Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Кількісний розподіл вибірки дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником Леонгарда

За результатами тесту дослідження рівня акцентуації характеру за опитувальником Леонгарда можна сказати наступне:

• переважають такі акцентуації характеру як гіпертимні, збудливі, циклотимні;

• більшість досліджуваних не мають яскраво виражених акцентуацій характеру;

• параметр "Гіпертимні" переважає у дівчаток (62,5% і 50%), слід відмітити, що у середовищі досліджуваного класу переважають діти з гіпертимними акцентуаціями характеру, цей показник становить 56,7%;

• параметр "Збудливі" також переважає серед дівчаток (50,0% і 46,7%), серед досліджуваних переважають незбудливі діти;

• кількість емотивних в класі становить 40%, серед них 28,6% хлопчики і 50% дівчатка, тобто і за цім параметром переважають дівчатка;

• яскраво виражених педантичних у відсотковому співвідношенні більше серед хлопчиків, але у кількісному ці показники рівні (4 і 4 особи), оскільки дівчаток серед опитаних більше;

• показник тривожних загалом низький (яскраво виражених – 30,0%), більшість серед яких знову становлять дівчатка (31,3%);

• яскраво виражений показник циклотимних – 53,3%, серед хлопчиків і дівчаток кількісні значення розподілились порівно (8 і 8 осіб);

• яскраво виражений показник демонстративних спостерігається у 30% випадків, більшість становлять хлопчики – 42,9%;

• серед неврівноважених більше дівчаток – 56,3%, загальний показник – 46,7%;

• дистимні становлять 33,3%, більшість серед них хлопчики – 42,9%;

• показник екзальтованих досить низький і становить 23,3%, серед цієї кількості переважають дівчатка – 25,0%.

Графічна інтерпретація дослідження наведена в додатку 2.

За результатами дослідження можна сказати, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних невисокі, жоден з них не наближається до максимального – 24 бали.

Висновки

Дослідивши взаємозв’язок між акцентуаціями характеру і схильностями до девіантної поведінки, можна зробити наступні висновки:

1. Характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

2. Носієм характеру є людина. Риси її характеру позначаються на діяльності, стосунках, способах дії в найширшому їх розумінні – у сім'ї, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою. Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює тло для індивідуальних проявів рис характеру, і прояв не властивих для більшості певної соціальної групи рис характеру викликає заперечення, осуд.

3. Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру культурної людини є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість. Засадові стосовно них – гуманістичні моральні якості людей, ідейні переконання, прогресивні прагнення.

4. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхнім прагненням до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці.

5. Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

6. Акцентуація звичайно розвивається в період становлення характеру і згладжується з дорослішанням. Особливості характеру при акцентуації можуть виявлятися не постійно, а лише в деяких ситуаціях, у певній обстановці, і майже не виявляються в звичайних умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуації або зовсім відсутні, або буває нетривалою.

7. Личко А.Є. доводить, що при психопатіях декомпенсації, гострі афектні і психопатичні реакції, соціальна дезадаптація виникають від будь-яких психічних травм, в найрізноманітніших важких ситуаціях, а саме: лише тоді, коли вони адресуються до місця найменшого опору, до "слабкої ланки" даного типу характеру. Інші труднощі і потрясіння, що не зачіпають цього місця, не приводять до порушень і переносяться стійко. При кожному типі акцентуації, вважає Личко А.Є., є властиві йому, відмінні від інших типів "слабкі місця". На підставі викладеного дослідник підліткової акцентуації А.Є. Личко дає її визначення:

Характеристики

Список файлов курсовой работы