114895 (617347), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Людина набуває знань через спостереження за навколишньою дійсністю, за явищами, що відбуваються в природі і суспільстві, в умовах виробництва. Тому потрібно формувати в дітей вміння спостерігати, щоб спостереження стало для них методом отримання достовірних знань про життєвий світ, про суспільство. Людина, що володіє вмінням спостерігати, пізнає значно більше, помічаючи в звичайних явищах суттєво важливі властивості дійсності, важливі тенденції в розвитку економіки, культури, науки, техніки. Риси спостерігача мають формуватися саме в початковій школі, до 11—12 років, поки закладаються фундаментальні структури мислення особистості.

М.В.Остроградський писав у "Роздумах про викладання": "Діти мало привчені спостерігати. Взагалі, вони дивляться, не бачачи; слухають, не чуючи; говорять, не знаючи. На жаль, майже всі чоловіки й жінки як діти...

Скажемо відверто: недолік у навчанні дітей полягає в тому, що в них не виховують силу волі. їм не прищеплюють спостережливості, не вчать керувати своєю увагою.

...Увагу дітей важливо спрямовувати з раннього дитинства. Якщо ви зумієте привчити дітей до точного спостереження, то ви, безперечно, будете близькими до досягнення досконалості в справі виховання [15].

Третім рік вивчення Довкілля присвячений тому, щоб літа привчилися до точного спостереження. У першій тем 3 класу учні ознайомлюються з методом спостереження. Під час вивчення другої теми вони застосовують цей метод відносно пізнання явищ неживої природи і водночас підходять до змісту закону збереження маси речовини. Далі метод спостереження застосовується щодо пояснення об'єктів рукотворного світу, перетворень енергії в довкіллі, що дає можливість підвести учнів до розуміння перетворення і збереження енергії.

Учні вчаться спостерігати я живими організмами — рослинами та тваринами. Суттєвим є те, що крім зовнішніх зв'язків організму з довкіллям, розглядаються внутрішні зв'язки між системами органів, дається уявлення про фізіологічні процеси, оскільки учні вже мають уявлення про молекулярну будову речовини, її перетворення, про енергію.

Остання тема присвячена розвитку спостережливості за собою, своїми близькими, найближчим суспільним оточенням.

Протягом 3 класу учні набувають рис спостерігача, якому притаманні увага, кмітливість, терплячки». уміння працювати з приладами, співпрацювати в групі, ставити мету спостереження, складати його план та пояснювати результати спостереження на основі знань про загальні взаємозв'язки у природі.

У 4 класі розвиток набутих знань та формування особистих умінь продовжується (курс "Досліджую довкілля"); формуються такі риси як здатність змінювати обставини з метою одержання планованого результату та здатність відповідати за наслідки втручання в обставини. Учень стає природодослідником, в тому числі дослідником себе та суспільних відносин.

Під час вивчення першої теми, як і в попередніх класах, учні оволодівають методом дослідження довкілля. Одержані вміння закріплюються під час вивчення другої теми ("Досліджую довкілля"). Потренувавшись на об'єктах неживої природи та предметах, створених людиною, учні переходять до найважливішого для себе завдання — дослідження свого організму, умов свого фізичного і психічного здоров'я, його збереження і зміцнення.

До другого півріччя 4 класу в учнів уже починає формуватися абстрактне мислення, вони здатні теоретично досліджувати своє віддалене довкілля — планету Земля. Остання тема, як і в попередніх класах, присвячена дослідженню людини, зокрема, в минулих поколіннях. Як жили люди в минулі часи? Як вони оберігали себе, своє довкілля? Що заповідали тобі? На ці та інші запитання відповідають учні, досліджуючи минувшину своєї Батьківщини.

Слід відзначити, що вивчення теми викликає великий інтерес учнів. "Астрономічні" та "історичні" знання включені в зміст курсу "Я і Україна" ("Довкілля") на вимогу учнів під час його експериментальної перевірки.

У процесі вивчення курсу "Досліджую довкілля" учні оволодівають методикою експерименту. Експеримент є критерієм правильності теоретичних побудов. Оволодіння ними обов'язкове для сучасного спеціаліста будь-якої галузі господарства, будь-яких природничих дисциплін.

Експеримент включає в себе спостереження, вимірювання, обчислення, модельні уявлення, аналіз одержаних даних. Всі ці вміння формуються під час дослідження в природі і в процесі виконання практичних робіт, яких у 4 класі значна кількість.

