113479 (616838), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

У чому особливості підготовки і проведення уроків на цьому етапі навчання? Перша – вводиться самостійне мовчазне читання. Діти читають не повністю знайомий їм твір, а той, який щойно вголос прочитав учитель. Друга – діти працюють на уроці не з одним твором, а з кількома, принаймні з двома. Третя особливість полягає в тому, що книги для читання на кожен урок позакласного читання відбирає учитель, при потребі пов’язуючи їх з тематикою творів класного читання.

Нове завдання потребує нових організаційно-методичних умов: тривалість заняття розраховано на цілий урок (45 хв.), урок позакласного читання проводиться два рази на місяць, на уроці основне місце посідає тепер самостійне читання – розгляд нових дитячих книжок з допомогою учителя і під його постійним керівництвом.

З приводу цього, учителеві слід перейнятися думкою, що сучасна методика початкового навчання, в тому числі і методика навчання читанню - це наука. Методичну науку треба ж розвивати на рівні закономірностей, формулювання понять, аналітико-критичної реалізації цих закономірностей.

Учитель має бути переконаний, що методика досліджує закономірності навчання дітей не окремому навчальному предмету, а тільки через навчальний матеріал, тобто через усвідомлення фактів, явищ, процесів оточуючого дітей реального світу, через правильно організовану діяльність з об’єктами, фактами, явищами і процесами, він зуміє допомогти кожній дитині на доступному йому рівні пізнати не тільки «чужий» світ, але і самого себе.

Отже, провідною діяльністю в цей період стає індивідуальна робота дитини з книжкою.

Структура навчального процесу тепер така:

1. Розв’язування завдань на орієнтування в дитячих книжка – 5 хв.

2. Виразне читання вчителем твору 5-7 хв.

3. Бесіда – роздуми про прочитане – 6 хв.

4. Самостійне ознайомлення з новою книжкою 4-5 хв.

5. Самостійне читання учнями вказаного твору про себе – 10-12 хв.

6. Виявлення і оцінки якості самостійного читання-розгляду – 5-7 хв.

7. Рекомендації до позаурочної роботи з книжками на наступні тижні – до 3 хв.

Як бачимо, на уроці позакласного читання виразно виділяються вступ до читацької діяльності ( п.1), рекомендації до позаурочної роботи (п. 7) і дві основні частини, перша з яких (п.2-3) подібна до занять на підготовчому етапі навчання. Різниця тільки в тому, що класовод читає твір із книжки, в якій діти вже самостійно зорієнтувались шляхом читання – розгляду до початку уроку. Така закономірність обов’язкова і для другої, нової частини уроку (п. 4-6): в учнів є всі необхідні знання й уміння, щоб звикнути самостійно думати над книжкою до читання, передбачити її зміст, перевірити якість читання супровідним розглядом ілюстрації, а далі для підтвердження правильності сприймання прочитаного і роздумів над ним відтворювати не тільки уривки текстів, але й зміст ілюстрацій.

Учитель в цей час доброзичливо оцінює самостійні зусилля читачів – початківців. Доступними запитаннями, аналогіями, співставленнями вчить дітей прийомів роздумів про прочитане після того, як книжка закрита. Цим самим забезпечується просування молодшого школяра в загальному інтелектуальному й літературному розвитку.

Читання для себе і про себе займає на уроці 10-12 хв. На перший погляд – начебто замало часу. Але вголос учні перечитують текст, коли відповідають на запитання вчителя, коли в процесі бесіди хочуть переконати слухачів у правомірності своєї думки (вибіркове читання). В окремих випадках, якщо твір всім дуже сподобався, можна перечитати текст від початку до кінця. Це допускається замість заключної бесіди про прочитане.

Щоб виконати навчальне завдання початкового етапу (сформувати інтерес до самостійного читання), треба мати до 15-16 книжок «колективом» - комплектів однакових книжок за кількістю учнів.

Учителеві вільно вибирати як для свого читання вголос, так і для самостійного читання учнями ті твори і книжки, які, на його погляд, потрібно саме його класові, які викликають позитивні емоції. Для цього він може використовувати всі доступні тонкі дитячі книжки. Чому тонкі? Тому, що з товстими книжками другокласники ще не впораються.

Навчальна діяльність другокласників перевіряється учителем та керівництвом школи. Систематичному обліку підлягають, по-перше - хід навчання, тобто його зміст і послідовність, по-друге - результати: обсяг і глибина читацького кругозору школярів, ставлення до книжки і самостійного читання, рівень дотримання загальноприйнятих норм і правил під час самостійного добору та читання дитячих книжок.

Провідний метод обліку – повсякденне спостереження за читацькою діяльністю учнів.

Облік позакласного читання повинен вестись як самим учнем, так і вчителем.

Є учні, які дуже багато читають книжок, але при потребі вони в змозі назвати тільки кілька з них, тому що забули назви прочитаних книжок, прізвища їх авторів, а іноді змішують і зміст однієї книжки з іншою. Отже, доцільно привчити учнів обліковувати прочитані ними книжки.

У міру розвитку учнів, їх віку, вчитель повинен домогтись того, щоб учні стисло чи повніше вели облік прочитаного. Так, на кожну прочитану книжку учень початкових класів може зробити запис за такою формою:

Форма обліку може бути ще такою: у класі вивішується полотно з нашитими кишеньками, на яких записані прізвища учнів класу в алфавітному порядку. У кишеньці є карточки, куди учень записує прочитану книгу. За допомогою такої форми учень облікує книгу, а учитель має можливість встановити контроль за позакласним читанням (облікові картки можуть зберігатись і в ящику).

Учитель в свою чергу веде облік позакласного читання учнів свого класу. Він різними способами виявляє, що читають учні, і заносить відомості до свого облікового зошита.

На заняттях з позакласного читання вчитель шляхом бесіди, опитування учнів виявляє, що учні прочитали за минулий тиждень.

Так само в бесідах з батьками, з окремими учнями, через ознайомлення з абонентними картками в бібліотеці, вчитель дізнається про те, який учень читає більше, який менше, що саме читає кожен учень.

Всі ці дані вчитель заносить до свого зошита обліку і ним керується в організації позакласного читання дітей. У цьому зошиті на кожного учня відводиться сторінка: так вчитель може зробити ще помітки, як читає учень – регулярно чи час від часу, з яких тем більше читає книжок, як використовує прочитане самостійно у своєму навчанні.

Диференційовано оцінюється в журналі навчальна діяльність тих учнів, які, виконавши колективну роботу, позитивно виявили себе під час відповідей на запитання за змістом, усної розповіді, виразного читання і перечитування окремих епізодів тексту, переказу прочитаного, тощо. Від незадовільних оцінок, як правило, треба відмовитись.

Чи задавати домашні завдання другокласникам? Не задавати і нічого непосильного не вимагати.

Процес самостійного читання і на цьому етапі продовжує бути складним, особливо для тих учнів, у яких низька техніка читання. Водночас цей процес приваблює учнів, бо переборення труднощів, нехай і незначних, веде до задоволення, відганяє страх перед читанням незнайомої книжки.

Отже, слід не вимагати, а рекомендувати читати книжки на ту ж тему, чи художні твори тих авторів, які опрацьовувались на уроці позакласного читання, складати цікаві запитання – загадки, загадувати їх батькам, а потім своїм товаришам у класі, робити ілюстрації до окремих епізодів, спостерігати за описаним, «говорити» з автором книжки, щось завчити напам’ять.

Згідно з дібраними художніми і науково-художніми літературними творами, виділяємо такі типи уроків: тематичні, жанрові, авторські (зустріч з окремим письменником), бібліотечні уроки. За формою проведення це будуть уроки читання – слухання, уроки-подорожі, уроки-бесіди (судження), уроки-творчості, уроки-ранки, уроки-звіти тощо. Місцем проведення переважно є клас, може бути кімната казки (якщо така є в школі), актовий зал, лоно природи, бібліотека.

7. Уроки позакласного читання на основному етапі

Якщо молодші школярі оволоділи знаннями, уміннями і навичками роботи з дитячою книжкою на підготовчому і початкову етапах, то можна переходити до навчання дітей на основному етапі.

Основний етап триває протягом третього і четвертого року навчання. Уроки позакласного читання проводяться один раз на два тижні. Їхнє завдання – добиватися оформлення читацьких умінь на основі індивідуальних особливостей кожного читача, закріплення загальних читацьких умінь.

Завдання позакласного читання на третьому етапі не змінюється. Протягом усього часу учні повинні працювати над виробленням навичок, а потім і потреби самостійно й осмислено вибирати і за всіма правилами читати доступні їм книги. При цьому і раніше, основний навчальний матеріал, тобто конкретні дитячі книги, які читають учні, визначається реальним книжковим фондом, розмір і тематика якого залежать від умов роботи школи: наявності дитячої бібліотеки, розташування школи (в місті чи селі), рівнем підготовки батьків. Це обов’язково повинен передбачати і враховувати вчитель, готуючись здійснювати на уроці навчально-виховну роботу. Зокрема, у доборі книжок для позакласного читання необхідно орієнтуватися не тільки на те, що є у вчителя, а й на те, що можуть принести учні. У них, можливо, немає того, що є у вчителя, і навпаки. Класовод зобов’язаний враховувати це. Однак у яких би умовах він не працював, його мета – звести дітей на вищу сходинку оволодіння самостійним читанням.

Мета цього етапу – формувати навички і потребу самостійно, осмислено добирати і за всіма правилами читати доступні дитячі книжки. Тепер учень переходить повністю до самостійного і вдумливого засвоєння змісту незнайомих дитячих книжок з наступним аналізом якості сприйняття на спеціальному уроці позакласного читання.

