113479 (616838), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Якщо попередньо на основному етапі навчання на кожну тему чи монографічну добірку книжок одного автора планувалось і проводилось один урок, то тепер рекомендовано, здебільшого, по два уроки на одну і ту ж тему. За структурою ці уроки будуть різні, як будуть і різні типи: рекомендаційні, узагальнено-тематичні, авторські, уроки-звіти.

А їх структура буде така:

Рекомендований, авторський:

1. Самостійний розгляд нової книжки-збірки чи книжки-колективки.

2. Читання вчителем вголос будь-якого твору (за власним вибором).

3. Самостійне знаходження і читання дітьми вказаного вчителем твору.

4. Колективний аналіз прочитаного дітьми твору.

5. Домашні завдання.

Узагальнено-тематичний:

1. Робота з виставкою прочитаних і принесених дітьми на даний урок книжок.

2. Обмін читацьким досвідом: колективне обговорення прочитаних творів.

3. Доповнення, розширення читацького і літературного кругозору.

4. Завдання додому.

Отже, за змістом і структурою ці уроки відрізняються один від одного. Перші із них дещо нагадують початковий етап навчання, а другий урок проводиться з елементами узагальнення. Відмінне і те, що кожний урок у 3 класі завершується домашнім завданням, виконання якого на наступному уроці позакласного читання буде оцінюватись.

У період між уроками позакласного читання вчителю не варто зосереджувати увагу на так званому обліку прочитаного. Тут важливо допомогти учням впоратися з домашнім завданням. Декому дібрати книги для читання, поговорити про прочитане, іншим підказати, що ще прочитати, як користуватися книгою, поцікавитися, як вони розповідають на уроці. Таким чином, основний шлях – повсякденне спостереження за діяльністю дітей, концентрування цієї діяльності в дитячому колективі.

Згодом, у групах дітей за інтересами, варто продовжити підготовку ігор – інсценівок, добір книжкових виставок, оформлення рекомендаційного списку, карток на книги, збір ілюстрацій з тієї чи іншої теми.

Спонукаючи дітей об’єднуватись у групи, вчитель намагається допомогти їм потоваришувати, звертає увагу не стільки на успішність товариша, скільки на позитивні якості його характеру, рекомендує взаємно цінувати такі риси, вчитися добру, взаємоповаги. Від цього залежить виховна суть процесу - формування у дітей читацької самостійності.

Успіх формування читацької самостійності залежатиме від рекомендацій, які учні одержали як домашнє завдання до уроків позакласного читання, і перевірки його виконання.

У систему цих завдань входять такі етапи:

- завдання, виконання якого обов’язкове для всіх учнів;

- додаткові рекомендації для допитливих;

- пошук відповіді на додаткове проблемне питання.

Аналізувати виконані завдання варто за тими ж етапами, за якими їх задавали.

Школярі отримають від уроку максимум за доведення, якщо вчитель розкаже і покаже, як готуватися до нього. Насамперед, треба навчити їх, цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок, записувати відповіді на запитання одним-двома реченнями. Дуже корисно завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.

Наприклад:

- Цікавий, веселий, смішний;

- Прекрасний, чарівний, кумедний;

- Хвилюючий, чудовий, суворий.

Чим ширший оцінний словниковий запас дитини, тим легше їй зіставити свої почуття і переживання з прочитаною книжкою.

Отже, формуючи читацьку самостійність, маємо забезпечити дітям можливість потрапити у бібліотечні фонди та читальні зали.

Уроки-звіти – особливі і за змістом, і за формою їх проведення. Це можуть бути уроки-ранки, колективний звіт по групах, захист читацьких формулярів, урок-гра, урок-подорож…

Для уроку звіту типова така структура:

1. Розгляд рекомендаційних списків кожної групи.

2. Групові виступи учнів за заданим вчителем планом.

3. Доповнення, розширення читацького досвіду (інтересу, кругозору) учнів.

4. Колективна літературна гра.

Замість звичного рекомендаційного списку у «Куточку читача», доречним тепер є плакати-завдання з планом підготовки до групових виступів:

1. подумайте, які книжки ви б хотіли дібрати в список до заголовку наступного уроку позакласного читання;

1. напишіть такий список і оформіть його малюнками, листівками;

1. намалюйте малюнок до якогось епізоду твору (зробіть витинанку, ліплення…);

1. підберіть загадки, прислів’я за темою уроку;

1. навчіться цікаво і виразно розповідати про прочитане вами.