У курсі формуються узагальнені вміння і навички навчальної діяльності, необхідні при вивченні не тільки природничих, а й математичних та технологічних дисциплін (складання плану спостереження, дослідження, проведення експерименту, вимірювання. моделювання).

У процесі спостереження основними є наступні операції, при виконанні яких формуються відповідні вміння та навички.

1. Осмисленні мети спостереження.

2. Визначення об'єкта спостереження.

3. Виявлення умов, які необхідно створити для оптимальної видимості об'єкта спостереження (в тому числі застосування приладів).

4. Складання плану спостереження.

5. Вибір способу кодування інформації.

6. Проведення спостереження відповідно до плану.

7. Аналіз результатів спостереження.

8. Формування висновків із спостереження.

У процесі виконання дослідів, практичних робіт учні набувають відповідних умінь і навичок під час наступиш, операцій.

1. Сформулювати (зрозуміти) мету досліду.

2. Висловити гіпотезу, яка може бути покладена в основу досліду.

3. Визначити умови, необхідні для виконання досліду.

4. Визначити, які матеріали і прилади необхідні для досліду.

5. Скласти установку для досліду.

6. Скласти план виконання досліду.

7. Описати хід досліду найбільш раціональним способом.

8. Провести необхідні вимірювання, фіксуючи їх вибраним способом.

9. Сформулювати висновки.

Одна з особливостей курсу "Довкілля" — уроки серед природи. Вони відіграють особливу роль в особистісно орієнтованій освіті. Адже у кожної людини — свій індивідуальний життєвий світ, він залежить від сприйняття, ставлення людини до сприйнятого, оцінки людиною явищ навколишнього світу. Це і внутрішній світ людини, сформований природою, спілкуванням з нею, з людьми, з тваринами, птахами — з усім живим і неживим, що входить у величезне, ємнісне поняття "життєвий світ" [2-5].

І починати формувати його та уявлення про нього слід з тісного спілкування дітей з природою, з живого її споглядання, з емоційного сприйняття природних явищ. Без цього всі знання про природу, про її закони залишаться книжковим знанням, "консервантом", який не дає необхідного розвитку розуму і почуттям дитини. Згадаймо думку В.О. Сухомлинського стосовно того, що для природовідповідного розвитку розуму і мовлення дітей необхідне спілкування з природою хоч би два рази на тиждень. В.О.Сухомлинський мав на увазі дошкільнят, але ця умова стосується і початкової школи. Саме на уроках серед природи учні мають змогу сприймати світ цілісно, в тісному спілкуванні з природою вони відкривають її закономірності, створюють свої теорії явищ, процесів.

Згідно з програмою курсу "Довкілля" уроки серед природи проводять щотижня, найчастіше вони збігаються зі святковими днями народного календаря. Це обумовлено тим, що саме з цими днями пов'язані створені народною педагогікою екологічні "сценарії" для дітей, народні прикмети, прогнози стану навколишнього середовища. На цих уроках діти проводять спостереження, дослідження згідно з тематикою уроку, яка неодмінно включає звертання дітей до народного прогностика, спробу передбачити погодні зміни. В дитячу свідомість закладається переконання: сьогоднішній день визначає майбутнє, немає в житті незначних днів; вихідний пункт твого завтрашнього життя — сьогодні.

Уроки серед природи необхідні дітям початкової школи з багатьох причин:

— на цих уроках відбувається безпосередній зв'язок дитини з довкіллям (з "батьківщиною" за виразом відомого педагога С.Гессена), з духовним спадком народу;

— уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодших школярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продукт діяльності дитини на уроці серед природи — запитання, з яким дитина звертається до дорослих, однокласників, до самої себе.

Далі ми ознайомимо бажаючих з тематикою уроків серед природи, методикою їх проведення. Вважаємо, що вони можуть бути доцільними і в інших освітніх системах, в тому числі і в традиційній.

2.2 З досвіду роботи вчителів

Освіта в Україні на початку XX ст. розвивалася у складних соціальне по літичних обставинах коли різні держави. що панували на Ті територіях накидали й свої шляхи розвитку, які не зав жди збігалися із місцевим баченням Революційні події 1917 року дозволили українському народу розбудовуча ти власну державу Основи української державності були закладені цей і Центральною Радою 1917—1919 роки надзвичайно бурхливий етап життя і боротьби українського суспільства Важливим елементом Цієї боротьби були вимоги розвитку шкільної освіти в Україні. Зусиллями представників Центральної Ради Гетьманату та Директори був створений Проект єдиної школи в Україні. Цей проект визначив напрями розвитку шкільної освіти зумовив розробку системи методів навчання школярів Екскурсійну роботу було поставлено за значенням на державний рівень. Як метод навчання, вона охоплювала той напрямки українознавства історичний, природничий, соціальне економічний.

