112678 (616565), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Проведення так званих функціональних тренувань у процесі шкільного уроку, відвідування музею, читального залу, участь у дискусіях дозволяє дітям використовувати нові мовленеві і психологічні стереотипи в ситуаціях, що раніше їх травмували і провокували заїкуватість.

Завдання соціальної адаптації заїкуватих здійснюється шляхом комплексу педагогічних і психологічних впливів. Важливу і вирішальну роль в цьому відіграє сім‘я. особлива ступінь емоційної прив‘язаності дитини до сім‘ї і батьків є важливим психологічним фактором, який повинен враховувати логопед, проводячи консультативно-методичну роботу з батьками. Сім‘я з її особливими психолого-педагогічними реабілітаційними впливами є первинною і міцною основою перевиховання особистості заїкуватого і закріплення його правильного мовлення.

Консультативно-методична робота з батьками, педагогами спрямована на забезпечення сприятливих умов впливу на дитину із заїканням; створення правильного відношення до неї вдома, дитячому садку, школі; організацію обов‘язкової і необхідної самостійної роботи дитини поза логопедичними заняттями.

Основними формами цієї роботи є: забезпечення батьків і педагогів необхідним мінімумом знань про заїкання і заїкуватих у вигляді циклу бесід про суть і причини заїкання, про особливості його проявів та методах подолання, про значення і спрямованості мовленнєвих занять, про роль батьків і педагогів в корекційно-педагогічнім процесі, про особливості домашнього режиму, а також відношення оточуючих до дітей із заїканням.

Організація колективних бесід не виключає індивідуальних консультацій для батьків про кожну дитину окремо. Також необхідною є присутність батьків на логопедичних заняттях для практичного ознайомлення їх з принципами підходу до подолання заїкання, з прийомами для попередження і усунення у дітей мовленнєвих судом.

Отже, для ефективного подолання у дітей заїкання є необхідним застосування всього арсеналу комплексного медико-педагогічного методу психотерапії, лікарської терапії, логопедичних і логоритмічних занять, функціональних тренувань, індивідуальних, групових і колективних занять лікувальної фізкультури, фізіотерапії і загально зміцнювального лікування.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши науково-методичну літературу можна зробити висновок, що більшість дослідників і практиків які працюють над даною проблемою вважають необхідним комплексне вивчення і лікування заїкання, вибір найефективніших прийомів комплексної терапії. В цих умовах виникає необхідність пошуку єдиних концептуальних основ взаємодії спеціалістів, координації їх діяльності.

На мою думку, при корекції заїкання найефектівніше використовувати комплексний підхід, оскільки порушення плавності мовлення пов‘язано з цілим рядом причин, як біологічного, так і соціально-психологічного характеру.

Поєднання корекційно-педагогічної і лікувально-оздоровчої роботи, яка направлена на нормалізацію всіх сторін мовлення, моторики, психічних процесів, виховання особистості заїкуватого і оздоровлення організму в цілому поєднується тільки в цьому підході.

Також комплексний підхід включає систему чітко відмежованих, але узгоджених між собою засобів впливу різних спеціалістів. Це передбачає спільну роботу лікаря, логопеда, психолога, ритміста, спеціаліста по функціональній діагностиці, фізіотерапевта і соціального працівника.

Я вважаю, що ефективність корекції заїкання визначається рядом факторів: характером дефекта і ступенем вираженості його симптоматики; часом початку корекційного впливу і його тривалістю; комплексністю впливу; адекватністю вибраних методик корекційного впливу, врахування вікових та психологічних особливостей дітей.

Висока пластичність центральної нервової системи, вибір правильних засобів і методів впливу та інші важливі фактори визначають в основному позитивну перспективу процесу корекції заїкання.

Таким чином, багато дослідників до сьогоднішнього часу представляють різноманітні погляди щодо проблеми корекції заїкання, але найбільш правильною є погляд, який передбачає комплексний медико-педагогічний і психологічний підхід до проблеми корекції і подолання заїкання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белякова Л.И. Проблемный подход к анализу патогенетических механизмов заикания // Заикание: Проблемы теории и практики / Под ред. Л.И. Беляковой. – М., 1992. – С. 3-20.

2. Белякова Л.И., Дьякова Е.А. Заикание. М., 1998.

3. Власова Н.А. Логопедическая работа с заикающимися дошкольниками. – М., 1979. – 90с.

4. Волкова Г.А. Игровая деятельность в устранении заикания у дошкольников. – М., 1989.

5. Групова психотерапія / За ред. Б.Л. Карвасарського, С.М. Ледера. – М., 1990. – 2001с.

6. Гутуман А. Заїкання та його надійне усунення методично розробленим та перевіреним на практиці способом. – М., 1879.

7. Калачева И.О. Использование семейной психотерапии в процессе реабилитации детей раннего возраста, страдающих заиканием: Заикание: Проблемы теории и практик. – М., 1992. – С. 100-107.

8. Кондратенко В., Ломоносов В. Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації: Посібник для вищих навчальних закладів. – К., 2006. – 70с.

9. Кузьмин Ю.И. Темп речи и заикание: Изучение динамики речевых и нервно-психических нарушений. – Л., 1983. – С. 104-116.

10. Левина Р.Е. Заикание у детей: Преодоление заикания у детей / Под ред. Р.Е. Левиной. – М., 1975.

11. Логопедия / Под ред. Волковой Л.С. - М: Просвещение, 1989. – 528с.

12. Миронова С.А. Устранение заикания у дошкольников в процессе обучения: Преодоление заикания у дошкольников / Под ред. Левиной. – М., 1975. – С. 23-135.

13. Оганесян Е.В. Логопедическая ритмика. – М., 1998. – 98с.

14. Основы логопедии с практикумом по звукопроизношению: / Под ред. Т.В. Волосовец. – М.: Академия, 2002. – 200с.

15. Поварова И.А. Коррекция заикания в играх и тренингах. 2-е издание. – СПб.: Питер, 2004. – 348с.

16. Поварова И.А. Практикум для заикающихся. – С-Пб: Изд-во «Союз», 2000. – 128с.

17. Понятийно-терминологический словарь логопеда / Под ред. В.И. Селиверстова. – М., 1997.

18. Рац Е.Ф. Роль игровой психотерапии у дошкольников: Психотерапия в дефектологии / Сост. Н.П. Вайзман. – М., 1992. – 107с.

19. Рычкова Н.А. Диагностика и коррекция произвольных движений у детей, страдающих заиканием. Логопедическая ритмика: Методические рекомендации. – М., 1997. – 203с.

20. Селиверстов В.И. Заикание у детей: Пособие для логопедов. – М., 1994. – 208с.

21. Селиверстов В.И. Современный комплексный метод преодоления заикания: Расстройство речи у детей и подростков / Под ред. С.С. Ляпидевского. – М., 1969.

22. Чевелева Н.А. Исправление заикания у дошкольников в процессе обучения. – М., 1965. – 97с.

23. Шкловский В.М. Заикание. – М., 1994, - 250с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы