Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Різноманіття структур уроків, методів їхнього проведення й дидактичних цілей припускає розмаїтість їхніх типів.

Кожен урок, будучи елементом процесу навчання й системи змісту курсу, входить у той або інший тип – групу уроків, що має певні інтегральні риси. Тип уроку впливає на якість навчання й розвитку учнів. Залежно від того, які ознаки (сторони) уроків беруться за основу, виділяються їхні різні типи.

Серед методистів існують різні точки зору на типологію уроків. Проблема ця дуже складна й не цілком сьогодні розкрита ні у світовий, ні у вітчизняній дидактиці, внаслідок чого існують різні підходи до класифікації уроків. Кількість відомих нині класифікацій обчислюється десятками.

Одна з перших найбільш обґрунтованих класифікацій уроків належить радянському дидакту И.Н. Казанцеву, що запропонував групувати уроки по трьом принципам (критеріям): змісту, дидактичним цілям, способам проведення. И.Н. Казанцев бере методичні прийоми вчителя, що використовуютьсяпід час уроку, серед яких лекція, бесіда, екскурсія, лабораторні заняттю. Ще раніше С.В. Іванов запропонував класифікацію на основі ланок процесу навчання.

Серед наших дидактів і закордонних найбільш повно розробленою вважається класифікація уроків, авторами якої є М. А. Данилов і Б. П. Єсипов [25, с. 261].

Дані автори залежно від мети й місця в дидактичній системі виділяють уроки: комбіновані; присвячені ознайомленню учнів з новим матеріалом; ті, що служать закріпленню знань; призначені для узагальнення й систематизації вивченого матеріалу, і, нарешті, для перевірки ступеня оволодіння знаннями, що вивчались, і вміннями шляхом виконання усних, письмових або практичних завдань.

У розгорнутому виді дана класифікація більшістю методистів представлена в такий спосіб:

1. Комбіновані, або змішані, уроки.

2. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом:

а) ознайомлення з фактами й конкретними явищами;

б) осмислювання й засвоєння узагальнень;

в) уроки, на яких представлені факти й висновки.

3. Уроки закріплення знань:

а) повторення на початку роботи після тривалої перерви;

б) поточне повторення.

4. Уроки по узагальненню й систематизації вивченого.

5. Уроки по виробленню й закріпленню вмінь і навичок.

6. Уроки перевірки знань:

а) усної перевірки знань;

б) письмової перевірки;

в) з перевірочними завданнями й практичним характером;

г) розбір перевірених робіт.

У цей час існує безліч класифікацій уроку, але в цей момент ряд теоретиків-дидактів вважають досить перспективною структуру уроку, розроблену М. И. Махмутовым, що пропонує класифікувати уроки за метою організації, детермінованою загальнодидактичною метою, характером змісту досліджуваного матеріалу й рівнем навченості учнів. Відповідно до цього підходу виділяються наступні типи уроків:

1) уроки вивчення нового матеріалу;

2) уроки вдосконалювання знань, умінь і навичок (уроки формування вмінь і навичок, цільового застосування засвоєного);

3) уроки узагальнення й систематизації;

4) комбіновані уроки;

5) уроки контролю й корекції знань, умінь і навичок [1, С. 34].

Варто мати на увазі, що перераховані типи уроків в «чистому» виді рідко зустрічаються в практиці роботи вчителі. Так чи інакше, функції одного типу уроку часто вплітаються в структуру іншого типу. Різниця полягає в тім, що кожен тип уроків відрізняється домінуванням певної функції, наприклад вивчення нового матеріалу або його первірка, а інші функції інших типів уроку носять допоміжний характер. Тому класифікація уроків продовжує залишатися однієї з актуальних проблем дидактики.

З розглянутого вище матеріалу можна зробити деякі висновки.

1. У сучасній дидактиці існують наступні підходи до типізації уроків: за змістом і способом проведення; за логічним змістом роботи й характером пізнавальної діяльності; за дидактичними цілями і місцем уроків у загальній системі (в основному цей підхід підтримують теоретики й практики).

