116324 (617857), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

1. Готові до застосування спеціалізовані навчальні (дидактичні) програми, які спеціально написані для надання допомоги учням і викладачеві в навчанні. Спеціалізовані навчальні програми є готовим до застосування програмним продуктом, що використається викладачем і може виступати як засіб індивідуального користування тим, яких навчають, або як основа для проведення викладачем групових занять у навчальній аудиторії. У таку програму втручатися не можна - можна тільки дозувати міру її використання. Замкнутість, завершенность таких програм може розцінюватися як недолік, оскільки вона покладає більшу відповідальність на розроблювачів у плані опори на зразкові стандарти й типові дидактичні матеріали.

2. Все більше використання здобуває моделювання в навчальних цілях, тобто використання комп'ютерної моделі, з якої ті, яких навчають, вивчають те або інше навчальне явище, виробничий процес, наукове положення. Творча активність - найбільш важлива можливість, що надається тут тому, якого навчають,. Дії з моделлю найчастіше можна вдало сполучати з ігровими ситуаціями (9-21).

3. Інструменти-програми-інструменти, які являють собою деяку програмну оболонку, що припускає заповнення її різноманітним конкретним предметним змістом. Програми такого типу можна визначити як організований на базі ЕОМ комплекс засобів апаратного й програмного забезпечення, призначений для організації діалогової навчальної взаємодії й утворюючу програмну оболонку, пристосовану для заповнення різним навчальним матеріалом КОРИСТУВАЧЕМ-НЕПРОГРАМІСТОМ. (Інформаційні технології, 1998, № 6).

Новий виток розвитку програмного забезпечення викликав до життя більші навчальні програми на компакт-дисках, що використають тривимірну графіку й величезні масиви даних. Паралельно розробляється програмні педагогічні засоби, що відкривають доступ до самостійного створення власних навчальних програм кожному практику-педагогові-практикові (без звертання до мов програмування).

У рамках кожного типу до теперішнього часу створений досить значний фонд повноцінних програм, що одержали досить широке поширення, розповсюджуваних через торговельну мережу й реально використовуваних у навчальному процесі. Прикладом можуть служити чотиритомна серія на CD-ROM "Повне зібрання навчальних і розвиваючих програм для дітей", комплекти пізнавальних ігор московської фірми "Микита", комп'ютерні енциклопедії фірми "Кирило й Методій", путівник по музеях Києво-Печерської Лаври, і т.д. Не всі вони використаються однаково широко. Частіше й легше всього входять у практику програми, повністю завершені, "прив'язані" до конкретних тем і дисциплін і готові до негайного включення в роботу. Програми типу енциклопедій і путівників використаються, в основному, епізодично, оскільки в цьому випадку на кожного вчителя покладає відповідальність за попереднє ознайомлення з такою програмою й за узгодження логіки своїх уроків із закладеним у неї змістом. Програми третього типу - інструменти-програми-інструменти або програми-оболонки - використаються вкрай рідко, оскільки припускають повне співавторство, тобто власна побудова змісту комп'ютерних уроків кожним окремим учителем.

Серед педагогів немає єдиної думки із приводу принципів класифікації КІП, і багато хто пропонують власні варіанти класифікації. Приведемо для порівняння дві з них:

С.Е. Полат (42-8) пропонує таку класифікацію програм:

• лінійні програми;

• розгалужені;

• генеративні, математичної моделі навчання;

• моделювання й імітації;

• гри;

• рішення проблем;

• вільного вибору;

Й. Янович (42-9) розрізняє програми:

• демонстраційні;

• симулятивні;

• тренувальні;

• для індивідуальної роботи;

• проблемного й програмованого навчання;

• для рішення фізичних завдань;

• діагностичні;

• для діяльності, що обирає учнями по інтересах.

Загальні принципи організації навчання із застосуванням ПК.

Ефективне навчання із застосуванням комп'ютерної техніки базується на наступних загальних принципах і висновках по них:

Загальні принципи	Висновки
Активна участь учня в навчальному процесі	Максимально сприяти активізації що навчається
Постійне проведення особистого аналізу ситуації, що навчаються в процесі навчання	Уникати використання стандартних схем аналізу, міняти завдання й ситуації на різних стадіях навчання
Наявність сигналів зворотного зв'язку в навчальному процесі	Повідомляти учня про результати його дій у кожній конкретній ситуації
Наявність швидкого зворотного зв'язку в навчальному процесі	Забезпечувати по можливості миттєвий зворотний зв'язок
Відмова від поводження, що не дає позитивного результату	Придушувати небажані варіанти дії, не підтверджуючи їх.
Постійне повторення пройденого матеріалу.	Практикувати й підтверджувати способи дій, навіть якщо вони вже були продемонстровані один раз.
Індивідуалізація кількості й послідовності підтверджень дій у процесі навчання.	Підбирати способи підтвердження індивідуально.
Наявність напруженої обстановки в процесі навчання.	Не викликати антипатій до мети навчання й не знижувати успіхи навчання, збільшуючи натиск на що навчається.
Облік індивідуальних особливостей, що навчається до сприйняття зовнішніх умов залежно від його станів і настрою.	Застосовувати наведені вище принципи не жорстко й однозначно, а гнучко.

ПК як засіб навчання.

Останні технічні досягнення часто знаходили застосування в навчальному процесі, і ПК у цьому змісті не є виключенням. Уже перші досвіди застосування ПК у навчальному процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно підвищити ефективність процесу навчання, поліпшити облік й оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі в рішенні окремих завдань, полегшити створення й постановку нових курсів.

ПК є потужним засобом для обробки інформації, що представляє у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Поряд з іншими відомими інструментами ПК розширюють людські можливості. Однак у відмінність, наприклад, "від молотка, що розширює фізичні можливості, або телефону, що розширює можливості органів почуттів, ПК розширює розумові можливості людини"(23-4). Головною особливістю ПК як інструмента є можливість його настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з одержанням і переробки інформації.

Застосування обчислювальної техніки в навчальному процесі відкриває нові шляхи в розвитку навичок мислення й уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні й самостійні заняття більше цікавими, динамічні й переконливими, а величезний потік досліджуваної інформації легко доступним.

Головними перевагами ПК перед іншими технічними засобами навчання є гнучкість, можливість настроювання на різні методи й алгоритми навчання, а також індивідуальної реакції на дії кожного окремого навчальні. Застосування ЕОМ дає можливість зробити процес навчання більше активним, додати йому характер дослідження й пошуку. На відміну від підручників, телебачення й кінофільмів ПК забезпечує можливість негайного відгуку на дії того, якого навчають,, повторення, роз'яснення матеріалу для більше слабких, переходу до більше складного й надскладного матеріалу для найбільш підготовлених. При цьому легко й природно реалізується навчання в індивідуальному темпі.

У літературі дуже часто рівняються книга й ПК як джерела інформації. Типовий зміст таких міркувань приводиться в наступній таблиці:

ПОРІВНЯЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ КНИГИ Й ПК

	КОМП'ЮТЕР	КНИГА
Доступність	Часткова	Повна
Транспортабельність	Відсутній	Повна
Характер інформаційної системи	Відкритий	Закритий
Обсяг інформації	Кількісно нестабільний і тяжіє до необмеженості	Однозначно обмежений
Рівень оперативності обробки інформації	Високий (можливо, автоматизований)	Невисокий, залежить від суб'єктивних факторів
Якісний рівень	Допускає можливість поверхневого ознайомлення.	Детальний
Суспільна оцінка	Не устояна	Однозначно висока.

Від викладачів ПК вигідно відрізняють абсолютна об'єктивність в оцінці знань, а також те, що машини не дратуються, не піддані впливу настрою й самопочуття, не випробовує розчарування зі слабкими учнями.

Разом з тим варто пам'ятати, що ПК ніколи НЕ ЗАМІНЯТЬ викладача, але можуть бути надзвичайно корисними його помічниками.

З використанням КІП, з одного боку, ті, яких навчають, одержують можливість працювати у своєму власному ритмі у відповідності зі своїм рівнем підготовки. Це впливає на процес навчання, тому що той, якого навчають, одержує більшу волю у виборі рішень, у ході процесу навчання присутнє елемент змагання із ПК і т.д.

З іншого боку, така індивідуалізація навчання накладає свій відбиток на роботу викладача. Викладач ризикує виявитися або в ролі "човника", що снує між тими, яких навчають,, або в ролі "стовпа Вселеної", до якого ті, яких навчають, повинні ходити по одному або невеликих групах (23-5). При кожному із цих варіантів викладач не має змоги активно впливати на процес навчання й реально оцінювати рівень підготовки тих, яких навчають,, тому що він не має можливості контролювати в динаміку протікання процесу навчання хоча б у більшості.

Звідси виникає проблема організації навчального процесу, що полегшила б взаємодію викладача з тими, яких навчають, без зниження ефективності процесу навчання.

