112869 (616631), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Проте одного показу без пояснення також не досить. Він не спроможний розкрити учням суть дії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім цього, з досвіду відомо, що учні не завжди самі звернуть увагу на основні сторони і моменти дії, яку спостерігають. Захоплюючись її зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, і цікавіша, вони не помічають суттєвих особливостей цієї дії.
Отже, тільки в поєднання, доповнюючи один одного, вказані методи навчання можуть бути надійним засобом формування образу дії.
За своєю природою образ є суб’єктивним відображенням об’єктивно показаного і роз’ясненого вчителем зразка дії. Він є для учнів орієнтиром: по ньому вони здійснюють дію. Тому чим точнішим і повнішим буде образ, тим правильнішим буде виконання дії. Однак створити повний образ дії шляхом розповіді, пояснення і показу не вдається, тому що не все в трудових діях піддається поясненню і наочному показу. Вчитель може пояснити і показати тільки зовнішні ознаки дії, її конструкцію: робочу позу, хватку, траєкторію переміщення інструмента. Внутрішню ж картину виконуваної дії він не спроможний ні показати, ні роз’яснити. Наприклад, силовий параметр менше всього вдається охарактеризувати і проілюструвати, тоді як цей параметр у кожній трудовій дії є основним: з допомогою зусиль учні і переміщують робочий інструмент і керують ним. Розказати і показати, які зусилля треба докладати до робочого інструмента і як їх змінювати, щоб забезпечити потрібне переміщення інструмента в просторі і часі, по суті не вдається. Це пояснюється тим, що величина зусиль на протязі робочого руху безперервно змінюється, причому характер зміни дуже складний. У кожний момент часу і в кожній точці траєкторії він залежить від умов протікання руху. Передбачити ж ці умови при інструктажі вчитель не може.
Не піддається точному описові і швидкість переміщення робочих органів та інструмента, їх інерція, кінестезичні відчуття виконуваної дії та інші фактори.
Слід також мати на увазі вказівку І. М. Сєченова, що учням доступне із пояснення і показу тільки те, що відповідає наявному в них досвіду. Отже, образ дії, що формується спочатку шляхом розповіді, пояснення і показу, як правило, буває неповним і неточним, а тому й дія, що виконується на основі цього образу і керується ним, також не може бути точною.
Але якби і вдалось якимось чином сформувати у учнів досить повний і точний образ дії, то й тоді вони не змогли б відразу, без вправ, правильно виконати дію, оскільки, крім недосконалості образу дії, непогодженість трудової дії може породжуватися також особливостями сенсомоторного (рухового) апарату людини і умовами, в яких протікає дія.
Щоб повністю оволодіти дією, треба пройти другий етап навчання – навчитися протидіяти перешкодам: швидко і точно виявляти відхилення (помилки) в трудових діях і своєчасно виправляти їх. Цей етап навчання набагато складніший і важчий, ніж перший. Складність полягає в тому, що багато з перешкод не піддаються усвідомленню, а отже, і цілеспрямованому усуненню. Виявити їх вплив можна тільки опосередкованим шляхом: за тими відхиленнями (помилками), які вони викликають у виконуваних діях. Сприймаючи і виправляючи ці відхилення, учні повніше і глибше засвоюють потрібний спосіб виконання дії, досягають потрібної майстерності. Отже, знання результату дії так само необхідне для оволодіння діями, як і наявність суб’єктивного образу дії.
Якщо тепер уявити схематично весь механізм оволодіння дією в психофізіологічному плані, то він буде мати приблизно такий вигляд. Пояснення та показ дії, що підлягає засвоєнню як звукова та зорова інформація, потрапляючи через органи чуття (слух та зір) в головний мозок, формують суб’єктивний образ цієї дії. Відповідно до образу в мозку виникають відцентрові імпульси, які по ефекторних (рухових) нервах направляються в м’язи, збуджуючи їх. Збуджені м’язи скорочуються і приводять у рух робочі органи. Результати руху учень сприймає органами чуття (в основному зором та внутрішньом’язовою чутливістю – кінестезією) і зіставляє з задумом (метою) дії, встановлює величину та характер відхилення і усуває його.
Звідси видно, що механізм засвоєння трудової дії являє собою замкнуте рефлекторне кільце, що складається з: а) чутливих „датчиків” – органів чуття; б) керуючого пристрою – мозку; в) „каналів зв’язку” – нервів, які з’єднують все це в єдину систему. Рефлекторне кільце діє безперервно. По ньому постійно передаються сигнали: з центру на периферію до робочих органів по каналах прямого зв’язку – сигнали-подразники, а з периферії в центр по каналах зворотного зв’язку надходить сигнальна інформація про результати дії.
Принцип кільцевого керування лежить в основі всякого саморегулюючого пристрою: будь це людський організм чи машина.
Розділ ІІ. Методичні основи формування загально трудових умінь і навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній школі по темі “Проектування та виготовлення виробів з металу”.
2.1 Методичний аналіз програми [13].
Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.
Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення.
У процесі трудового навчання учні оволодівають загальнотрудовими значеннями та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.
Вивчення програми з трудового навчання, зокрема модуля “Проектування та виготовлення виробів з металу” у 5-9 класах має забезпечувати:
відповідних практичних умінь і навичок, необхідних для продуктивної праці учнів та самообслуговування;
розширення політехнічного світогляду;
розвиток загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічних функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих здібностей;
ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними формами господарської діяльності;
виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних ресурсів;
створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.
Програма побудована за державно-регіональним принципом. Вона складається з обов’язкових для вивчення у всіх типах загальноосвітніх навчально-виховних закладів частини і варіативної. Зміст останньої вибирається з декількох варіантів (модулів), або розробляється вчителем відповідно до державних вимог і затверджується в установленому порядку. На варіативну частину відводиться не більше 40% часу, передбаченого навчальним планом.
Програма доповнена новим змістом з основ ринкової економіки, дизайну, креслення і конструювання, народних промислів і ремесел. Переглянуто зміст і порядок вивчення окремих тем. Посилено творчу спрямованість трудового навчання. Враховано проблеми матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу. Передбачено різні варіанти і рівні вивчення окремих розділів. Забезпечено можливість диференціації навчання на основі врахування національно-етичних, соціально-економічних, статевих, вікових та психолого-фізіологічних особливостей учнів. Трудове навчання хлопців і дівчат рекомендується здійснювати окремо. Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп за бажанням учнів та у малокомплектних школах. Тому зміст трудового навчання подано двома варіантами програми: для класів, у яких здійснюється поділ на дві групи (хлопців і дівчат), і для таких, де здійснити поділ на групи немає можливості. Якщо учнів у класі не можна поділити на групи за рахунок коштів державного бюджету, то сформувати групи хлопців і дівчат можна з учнів паралельних або наступних ( 5-6 ,6-7) класів. Це дасть змогу навчити хлопців характерним для них видам робіт. При організації спільної навчально-трудової діяльності учнів враховуються фізіологічні особливості.
На трудове навчання учнів 5-9 класів виділяється 2 години на тиждень. Заняття проводиться лише спареними уроками.
Навчально-виховні завдання на уроках розв’язуються головним чином у процесі практичного навчання. Зміст необхідних технологічних відомостей узгоджується з характером практичних робіт і обсягом праці з кожної теми програми. Техніко-технологічні й економічні відомості вивчаються в обсязі, що забезпечує свідоме, якісне і творче виконання практичних робіт. Орієнтований перелік об’єктів праці, що пропонується у програмі, уточнюється вчителем. При доборі об’єктів праці враховуються такі вимоги:
відповідність завдання трудового навчання, змісту програми і темі заняття, віковим та індивідуальним особливостям учнів;
суспільна значущість виробу, економічна доцільність його виготовлення тощо.
Зміст програми передбачає використання як фронтальної, так і бригадної, бригадно-ланкової, індивідуальної та інших форм праці учнів, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок, раціональній організації, культурі і безпеці праці. Практичні роботи на верстатах учні можуть виконувати за змінним графіком.
Кількість годин на вивчення розділів і тем вказано орієнтовано. Учителю надається право змінювати порядок їх вивчення.