На третьому етапі навчання, процес виховання самостійного читача-учня ускладнюється. Перед кожним з них ставляться завдання:

1) навчитися самостійно вибирати і читати дитячі книжки без нагляду вчителя - поза класом; це значить, що їхнє самостійне читання стає позакласним у прямому значені слова;

2) навчитися користуватися бібліотечним чи книжковим фондом читацького залу, що сприятиме вихованню у дітей інтересу до книги; щоб привчити дітей до цього, вчитель має передбачити екскурсії дітей до бібліотеки, ознайомлення з каталогом і правилами добору книг для читання.

Поглиблюється освоєння зв’язку понять: письменник – твір (тобто книга), письменник – тема, а також тема – письменник. У цей час учні ознайомлюються із новими іменами письменників. Запроваджується диференціація тем читання. Вводяться науково-пізнавальні твори, довідкові книги.

На цих уроках дитячі книжки будуть різні і за змістом, і зі структурою, і за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх мусить те, що вони мають бути для дитини новими, а ще – цікавими і доступними кожному відповідно до його рівня читацького досвіду і рівня розвитку.

Велику вагу при цьому слід приділяти рекомендаційному списку – основному бібліотечно-бібліографічному посібнику. Він може бути написаний учителем від руки на звичайному аркуші паперу або оформлений у вигляді плакату. Як ось:

Казки видатного французького письменника

1. Читайте казки Шарля Перро

«Червона Шапочка», «Зачарована красуня», «Синя Борода»,

«Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Чарівниці».

2. Добре розгляньте ці книжки.

3. Навчіться коротко переказувати прочитані казки.

4. Визначте найбільш цікаві епізоди і повправляйтесь у виразному читання.

5. Підготуйтесь до інсценізації окремих епізодів казки.

6. Спробуйте поставити живі картинки (група за інтересами)

7. Відшукайте цікаві розповіді про автора казок.

Такий і подібний йому рекомендаційний список допоможе кожній дитині вибрати книжку за своїми можливостями й уподобаннями, розширити читацький кругозір, легше впоратися з домашнім завданням.

Щоб скласти орієнтований рекомендаційний список і своєчасно довести його до відома дітей, вчитель сам заздалегідь ознайомлюється з наявним фондом книг з даної теми і вносить у список тільки ті, які є в класній, шкільній, районній бібліотеках.

Діти повинні довіряти рекомендаційному списку, розуміти, що книги, вказані у ньому - хороші. Доступні, але не єдині у підготовці до уроку. І, звичайно, не варто думати, що кожний учень прочитає всі вказані у списку книги. Рекомендація – це побажання, порада. Ознайомившись зі списком, школяр перш за все визначить, які книги він уже знає, які ні, по які він звернеться в бібліотеку чи до домашнього зібрання.

Навчальний матеріал до уроків позакласного читання складають головним чином авторські книжки-збірки. Такий відбір допоможе реалізувати монографічний принцип засвоєння дітьми кола читання, а також забезпечить розвиток в учнів-читачів літературного смаку, поглиблення і впорядкування літературного смаку та кругозору.

Разом з тим, в навчальний процес пропонуємо не тільки короткі твори, але і так звані велико - об’ємні, товсті книжки. Вважаємо, що в 3 класі вже можна і треба, бодай з ІІ півріччя вчити читати такі книжки, а цим самим послідовно готувати їх до підсумкового читацького періоду і до уроків літератури в наступних класах. На цьому етапі рекомендуємо для самостійного читання також і книжки-довідники та науково-художні твори. Такі книжки ознайомлюють юних із законами розвитку природи, з життям рослин і тварин, прилучають до знань, що виходять за межі шкільної програми, сприяють формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду, виробленню справжнього наукового погляду на світ, природу, ставлення до неї.

Водночас у науково-пізнавальних, тим більше в науково-художніх книжках, автори ставлять завдання не стільки подати максимальну кількість відомостей, скільки викликати інтерес до предмета викладу. Захоплений учень – читач сам зуміє здобути всі необхідні йому відомості. Бо ж потяг до пізнання, до осягнення всього живого на Землі, зростає в дитини день у день, рік у рік. І якщо вона одержує на свої тисячі «Чому?» «Для чого?», «Як?» ґрунтовні й чіткі відповіді, які можуть бути одночасно і поштовхом до здобуття нових знань, то у неї виникне не тільки бажання дізнатися «Чому?», а й потреба в пошуку, що згодом може перерости в потребу самовдосконалення у тій чи іншій галузі діяльності.

Згадані книжки допомагають виховувати такі риси, як кмітливість, допитливість, самостійність мислення, інтерес до пошуків, прищепити любов до рідного краю. Адже героям цих книг притаманна доброта, співпереживання, любов до всього живого. Тому вчителеві необхідно знати про можливості пізнавальної книжки і широко використовувати її на уроках позакласного читання, систематично рекомендувати для самостійного читання взагалі.

Під час планування навчального матеріалу до уроків позакласного читання враховувались пори року, сезонність.

Характеристики

Список файлов курсовой работы