114449 (617207), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Значні труднощі виникає в учнів натягування пилочки. Варто для цього використовувати спеціальний пристрій.

Визначаючи для учнів завдання, пов’язане з пилянням, учитель має звернути увагу на те, що пиляння – це чорновий вид обробки, тому потрібно враховувати припуски на чистову обробку деревини (стругання). Випилювання шипів і вушок є точним пилянням, після якого додаткова обробка небажана.

Вивчаючи лучкову пилку, необхідно показати учням, що її пиляльне полотно є значно тоншим від полотна пилки-ножівки, а це дає змогу підвищити якість пиляння (точність і чистоту).

Стругання – це зрізання з поверхні деревини тонких шарів (стружок). Струганням надають оброблюваній деталі відповідної форми та розмірів, а її поверхні – необхідної чистоти.

Обробку деревини струганням треба починати з вивчення будови і призначення шерхебеля й рубанка. Потрібно показати. Що шерхебелі й рубанки бувають дерев’яні і металеві. Під час вивчення будови шерхебеля і рубанка бажано показати й деякі інші види стругів (зензубель, кальовка, галтель, шпунтубель), але зупинятися на них детально немає потреби. Вивчати будову стругів доцільно тільки на прикладі шерхебеля. Учитель, пояснюючи будову шерхебеля, розбирає його, називає і показує основні деталі та їх елементи. Збираючи шерхебель, потрібно показати учням, як правильно встановлюють залізко. Можна в деяких випадках для порівняння простругати дошку з правильно й неправильно встановленим залізком і зробити відповідні висновки.

Після вивчення будови стругів доцільно продемонструвати учням стругання деревини шерхебелем та рубанком і пояснити, коли треба стругати шерхебелем, а коли – рубанком.

Учням важко дається такий процес, як налагоджування стругів. Більшість із них тривалий час опановують цю операцію. Учитель повинен крок за кроком навчати учнів самостійно налагоджувати інструмент.

Переходячи до вивчення прийомів стругання, вчитель розказує і показує, як кріпити заготовку на верстаку, як тримати рубанок, якою повинна бути робоча поза, як розподіляти зусилля рук під час стругання, як організувати робоче місце й контролювати правильність стругання, яких правил техніки безпеки слід додержувати під час стругання. Робочу позу і прийоми роботи він повинен кілька разів чітко продемонструвати учням.

Сформувавши в учнів уміння в струганні, учитель зосереджує увагу учнів на підготовці базових поверхонь та контролюванні рівності поверхонь лінійною і кутником. Стругання в розмір виконують після розмічання рейсмусом від базових поверхонь. Стругання під рейсмус можна вважати точним, якщо половина розмічальної риски залишилася на потрібній нам деталі.

Потрібно із самого початку роботи привчити учнів додержувати правильної робочої пози і прийомів роботи. Учитель у разі потреби індивідуально допомагає кожному учневі порадами і практичним показом.

Свердління деревини учні мають виконувати вручну за допомогою коловорота та на свердлильному верстаті. Отже, тут створюються сприятливі умови для порівняння ефективності роботи коловоротом та на свердлильному верстаті. Варто побудувати коротеньку бесіду про якість і продуктивність ручної та верстатної обробки матеріалів. У процесі навчання учнів свердління і довбання важливим також є вміння добрати потрібні інструменти. Так, для свердління деревини краще використовувати центрові та спіральні свердла. Спіральні свердла діаметру до 8 мм заточують як для м’яких металів, а понад 8 мм доцільно заточувати спеціально для свердління деревини. Спеціальне заточування дає змогу дістати точніші розміри і значно чистішу поверхню отвору в деревині. Отвори великого діаметра свердлять спіральними свердлами без спеціального заточування в два етапи – спочатку свердлом малого діаметра, а потім розсвердлюють свердлом великого діаметра.

Спочатку вчитель демонструє прийоми свердління коловоротом. При цьому звертає увагу учнів на правильність робочої пози й розміщення інструменту, ознайомлює їх з правилами техніки безпеки.

Учні дуже часто під час свердління наскрізних отворів забувають підкладати під заготовку шматок дошки чи фанери. Слід звернути на це особливу увагу, щоб запобігти псуванню верстака. Окремо розглядають прийоми свердління отворів на свердлильному верстаті.

Досвід показує, що учні з інтересом ставляться до роботи на верстатах, проте деякі з них бояться включати верстат, а тим більше працювати на ньому. Учитель повинен уважно віднестися до цих учнів і дуже тактовно допомагати їм перебороти страх.

Важливе значення має додержання має додержання учнями правил техніки безпеки та робочої пози під час роботи. Біля свердлильного верстата обов’язково повинна бути пам’ятати з правил безпечної праці.

Фронтально навчати прийомів свердління на верстатах в умовах шкільної майстерні немає можливості, тому вчитель повинен так спланувати роботу, щоб поступово всі учні встигли попрацювати на верстаті.

Починаючи навчати учнів довбання, вчитель спочатку пояснює будову та призначення долота, а потім детально зупиняється на прийомах роботи. Долото має бути загостреним, з міцно насадженою ручкою. Під час довбання наскрізних отворів і вушок треба стежити, щоб учні підкладали під деталь шматок фанери для запобігання псування верстака. Також, часто, видаляючи стружку, школярі спираються долотом на край гнізда і зминають його, що погіршує якість шипового з’єднання.

Досвід показує, що учні досить швидку опановують прийоми довбання, але допускають неточності при розмічанні і запилюванні шипів та вушок. У даному разі треба особливу увагу приділити питанням точності й акуратності. На конкретних прикладах можна продемонструвати. До чого призводить неточність виготовлення шипового з’єднання.

Характеристики

Список файлов курсовой работы