У більшості публікацій автори рекомендують розбити навчальний процес у комп'ютерних класах на 2 етапи:

1) засвоєння теоретичного матеріалу,

2) застосування теоретичних знань на практиці.

На першому етапі головною діючою особою є викладач. Традиційними інструментами в процесі передачі знань є дошка й крейда. Швидкість передачі невисока. У цьому випадку гарним рішенням є застосування демонстраційного встаткування. Це може бути звичний проекційний пристрій для роботи зі слайдами або прозорими плівками, а також пристрою, які дозволяють або проектувати зображення з комп'ютера на екран, або виводити зображення з комп'ютера на телевізор з більшою діагоналлю.

Таке встаткування дозволяє не тільки наочно пояснити теорію, але й показати практичне її втілення у вигляді навчальної комп'ютерної програми, що спричиняє збільшення швидкості інформаційного потоку в системі "викладач - той, якого навчають," й істотне підвищення міцності засвоєння.

На другому етапі викладачеві приділяється роль СПОСТЕРІГАЧА й КОНСУЛЬТАНТА(14-56). Викладач може зі свого комп'ютера спостерігати за ходом роботи тих, яких навчають,. Він може переглядати й, при необхідності оперативного втручання, може зі свого ПК відтворювати керування клавіатурою й мишею того, якого навчають,. Під час роботи обидві сторони можуть обмінюватися один з одним повідомленнями, а при наявності засобів мультимедіа, таких, як відеокамера, мікрофон і навушники - вести живий діалог.

І, нарешті, ще один момент, найбільш важкий і тривожний у психологічному плані - к о н т р о л ь . . .

Контроль у комп'ютерних системах навчання звичайно складається з перевірок трьох рівнів:

• поточних (по кроках навчання),

• проміжних (контрольні роботи),

• підсумкової (іспит, залік).

Ефективність реалізації контролюючої функції багато в чому пов'язана з формою уведення й аналізу відповідей, тобто з формами організації діалогу. Якість контролю багато в чому залежить і від можливості діагностування причин помилок. При цьому викладачеві багато в чому може допомогти раціональне структурування матеріалу.

Коригувальна функція реалізується за допомогою швидкого зворотного зв'язку між тим, яких навчають, і навчальною системою (викладач + ПК). Коригувальна інформація для того, якого навчають, повинна підбиратися таким чином, щоб зацікавити його надалі навчанні, дати відчути йому, що викладач й ЕОМ розуміють кожну його дію і є його надійними помічниками в процесі навчання. Особливу роль при цьому грає пояснення. Воно є заохоченням за правильну відповідь, допомогою й підказкою при типовій помилці або непізнаній відповіді, вказівкою-інструкцією у випадку грубої помилки.

Комп'ютерне навчання. З появою комп'ютера реалізація його педагогічних можливостей пішла за схемою навчання, а не самонавчання, чому сприяли трохи факторів. По-перше, це - традиційна схема організованого навчання в людському суспільстві і її, добре вивчену й відпрацьовану, природно, простіше перенести на комп'ютер. По-друге, традиція впровадження комп'ютера в людську діяльність завжди пов'язана з перенесенням на комп'ютер того, що добре відпрацьовано в «ручному» виконанні, а традиційний підхід у навчанні «спрацьовувався» більше двох тисячоріч. По-третє, створенням і впровадженням комп'ютерних систем навчання зайнялися в ініціативному порядку викладачі, здебільшого - дуже молоді, які, природно, перенесли в навчальні програми свою методологію, тобто моделювали за допомогою комп'ютера своє поводження в процесі навчання.

Процес впровадження комп'ютера в навчання йшов, як видно, за схемою, аналогічної іншим застосуванням комп'ютера. Однак у школі він не дав відразу такого ефекту, як в інших галузях.

Досвід комп'ютеризації різних сторін людської діяльності показав, що впровадження комп'ютера дає багаторазове підвищення ефективності (грубо – на порядок, крім обчислень, де ефективність підвищена на багато порядків).

Утворення не одержало настільки переконливого прискорення. Навіть масове використання комп'ютера в навчальному процесі не скоротило помітним образом загальний строк навчання. Звичайної стала ситуація, коли ефективність комп'ютерного навчання треба доводити із залученням досить тонких статистичних критеріїв; іншими словами, КПД комп'ютера в загальному навчальному процесі поки ще дуже малий. І реальне впровадження його в навчання опирається поки лише на ентузіазм і безмежну комп'ютерну віру.

Характеристики

Список файлов курсовой работы