115435 (617527), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування, яке регулювалося б по висоті. Адже на тому самому робочому місці доводиться працювати учням V—VII класів, які значно різняться за зростом. У попередньому розділі згадувалося вже про те, що, працюючи на робочих місцях, які не відповідають зросту, учні не можуть додержувати правильних робочих поз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток організму дитини.

Подано вже пропозиції щодо регулювання робочих місць по висоті. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цього досягають за рахунок дерев'яних підставок, які кладуть під ноги.

У процесі трудового навчання учні набувають рухових навичок і вмінь; у них утворюються нові умовно-рефлекторні зв'язки. під впливом фізичної праці вдосконалюється координація рухів, зміцнюється кісткова система, розвивається м'язова система, поліпшується робота дихальної і серцево-судинної систем, підвищується обмін речовин.

Спеціальні дослідження показали, що в осіб, які займаються фізичною працею, обмін речовин відбувається інтенсивніше, ніж у тих, хто займається переважно розумовою працею.

Трудове навчання має велике значення як засіб переключення учнів з одного виду діяльності на інший, що, згідно з ученням І.М. Сєчєнова, найбільше сприяє відновленню працездатності.

Це положення переконливо ілюструють дослідження. У звичайні навчальні дні, як показали спостереження, у більшості учнів працездатність порівняно з вихідними показниками (до початку занять) підвищується до кінця першого уроку. Потім вона трохи коливається на цьому рівні протягом другого уроку і помітно знижується після третього уроку в учнів V класу і після четвертого уроку в учнів VI—VII класів. Дальші навчальні заняття проходять при прогресивному зниженні працездатності учнів.

Переключення учнів з загальноосвітніх предметів на трудове навчання з обробки деревини сприяє підтриманню їх працездатності на вищому рівні на наступних уроках. У дні, коли учні працюють у столярних майстернях, у кінці навчального дня в них помітна вища працездатність, ніж в інші дні. Проте при роботі в майстернях у той самий день, але в різні години ступінь працездатності учнів у кінці всіх занять виявляється різною. Наприклад, у V класі найменше зниження її спостерігалось у тих випадках, коли уроки з праці проводилися на третій годині занять, а найбільше - на першій.

У міру переміщення роботи з обробки деревини з першої години занять до третьої в першій зміні збільшується процент учнів, що зберігають свою працездатність на рівні, близькому до вихідного (до початку уроків). Такі самі дані добуто, коли учні працювали в слюсарних майстернях.

Отже, є всі підстави для того, щоб розглядати трудове навчання як один з ефективних засобів позитивного впливу на фізичний розвиток організму учнів. Проте було б неправильно вважати, що таке може відбуватися само собою, що не потрібне будь-яке гігієнічне нормування праці учнів.

Зіставлення даних енерговитрат на уроках праці з віковими нормами показує, що на трудових заняттях вони вищі від оптимальних і наближаються до гранично допустимих значень. До цього слід додати, що в учнів ще не завершився розвиток багатьох органів і систем, які перебувають у фазі вдосконалення. Наприклад, у віці 12-14 років не закінчено ще формування кістково-м'язової системи, продовжуються зміни в структурі кісток та м'язів і відповідно до них змінюються функціональні можливості організму.

Ураховуючи значне фізіологічне напруження учнів у процесі трудового навчання і значні енерговитрати, треба зазначити, що серед проблем, що виникають у зв’язку з організацією і проведенням трудового навчання в середній школі, однією з найважливіших проблем є визначення оптимального режиму роботи учнів. Режим роботи повинен бути таким, щоб трудове навчання сприяло всебічному розвитку організму дітей, зміцненню їх здоров'я. Це стає можливим, коли учні в процесі роботи не перевтомлюються і функціональні зсуви різних систем організму не виходять за межі фізіологічних коливань.

У зв'язку з цим постає питання про тривалість трудових операцій і перерв на відпочинок. Хронометражні спостереження показали, що при виконанні одноманітної роботи, особливо тоді, коли вона пов'язана з значним фізичним навантаженням, збільшуються простої учнів. Так, коли в середньому простої забирали 17 % загального робочого часу, на уроках праці, де переважало обпилювання і зачищання, вони становили 25-30 %, особливо зростаючи в кінці другого уроку.

Взагалі характерно, що при виконанні одноманітних операцій з обробки матеріалів, пов'язаних із значною витратою енергії, корисний час роботи закономірно знижується від початку до кінця робочого дня, а кількість довільних перерв збільшується. Якщо ж робота характеризується зміною операцій, то корисний час роботи не зменшується і протягом усього періоду роботи не змінюється. Найбільший ефект як з точки зору продуктивності праці, так і з фізіолого-гігієнічної забезпечується поєднанням або чергуванням двох-трьох різних операцій, коли одноразова праця учнів не перевищує 10 хв., після чого повинна бути перерва на 3-5 хв. Можливості створення оптимальних гігієнічних умов для роботи учнів залежать значною мірою від зовнішнього середовища, в якому відбувається трудовий процес (мікроклімат, освітлення, шум та ін.).

Висновки

Обробка деревини є ключовою темою курсу трудового навчання. Тема вивчається згідно програми з 5 по 7 класи середньої школи. Входить до розділу "Технологія обробки матеріалів". Вивчається на початку кожного навчального року.

Система створює в учителя загальну дидактичну картину що стосується навчальної теми, бо визначає типи уроків, зв’язки між ними, методи навчання, об'єкти роботи учнів тощо.