З метою перевірки ефективності нової методики формування загально трудових умінь і навичок ми спочатку висунемо основні вимоги до знань і вмінь учнів набутих під час вивчення теми “Проектування та виготовлення виробів з металу”. [12]
В 5–9 класах учні повинні знати:
правила внутрішнього розпорядку та безпечної праці в шкільній майстерні; організацію та обладнання робочого місця; види сортового прокату; поняття собівартості; вимірювальний та розмічальний інструмент; інструмент та пристрої для рубання та обпилювання; інструмент для обпилювання та шліфування; технологічні пристрої та різальний інструмент для свердління отворів; кріпильні матеріали, оздоблювальні матеріали; поняття та принципи безвідходного виробництва; призначення і будову вимірювального та розмічального інструменту; Правила читання ескізів та креслень деталей, які мають циліндричні та конічні поверхні, нарізні та заклепкові з’єднання.
Будову токарно-гвинторізного та настільно-фрезерного верстатів, режими різання, про кінематичні схеми, засоби керування, правила підготовки верстатів до роботи.
Правила технічного обслуговування верстатного обладнання.
Властивості матеріалів, сортамент прокату та уявлення про його одержання.
Правила конструювання виробів із металу, організації робочого місця токаря та фрезерувальника, правила безпеки праці, прийоми виконання токарних робіт шкільних майстернях (обточування циліндричних поверхонь з уступами й канавками, відрізання).
Поняття про метричну різьбу та її графічне зображення, будову інструментів для нарізання різьби (внутрішньої і зовнішньої) та прийоми роботи.
Будову, принцип дії та використання інструментів для роботи з прокатом; специфіку окремих професій металообробної промисловості з урахуванням регіональних особливостей народного господарства. Властивості волокон тваринного походження та правила догляду за виробами з них.
Принцип дії електромагніта, колекторного електродвигуна.
Види керуючих, регулюючих та контролюючих елементів автоматичних пристроїв, їх схеми.
Будову напівпровідникових діодів та їх застосування у джерелах електроживлення; правила безпеки роботи паяльником.
Більш детально ми хотіли б розглянути вимоги до вмінь учнів.
Учні 5 класів повинні вміти: розмічати заготовки на листовому металі; різати та обпилювати плоскі деталі з тонколистового металу; з’єднувати деталі з тонколистового металу; розмічати, різати дріт;
Учні 6 класів повинні вміти: конструювати вироби з листового металу і сортового прокату; різати листовий метал ножівкою; рубати листовий метал; обпилювати металеві заготовки; свердлити отвори;
Учні 7-9 класів повинні вміти:
Читати робочі креслення виробів із циліндричними та конічними поверхнями, заклепковими, нарізними, клеєвими та нитковими з’єднаннями, кінематичні схеми токарно-гвинторізного і настільного-фрезерного верстатів. Готувати верстати до роботи, керувати ними, здійснювати обслуговування верстатного обладнання.
Визначити види металів за їх основними властивостями. Планувати раціональну послідовність виготовлення деталей з металу та їх складання. Виконувати підрізання, обточування циліндричних поверхонь із виступами й канавками, відрізання на токарно-гвинторізному верстаті.
Нарізати внутрішню та зовнішню метричну різьбу, аналізувати її якість.
Виконувати слюсарні операції з виготовлення виробів (деталей) із сортового прокату.
Планувати раціональну послідовність робіт за технічною документацією, перевіряти якість виробів.
Таким чином, як ми бачимо, програма трудового навчання передбачає вивчення як в теоретичному так і практичному плані методів та прийомів обробки металу. Звичайно, формування такої системи знань, вмінь і навичок потребує спеціально розробленої методики.
2.2. Розробка методики формування загально трудових вмінь і навичок учнів загальноосвітньої школи.
Аналіз літератури показав, що у книгах та періодичних виданнях найменше приділяється увага саме механічній обробці металу, яка до того ж є найскладнішою для засвоєння. Саме тому ми спробуємо розробити методику формування загально трудових вмінь і навичок учнів загальноосвітньої школи з механічної обробки металів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
