128901 (618601), страница 3
Текст из файла (страница 3)
* «+»: 7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 88.
* «–»: 51.
Суму відповідей помножити на 2.
2. Застряющий тип:
* «+»: 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81.
* «–»: 12, 46, 59.
Суму відповідей помножити на 2.
3. Педантичний тип:
* «+»: 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83.
* «–»: 36.
Суму відповідей помножити на 2.
4. Збудливий тип:
* «+»: 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86.
Суму відповідей помножити на 3.
5. Гипертимний тип:
* «+»: 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77.
Суму відповідей помножити на 3.
6. Дістимний тип:
* «+»: 9, 21, 43, 75, 87.
* «–»: 31, 53, 65.
Суму відповідей помножити на 3.
7. Тривожно-боязливій тип:
* «+»: 16, 27, 38, 49, 60, 71, 82.
* «–»: 5.
Суму відповідей помножити на 3.
8. Аффективно-екзальтований тип:
* «+»: 10, 32, 54, 76.
Суму відповідей помножити на 6.
9. Емотивний тип:
* «+»: 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79.
* «–»: 25.
Суму відповідей помножити на 3.
10. Циклотимний тип:
* «+»: 6, 18,28,40,50,62,72,84.
Суму відповідей помножити на 3.
Друга методика – це методика Лічко А. Є. (ПДО).
Опис методики. Діагностичний опитувальник (ПДО) – опитувальник, призначений для визначення типів акцентуації характеру і варіантів конституціональної психопатії, психопатичних і органічних психопатій в підлітковому і юнацькому віці (14–18 років). Є реалізацією типологічного підходу до дослідження особи. Опублікований Лічко А.Є. у 1970 р.
ПДО включає 25 таблиць – наборів фраз («Самопочуття», «Настрій» і ін.), [4, с. 8]. В кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей. З випробовуваним проводиться два дослідження.
Теоретичні основи. ПДО може бути використаний психіатрами, медичними психологами, лікарями інших спеціальностей і педагогами, що отримали спеціальну підготовку по медичній психології. За допомогою ПДО можуть діагностовано наступні типи психопатій і акцентуації характеру: гипертімний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істеричний (гистріоничний), нестійкий, конформний.
Інструкція. Вам запропонований ряд тверджень. Прочитавши уважно кожне твердження, вирішите: типово, характерно це для вас чи ні. Якщо так, то відзначте номер цього твердження на бланку відповідей, якщо немає, просто пропустіть цей номер. Чим точніше будуть ваші вибори, тим краще ви взнаєте ваш характер.
Обробка результатів. Для підрахунку балів зручно будувати графік. На ньому бали на користь кожного типа і кожного показника, отримані в 1-м і в 2-м дослідженнях, підсумовуються арифметично, тобто всі вони відкладаються на графіках. До них приплюсовуються додаткові бали на підставі оцінки побудованого графіка.
2.2 Аналіз результатів дослідження
В роботі були використанні методики:
-
Опитувальник Шмішека.
-
Опитувальник Лічко А.Є. (ПДО).
В результаті паралельного вживання вищеописаних методик в групі респондентів одержані наступні результати (приводиться найбільш яскраво виражена акцентуація характеру і особистості, яка майже повністю ідентична одна одній).
Таблиця 1.1. Опитувальник Шмішека
| № респондента | Гипертимний тип | Емотивний тип | Педантичний тип |
| 1 | 18 | 20 | 19 |
| 2 | 24 | 18 | 18 |
| 3 | 24 | 18 | 19 |
| 4 | 18 | 19 | 21 |
| 5 | 21 | 18 | 19 |
Гістограма 1.1. Опитувальник Шмішека
Після проведення дослідження по опитувальнику Шмішека з'ясувалося, що в групі респондентів що складається з п'яти чоловік у трьох чоловік яскраво виражений гипертімний тип акцентуації характеру, у однієї людини яскраво виражений емотивний тип акцентуації характеру і також у однієї людини яскраво виражений педантичний тип акцентуації характеру.
