного життєвого світу. Дати клієнту пережити й усвідомити свої обмеження, усвідомити потенційну волю від минулого, цінність свого «Я» і життя в сьогоденні – такі основні передумови і відповідні їм відносини екзистенціального підходу.

• Другий підхід - культивування волі відповідальності.

Відповідно до даної установки психолог прагне надати клієнту допомогу у виявленні способів відходу від відповідальності і волі і заохочує прийняття ризику у відношенні цих цінностей. Роз'яснення того що в клієнта завжди є вибір, заохочення відкритого визнання власного відмовлення від прийняття власності, підбадьорення у відстоюванні власної незалежності й акцент на особистих бажаннях і переживаннях клієнта, на його особистому виборі в тієї чи іншій життєво важливій ситуації – такі передумови реалізації даної установки .

В екзистенціальній психокорекції відсутнє пряме навчання. Людина може навчитися тільки сама. Тому особливу значимість мають саме нюанси в поведінці, установках психолога. Розвиток відкритості, сенситивності клієнта до нюансів відносини в спілкуванні – такий шлях екзистенціальної психокорекції.

• Третій підхід – допомога чи відкриття в створенні змісту.

У реалізації даної установки корисна техніка фіксування на змісті, запропонована Ю. Джендліном. Зміст її складається на тілесних відчуттях, у процесі будь-яких дій. Клієнта просять помовчати і зрозуміти свої справжні переживання, їхня значимість для нього. Важливим моментом у застосуванні техніки є відкриття екзистенціального вакууму, тобто безглуздості життя, і конфронтація з клієнтом, чи полегшення його можливих переживань у зв'язку з цим.

Психолог не вказує, у чому сенс життя клієнта, а лише створює умови для відкриття клієнтом, чи створення своїх власних ним самим. Причому варто пам'ятати, що зміст для екзистенціального психолога не дається безпосередньо, а приходить попутно, із залученням людини у творчість, творчу діяльність, у яких його ініціації спрямовані звичайно не на себе, а зовні.

• Четвертий підхід – унікальність і ідентичність. Ключ до реалізації даного механізму психокорекції – у заохоченні клієнта відкрито висловлювати свої почуття і створення диференціювання між почуттями і переживаннями: реактивними, ситуативними і глибинними. Основна лінія реалізації даної передумови – відкриття власного автентичного «Я» і «Я» несправжнього, коли клієнт говорить, робить і почуває не те, що властиво йому, і не те що хочеться, а те, що зв'язано з імітацією життя, іграми, а не справжніми відносинами чи близькості відчуження. Власна ідентичність, де «Я», «МОЄ», а де «НЕ Я», «НЕ МОЄ», і переживання своєї ідентичності, свого «Я» як неповторного унікального життєвого світу – такий основний орієнтир даної психокорекціонної передумови.

• П'ятий підхід – робота з тривогою. В екзистенціальній психокорекції, у відмінності від інших, не існує обов'язкового правила – знижувати рівень тривожності клієнта. Тривога розглядається як один із проявів буття, тому психологу цікаво, яким чином клієнт намагається впоратися із тривогою; яку функцію виконує тривога; чи схильний клієнт прийняти свою тривогу, чи намагається придушити її.

2.2 ЗАДАЧІ ПСИХОЛОГА, ЩО БЕРЕ УЧАСТЬ У ПРОЦЕСІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ КОРЕКЦІЇ.

Самим головним моментом у психокорекції і взагалі в роботі психолога, це «не нашкодити». Усвідомити проблему клієнта, зіставити свої власні можливості, і реально необхідну допомогу, - от з чого повинна починатися робота з надання будь-якого виду психологічної допомоги. Адже якщо психолог відчуває непевність у своїх силах і можливості допомогти, то цю же непевність, що як флюїди, відчуваються і передаються в атмосфері, відчує і клієнт. У цій ситуації навіть може з'явитися не бажання і страх у клієнта. Адже думки його будуть спрямовані на те, що він дійсно «поганий», що йому допомогти не можна. Саме в цій ситуації можливе ще більше занурення в себе, повна замкнутість, відмова від усього, і не бажання робити нові спроби убік здійснення корекції. Для запобігання подібної ситуації, і для проведення психокорекції перед психологом ставляться такі задачі:

• Психолог повинен цілком бути присутнім, що б сприяти клієнту в його зануренні в себе, і допомагати йому в більш повному, виразному описі свого інтересу в рішенні проблеми.

• Другим аспектом є формування і підтримка переконаності клієнта в тому, що він здатний, щось зробити сам для самого себе.

• Найважливішою задачею стає допомога клієнту у виявленні в собі сили, що руйнує і трощить його самого і його життя; допомогти знайти консервативні структури, що він сам побудував і, відповідно сам може їх змінити.

• Так само, психолог повинний бути співчуваючим і турботливим, особливо в моменти важких, глибоких і емоційних переживань клієнта.

• Сам же психолог повинен бути глибоко впевнений у тому, що клієнт у стані допомогти собі сам.

Під час проходження психокорекції, між психологом і клієнтом виникають визначені взаємини. Саме в екзистенціальній корекції взаємини між клієнтом і психологом являють собою особливу цінність, оскільки як ясно вже з аналізу психотехнік, ці відносини представляють самоцінність. Вони здобувають неповторний особистісний відтінок, особистісний зміст, нюансіровка, уся гама переживань у зв'язку зі спілкуванням з людиною як зі значимим іншим – джерело могутніх дій і особистісних змін; повага, довіра і віра клієнту; саморозкриття і чесність стосовно себе; відмовлення від маніпулювання і готовність прийняти відношення до себе у відповідь на свою прозорість, за допомогою якої психолог своєю особистістю моделює продуктивні способи переживання, не беручи на себе відповідальність за нав'язування іншому свого поводження, - така корекціонна серцевина.

Самим головним результатом, що буде характеризувати успішність проведення екзистенціальної психокорекції, стане розширення буття клієнта і збільшення його життєвих сил.

ВІСНОВОК

Таким чином, ми можемо зробити такий висновок, що, сама головна мета екзистенціальної психокорекції – допомогти клієнту знайти сенс життя, усвідомити особистісну волю, відповідальність і відкрити свої потенції як особистості в повноцінному спілкуванні. Адже людина, що звертається по допомогу, дійсно потребує її. Вона не відчуває себе в цьому житті, вона не бачить для чого вона живе, система цінностей його життя розсіяна і не усвідомлена. А все це виходить з того, що вона не почуває себе як незалежна і повноцінна особистість, здатна жити, діяти і насолоджуватися плодами своєї діяльності. Він не усвідомлює і не почуває ціни свого життя, вважаючи, що все безглуздо, що нічого і не що не має цінності, а він, людина, ні що інше як тварина, що не має права ні на що, і життя якого нічого не коштує.

У той же час, задачею екзистенціальної взаємодії виступає безумовне визнання особистості клієнта і його долі найважливішими, унікальними, що заслуговують визнання життєвим світом, саме існування якого є цінність. Саме психолог має найскладнішу задачу, не тільки переконати клієнта в тому, що він, його особистість своєрідна, не ординарна, індивідуальна, і що аналогів у цьому світі немає, а і зробити так, щоб клієнт повірив у це сам, що б він відчув, усвідомив усю повноту і красу свого існування. Так само акцент буде робитися на індивідуальні позитивні якості клієнта, що так само буде сприяти найшвидшому і ефективнішому проходженню психокорекції. І для того що б корекція проходила успішно, у психолога є визначені передумови його позиції, це розуміння клієнта в термінах його власного життєвого світу, образа себе, і дійсності, що на даний момент оточує його. Основна увага психолога приділяється поточному, моменту життя клієнта і його «цієї хвилинним» переживанням. Складність позиції так само в тому, що психолог повинний вміти сполучати розуміння клієнта і здатність конфронтації з тим, що іменується обмеженим існуванням у клієнта. Чи здатність, властивість психолога «бути у світі» - сама очевидна умова його успішної корекційної діяльності. Адже основні зусилля психокорекції спрямовані на допомогу клієнту прийняти всерйоз свій феноменологічний світ, усвідомити реальність своїх усвідомлених чи неусвідомлених виборів і їхніх наслідків. Для цього клієнт не повинен обмежуватися досягненнями інсайту, а повинен формулюватися як чекання дій, що виникають із проясненої цінності особистості її потенцій. Саме із за цього в клієнтах заохочується відкритість, спонтанна активність і зосередженість на основних проблемах життя: народження, любов, тривога, доля, провина, смерть, відповідальність – тобто на екзистенціальних проблемах, що не мають раціонального рішення, але конфронтація, з якими дозволяє вирішувати поточні психологічні проблеми клієнта. Адже клієнт повинен бути зацікавлений, глибинно включений, уважний до себе і до свого життя, саме в цьому виявляється глибокий зміст і рівень його суб'єктивності. Він повинен хоч якось реагувати на глибинний інтерес до самого себе. І він буде мати потребу в корекції саме в тому випадку, коли цей інтерес буде ушкоджений.

Так само, дуже важливим, є опис клієнтом свого інтересу, що дозволить розширити границі його можливостей у пошуках рішень, за допомогою фіксації уваги на суб'єктивних переживаннях. Сам же процес пошуку буде здійснюватися через повне занурення в себе, саме усвідомлення своїх власних тілесних відчуттів, думок емоцій, і звичайно ж – чекання відкриття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г.С. Практична психологія. – М.,1997

2. Берн Э. Транксакційний аналіз и психокорекція. – СПб., 1994

3. Бондаренко А.Ф. Психологічна допомога: теорія і практика. – Київ, 1997

4. Бурлачук Л.Ф. Введення в практичну психологію. – Київ, 1997

5. Кьєркегор С. Страх і трепіт. – М., 1993

6. Кьєркегор С. Збірник статей. М., 1994

7. Мей Р. Мистецтво психологічного консультування. М., 1994

8. Мей Р. Людина в пошуках себе. I953

9. Мей Р., Ейнджел Е., Елендбергер Г. Існування, новий вимір в психіатрії і психології. 1958

10. Мітрохін Л. Н. Буржуазна філософія 20 століття. Політіздат 1974

11. Осипова А.А. Введення в теорію психокорекції. Москва-Вороніж., 2000

12. Осипова А.А. Загальна психокорекція. – М., 2000

13. Фрейджер Р. Психологічна енциклопедія особистості. СПб., 2002

14. Холл К., Ліндсей Г. Теорії особистості. М., 1997

15. Хьелл Л., Зіглер Д. Теорії особистості. – СПб., 1997

У дослідженні особистості, при психокорекційних впливах, особливого значення набувають методи, досить чуттєві до зміни тих або інших індивідуально-психологічних показників, що відображують ефективність проведеної корекції.

Однією з основних задач психокорекції, є досягнення істотних зрушень у сфері самосвідомості і, у першу чергу, по відношенню до себе.

Теорія диференціації емоцій, визнає за емоціями, функції детермінант поведінки в найширшому діапазоні його проявів, із крайності в крайність. Емоції розглядаються не тільки як основна мотиваційна система, але й у якості фундаментальних особистісних процесів, що додають зміст і значення людському існуванню. Їм приділяється важлива роль, як у поведінці, так і в його внутрішньому світі.

У ході написання курсової роботи, було проведене дослідження студента Петренко О. О.( П.І.П.. змінені). У ході роботи були проведені: дослідження самооцінки особистості, що б визначити рівень самооцінки особистості, дослідження тривожності, для визначення реактивної й особистісної тривожності, а також дослідження настрою. Причиною проведення дослідження стали фіксовані данні, при спостереженні за Петренко О.О.: останнім часом мала місце пригніченість, відсутність настрою, небажання будь що робити. Петренко відчував незадоволення собою, своєю поведінкою. При виконанні будь якої роботи не доводив її до кінця, або робив з абсолютною пасивністю. Не звертав уваги на себе і свій зовнішній вигляд. З’явилося відчуття тривожності, що нічого не може зробити сам, що ні на що не здатний.

За результатами, отриманими у ході роботи і результатам, проведених досліджень, визначили, які техніки психокорекції потрібно застосувати.

• Тренінг, який сприяє підвищенню почуття впевненості в собі.

Ціль тренінгу – підвищення поінформованості з прав особистості; формування вміння розпізнавати невпевненість, впевненість та агресивність; навчання вербальним та не вербальним основам поведінки.

Характеристики

Список файлов курсовой работы