118073 (618100), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Запроваджено новий спосіб функціонування виборчого фонду кандидата на пост Президента України: виборчий фонд має один накопичувальний рахунок, на який надходять кошти для фінансування виборчої кампанії кандидата на пост Президента України, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на виборчу кампанію. На виборчі поточні рахунки кошти надходять виключно з накопичувального рахунку виборчого фонду. Кандидат на пост Президента України відкриває один накопичувальний рахунок виборчого фонду в установі банку України у місті Києві і не більше одного поточного рахунку в установі банку в межах територіального виборчого округу.

Обмежено коло суб'єктів, які можуть робити внески до виборчого фонду кандидата, виключена можливість внесення у виборчий фонд кандидата коштів юридичних осіб, а також коштів іноземних громадян, обмежений добровільний внесок від фізичної особи до виборчого фонду одного кандидата у розмірі не більше двадцяти п'яти розмірів мінімальних зарплат. Всі розрахунки з поточних рахунків здійснюються у безготівковій формі. Це дасть можливість зробити використання виборчих фондів більш прозорим та цільовим, сприятиме запобіганню зловживань та забезпеченню всім кандидатам рівних можливостей у ході виборчої кампанії.

Проведення передвиборної агітації. Розцінки послуг ЗМІ

Проведення передвиборної агітації стало етапом виборчої кампанії, що триває чи не найдовше, і є одним із найважливіших. Адже саме агітація суттєво впливає на формування поведінки електорату, волі кожного виборця, від ефективності проведення агітації часто залежать результати голосування.

Нова редакція Закону врахувала ті прогалини, які мале місце у старому Законі, та досвід попередніх виборів. У ній більш детально виписаний загальний порядок використання засобів масової інформації.

Фінансування передвиборної агітації, як і раніше, здійснюється з двох джерел: за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів. За рахунок бюджету забезпечується агітація на засадах рівних отриманих послуг; за рахунок виборчих фондів - на засадах рівного доступу за власною ініціативою кандидата.

Передвиборна агітація у засобах масової інформації за рахунок коштів виборчих фондів повинна здійснюватися на умовах рівної оплати за одиницю ефірного часу чи друкованої площі та обмежується лише граничним розміром витрат виборчого фонду. Ефірний час (друкована площа) надається на підставі угоди, що укладається між розпорядником поточного рахунку виборчого фонду кандидата та телерадіоорганізацією (друкованим засобом масової інформації) будь-якої форми власності, за винятком партійних видань. Без укладення такої угоди та надходження коштів на рахунок телерадіоорганізації (друкованого засобу інформації) надання ефірного часу (друкованої площі) забороняється.

Усі телерадіоорганізації зобов'язані не пізніше ніж за сто двадцять днів до дня виборів Президента України опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу.

Засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу кандидату, незалежно від форм власності (окрім партійних видань) не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншому кандидату.

Телерадіоорганізації зобов'язані здійснювати аудіо-, відеозаписи усіх передач, що містять передвиборну агітацію, і зберігати їх до закінчення тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення результатів виборів.

Специфікою регулювання передвиборної агітації є запровадження форми телевізійних дебатів. Вони можуть проводитися як перед першим туром голосування, так і для двох кандидатів, які включені до виборчого бюлетеня для повторного голосування. Однак, враховуючи право кожного кандидата вибирати ті форми агітації, які його влаштовують, участь у теледебатах визнана не обов'язковою.

Скасування рішення про реєстрацію кандидата

Законом регламентовано скасування рішення про реєстрацію кандидата у разі відмови від балотування, ненадання за 40 днів до дня виборів визначеної Законом кількості підписів на підтримку кандидата, звернення партії (блоку) про скасування рішення про висування кандидата, висунутого цією партією (блоком), а також у випадках втрати кандидатом громадянства, виїзду його за кордон для постійного проживання та деяких інших подібних випадках.

Рішення про скасування реєстрації кандидата на пост Президента України приймає Верховний Суд України за поданням Центральної виборчої комісії.

У разі виявлення і встановлення судом фактів підкупу виборців або членів виборчих комісій кандидатом, його довіреною особою чи організацією, (власником) якої є кандидат, членом керівного органу партії, яка висунула цього кандидата, інших зловживань, передбачених Законом, Центральна виборча комісія оголошує попередження кандидату чи партії (блоку), яке оприлюднюється в державних засобах масової інформації.

Виборчі бюлетені

Виборчі бюлетені виготовляються у централізованому порядку Центральною виборчою комісією. Бюлетені виготовляються із зазначенням номера територіального округу та виборчої дільниці. Чітко відрегламентована процедура передачі та прийняття виборчих бюлетенів територіальними та дільничними виборчими комісіями.

На спеціальній виборчій дільниці на судні чи на полярній станції виборчі бюлетені можуть бути виготовлені, як виняток, з дозволу Центральної виборчої комісії безпосередньо дільничною виборчою комісією.

Усі виборчі бюлетені із зазначеними номерами виборчих дільниць передаються відповідним дільничним виборчим комісіям.

Підготовка до голосування та проведення голосування

В Законі детально виписані всі процедури, які передують дню голосування: підготовка приміщення та його відповідність кількості виборців на дільниці, перелік необхідної кількості кабін та скриньок для голосування, порядок проведення засідання перед початком голосування, порядок погашення невикористаних бланків відкріпних посвідчень.

