115179 (617444), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Пояснення і бесіда як емоційно – образний прийом ознайомлення з музикою
У роботі вихователя істотне значення мають емоціональні і образні пояснення і бесіди про музику, які потребують ретельної підготовки.
Бесіда про музику як один з найважливіших прийомів ознайомлення з музичним твором неподільно пов’язані з культурою слова і не терпить звичайної побутової мови. Надзвичайно важливо створити у дітей емоціональний настрій на сприйняття музичного твору, визвати цікавість і вдумливе відношення до його змісту, підготовити до співчуття художнього музичного образу. Така направленість почуттів та думок, загальний настрій визначається психологією як установка. У дітей установка на сприйняття музичного твору здійснюється під впливом вихователя, на основі його методики. У процесі сприйняття виникають різні музичні асоціації – звукові, ритмічні, темброві, рухові, зорові, інтонаційні і разом з тим емоції, пов’язані з життєвими уявленнями, спогадами. Чим більший життєвий досвід дитини (у співвідношенні з віком), тим насиченіші асоціації, які поглиблюють сприйняття і викликають творчу уяву.
Установка може виражатись у різноманітних формах: передуюча емоційно-образна розповідь програмного музичного твору, сюжету музичної гри або змісту пісні; повідомлення заголовку музичного твору, який направляє думки дітей на окремий предмет, явище; виразне читання педагогом вірша (який передує слуханню музики); завдання для самостійних дій: виконання вправ,танців, пісні,ігрової або творчої діяльності. Установка повинна бути достатньо короткою, зрозумілою, виразною,образною,щоб діти могли не тільки ясно уявити що їм слід виконати, але й емоційно відповісти, проникнутися наступними діями.
Отже, у своєму звертанні до дітей вихователь намагається розкрити емоційний і образний характер музичного характеру. При цьому він враховує зміст життєвого досвіду дітей і кожної вікової групи.
Значення словесного методу у розвитку музичного сприйняття дуже велике. Мова йде не про який-небудь переказ музики,а про необхідність поглибити сприйняття музики дітьми. За допомогою яскравого виконання і вміло проведеної бесіди вихователь може не тільки привити дітям інтерес, любов до музики, розширити уявлення про деякі явища дійсності, але й збагатити їх внутрішній світ, почуття, сформувати моральні якості.
Практичний метод у розвитку музичного сприйняття
Щоб дитина глибше почула характер музики, активно пережила свої враження, необхідно комбінувати сприйняття музики з практичними діями, які допомагають йому ніби «пропустити музику через себе», виразити у зовнішніх виявленнях свої переживання.
Б.М. Теплов доказав факт сприйняття музики руховими реакціями (вокалізаціями, мілкими рухами пальців). Рухи успішно використовуються у якості прийомів,які активізують усвідомленість дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого,уривистого), засобів музичної виразності (акцентів, динаміки, злетів і падінь мелодії, темпу,ритмічного малюнку). Ці властивості музики можна моделювати з допомогою танцювальних і образних рухів. Для усвідомленості мелодії, її спокійного, наспівного характеру або, навпаки, веселого і уривистого ефективно використовувати підспівування.
Якщо говорити про розвиток музичного сприйняття за допомогою дитячого виконавства,важливо відмітити, що мова йде не про набування навичок і вмінь виконавства, а про можливості виразити переживання музики за допомогою засвоєння дітьми уявлень і способів дій (у співах,музично – ритмічних рухах, грі на дитячих музичних інструментах).
Об'єднання різних видів мистецтва
Об'єднання різних видів мистецтва (музика, поезія, живопис) завжди бажано. Важливо тільки точно і тонко підбирати твори для порівняння. Частіше всього використовується читання віршів за настроєм виконуваної музики.
Читання віршів може передувати прослуховуванню музичного твору, якщо воно співзвучне йому за настроєм.
Показ репродукції картин, ілюстрацій перед прослуховуванням музики небажано. Картина відволікає дітей від музики, спрямовує сприйняття по конкретному, раніш обумовленому руслу, що не завжди виправдано. Доречно використовувати показ репродукцій картин та ілюстрацій після неодноразового прослуховування музичного твору, коли вже склались визначені уявлення про музичний образ.