Водночас такі завдання якоюсь мірою спонукають до колективних форм підготовки і проведення уроку. Зазначимо, що молодші школярі тяжіють до групових форм роботи, сприймають їх як цікаву навчальну гру, готуються і працюють з більшою віддачею і відповідальністю. Крім того, організація таких форм роботи дає змогу кожному школяреві активно проявити себе, показати і застосувати свої читацькі знання в нових умовах.

Такі уроки потребують певної підготовчої роботи. За два тижні до кожного проводиться коротка настановча бесіда, повідомляється тема уроку і форма його проведення. Класоводові варто продумати склад кожної групи, враховуючи побажання учнів. До групи мають входити як сильні, так і слабші школярі. Бажано, порадившись з учнями, визначити конкретного лідера (бригадира, капітана), який постійно цікавитиметься станом підготовки до уроку. За кілька днів до нього готується виставка книжок, учнівські плакати…

Щоб урок позакласного читання проходив цікаво і в певному темпі, бажано, щоб в куточку читача постійно вивішувались і обновлялись зразки відповідей, якими учні будуть керуватись під час підготовки до виступу про прочитану книжку чи твір. Наприклад:

1. Ось книжка, яку я прочитав (ілюстрація)

1. А це оповідання, про яке я хочу розповісти (повна назва)

1. Це головний герой, якого я хочу вам представити (малюнок)

1. Ось що пише автор про нього: «….»

1. А ще ось що: «….» (зачитую).

1. Твір називається, думаю, так тому, що…

Як бачимо, бесіду за прочитаними творами краще розпочинати з виділення персонажа, який є головним образом. Водночас, представляючи героя твору, школяр має звикнути посилатися на текст. Вказуючи на мистецтво авторського слова. Ефективність уроку посилиться, якщо в центрі уваги постійно будуть образи головних персонажів, риси характеру, яких розкриватимуться під час перечитування художнього твору.

Така робота на уроках підготує дітей-читачів коротко, але змістовно і логічно передавати зміст твору.

8. Бібліотечні уроки

Проблема дитячого читання багатоаспектна. На шляху прилучення дітей до книжки і читання вже багато зроблено, але і досі проблема розумного, повноцінного читання не може вважатися вирішеною.

Учителі початкових класів розуміють, що від них значною мірою залежить, чи стануть їх вихованці активними читачами, чи полюблять книжку, чи залишаться байдужими до літератури. Педагоги переконані, що бібліотека з її великим фондом літератури, довідково-бібліографічним апаратом допомагає виховувати в учнів потребу самостійно читати, розширює читацькі інтереси.

Важливо сформувати у молодших школярів ставлення до бібліотеки, як до невичерпного джерела інформації, фундаменту освіти і самоосвіти, осередку, де можна не лише поповнити знання, але й поспілкуватися чи посперечатися з однодумцями.

Ці завдання допомагають розв’язувати бібліотечні уроки. Це уроки незвичайні. Їх мета – виховання культури читання, інтересу до книжки як засобу засвоєння шкільних наук, розвитку бібліотечно-бібліографічних навичок, бажання працювати з додатковими виданнями.

Проводити бібліотечні уроки не обов’язково лише у бібліотеці. Місцем їх проведення можуть бути читальний зал, кімната казки, відповідно оформлена класна кімната, куточок природи, шкільна бібліотека…

Якщо бібліотечні уроки безпосередньо проводяться у бібліотеці, то їх і проводить бібліотекар.

Важливо, щоб теоретичні знання подавались з елементами використання грамзаписів чи радіопередач, мультфільмів чи діафільмів, гри-загадки, конкурсів. Якщо ж бібліотечний урок проводиться в іншому місці, то його проводить учитель і по можливості запрошує до співпраці бібліотекаря. Як фахівець він може надати консультації класоводові з бібліотечно-бібліографічних знань, допомогти оформити в класі книжкову виставку з відповідної теми, дібрати цікавий матеріал до уроку, провести гру, літературну вікторину. До такого співробітництва слід залучати і батьків класу, звертаючи їхню увагу на значення інформаційної культури у майбутньому дітей.

Дуже важливим є перше заняття: «Дім, де живуть книжки», мета якого – формування образного уявлення про дім для книжок, образу бібліотеки як берегині людського знання.

Ознайомлення з бібліотекою починається з подорожі по цьому «дому». Переходячи від стелажа до стелажа, з кімнати в кімнату, першокласники переконуються, що це великий і впорядкований дім, що книжкам у ньому затишно і добре.