2. У методиці викладання історії найбільше визнання в методистів одержала класифікація за ланками процесу навчання й дидактичному завданню. У педагогічній практиці дана класифікація вважається найбільш ефективної, тому що вона чітко визначає основне дидактичне завдання кожного уроку, сприяє визначенню доцільної структури системи уроків різних типів, тому що при однотипних уроках навчання не може бути ефективним. Тому необхідно систему уроків різних типів з перевагою уроків вивчення нових знань і комбінованих, що підтверджується багаторічною практикою.

1.3 Вимоги до сучасного уроку

В основі раціональної організації уроку лежать вимоги, дотримання яких дозволяє вчителеві підвищити коефіцієнт корисної діяльності учнів, а отже, і якість їхньої підготовки. У сукупності ці вимоги орієнтують вчителя на оптимальну структуру уроку, і дозволяють йому впорядкувати урок, підвищити його ефективність. Ця сукупність вимог одночасно є й критерієм якості проведеного уроку. Зрозуміло, така система вимог ніяким чином не виключає творчості вчителя. Навпроти, вона допомагає направити його творчість у правильне русло [6, С. 41].

Народження будь-якого уроку починається з усвідомлення його цілей. У противному випадку урок буде аморфним, випадковим. Потім учитель визначає найбільш оптимальний тип уроку для досягнення цілей, ретельно продумує, де і якими засобами він планує виконати поставлені цілі. Таке стратегічне планування принципово необхідно. Ця діяльність учителя направляється вимогами до структури уроку.

Урок починається з його підготовки: готується до роботи кабінет, устаткування для дослідів, відбираються необхідні дидактичні матеріали. Вся ця діяльність вчителя визначається вимогами до підготовки й організації уроку, які ми умовно відносили до другої групи вимог.

Урок - це видима частина роботи вчителі. Їй передує більша підготовча діяльність, детермінована вимогами до змісту уроку й техніки його ведення.

На одному уроці вирішується безліч різноманітних завдань, але на одному уроці всі перераховані вимоги не можуть бути реалізовані. Вони реалізуються в системі уроків.

Вимоги до структури говорять про необхідність:

1. Правильно визначити дидактичні й виховні цілі уроку і його значення в системі уроків по темі (весь матеріал уроку розчленовується на закінчені в значеннєвому відношенні частини, для кожної частини визначається конкретна мета й продумуються оптимальні засоби її досягнення);

2. Визначити тип уроку, продумати й обґрунтувати його структуру (всі частини уроку повинні бути взаємозалежні одна з одною);

3. Зв'язати даний урок з попереднім і наступним уроками;

4. Відібрати й застосувати оптимальні роэднання методів вивчення нового матеріалу;

5. Забезпечити систематичний і різноманітний навчальний контроль знань учнів;

6. Продумати систему повторення й закріплення вивченого матеріалу;

7. Знайти оптимальне місце домашньому завданню, що є ретельно продуманим продовженням даного уроку й підготовкою до наступного, мінімальним за обсягом, своєчасним і всім зрозумілим, ураховувати індивідуальні можливості учнів [3, с. 214].

Вимоги до підготовки й організації уроку зводяться в основному до наступного:

1. Забезпечити на уроці охорону здоров'я школярів (дотримувати техніки безпеки, гігієни праці, чистоти приміщення);

2. Починати підготовку до кожного конкретного уроку із планування системи уроків по даній темі (необхідно завчасно відібрати навчальний матеріал до кожного уроку, визначити його обсяг і складність стосовно до даного класу, а також намітити всі основні види робіт на уроці);

3. Вчасно підготувати до кожного уроку демонстраційний і дидактичний матеріал, технічні засоби навчання;

4. Забезпечити різноманітність типів уроку в системі уроків по даній темі;

5. Створити можливість для учнів частину знань на уроці одержувати самостійно під керівництвом вчителя, що дозволить зробити навчання в принципі процесом, що самопідтримується, [19, С. 38].

Існують певні вимоги до змісту уроку й процесу навчання:

• урок повинен бути тим, що виховує. Це означає, що матеріал уроку необхідно використати з метою виховання учнів. У процесі навчання школярі повинні усвідомлювати себе громадянами суспільства;

• обов'язково виконуються вимоги, що випливають із основних дидактичних принципів (забезпечити вивчення основ науки, систематичність і міцність знань, облік індивідуальних можливостей, зв'язок отриманих знань із життям). Система уроків повинна постійно стимулювати й мотивувати позитивне відношення школярів до навчання, орієнтувати їх у виборі професії;

• процес пошуку істини повинен бути строго обґрунтованим, умовиводу учнів і вчителя доказовими;

• у процесі навчання треба виховувати акуратність, терплячість, завзятість у досягненні мети, уміння поводитися в колективі [21, с. 69].

