115435 (617527), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

3) столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.);

4) різьбярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.).

В додатку Б подані найважливіші технічні прийоми обробки дерева.

Морфологічна класифікація художнього деревообробки ґрунтується на функціональних принципах декоративно-прикладного мистецтва. Художня обробка дерева як найширша галузь і вид декоративно-прикладного мистецтва поділяється на технічні підвиди: різьблення, токарство, художнє столярство, бондарство і теслярство. В основу класифікації виробів покладений відповідний тип, типологічна група і найзагальніші відміни, виражені в родах: архітектурне оздоблення; хатнє обладнання й меблі; знаряддя праці, предмети господарського призначення; посуд, начиння; транспортні засоби і предмети упряжі; культові й обрядові предмети; музичні народні інструменти; прикраси та особисті речі; дитячі іграшки й "мороки".

Скрині (шкатулки тощо) — найважливіша типологічна група серед традиційних народних меблів. Вони були віддавна першим предметом весільного приданого молодої, куди складали одяг, тканини, прикраси та інші коштовності. Столярів, які спеціалізувалися на виготовленні скринь, називали скринярами, або скринниками. Художній промисел скринь був поширений майже по всій Україні та проіснував до першої треті XX ст.

Посуд, начиння — одна з найбільших родових структур художнього деревообробки. Посуд посідає чільне місце у сільському побуті етнічних регіонів України, пережив різні епохи, втілив у своїх формах естетичні смаки народу. Художня традиція, що передавалася з покоління у покоління, сприяла виробленню досить стійких і водночас видозмінених типів посуду, деякі з них сягають високої художньої виразності та досконалості. Сюди насамперед слід віднести посуд для святкового столу: миски, тарілки, ложки, чашки, чарки та ін. Менше оздоблювали посуд для приготування їжі, її транспортування та зберігання продуктів: діжа, салотовка, мірка, коновка, двійнята, сільничка та ін.

Таким чином, складна й функціонально розгалужена типологія художніх виробів з дерева налічує понад 50 типологічних груп предметів і близько 200 їх типів, охоплюючи майже всі сфери людської діяльності.

4. Конструкторський етап проектування

Під час виготовлення власне виробу слід чітко розпланувати порядок дій учнів, запропонувати їм готовий виріб, як заключний етап практичної роботи. Продемонструвати його. На дошці розмістити поопераційні ескізи креслень. Бажано, щоб у їх виконанні брали участь самі діти, адже це стане передумовою цікавості школярів.

Технологію виготовлення шкатулки можна запропонувати вибрати самими учнями (в якому стилі буде виготовлена шкатулка, яким розписом можна скористуватись). Після чого слід підготувати необхідні знаряддя праці (інструментарій), вибрати тип з’єднання частин та метод декорування.

На малюнку 1 зображено технологічну карту виготовлення шкатулки. Вчитель навмисно залишає вибір учням у художньому розписі шкатулки.

Виріб виготовляють за малюнками. На малюнках (додаток В) показано зовнішній вигляд шкатулки та її деталі в натуральну величину. їх переводять спочатку на кальку або цигарковий папір, потім на фанеру. (Особливо треба бути уважними під час переведення деталей з орнаментом.) Місця в орнаменті, позначені чорною фарбою, випилюють і вилучають. Коли всі деталі випиляні, їх зачищають, підганяють і з'єднують за допомогою шипів та клею ПВА або столярного. Для кращого вигляду виробу під деталі з орнаментом підкладають тканину будь-якого кольору, кольоровий папір або фольгу.

Малюнок 1.

5. Технологічний етап виготовлення виробу

Деревина є одним з найпоширеніших і найуніверсальніших матеріалів, який люди використовують з незапам'ятних часів. Деревина - дуже цінний матеріал, який використовується в житловому і промисловому будівництвах, на залізничному транспорті, в суднобудуванні, сільському господарстві, для виробництва предметів широкого вжитку.

За допомогою хімічної технології з деревини виготовляють близько двадцяти тисяч різноманітних виробів і речей, це: папір і тканина, кислоти і дубильні речовини, лаки і фарби, гліцерин, оцет, кормові дріжджі, кіно- і фотоплівка й ін.

Переваги деревини: проста й легка обробка, добра формоутворюваність, невелика вартість, відносна міцність і легкість, низька теплопровідність, гарний зовнішній вигляд обробленої поверхні.