Аналіз роботи передових учителів показує що, будуючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання:

місце теми в навчальному курсі;

її ідеї і коло з знань умінь і навичок, яких повинні набути учні;

зв’язок теорії з навчально-виробничою практикою;

характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;

готовність учнів до засвоєння нової теми;

логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил;

творчі роботи учнів;

очікуваний результат вивчення теми;

зв’язок з позакласною роботою учнів.

Зазначена тема займає особливе місце в трудовому навчанні. Нею починається ознайомлення учнів з ручною обробкою деревини на практичних заняттях у майстернях.

Під час виготовлення власне виробу слід чітко розпланувати порядок дій учнів, запропонувати їм готовий виріб, як заключний етап практичної роботи. Продемонструвати його. На дошці розмістити поопераційні ескізи креслень. Бажано, щоб у їх виконанні брали участь самі діти, адже це стане передумовою цікавості школярів.

Список використаної літератури

1. Атутов П.Р., Поляков В.А. Роль трудового обучения в политехническом образовании школьников.— М.: Просвещение, 1985.— 128 с.

2. Ботвинников А.Д. Об актуальных вопросах методики обучения черчению.— М.: Просвещение, 1977.— 162 с.

3. Воловиченко А.И. Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских.— К.: Рад. шк., 1987.— 208 с.

4. Воспитание в процессе трудового обучения / Под ред. Т.Н. Мальковской.— М.: Просвещение, 1986.— 192 с.

5. Довиченко Л.В. Трудове навчання в середній школі.— Харків: Основа, 2001.— 186 с.

6. Древницький К.М. Обробка деревини в середній школі.— К.: Освіта, 2005.— 256 с.

7. Занятия по трудовому обучению: Пособие для учителей труда. 5 класс / Под ред. Д.Л. Тхоржевского.— М.: Просвещение, 1989.— 176 с.

8. Занятия по трудовому обучению: Пособие для учителей труда 6-7 класс / Под ред. Д.А. Тхоржевского.— М.: Просвещение, 1990.— 224 с.

9. Кальней В.А., Капралова В. С, Поляков В.А. Основы методики трудового и профессионального обучения.— М.: Просвещение, 1987.— 192 с.

10. Корабейніков К.М. Деревина в середній школі.— К., 2000.— 104 с.

11. Онищук В.А. Урок в современной школе.— М.: Просвещение, 1981.— 168 с.

12. Подготовка школьников к труду в сфере материального производства / Под ред. П.Р. Атутова.— М.: Педагогика, 1989.— 116 с.

13. Поликанин С.И. Объекты общественно полезного, производительного труда.— М.: Просвещение, 1987.— 161 с.

14. Психологические основы трудового воспитания школьников / Под ред. Э.А. Фарапонова.— М.: Педагогика, 1989.— 121 с.

15. Щербакова Н.Н. Оборудование школьных мастерских средствами малой механизации —М.: Просвещение, 1983.— 126 с.

Додаток А

Фрагмент календарного тематичного плану з вивчення теми "Обробка деревини". Проектування шкатулки.

Значення деревини для господарства. Породи деревини. Розміщення волокон у деревині. Одержання шпону, виготовлення фанери.

Визначення порід деревини. Геометричні побудови, необхідні при виконанні розмітки на площині.

Початкові відомості про нанесення розмірів на кресленні. Читання креслень плоских предметів.

Найпростіші конструктивні елементи моделей. Їх вибір залежно від призначення виробу.

Аналіз варіантів конструкцій виробів одного призначення і вибір зразка для виготовлення.

Столярний клей і його приготування. Прийоми склеювання, зачищення і кінцева обробка виробу.

Випалювання, розпис фарбами і лакування як види оздоблення виробів із деревини.

Організація робочого місця для обробки виробу. Обробка виробу. Ознайомлення з професіями кресляра, свердлувальника, тесляра.

Додаток Б

У художній обробці дерева одні технічні прийоми і засоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видовбування, виточування, бондарні та столярні прийоми.

Видовбування — одна з найдавніших технік — полягає у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім побутові предмети — човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою, внутрішніми заглибленнями овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витесування, вистругування) — різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об’ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням.

• Виточування — техніка обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев’яну заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо. В історії токарства відомі такі конструкції верстатів: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом, ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механічний з кінним приводом, водяним, паровим, електричним двигунами. Поширення токарного виробництва в минулому було пов’язане насамперед із виготовленням дерев’яного точеного посуду.

Сучасні народні майстри й професійні художники широко використовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітного посуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Ця своєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичних художніх форм.

Бондарство — окремий вид деревообробного промислу і техніка виготовлення з тесаних клепок і гнутих смерекових або ліщинових обручів великого, місткого посуду. Раніше бондарі користувалися простими інструментами: сокирою, ручною пилою, двохручним ножем (теслом), циркулем та ін. Крім бочок і діжок, здавна виготовляли барила, цеберки, коновки, скіпці, маснички та ін. Бондарство як формотворча техніка сьогодні успішно використовується при створенні невеликого ужиткового і декоративного посуду.

Столярство — найпоширеніша техніка й галузь виробництва з дерева будівельних виробів, меблів, музичних інструментів та художньої сувенірної продукції. Одна з важливих засад столярства, відзначена ще у давніх цехових статутах,— виготовлення виробів без жодного цвяха за допомогою столярних з’єднань на клею.

Для столярних робіт, так само як і для вирізування, видовбування та ін., необхідне пристосування для закріплення заготовки виробу або його частини — верстат.

Характеристики

Список файлов курсовой работы