Сучасна педагогіка відносить до уроку, як основній формі організації навчально-виховного процесу в школі, наступне:

• вимоги, запропоновані до сучасного уроку історії, його змістовні взаємозв'язки з попередніми уроками, місце кожного уроку в темі, розділі, курсі історії;

• освітньо-виховні й розвиваючі цілі кожного уроку й системи уроків;

• дидактичне устаткування уроку;

• планування системи уроків по темі, розділу курсу, проблемам, що відбивають історичні етапи розвитку певної системи або процесу громадського життя;

• типи уроків історії, нестандартні уроки по історії, різні точки зору на типологію уроків у методичній літературі, а також фактори, що спричиняють доцільність вибору типу уроку;

• підготовка вчителя до уроку, тематичне планування, план-конспект;

• організація пізнавальної діяльності учнів на уроках різних типів, особливості уроків у молодших і старших класах.

У вищевикладеному відображені принципові питання, що ставляться до розділу про урок. Все перераховане вище дозволяє зробити висновок про актуальність проблем сучасного уроку й показує, що урок, будучи цілісною системою, не є застиглою категорією педагогіки.

Вимоги до техніки проведення сучасного уроку можна сформулювати так:

1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання, виховувати з у знаннях;

2. Теми й ритм уроку повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів завершеними;

3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, педагогічний такт (неприпустимі прямі й непрямі образи учнів);

4. Створити атмосферу доброзичливості й активної творчої праці;

5. Міняти по можливості види діяльності учнів, оптимально сполучати різноманітні методи навчання;

6. Забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму, прийнятого в школі;

7. Управляти навчальним процесом на уроці. Більшу частину уроку активно працюють учні.

Реалізація запропонованої сукупності вимог до системи уроків забезпечить необхідний рівень організованості, а, отже, і якості уроку в сучасній школі.

Таким чином, сучасний урок складається з розуміння його, як цілісної системи при обліку типології й вимог до його підготовки й проведення.

Розділ 2. Особливості уроку історії

2.1 Урок історії як навчальне заняття

Навчальні заняття представляють основну організаційну форму вивчення історії в складі класу (групи) у системі загальноосвітніх установ і вищих навчальних закладів, проводяться з постійним складом учнів (студентів) по певній програмі під керівництвом вчителя (викладача) [11, С. 82].

Мета уроку історії - забезпечити освоєння учнями історичних знань, допомогти ним опанувати ефективними методами навчання, сприяти розвитку моральних якостей, виробити навички аналізу історичного досвіду стосовно в сучасності.

Навчальні заняття (уроки) мають класифікацію, диференціюються за типами, формами і видами. Всі вони мають певне призначення, відіграють конкретну роль, виражену у функціях - освітній, виховній, методичній й практичній. Основна риса заняття - забезпечення єдності реалізації названих функцій у досягненні намічених цілей.

Радянський енциклопедичний словник трактує термін "урок" так: "основна форма організації навчальних занять при класно-урочній системі навчання в загальноосвітніх школах, профтехучилищах і середніх спеціальних навчальних закладах. Характеризується строго встановленим обсягом навчальної роботи й порядком її виконання в рамках певного часу (зазвичай 45 хвилин)" [23, С. 35].

Визначається урок й як "динамічна й варіативна основна форма організації навчального процесу, при якій у рамках точно встановленого часу вчитель з певним складом учнів - із класом - за твердим розкладом, використовуючи різноманітні методи й засоби навчання для рішення поставлених завдань утворення, розвитку й виховання. Залежно від домінування тих або інших методів і засобів той самий тип уроку може мати кілька різновидів. Наприклад: тип уроку - пояснення нового матеріалу; види: урок - конференція, урок - лекція.

Структура уроку являє собою сукупність елементів, що забезпечують цілісність уроку при будь-якому варіанті його структурування. До них у класичному варіанті ставляться:

1.Організаційний початок уроку;

Характеристики

Список файлов курсовой работы