Бібліотекар підводить малюків до «куточка першокласника» і докладно знайомить з добіркою книжок, з книжковою виставкою. Заодно він нагадує про правила користування книжкою (чисті руки, постійне місце для книжок, не виривати сторінок, не робити помітки, не вирізати малюнки) та правила спілкування з книжкою (чисте повітря в кімнаті, світло падає з лівого боку, правильна постава, перерви при читанні).

Далі бібліотекар підводить учнів до виставки дитячих журналів і повідомляє, що крім книжок для дітей, щомісяця виходить багато журналів.

- Яку назву вони мають? Хто може прочитати назву журналу? (Показує якого). Які з них вам знайомі? Звідки вони вам знайомі? (Учні пробують читати назви журналів, пізнають ті, які для них виписали батьки).

Журнал «Пізнайко» розглядається більш детально, відзначається, чому його так полюбляють наймолодші, з’ясовується загальний зміст журналу. Діти читають назву журналу, відзначають, що зображено на обкладинках, дають відповідь на запитання: чим відрізняється журнал від книжки? Потім йде читання одного чи двох текстів з журналу, відтворення їх змісту за поставленими запитаннями. Насамкінець зачитується кілька загадок, веселинок, цікавих запитань.

Рекомендується розповісти вдома про «дім» для книжок – бібліотеку, впорядкувати домашню бібліотеку, попросити батьків виписати для них журнал «Пізнайко».

Бібліотечний урок «Мої перші книжки» варто теж провести у бібліотеці. Зваживши, що більшість учнів (ІІ півріччя) оволоділи технікою читання (30-45 слів на хвилину), їх можна записати до бібліотеки.

Бібліотекар знайомить школярів з правилами запису та користування бібліотечними книжками. Дається і розширюється уявлення про «абонемент» та «читач». «Абонемент» - документ (картка), який дає право на обслуговування, користування, в даному випадку, бібліотекою і бібліотечним фондом. «Читач» - відвідувач бібліотеки: той, хто читає, до кого звернені твори письменників. Читача у бібліотеці ще називають абонентом. «Абонент» - той, хто користується абонементом.

Далі учні групами передивляються щомісячні дитячі журнали, про щось перемовляються, щось зачитують, сміються, чимось дивуються.

Бібліотекар особливу увагу привертає до журналу «Малятко», просить групи читачів розглядати його більш детально. Журнал розглядається посторінково, відзначається, що у ньому багато розповідей і цікавих пригод, забавних історій і казок, кросвордів і конкурсів, веселинок-сміховинок, а ще цікава сторінка «саморобок», яка навчає шити і майструвати, будувати ракети, робити казкових героїв…»

Після цього читається один твір із журналу вчителем, другий – бібліотекарем чи добре читаючим учнем, розгадується посильний кросворд.

Рекомендується вдома розповісти, про що йшлося на занятті в бібліотеці. Якщо є свій журнал – читати його і сказати, що найбільше сподобалося.

ІІІ. ВИСНОВОК

Що ж і як читають наші діти?

Результати досліджень засвідчили, що лише частина дітей (38%) читає багато, вважає читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що викликають особливу зацікавленість, залишаються казки (1-3 класи), оповідання (4 клас). Менше діти захоплюються поезією, низьким виявився інтерес до науково-пізнавальної літератури.

Тривогу викликає те, що значна частина дітей на запитання «Чим ти любиш займатися у вільний час?» відповіла: «Дивитись телевізор», причому перегляд телепередач займає в середньому 2-2,5 години на день. Майже 20% опитаних учнів у вільний час «гуляють».

У значної частини школярів (28%) відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних творів, у неточності передачі назви книжки, в невмінні самостійно вибрати книжку за її основними ознаками; оскільки чітка система читання відсутня, багато учнів під час вибору літератури для позакласного читання керується випадковими порадами або добирає книжку навмання. Так, за порадою вчителя вибирають книжки лише 33% опитаних, за порадою бібліотекаря – 21%.

Судження школярів про прочитаний твір часто виявляються стандартними, позбавленими почуття особистісного ставлення. Відставання емоційного розвитку культури почуттів від рівня інтелекту проявляються досить часто в процесі опитування. Проте, відомо, що знання, не зігріті почуттями, творчо не перероблені, залишаються холодними, мертвими знаннями й на духовність особистості не впливають.

Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим.

Характеристики

Список файлов курсовой работы