116296 (617848), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

У філософському словнику знаходимо поняття «престиж» (від фр. prestige – авторитет, вплив), яке свідчить про авторитет, вплив, яким користується хто – не-будь чи що-небудь [40, 460].

У роботі О.О. Бабакіної знаходимо визначення прести́жу як авторитету, поваги, довіри; визнання досягнень індивіда суспільством [3, 9].

Престиж (від фр. prestige, першочергове значення – чарівність, від лат. praestigium – ілюзія, обман почуттів) — відомість кого-небудь або чого небудь, основана на високій оцінці і поваги в суспільстві [23, 1310].

В іншій літературі під поняттям «престиж» розуміється функція оціночних відношень суб’єкта, що посідає певну позицію в суспільній та міжособовій соціальній структурі, тому він змінюється залежно від зміни характеру і спрямованості цієї структури.

Отже, під поняттям престижу в подальшому дослідженні, будемо розуміти значущість тих чи інших об’єктів та явищ, як результат співвідносної оцінки членів суспільства відповідно до прийнятих норм та цінностей, в нашому випадку це значущість педагогічної праці.

Оскільки наше дослідження потребує з’ясування не тільки престижу педагогічної праці, а відповідно і характеру, тому спробуємо зупинитися на вище зазначеному понятті та уточнити його сутність.

Варто зазначити, що аналіз словників та трактувань різних вчених з приводу з’ясування сутності поняття, дав змогу зрозуміти, що у всіх джерелах в основному зустрічається поняття характеру, що свідчить про людину, от наприклад в словнику з педагогіки «характер» (від грец. сharacter – «печать») – сукупність усталених психічних рис особистості, які впливають на всі сторони поведінки людини, які обумовлюють її стійке відношення до оточуючого світу та самого себе [38, 379].

Філософський словник розглядає поняття «характер», як сукупність стійких психічних властивостей людини. Що формуються в процесі її виховання , навчання, праці. У цьому ж словнику розглядається поняття «характеристика», що ближче до нашого дослідження. Під поняттям розуміється опис, аналіз, оцінка певних явищ, особливостей кого, чого-небудь [40, 460].

Оскільки, у вище зазначених поняттях, ми не помітили чистого відшліфованого трактування «характер», тому у нашому дослідженні, під поняттям характер, будемо розуміти сукупність особливих рис, певний каркас чогось, когось, в нашому випадку це визначальні риси саме педагогічної праці.

Отже, виходячи з вище зазначених понять, під поняттям престиж та характер педагогічної праці, будемо розуміти – значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.

Висновки до першого розділу

Таким чином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новим періодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до наших днів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства та суб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачає передачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а також виховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожна культурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху її гуманізації і демократизації.

Оскільки, дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування інструментарію, тому нами буде використано системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу та характеру педагогічної праці потребуватиме наявності таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.

Під поняттям «престиж та характер педагогічної праці», будемо розуміти – значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачає передачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цей цікавий та непередбачуваний світ.

2. Теоретичний аналіз дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці

2.1 Зміст, сутність та особливості педагогічної праці

Як зазначалось вище педагогічна праця, являє собою складний процес під час якого відбувається взаємодія вихователя та вихованця, що передбачає передачу знань та умінь, а також вихований вплив.

Варто зазначити, що педагогічна праця втілюється в педагогічному процесі, який включає ціль, завдання, зміст, діяльність та результат. Вище зазанчені компонентии утворюють систему.

Говорячи про педагогічний процес, не варто забувати про закономірності, які домінують: закономірність зумовленості педагогічного процессу потребами суспільства й особистості, закономірність розвитку особистості, закономірність управління педагогічним процессом, закномірність стимулювання, закономірність єдності чуттєвого, логічногого і практичного, закономірність єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності, єдність завдання, змісту і організаційних форм, методів і результатів виховання [19, 122].

Основними принципами педагогічного процесу виступають: принцип цілеспрямованості, принцип зв’язку школи з життям, принцип науковості змісту виховання і навчання, принцип доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, принцип послідовності, систематичності. Принцип наочності, колективного характеру виховання, принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання і виховання [41, 73].

З моменту виникнення педагогічної професії за учителем закріпилась передусім виховна функція. Учитель – це вихователь, наставник. Тому виховна робота єпедагогічною діяльністю, спрямованою на розв’язання завдань усебічного гармоійного розвитку особистості шляхом організації виховного средовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців [19, 131].

Виховання – процес цілеспрямованого формування особистоті дитини. Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків, набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини [41, 50]

Метою виховання є сукупність властивостей особистості, яких прагне суспільство. Мета виховання має об’єктивний характер і узагальнено виражає ідеал людини [41, 55]

Основними напрямками всебічного розвитку особистості є розумове виховання, моральне виховання, трудове виховання, естетичне виховання, фізичне [19, 96]

Основний зміст педагогічної професії складають взаємовідносини з людьми. Діяльність представників інших професій типу «людина – людина» також вимагає взаємодії з людьми, але у педагогічній діяльності це пов’язано з тим, щоб найкращим чином зрозуміти, задовольнити запити учня, допомогти йому у становленні його особистості. Педагогічна діяльність спочатку й до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі і підкреслює важливість моральних аспектів.

Специфіка педагогічної діяльності виявляється насамперед у тому, що за своєю природою вона має гуманістичний характер. У цілісному педагогічному процесі учитель вирішує два завдання – адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов’язана з підготовкою учня, вихованця до певної соціальної ситуації, до конкретних запитів суспільства, а гуманістична – з розвитком його особистості і творчої індивідуальності.