Недоліки деревини: схильність до загнивання, займистість, гігроскопічність, усихання, розбухання тощо. Проте за допомогою спеціальної обробки, просочування антисептиками їм можна запобігти.

Кращою для роботи на уроках праці є трьохшарова букова, ясенова та березова фанера. Порівняно з іншими пиломатеріалами фанера має ряд переваг: мало жолобиться, має майже однакову міцність в усіх напрямках, не розтріскується, легко гнеться. При випилюванні лобзиком не кришиться. Внутрішні контури у візерунках можуть підходити один до другого на відстань 1-1,5 мм, залишаючи невеликі перемички, які забезпечують з'єднання рисунка в цілому.

Основними способами обробки фанери є пиляння ножівкою, різання ножем, вирізування кругорізом, випилювання лобзиком, а також випалювання або контурне різьблення. Для цих робіт підбирається якісна фанера: однорідна за кольором, без тріщин і відколів, без сучків і пошкоджень грибком або гниллю. Товщина фанери для роботи залежить від призначення виробу.

Для випилювання використовуються лобзик з набором пилочок, випилювальний столик-підставка, шило або буравчик.

Лобзик - металева дуга-рамка. На одному з кінців дуги закріплено гвинтовий затискач для пилочки, а на іншому - затискач і ручка лобзика, за яку його тримають при роботі. Між кінцями дуги за допомогою затискних гвинтів закріплюється пилочка, яку установлюють з деяким натягом. Пилочки для лобзика виготовляють у вигляді вузьких стальних смужок, на одній з кромок якої насічені дрібні зубці. В лобзик пилочка вставляється так, щоб її зубці були спрямовані вниз.

Випилювання проводять на столику-підставці. Виготовляється він з багатошарової фанери і закріплюється з правого боку робочого столу за допомогою струбцини. При випилюванні внутрішніх контурів деталі в фанері роблять отвори для пилочки. Для цього необхідно мати тонке шило або маленький буравчик.

Оздоблення виробів належить до завершальних операцій і виконується, для надання виробам гарного зовнішнього вигляду і захисту їх від псування. Існує оздоблення виробів двох видів: прозоре і непрозоре. При прозорому оздобленні матеріал змінює своє забарвлення, але зберігає свою текстуру. Прозоре оздоблення включає кілька операцій - прозоре фарбування, вощіння, лакування, полірування. Таке оздоблення вимагає якісної підготовки поверхні, її ретельно зачищають, шліфують. При фарбуванні водорозчинними барвниками для одержання рівномірного покриття поверхню виробу спочатку злегка зволожують водою, а потім тампоном або кусочком поролону наносять підігрітий до 50-60°С розчин барвника. Спирторозчинними барвниками покривають поверхню деревини без будь-якої попередньої підготовки. Після висихання барвників поверхню виробу шліфують дрібнозернистою шліфувальною шкуркою, лакують.

Наносять лак на поверхню виробу ватно-марлевим тампоном. Виріб, який збираються лакувати, розміщають горизонтально. Тампон не вмочують у лак, його розгортають і добре просочують лаком. Наносять лак на поверхню виробу вздовж волокон так, щоб кожна наступна смуга лаку частково перекривала попередню. Після нанесення першого шару лаку виріб сушать протягом двох годин і шліфують дрібнозернистою шкуркою, а потім лакують повторно. Олійні лаки можна наносити пензлем. Висихають олійні лаки протягом 8-48 год.

Найпростішим способом прозорого оздоблення деревини є вощіння. Поверхню виробу покривають шаром воску або восковою пастою. Готують воскову пасту так: в 1 частину розплавленого воску вливають 2 частини скипидару, весь час помішуючи. Після охолодження пасту наносять на поверхню виробу фланелевою ганчіркою, а потім натирають вовняною. Іноді восковий шар покривають лаком, від чого плівка стає стійкішою.

6. Заключний етап проектування

Висновками про проектований виріб буде його відповідність певним критеріям, одним з яких є відповідь на наступні питання:

проектний виріб займає ключове місце теми в навчальному курсі;

коло знань умінь і навичок, яких повинні набути учні відповідає чинним програмам та Державному стандарту загальної середньої освіти;

при вивченні теми чітко прослідковується зв’язок теорії з навчально-виробничою практикою;

підбір матеріалу теми відповідно здійснюється відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;

проявляється готовність учнів до засвоєння нової теми;

відбувається логічний шлях викладання матеріалу, який є найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил;

внаслідок діяльності бачимо творчі роботи учнів;

відбувається чіткий зв’язок з позакласною роботою учнів.