Наукові та практичні шукання таких вчителів та вчених, як Г. Ващенко, С. Ананьїн, І Брук К Брезкун О Бузин ний, К Міхно, П Волобуїв, Д Зайцев та ін. дають змогу оцінити екскурсійний метод як один з ефективних методів навчання Науковці та практики підкреслюють велику роль екскурсійного методу у вивченні всіх навчальних дисциплін математики, історії, географії, природознавства. літератури, малювання Григорій Ващенко визначав екскурсію як метод, за допомогою якого можна вивчати явища природи та суспільствознавства так як вони дані, незалежно від дослідника [15].

Фр. Гофман називав екскурсію методом, що забезпечує активний підхід до навчання. Активність методу, на його думку виявлялася в самостійності вивчення з боку учня і організації цього процесу з боку вчителя.

Професор С. Ананьїн вважав, що екскурсійний метод навчання повинен був стати основним під час викладання географії, історії, природознавства тощо. Використовувати цей метод на його думку, потрібно для:

— забезпечення наочності в ознайомленні з речами і явищами,

— розширення рамок дитячого досвіду,

— ознайомлення з різноманітною технікою спорудами, виробництвом.

Екскурсійний метод був єдиним засобом безпосереднього, живого і справжнього сприйняття дітьми довкілля

Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділяли такі основні його аспекти 1) подорожування — набуття, збагачення, розширення знань учнів, 2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі. вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистих емоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемоги над ними при розв`язуванні певної навчальної проблеми, 3) можливість виявити самодіяльність, самостійність і творчість, 4) поєднання спостереження з моторними елементами, 5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжому повітрі.

Для досягнення ефекту при застосуванні екскурсій у навчанні школярів дослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:

— визначення мети завдань тематики,

— етапи проведення,

— зв'язок екскурси із навчальною програмою

Мета екскурсії на думку Г. Ващенка, допомагає свідомо сприймати матеріал. Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував для старших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знання учнів.

Мета передбачає навчальні і виховне завдання. Для посилення інтересу учнів до екскурсії Г. Ващенко радив підводити їх до самостійного визначення останньої. Такий підхід можливий при органічному зв'язку екскурсії з навчальним процесом, з якого природно випливають завдання Г. Ващенко вказував, що екскурсії, як метод роботи, вимагають багато часу і повинні поєднувати в собі низку завдань. Особливу увагу дослідник приділяв їх поєднанню під час екскурсій на виробництво. Уникнути поверховості вивчення виробництва, на його думку, можна через доручення студіювати дрібні питання окремими учнями чи ланками. Він вважав поділ широкого завдання на окремі питання дуже доцільним у шкільних екскурсіях. Для цього дослідник рекомендував виробляти спеціальні анкети із цілою низкою питань, що на них учні шукають відповіді під час екскурсій. Такі анкети були доцільними під час вивчення різних виробництв, кооперацій, адміністративних установ розробки тем суспільствознавчого характеру.

Чітко продуманий план екскурсії мав не менше значення, ніж усвідомлення її мети. План екскурси включав її місце, час проведення деталі змісту роботи. Вчені виділяють ближні і дальні екскурсії. До дальніх екскурсій мала проводитися ретельніша підготовка. План дальньої екскурсії потребував підготовки й обговорення за активної участі учнів. Важливо було врахувати і її побутовий характер. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії. Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливим було врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшою витратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівні рекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана для спостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга — на прогулянки і культурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереження екскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [15].

Воропай застерігав, що відсутність детально продуманого плану екскурсій призводить до марнування часу неможливості залучити до роботи всіх дітей, невдалого розподілу їх за спеціальними завданнями, відсутності приладів для виконання завдань екскурсії.

Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така 1) підготовка до екскурси, 2) робота під час екскурси, 3) оброблення матеріалів, здобутих на екскурсії, і висновки.

Визначальним в організації екскурсії дослідники вважали їхнє спрямування на ознайомлення з природою.

Г. Ващенко, Фр. Гофман, П Волобуїв, І Брук переконували у доцільності проведення екскурсії з метою організації систематичної роботи з краєзнавства. Вона включала вивчення особливостей природи і господарства, історії рідного краю.

Характеристики

Список файлов курсовой работы