131707 (619399), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Надзвичайно складна природа процесу міжособистісного сприйняття змушує з особливою ретельністю досліджувати проблему точності сприйняття людини людиною. Це питання пов'язане з рішенням більш загальної теоретико-методологічної проблеми: що взагалі означає «точність» сприйняття соціальних об'єктів. При сприйнятті фізичних об'єктів ми можемо перевірити точність сприйняття, зіставивши його результати з об'єктивною фіксацією, вимірюванням деяких якостей і властивостей об'єктів. У разі пізнання іншої людини враження, отримане про нього сприймаючим суб'єктом, нема з чим порівняти, тому що відсутні методики прямої реєстрації численних якостей особистості іншої людини. Звичайно, певну допомогу можуть в даному випадку зробити різні особистісні тести, але, по-перше, не існує тестів для виявлення і вимірювання всіх характеристик людини (отже, зіставлення якщо й можливо, то тільки за тими характеристиками, для яких існують тести), по друге, як це вже зазначалося, тести не можна розглядати як єдиний інструмент дослідження особистості, оскільки їм притаманні ті чи інші обмеження. [Андр,86]

Аналогічна проблема виникає і в тому випадку, коли використовується метод експертних оцінок. В якості експертів вибираються люди, які добре знають тієї людини, яка виступає об'єктом сприйняття. Їх судження про нього («експертні оцінки») зіставляються з даними суб'єкта сприйняття. У порівнянні з тестами експертні оцінки володіють важливою перевагою: тут ми маємо справу з критерієм, практично не лімітує вибір параметрів міжособистісного сприйняття (Жуков, 1977. С. 31), як це має місце у випадку застосування тестів. Ці експертні оцінки відіграють роль того зовнішнього критерію, який представляє собою «об'єктивні дані». Але і в цьому випадку ми по суті маємо знову два ряди суб'єктивних суджень: суб'єкта сприйняття та експерта (який теж виступає суб'єктом сприйняття, і, значить, його судження аж ніяк не виключають елементу оцінки).

Проте і тести, і експертні оцінки в певних випадках приймаються в якості зовнішнього критерію, хоча їх застосування не знімає основні труднощі. Ця трудність - відсутність можливості перевірити точність сприйняття іншої людини шляхом прямого зіставлення з даними об'єктивних методик - змушує шукати інші підходи до самого розуміння проблеми та шляхів її вирішення.

Один з таких шляхів - осмислення всієї сукупності «перешкод», що стоять на шляху міжособистісної перцепції. До таких «перешкод» можуть бути віднесені всі розглянуті нами механізми, ефекти, що виникають у цьому процесі. Звичайно, знання того факту, що враження про людину категорізуються в основному на основі минулого досвіду або що при формуванні їх діє ефект первинності, непрямим чином допомагає у встановленні неточності міжособистісного сприйняття. Однак знання цих механізмів може лише вказати на факт такої неточності, але не допомагає у визначенні міри її.

Те ж стосується й іншого ряду засобів, а саме - до більш пильного вивчення перцептивних здібностей суб'єкта сприймання. У цьому випадку можна встановити (і зробити це досить точно), яке співвідношення характеристик сприймає і об'єкта сприйняття. В експериментах по міжособистісної перцепції встановлюються чотири групи факторів: а) змінні, за допомогою яких суб'єкт сприймання описує самого себе, б) раніше знайомих особистостей, в) відносини між собою і об'єктом сприйняття, нарешті г) ситуаційний контекст, в якому здійснюється процес міжособистісної перцепції . Якщо співвіднести між собою ці чотири групи факторів, можна принаймні визначити, в який бік властиво зміститися сприйняттю в кожному конкретному випадку. Важливим чинником підвищення точності сприйняття іншої людини є отримання від нього зворотного зв'язку, що допомагає відкоригувати образ і сприяє більш точному прогнозу поведінки партнера по спілкуванню (Соловйова, 1992 ).