Таблиця 1.2. Опитувальник Лічко А.Є. (ПДО)
| № респондента | Гипертимний (надактивний) тип | Лабільний тип | Конформний тип |
| 1 | 18 | 21 | 18 |
| 2 | 20 | 18 | 19 |
| 3 | 24 | 19 | 19 |
| 4 | 18 | 19 | 21 |
| 5 | 20 | 19 | 18 |
Гістограма 1.2. Опитувальник Лічко А.Є. (ПДО)
Після проведення дослідження по опитувальнику Лічко А.Е. (ПДО) з'ясувалося, що в групі респондентів що складаються з п'яти чоловік у трьох чоловік яскраво виражений гипертимний (надактивний) тип акцентуації характеру, у однієї людини лабільний тип акцентуації характеру і також у однієї людини конформний тип акцентуації характеру.
Таблиця 1.3. У таблиці представлена акцентуація особистості і характеру респондентів у відсотках (%).
| Типи акцентуацій | Кількість респондентів (чоловіків) | Відсоткове співвідношення (%) | Рівень проявлення |
| Гипертимний (надактивний) | 3 | 60 | високий |
| Емотивний (лабільний) | 1 | 20 | низький |
| Педантичний (конформний) | 1 | 20 | низький |
| Всього | 5 | 100 |
Гістограма 1.3. Акцентуація особистості и характеру у відсотках (%)
Після проведення експерименту, з'ясувалося, що в групі респондентів, що складаються з п'яти чоловік в 60 (%) яскраво виражений гипертимний (надактивний) тип акцентуації характеру, в 20 (%) яскраво виражений емотивний (лабільний) тип акцентуації характеру і ще в 20 (%) педантичний (конформний) тип акцентуації характеру.
У групі респондентів рівень проявлення гипертимного (надактивного) типа акцентуації характеру – високий, емотивного (лабільного) типа акцентуації характеру – низький, рівень педантичного (конформного) типа акцентуації характеру – низький.
-
Загальні рекомендації респондентам щодо застосування інформації за акцентуаціями характеру
В особистостей з гипертимним типом переважає настрій, фон якого завжди підвищений. Це товариські, енергійні люди, хороші співбесідники, що часто міняють своє оточення, місце роботи; заповзятливі і такі, що захоплюються.
+ риси особистості (р): товариськість, енергійність, оптимізм, ініціативність, легке відношення до життєвих проблем, ерудованість.
– риси особистості (р): імпульсивність, необдуманість поведінки, висловів, необов'язковість, лінощі, легковажність, дратівливість, схильність до пози і фрази.
+ ситуативні риси особистості (с): трудове спілкування, безліч поверхневих контактів, необхідність оперативних рішень без їх глибокого опрацювання.
– ситуативні риси особистості (с): необхідність спокійного аналізу, відповідальних рішень, робота в неспішному ритмі, вимушена самота, одноманітність обстановки.
В особистостей з емотивним типом, емоції домінують у вмісті мотивації поведінки, будь-яка подія, свій вклад в нього незвичайно глибоко і тривало; можливі витонченість відчуттів, схильність до співчуття, м'якість, співчутливість, альтруїзм, бажання допомогти справою.
+ риси особистості (р): добросердечність, емоційність, старанність, почуття обов'язку, доброзичливість і тактовність.
– риси особистості (р): крайня вразливість, потреба в особливому стилі стосунків, невміння побачити головне, угрузання в деталях.
+ ситуативні риси особистості (с): спілкування у сфері мистецтв, необхідність суб'єктивного проникнення і переживання інших, відсутність формальних обмежень спілкування, праці і об'єктивного контролю.
– ситуативні риси особистості (с): проблеми і хвороби сім'ї, грубі стосунки, конфлікти, несправедливість з боку близьких людей і керівництва.
В особистостях з педантичним типом (ригідною акцентуацією) виражені гіпертрофія впорядкованості внутрішнього і зовнішнього, акуратність і сумлінність, пунктуальне виконання завдань, що допускає, проте, нехтування ними, якщо якісно і в строк вони об'єктивно нездійснимі.
+ риси особистості (р): обов'язковість, рівний настрій, надійність, порядність.