Суб’єктом педагогічної діяльності є учитель, вихователь, інструментом впливу якого є його особистість, знання, уміння, почуття, воля. Специфічим є і об’єкт (предмет) педагогічної праці. У педагогічній діяльності учень виступає не тільки її об’єктом, а й суб’єктом, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога, розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші. Суттєвою особливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці і підкреслює важливість моральних аспектів.

Специфічним є і результат педагогічної діяльності – людина, що оволоділа певною частиною суспільної культури,здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві [19, 13].

Педагогічна діяльність не може бути діяльністю тільки «для себе». Її сутність – в переході діяльності «для себе» в діяльність «для іншого», «для інших». У цій діяльності поєднується самореалізація педагога і його цілеспрямована участь у зміні учня (рівня навченості, вихованості, розвитку, освіченості).

Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер.

Отже, під змістом педагогічної праці, варто розуміти взаємовідносини людей, результатом яких є сама людина, здатна для подальшого саморозвитку і життєтворчості. За своєю сутністю педагогічна праця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі та передбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральних цінностей тощо. Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. Специфічними рисами цієї діяльності є те що суб’єктом є як педагог так і учень, який водночас виступає також об’єктом (предметом) педагогічної праці, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня.

2.2 Функції та престиж педагогічної праці

Стосовно функцій педагогічної праці, варто відзначити роботи Ю. Кулюткіна і Г. Сухобської, які зазначають, що у процесі професійно-педагогічної діяльності вчитель здійснює чотири провідні функції, як-от:

- діагностична, спрямована на отримання зворотного зв’язку від учнів про результативність своїх впливів і про готовність їх до засвоєння нового навчального матеріалу;

- стимулююча, яка сприяє спонуканню учнів до вирішення навчальних завдань, підготовці їх запитів та сподівань, пробудженню мотивації їхніх дій;

- інформаційна, яка забезпечує передачу інформації учням пр проблеми, способи їх вирішення та про самі способи вирішення пізнавальних завдань;

- оцінна, спрямовану на вияв міри результативності розумових і практичних дій учнів щодо вирішення навчально-пізнавальних проблем, реагування на їхні успіхи і невдачі, регулювання і корекцію їхніх дій [39, 74].

Дослідження таких учених як Н. Кузьміна, В.О. Сластьонін та А.І. Щербаков, переконливо доводять, що в навчально-виховному процесі виявляють себе такі взаємопов’язані функції (види діяльності) вчителя:

а) діагностична;

б) орієнтаційно - прогностична;

в) конструктивно - проектувальна;

г) організаторська;

д) інформаційно - пояснювальна;

є) комунікативно - стимуляційна;

ж) аналітико - оцінна;

з) дослідницько - творча.

Розглянемо зміст кожної з них і ті вимоги до вчителя, які зумовлені їх змістом.

Діагностична функція (від гр. diagnosis - розпізнавання, визначення) педагогічної діяльності пов’язана з розпізнаванням і вивченням істотних ознак освіченості, їх комбінування, форм вираження як реалізованих цілей освіти. Оцінка знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учня дає змогу глибше вивчити протікання навчально-виховного процесу.

Орієнтаційно-прогностична функція. Дана функція педагогічної діяльності вимагає уміння педагога прогнозувати розвиток особистості – розвиток її якостей, почуттів, волі і поведінки; прогнозувати хід педагогічного процесу: наслідки застосування тих чи інших форм та прийомів навчання.

Конструктивно-проектувальна функція діяльності вчителя органічно пов’язана з орієнтаційно-прогностичною. Її суть у конструюванні та проектуванні змісту навчально-виховної роботи, в доборі способів організації діяльності учнів, які найповніше реалізують зміст і викликають захоплення учнів спільною діяльністю.

Організаторська функція діяльності педагога потребує умінь залучати учнів до різних видів діяльності й організовувати діяльність колективу.

Інформаційно-пояснювальна функція діяльності вчителя спричинена базуванням навчання і виховання на інформаційних процесах. Оволодіння знаннями, світоглядними і морально-етичними ідеями є найважливішою умовою розвитку і формування особистості учня. Ерудований учитель знає найновіші наукові ідеї і вміє доступно донести їх до учнів.

Комунікативно-стимуляційна функція педагогічної діяльності пов’язана з великим впливом, що його здійснює на учнів особистісна чарівність учителя, його моральна культура, вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі відносини.

Аналітико-оцінна функція діяльності вчителя пов’язана з необхідністю аналізувати результат навчально-виховного процесу, виявляти в ньому позитивні сторони і недоліки, порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями і завданнями, оцінювати ці результати, вносити необхідні корективи в педагогічний процес, вести пошуки шляхів його вдосконалення, ширше використовувати передовий педагогічний досвід.

Дослідно-творча функція педагогічної діяльності має два рівні. Суть першого полягає в творчому застосуванні відомих педагогічних і методичних ідей у конкретних умовах навчання і виховання. Другий рівень пов’язаний з осмисленням і творчим розвитком того нового, що виходить за межі відомої теорії, певною мірою збагачуючи її [19, 132 с.].

Натомість, як зазначають В. Сластьонін, Л. Спірін і А. Щербаков, зазначені функції притаманні всім видам людської діяльності. Через це, поряд з ними специфічними для професійно-педагогічної діяльності вчителя є такі, як інформаційна, виховно-розвивальна, орієнтаційна, мобілізаційна і дослідницька [28, 88].

Характеристики

Список файлов курсовой работы