3.1 Методика «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі

Мета: вивчення уявлень випробуваного про себе. Може бути також використана для визначення «ідеального« Я »» індивіда або його уявленні про те, яким його бачать інші. Дані параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу 6 тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття боротьби і ухилення від боротьби.

Порядок дослідження. Текст методики складається з 60 висловлювань і може бути пред'явлений випробуваному у вигляді списку або на окремих картках. Випробуваному пропонується ознайомитися з твердженням і відповісти «так», якщо воно відповідає його уявленню про себе, чи «ні», якщо воно суперечить його поданням. У виняткових випадках дозволяється відповісти «сумніваюся». Відповіді фіксуються в реєстраційному бланку. У разі використання карток випробуваний розкладає їх залежно від відповіді на три групи.

Інструкція: «вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі. Прочитайте послідовно кожне з них і дайте відповідь «так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, чи «ні», якщо не відповідає йому ».

Текст методики:

1. Я критичний до товаришів НІ

2. У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт ТАК

3. Я схильний слідувати порадам лідера ТАК

4. Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами НІ

5. Мені подобається дружність у групі ТАК

6. Я схильний суперечити лідеру НІ

7. Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів ТАК

8. Уникаю зустрічей і зборів у групі НІ

9. Мені подобається похвала лідера ТАК

10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки ТАК

11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці ТАК

12. Я схильний керувати товаришами ТАК

13. Радію спілкуванню з одним-двома друзями ТАК

14. При появі ворожості з боку членів групи я зовні спокійний ТАК

15. Я схильний підтримувати настрій усієї групи ТАК

16. Не надаю значення особистим якостям членів групи НІ

17. Я схильний відволікати групу від її цілей НІ

18. Відчуваю задоволення, протиставляючи себе лідеру НІ

19. Хотів би зблизитися з деякими членами групи ТАК

20. Волію залишатися нейтральним у суперечці ТАК

21. Мені подобається, коли лідер активний і добре керує ТАК

22. Волію холоднокровно обговорювати розбіжності ТАК

23. Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів НІ

24. Прагну згуртувати навколо себе однодумців ТАК

25. Незадоволений занадто формальним (діловим) ставленням ТАК

26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу НІ

27. Волію погоджуватися з основними напрямками в групі ТАК

28. Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до певним товаришам НІ

29. Я схильний затягувати і загострювати суперечку НІ

30. Прагну бути в центрі уваги ТАК

31. Я хотів би бути членом більш вузької групи НІ

32. Я схильний до компромісів ТАК

33. Відчуваю занепокоєння, коли лідер чинить всупереч моїм очікуванням НІ

34. Болісно відношуся до зауважень друзів НІ

35. Можу бути підступним і вкрадливим НІ

36. Я схильний прийняти на себе керівництво в групі ТАК

37. Я відвертий у групі ТАК

38. У мене виникає занепокоєння під час групового розбіжності ТАК

39. Волію, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт ТАК

40. Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності НІ

41. Я схильний сердитися на товаришів НІ

42. Я намагаюся вести інших проти лідера НІ

43. Легко знаходжу знайомства за межами групи ТАК

44. Намагаюся уникати бути втягнутим в суперечку ТАК

45. Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи ТАК

46. Чиню опір утворенню угруповань у групі ТАК

47. Коли роздратований, я глузливий і іронічний НІ

48. У мене виникає ворожість до тим, хто намагається виділитися НІ

49. Віддаю перевагу меншу, але більш інтимну групу НІ

50. Намагаюся не показувати свої справжні почуття НІ

51. Стаю на бік лідера в групових розбіжностях НІ

52. Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні ТАК

53. Уникаю критикувати товаришів ТАК

54. Віддаю перевагу звертатися до лідера частіше, ніж до інших НІ

55. Мені не подобатися, що відносини в групі занадто фамільярні НІ

56. Люблю затівати суперечки НІ

57. Прагну удержати своє високе положення в групі НІ

58. Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх НІ

59. Я схильний до перепалок, задерикуватий НІ

60. Я схильний виражати невдоволення лідером НІ

Обробка даних та інтерпретація результатів

Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54 13

Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60 7

Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52 15

нетовариськість 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58 5

Прийняття «боротьби» 1, 11, 17 , 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59 4

Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53 16

Відповіді випробуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однією з тенденцій підсумовується з кількістю відповідей «ні» з полярної тенденції, в сполученої парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей по шкалі «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність».

Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактності, прагненні утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «ухвалення боротьби» розглядається як активне прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - ухилення від боротьби свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій, мабуть має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо властивою індивіду, а може бути зовнішньої, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчя людини. Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжній перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, властивої індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але і за її межами.

У разі, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівною кількості позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність-незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій.

3-4 відповіді «сумніваюся »за окремими тенденціям розглядаються як ознака нерішучості, ухильності, астенічні, однак в інших випадках це може свідчити про відому вибірковості в поведінці, про тактичної гнучкості, стеничности. Ці якості можна верифікувати, аналізуючи їх сукупності з іншими особистісними особливостями.

У даному випадку, можна говорити про чітку вираженість у людини такої риси, як «уникнення боротьби», що свідчить про прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень.

Також досить однозначна тенденція до залежності, що розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактность, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.

3.2 Діагностика мотиваційних орієнтації у міжособистісних комунікаціях (І.Д. Ладанов, В.А. Уразаева)

Призначення. Методика націлена на визначення основних комунікативних орієнтації та їх гармонійності в процесі формального спілкування.

Інструкція. Вам необхідно вибрати один з варіантів відповідей на запропоновані в опитувальнику твердження:

а) саме так;

б) майже так;

в) здається, так;

г) може бути, так.

У процесі роботи з методикою намагайтеся спиратися на свій досвід спілкування з партнерами по діловому спілкуванню.

Опитувальник

1. Мій партнер дивиться на предмет обговорення всебічно, враховуючи і мою точку зору. А

2. Мій партнер вважає мене гідним поваги. А

3. Коли обговорюються різні точки зору, ми вникаємо з партнером у справу за суті. Дрібниці нас не хвилюють. А

4. Я впевнений, що партнер розуміє мої наміри з приводу створення добрих взаємовідносин з ним. А

5. Мій партнер завжди гідно оцінює мої висловлювання. А

6. Мій партнер відчуває, коли в ході бесіди треба слухати, а коли говорити. Б

7. Я упевнений, що при обговоренні конфліктної ситуації проявляю стриманість. А

8. Я відчуваю, що партнер може зацікавитися предметом мого повідомлення. А

9. Мені подобається проводити час у бесідах з партнером. А

10. Коли ми з партнером приходимо до угоди, то добре знаємо, що кожному з нас робити . Б

11. Якщо обстановка того вимагає, то мій партнер готовий продовжити обговорення проблеми до її з'ясування. А

12. Я намагаюся йти назустріч проханням мого партнера. А

13. Обидва, мій партнер і я, намагаємося догодити один одному. А

14. Мій партнер зазвичай говорить по суті, без зайвих слів. Б

15. Після обговорення з партнером різних точок зору я відчуваю, що це йде мені на користь. А

16. Будучи засмученим, я використовую занадто різкі висловлювання. Г

17. Я намагаюся щиро зрозуміти намір мого партнера. А

18. Я цілком можу розраховувати на щирість мого партнера. А

19. Я вважаю, що добрі взаємини залежать від зусиль обох сторін. А

20. Після будь-якої сварки з партнером ми зазвичай намагаємося бути один до одного уважніше. А

Обробка та інтерпретація результатів

Діагностуються комунікативні орієнтації визначаються за допомогою ключа.

Ключ

Характеристики

Список файлов курсовой работы