113333 (616799), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Індивідуальні відмінності виявляються і в шкільній учбовій діяльності молодших школярів, у її результативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях навчання звужується, а в інших - розширюється. У процесі навчання здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність, спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольові властивості.

Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню.

2.1 Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодшого школяра

Учень-сангвінік

Діти-сангвініки легко пристосовуються до будь-якого колективу, до вимог учителя. Вони здатні швидко працювати і добре засвоювати навчальний матеріал, але вчитель обов'язково має звернути увагу на те, що ці діти намагаються займатися переважно легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникають складного і нецікавого, часто не доводять почату справу до кінця. Тому необхідно організовувати роботу з сангвініками таким чином, щоб виробити в них стійкий інтерес, цілеспрямованість, звичку завжди завершувати розпочату справу, глибоко усвідомлювати суть кожного завдання.

Підтримуємо високий рівень працездатності за допомогою:

додаткових завдань;

надання допомоги слабшому учневі;

завдань у формі змагання. Спонукаємо до творчої діяльності:

іграми з елементами пошуку та творчості ("Визначити курс руху літака", "Загадки Веселого олівця");

шляхом генерування ідей (запропонувати та зафіксувати за короткий проміжок часу якомога більше ідей для розв'язання складної ситуації);

постановкою евристичних запитань, що спонукають до елементарних дослідницьких дій.

Щоб запобігти схильності до переоцінки своїх можливостей, пропонуємо чіткі критерії оцінки за кожен вид діяльності. [11, 194-196]

Учень-холерик

Дуже складно вчителю працювати з холериками, їхня енергійність, упертість, задерикуватість, агресивність стають причиною сварок, бійок з однолітками, травм. Необхідно намагатися спокійно спрямовувати енергію холерика в потрібне русло, поступово формуючи наполегливість, сумлінність, послідовність:

організовуємо їхню діяльність так, щоб вони не перезбуджувалися: говоримо спокійно, але впевнено;

намагаємося усувати гучні звуки; не залучаємо до ігор, що мають характер змагання;

практикуємо ігри, які сприяли б закріпленню в нервовій системі холерика процесів гальмування ("Мовчанка");

пропонуємо цікаві додаткові завдання, але тільки в разі якісного виконання основної роботи;

оскільки для холериків характерна наполегливість у досягненні близької мети, віддалене завдання їх лякає, дозуємо завдання малими частинами, не ставлячи перспективного завдання на цілий урок, тему; пропонуємо інструктажі, алгоритми виконання завдань;

щоб дати змогу виходу зайвої енергії, на уроці пропонуємо додаткові завдання, що передбачають елементарні фізичні дії: витерти дошку, підготувати наочність, роздати посібники;

сприяємо залученню цих дітей до спортивної секції або танцювального гуртка. [11,196-198]

Учень-флегматик

Найскладніше вчитися флегматикам. Ці діти найбільше ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків, яких дратує повільність, неповороткість флегматиків. Наслідки такого ставлення трагічні: в дитини виникають неврози, вона починає виконувати доручення швидко, але неякісно; формується комплекс неповноцінності, пов'язаний з постійними невдачами. Вчителю дуже важливо знайти правильний підхід до виховання дитини-флегматика, створити сприятливі умови для її фізичного й інтелектуального розвитку.

При роботі з флегматиками ми:

терпляче ставимося до повільного темпу роботи, допомагаємо в складних ситуаціях: при відповідях даємо час на обдумування; дозволяємо виконувати не всі завдання або збільшуємо час на їх виконання; не ставимо в ситуацію неочікуваного опитування, а заздалегідь пропонуємо питання та завдання для відповідей; не порівнюємо з більш успішними однокласниками; оцінюємо не лише результат, а й старання;

пропонуємо нетривалі ігри, в яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість, а також ігри, які розвивають мислення, уяву, фантазію;

оскільки ці учні стомлюються від постійного спілкування, даємо змогу періодично усамітнюватись, пропонуючи самостійну роботу частіше, ніж іншим учням класу;

флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі, тому вправи на уроках фізкультури, фізкульт-хвилинки дозволяємо виконувати повільно;

з метою більш доцільної організації дозвілля і навчальної діяльності та запобігання перевтомлюваності разом з батьками складаємо режим для дитини;

оскільки таким дітям притаманна любов до порядку, пропонуємо їм нескладні доручення (перевірка підручників, догляд за квітами тощо). [11, 198-203]

Учень-меланхолік

Діти-меланхоліки мають надзвичайно чутливу нервову систему, їхні головні особливості - лякливість, нерішучість, сором'язливість до рівня хворобливості. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати, але при правильному підході й повному розумінні почуттів дитини їх можна трансформувати: лякливість - у обачність, нерішучість - у виваженість у діях, песимізм - у розсудливість і реалізм. Тому створення сприятливих, майже оранжерейних умов навчання і виховання - ключова проблема в роботі з меланхоліками:

при спілкуванні з ними висловлюємо співчуття і розуміння їх переживань, сумнівів, страхів;

заохочуємо діяльність ласкавим поглядом, усмішкою, підбадьорливим дотиком;

оскільки ці діти схильні до фізичного виснаження, перевтоми, привчаємо їх планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати тривалість праці й відпочинку;

обмежуємо навантаження на уроках фізкультури;

допомагаємо подолати сором'язливість, знайти спосіб оволодіти собою: пропонуємо роздавати зошити, готувати наочність, перевіряти робочі місця тощо;

залучаємо до сумісної праці з дорослими;

ропонуємо ігри, що потребують стійкого контакту з однолітками ("Тему називає ведучий", "Хто першим скаже "сто"?");

особлива схильність таких дітей до апатії вимагає пропонувати їм частіше, ніж іншим учням, та в більшій кількості навчальні завдання цікавого характеру;

оскільки меланхоліки здатні працювати на уроці тільки в повільному темпі, використовуємо ті ж методичні прийоми, що й при роботі з флегматиками. [11,203-210]

Раздел 3. Розвиток пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку

Гру традиційно зв'язують з дитинством. Дитина переступає поріг школи, і з цього моменту навчання займає велику частину часу, теоретично стає ведучою діяльністю аж до підліткового віку. І, проте, ігрова діяльність продовжується, причому характер її такий, що дозволяє вирішувати вікові задачі розумового, психічного і психологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Сутність гри полягає в рішенні пізнавальних задач, поставлених у цікавій формі. Саме рішення пізнавальної задачі зв'язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення. Засвоюючи чи уточнюючи в грі той чи інший програмний матеріал, діти учаться спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тим чи іншим ознакам, розвивають пам'ять, увагу, вчаться застосовувати чітку і точну термінологію, складно розповідати, описувати предмети, називати їхні дії і якості, вони виявляють кмітливість і спритність. У грі учні пізнають колір, форму, величину, числові і просторові відносини предметів. [9, 59-64]

Значення використання ігор у молодшому шкільному віці дуже велике ще і тому, що в процесі ігрової діяльності поряд з розумовим розвитком здійснюється фізичне, естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, діти привчаються стримуватися, контролювати своє поводження, у результаті чого виховується воля, формується дисциплінованість, уміння діяти за планом, приходити на допомогу один одному і т.д.

Чим цікавіші ігрові діїї, які учитель використовує на уроках і в позакласних заходах, тим непомітніше й ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання.

Працюючи з молодшими школярами, зрозуміло, що використання ігрових моментів і уроків в ігровій формі, особливо в 1-му класі, рольових ігор на заняттях у групі продовженого дня, є необхідним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, допомагають створити для учнів більш комфортні умови в перехідний період від дошкільного дитинства до шкільного життя. Особливо цікаво проходять уроки-екскурсії в зимовий (весняний, осінній) ліс (парк), уроки-подорожі в країну (місто, на острів). Активними бувають у підготовці і проведенні подібних уроків і позакласних виховних заходів батьки, що дозволяє вже з перших днів навчання дітей у школі встановлювати з ними тісний контакт, залучати до процесу навчання і виховання. Практика показує, що нестандартні форми уроків відкривають учнів з несподіваної сторони, а створена вчителем атмосфера невимушеності зацікавлює всіх дітей і дозволяє включити в роботу навіть найбільш боязких і сором’язливих.

Для розвитку пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку можна використовувати такі ігри:

Будиночок гнома

Ця гра - на вміння дотримуватися попередньо встановлених правил і на самоконтроль. Вона також сприяє розвиткові дрібної моторики руки.

Приготуйте аркуш паперу (або альбом для малювання) та кольорові олівці й запропонуйте дитині намалювати будиночок гнома на галявині лісу. Малюк може малювати його, як йому захочеться, але дотримуючись таких обов'язкових умов:

1) дах будиночка повинен бути зеленим;

2) сам будиночок - жовтим;

3) двері в нього - сині;

4) біля будиночка - лавка;

5) перед будиночком - озеро;

6) за будиночком - берізка та ялинка.

Навколо будиночка можна намалювати зелену травичку і все, що дитині захочеться. Обов'язкові компоненти малюнка бажано перелічити не менше, ніж два рази. Коли ви переконаєтеся, що дитина їх запам'ятала, можна починати малювати.

Після того, як завдання виконане, попросіть малюка перевірити, чи все він намалював правильно, згідно з умовами. Уточніть, чи пам'ятає він всі ці умови. Якщо є помилки, нехай спробує їх самостійно знайти і виправити. Зверніть увагу на те, наскільки правильно відображені просторові відношення: перспектива, віддаленість, перекривання зображень, сторони горизонту.

Ігрове завдання можна ускладнити, якщо збільшити кількість обов'язкових елементів малюнка, які дитина повинна запам'ятати й відобразити. [3, 3-11]

Хитрі шашки

Ще одна гра з правилами, яка вимагає вміння подивитися на ситуацію "іншими очима", вміння стати на місце свого партнера.

Дитині дають: ігрове поле, за зразком частини шахової дошки (3х3 клітини), смужку паперу (довжиною, яка дорівнює трьом клітинам поля) і три шашки. Вона повинна розмістити шашки на дошці так, щоб дорослий не зміг покласти смужку паперу на жодні три клітини підряд - ані горизонтально, ані вертикально, ані діагонально.

Це завдання можна успішно виконати, якщо з самого початку весь час пам'ятати не лише своє завдання, але й завдання дорослого.

Правильне вирішення: шашки слід розмістити на будь-якій з двох діагоналей.

Прапорці

Ця гра вимагає від дитини вміння діяти за зразком і оцінювати результати своїх дій на основі порівняння їх з цим зразком. Гра сприяє також розвиткові дрібної моторики руки і вміння слідкувати за виконанням умов завдання.

Для гри потрібний аркуш паперу в клітинку. Приготуйте на ньому зразок завдання - прапорці, зображені за такими правилами:

1) ніжка прапорця займає три клітинки, прапорець - дві;

2) відстань між двома сусідніми прапорцями - дві клітинки;

3) відстань між рядками - дві клітинки;

4) на прапорцях почергово зображений або трикутник, або кружечок;

Характеристики

Список файлов курсовой работы