Законом забороняється передача виборчого бюлетеня іншим особам, отримання виборчого бюлетеня від інших осіб (крім уповноваженого члена виборчої комісії, який видає бюлетені), заохочення або змушування виборців до передачі бюлетеня іншим особам шляхом підкупу, погроз або іншим способом. Відповідні склади злочинів передбачені Кримінальним кодексом України.

Підрахунок голосів виборців, транспортування

В Законі детально виписана процедура підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці та у територіальному виборчому окрузі у день голосування, чітко встановлені підстави для визнання бюлетенів недійсними, порядок складання протоколів про підрахунок голосів та встановлення результатів виборів Президента України, порядок транспортування та передачі виборчої документації до комісій вищого рівня. У протоколі територіальної виборчої комісії про встановлення результатів голосування передбачено відображення відомостей як сумарних по округу, так і по кожній виборчій дільниці, яка входить до складу округу.

Визнання виборів на дільниці недійсними

Законом передбачено можливість визнання голосування на виборчій дільниці недійсним в разі вкидання виборчого бюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою у кількості, що перевищує 10% кількості виборців, голосування особами, які не мають права голосу; або які не включені до списку виборців на виборчій дільниці; голосування особою більше ніж один раз, виявлення у виборчих скриньках виборчих бюлетенів у кількості, що перевищує більше ніж на десять відсотків кількість виборців, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці, знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок).

У кожному такому випадку дільнична виборча комісія складає відповідний акт, який є підставою для розгляду дільничною виборчою комісією питання про визнання голосування на виборчій дільниці недійсним.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів виборчого процесу

Цей Закон передбачає підвищення демократичності і прозорості всіх виборчих процедур, а також відповідних механізмів захисту від порушення виборчих прав і захисту порушених законних інтересів суб'єктів виборчого процесу. У Законі детально розписані відповідні процедури розгляду скарг виборчими комісіями, а також встановлені деякі особливості судового розгляду виборчих спорів.

Законом передбачається встановлення права на апеляційне оскарження судових рішень щодо розгляду виборчих спорів. Проблема остаточності (неоскаржуваності) судового рішення першої інстанції при розгляді виборчих спорів була дуже гострою під час останніх виборів. І цілий ряд судових рішень можна з деякими підставами вважати недосконалими. Однак прийняття таких рішень не могло бути оскаржене, а суддя, навіть у випадку прийняття неправосудного рішення, не міг бути притягнутий до відповідальності, оскільки притягнення до відповідальності передбачає як передумову скасування судового рішення. Власне, право на апеляційне оскарження дозволяє тепер впливати на неправосудні рішення судів і добиватися відновлення справедливості. Звичайно, це не можуть бути загальні строки апеляційного оскарження, , враховуючи швидкоплинність виборчого процесу, вони є дуже скороченими - протягом двох днів з дня отримання рішення суду першої інстанції.

У цьому Законі значно чіткіше передбачена заборона несанкціонованого, незаконного втручання органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у повноваження виборчих комісій, у перебіг виборчого процесу. Але, звичайно, заборони законом таких втручань недостатньо. Треба, щоби ця норма закону була дотримана на практиці. А це вже проблема спільної волі всіх суб'єктів виборчого процесу [3].

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Вибори є інсти­тутом цієї галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, се­лищних та місцевих голів, а також Президента України. Конституційно-правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на вибор­ні посади.

Нова редакція Закону “Про вибори Президента України” може стати серйозною законодавчою базою для забезпечення прозорого і демократичного характеру виборів Президента України. Однак лише на законодавчому рівні не можна гарантувати його дотримання, якщо практика його застосування не буде відповідати вимогам Конституції і чинного законодавства України.

Тому наше завдання полягає у тому, щоби практика виборів, дії як органів влади, так і кожного суб'єкта виборчого процесу відбувалися з дотриманням норм законодавства України і принципів чесних, відкритих і демократичних виборів.

В Україні виборчий процес буде перебувати під пильним наглядом світової громадськості - європейських інституцій (ОБСЄ, Ради Європи), США, НАТО, інших організацій. Стан демократії, рівень забезпечення прав і свобод громадян, справедливі вибори, відповідність проведення виборів нормам закону поряд із станом економіки та соціальної сфери, матимуть першорядне значення при вирішенні у майбутньому питання про членство України в ЄС та НАТО.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997.

2. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001.

3. Закон України “Про внесення змін до Закону України“ Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2006р.

4. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999; та редакція закону 2004 р.

5. Конституція України. - К., 1996.

6. Закон України “ Про внесення змін до Конституції України” від 20 грудня 2004р.

7. Барабаш О., Воробйов О. Коли починається виборча кампанія, або як правильно рахувати строки у виборчому процесі // Дзеркало тижня. — 2001. — № 45 (369). -17—23 листоп.

8. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2000.

9. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

10. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

11. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 2003.

12. Конституційне право України / Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком, 2001.

13. Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф. Погорілка. – Київ: Наук. думка, 2002.

14. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

15. Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2002. – 206 с.

16. Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашевої. – М, 2000.

17. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 416 с.

18. Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2003.

19. Юридичний енциклопедичний словник. – К., 1998.

2

Характеристики

Список файлов курсовой работы