– риси особистості (р): буквоїдство, формалізм, непотрібна дійшла повторна перевірка себе і інших, нерішучість в невизначених ситуаціях.
+ ситуативні риси особистості (с): можливість реалізації завдань відповідно до інструкцій або певних вимог обстановки, стабільність стосунків.
– ситуативні риси особистості (с): вимога самостійних і нестандартних рішень в невизначеній обстановці.
Висновки
В процесі роботи над темою курсової роботи мною зроблені наступні основні висновки і узагальнення.
Вивчивши поняття «характер» і психологічні ознаки характеру, також вивчивши поняття «акцентуація характеру», можна зробити вивід, що хоча в цілому питання про динаміку акцентуації розроблене ще недостатньо, вже зараз можна ясно говорити про загострення рис характеру в підлітковому віці. Надалі, очевидно, відбувається їх згладжування або компенсація, а також перехід явної акцентуації в прихованих.
У найбільш лаконічному вигляді акцентуацію можна визначити як дисгармонійний розвиток характеру, гіпертрофовану окремих його меж, що обумовлює підвищену уразливість особистості відносно певного роду дій і утрудняє її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях. Труднощі з адаптацією особистості в деяких специфічних ситуаціях (зв'язані з даною акцентуацією) можуть поєднуватися з хорошими і навіть підвищеними здібностями до соціальної адаптації в інших ситуаціях. При цьому ці «інші» ситуації самі по собі можуть бути об'єктивно складнішими, але не зв'язаними з даною акцентуацією. Не дивлячись на ранні дослідження акцентуації більш в області психіатрії, сьогодні психологами встановлено, що особистість не синонімічна патологічною. Інакше нормою слід було б вважати лише середню посередність, а будь-яке відхилення від неї розглядати як патологію. Поширеність акцентуації в суспільстві сильно варіюється і залежить від багатьох факторів, таких як соціокультурні особливості середовища, статеві і вікові відмінності і інше.
Розглянувши і вивчивши типи акцентуації особистості, можна зробити вивід що, навіть збігле порівняння акцентуації особистості і характеру говорить про схожість їх по багатьом позиціям, легко провести паралель між типами характеру і типом особистості.
У практичній частині дослідження, були проведені методики визначення акцентуації характеру; Тест Шмішека, тест Лічко А.Е. (ПДО) і дані загальні рекомендації респондентам, щодо застосування інформації за акцентуаціями характеру.
Список літератури
-
Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. – М., 1995. – С. 36.
-
Бандура А., Уолтерс Р. Підліткова агресія. Вивчення впливу виховання і родинних стосунків. – М., 1999. – С. 17 – 20.
-
Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості. – М., 1875. – С. 24 – 29.
-
Вікова і педагогічна психологія. / Під ред. А.В. Перовського. – М., 1979. – С. 288.
-
Гарбузов В.І. Практична психотерапія. – П., 1994. – С. 196.
-
Мухіна В.С. Проблеми генезису особистості. – М., 1985. – С. 103.
-
Реан А.А., Коломінський Я.Л. Соціальна педагогічна психологія. – П., 1998. – С. 33 – 40.
-
Психологічна діагностика: проблеми і дослідження / під ред. Гуревіча К.М. – М., 1981. – С. 50.
-
Психологія. Підручник // Під ред. Крилова А.А. – М., 1998. – С. 53 – 55.
-
Психологія індивідуальних відмінностей. Тести // Під ред. Гиппенрейтер Ю.Б., Романова В.Я. – М., 1982. – С. 64 – 68.
-
Столяренко Л.Д. Основи психології. – М., 1997. – С. 49.
-
Шевандрін Н.І. Психодіагностика, корекція і розвиток особистості. – М., 2000. – С. 24 – 25.
-
Х`єлл Л., Зіглер Д. Теорії особистості. – П., 1999. – С. 16 – 18.
-
Юнг К. Психологія і психоаналіз характеру. Хрестоматія. Самара, 1997. – С. 78 – 80.
-
Якунін В.А. Психологія. – П., 1998. – С. 52.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