Завдання ускладнюється, набуває більш проблемний характер, якщо використовувати декілька контрастних творів. У цьому випадку діти опиняються у проблемній ситуації: вони повинні вибрати з двох картин одну, яка відповідає настрою музики, або з двох музичних творів – одне, близьке настрою картини. Аналогічно можна зіставляти музичні твори з віршами.
Іноді дітям пропонується виконати малюнок, який передає характер музики. Головне, щоб вони не просто малювали на подану тему, а намагались використовувати ті засоби виразності, які відповідали б характеру музики, зрозуміли, що колір на малюнку має велике виразне значення: світлі відтінки часто відповідають світлому, ніжному, спокійному настрою музики; темні – тривожному, таємничому; яскраві, насичені фарби – веселій, радісній музиці. Необхідно розвивати уявлення дітей щодо виразності кольору, обговорювати разом з ними, які малюнки найбільш відповідають характеру музики.
Музичні сприйняття розвивається не тільки на заняттях. Важливо використовувати різні форми організації музичної діяльності дітей – проводити тематичні концерти, включати слухання музики в сценарії ранкових свят.
Метод емоційного впливу
Метод емоційного впливу полягає в умінні педагога виражати своє відношення до музичного твору образним словом, мімікою, жестами. Наприклад, його голос може емоційно змінюватись в залежності від характеру, настрою музики: тепло, лагідно і ніжно він розповідає про колискову, з суворими і мужніми інтонаціями – про патріотичну пісню.
Широке використання методу емоційного впливу визначає успіх музичної діяльності дітей,а володіння ним говорить про майстерність педагога. Ефективність методу завжди залежить від тих відносин, які складаються між вихованцями і педагогом, від його авторитету:сильний емоційний вплив на дітей можна зробити тільки в обстановці довіри та взаєморозуміння.
Інтерес до музики залежить від розповіді цікавих фактів, створення ефекту здивування. Глибоке емоційне переживання відчувають діти, коли дізнаються,що Л. Бетховен пережив велику трагедію і композитор втратив слух, але любов до музики вселяла в нього сили,завдяки яким він продовжував створювати свої геніальні твори, які заставляють людей і сьогодні радіти, вірити в щастя,перемогу добра і справедливості.
Розвитку музичного інтересу дітей ігрові ситуації, в них легше організовувати пісенну творчість, інсценування, драматизацію. Граючи в мисливців і зайців, одна частина дітей зображує сміливих, рішучих мисливців,а інша – зайців, які крадуться. Ігрові ситуації допомагають також підтримати інтерес до занять, зробити емоційну розрядку і попередити перевтому.
Таким чином, змогу дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей можуть такі методи, як художнє виконання твору, пояснення і бесіда, практичний метод, емоційний вплив на дитину, об’єднання кількох видів мистецтва, створення ігрових ситуацій.
2.3 Порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні
Висвітлення матеріалу поданого у попередніх розділах дає можливість зробити порівняльний аналіз музичної освіти в Японії та Україні.
Загальноосвітня школа приділяє велику увагу музичному навчанню за допомогою ритміки, вокальних, інструментальних вправ і слухання музики. Головною метою музичного виховання в Японії є набуття знань і навичок, що допоможуть учням орієнтуватися в музичній творчості, на певному рівні виконувати твори національних та зарубіжних композиторів. Навчання музиці може починатися в досить ранньому віці, у дитячих садочках, що працюють за системою відомого японського скрипаля й педагога Шініці Сузукі, педагогічна концепція якого ґрунтується на ідеї сенситивності раннього дошкільного періоду для емоційного та чуттєвого розвитку дитини. Його підхід базувався на принципі,що «музикальність – це не вроджений талант, а здатність, яка може бути розвинута. Будь-яка дитина,яку навчають належним чином, може стати музикальною – це не важче, ніж навчитися говорити рідною мовою. Потенціал кожної маленької дитинки неосяжний».
Українські засади музичного виховання дуже схожі з японськими. Заняття музикою сприяють загальному розвитку особистості дитини. Взаємозв'язок між усіма сторонами виховання складається в процесі різноманітних видів і форм музичної діяльності. Емоційна чутливість і розвинений музичний слух дадуть змогу дітям в доступних формах відгукуватися на добрі почуття і вчинки, допоможуть активізувати розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвинути фізично. Д.Б. Кабалевський - видатний український педагог вважав, що музика і пов’язана з нею діяльність можуть визвати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і «розмислювати» в ній.