Отже, проектований виріб є неабияким поштовхом для самовдосконалення учнів, розвитку їх компетентностей, творчих здібностей тощо.

7. Методика проведення занять

Для кращого окреслення методики проведення занять продемонструємо методичний хід уроку. Загалом, урок в майстерні може складатися з таких основних етапів:

організація учнів;

виклад нового матеріалу;

самостійна робота учнів;

підбивання підсумків;

прибирання майстерні.

Будемо користуватись методикою, яка не виділяє окремо перевірку навчальних досягнень учнів, тому органічно вписуємо її там, де вона необхідна, в інші етапи уроку. Пропонуємо короткий план-конспект уроку формування умінь і навичок з проектування та виготовлення шкатулки.

Як бачимо з календарного плану, такий урок приходить на закріплення первинних умінь і навичок, тобто практичне вивчення кожної технологічної операції вже відбулося. Учні вже виготовили певні деталі виробу.

Головне завдання такого уроку полягає у формуванні вмінь і навичок, проте цей процес не може проходити без збагачення учнів деяким обсягом знань. Метою нашого конкретного уроку стане розширення уявлення учнів про основи виробництва, елементів дизайну; вправляння у оздобленні шкатулки; виховання любові та поваги до традицій українського ужиткового мистецтва.

План-конспект уроку

І. Організація учнів.

ІІ. Виклад нового матеріалу.

ІІІ. Самостійна робота учнів.

ІV. Підбиття підсумків.

V. Прибирання майстерні.

Хід уроку

І.

1. Перевірка присутніх і робочого одягу.

2. Роздавання інструменту і заготовок (незавершених виробів).

ІІ.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

2. Налагодження зв’язків нового матеріалу з вже вивченим.

3. Узагальнююча розповідь про історію декоративного ужиткового мистецтва України.

4. Перевірка засвоєння знань учнями.

ІІІ.

1. Самостійну роботу організовуємо методом змагання, щоб учні ділились своїм досвідом, допомагали товаришеві.

2. Підбиття підсумків змагання.

ІV.

1. Обхід робочих місць, виставляння оцінок з мотивуванням.

2. Відбір і демонстрація кращих робіт.

3. Завдання на наступне заняття.

V.

Прибирання майстерні організовується, як змагання за чистоту робочого місця.

Отже, як бачимо, методика проведення заняття з виготовлення шкатулки передбачає не лише самостійну роботу учнів (хоча вона має займає визначне місце на уроці). Якість уроку також залежить від реалізації поставленої мети, теоретичних відомостей та практичних навичок, які демонструє вчитель.

8. Аналіз навчальних матеріалів

Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами. Вони можуть займати окрему будівлю або розташовуватися безпосередньо в школі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстернях супроводиться виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять у класах.

Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення, крім майстерень з обробки деревини і металів містять, звичайно, кабінет обслуговуючої праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів, то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіотехніки та ін. Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто вони обслуговують школи певного мікрорайону. У зв'язку з цим тут передбачають допоміжні приміщення: вестибюль з гардеробом, убиральню з умивальником, буфет та ін.

Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одному приміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини та обробки металів і виконання електромонтажних робіт.

Навчальні майстерні можуть бути, нарешті, у пристосованих приміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажано розміщувати на першому поверсі.

Яке приміщення не займали б навчальні майстерні, вони повинні відповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце. Нормативи становлять у середньому 3,5-4,0 м² на робоче місце на слюсарному відділенні, 4-5 м² на робоче місце на столярному відділенні, 5-6 м² на один невеликий металообробний верстат. У цілому приміщення столярного і слюсарного відділень майстерень повинно бути не менш як 66 м², а приміщення комбінованих майстерень — 90 м². Мінімальна висота приміщень майстерень - 3 м. Крім виробничої площі, як було вже сказано, у навчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення. Перш за все, це інструментальні, де зберігаються інструменти і вироби учнів, а також оброблювані матеріали. За типовими проектами на інструментальні відводиться по 16 м². Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд з відповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях звичайно використовують трифазний струм, в інструментальній монтують розподільний щит. Тут же встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення ламп місцевого освітлення. У кожному відділенні навчальних майстерень установлюють умивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами в навчальних майстернях передбачено

Основним устаткуванням у навчальній майстерні є слюсарний і столярний верстаки, свердлильні та токарні верстати для обробки деревини і металів.

Характеристики

Список файлов курсовой работы