Висновки
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що музичне мистецтво – яскравий та незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Музика володіє своєю «мовою».
Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатись під музику. Музика і пов’язана з нею діяльність можуть визвати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по мірі можливості і «розмислювати» в ній. Музично-естетичне виховання в Україні являється не самоціллю, а засобом всебічного, гармонійного розвитку особистості. У процесі музичного виховання особливо успішно формуються моральні якості дитини.
Змогу дитині засвоїти елементарні знання про музику, оволодіти практичними навичками і вміннями, що допомагають розвитку музичних здібностей можуть такі методи, як художнє виконання твору, пояснення і бесіда, практичний метод, емоційний вплив на дитину, об’єднання кількох видів мистецтва, створення ігрових ситуацій.
В основі життєустрою країн Сходу лежить художнє світосприйняття. Зокрема, вся життєдіяльність особистості в Японії та Китаї підпорядковується збереженню, засвоєнню та впровадженню у повсякденне життя власних багатовікових традицій.
Життєва та творча сила японської та китайської культури засобами художнього виховання передається підростаючому поколінню, естетизує їхню свідомість, сприяє формуванню основних якостей національного характеру, впливає на позитивне і відповідальне ставлення до справи та оточуючих людей, визначає комплекс цінностей і психологічні пріоритети. Музичне життя Японії дуже насичене. Професійна музична освіта здійснюється на дуже високому рівні на музичних відділеннях міст Токіо та Осаки. В Японії ведеться дуже ґрунтовна науково-дослідна робота з музики, яка проводиться в дослідницьких інститутах. Музичне виховання дітей здійснюється від самого народження. Навчання музиці – це шлях, щоб дитина виросла достойною і благородною людиною: слухаючи від народження прекрасну музику, вона буде наближатися до краси та гармонії у всіх сферах свого життя (Шиниці Сузукі).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вища і середня школа за кордоном. – М., 1991. – 16 с.
2. Михайлова Ю.Д. Традиційна система соціалізації дітей в Японії / Ю.Д. 3.Михайлова //: традиційні форми виховання дітей и підлітків у народів Східної і Південно – Східної Азії. – М., 1983. – С. 89–110.
4. Тавровський Ю.В. Загадки “японського духу" / Ю.В. Тавровський. – М.: Сов. Россия, 1989. – 126 с. –
5. Троєльнікова Л.О. Художнє виховання в початковій і середній школі Японії як інтегральна складова загальнонаціональної системи неперервної художньої освіти / Людмила
6. Троєльнікова // Київське музикознавство: Культурологія та мистецтвознавство. – 2004. – Вип. 16. – С.254–266.
7. Троєльнікова Л.О. Роль сім’ї в художній освіті підростаючого покоління Японії / Людмила Троєльнікова // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – 2004. – Вип. 13. – С. 211–216.
8. Дьюи Дж. Психологія и педагогіка / Джон Дьюи. – М.: Лабиринт, 1999. – 190с.
8. Елманова В.К. Высшее образование за рубежом / Валентина Константиновна Елманова. – Л.: ЛГУ,1989. – 48 с.
9. Завьялова О.И. Токио и токийцы : будни, выходные, праздники / Ольга Исааковна Завьялова. – М.:.-Наука, 1990. –154 с.
10. Рапопорт К. Японская школа на пороге перемен / К. Рапопорт // За рубежом. – 1990. – № 12. – С. 14–15.
11. Михайлова Ю.Д. Традиционная система социализации детей в Японии / Ю. Д. Михайлова // 1991. – № 2. – С. 48–52.
12. Ветлугіна Н.А. Методика музичного виховання дітей в дитячому садку Київ « Вища школа» 1978.- 254с.
13. Гофмейстер Г.П. Природа и музика как средство эстетического воспитания дошкольников.- М., Издв-во Апн Рсфср, 1962, с.51
14. Иова Е.П. Эстетическое воспитание детей средствами музыки. М., Просвещение, 1964, 78с.
15. Кабалевский Д.Б. Идейные основы музыкального воспитания. М., Советский композитор, 1973, 123с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
