112636 (616552), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Учні цієї категорії охоче відвідують школу, відчувають задоволення від оточуючої уваги, їм лестить завойований авторитет та повага товаришів. Хоча приблизно одна п’ята дітей, підлітків та юнаків, характеризується інакше. Це – егоїсти. Виявляється, що інколи активна суспільна діяльність викликана лише особистими мотивами. Вони терпіти не можуть критики, надмірно піклуються про збереження свого „центрального” становища, не відповідають на симпатії товаришів, шукають товариських зв’язків з дорослими чи більш старшими дітьми. Кажучи одним словом, ця, здавалося б на перший погляд благополучна категорія, ставить не менш складні педагогічні проблеми. Зрозуміло, що в цьому важко звинувачувати вчителя, оскільки характер міжособистісних відносин прихований від нього. Ще в більшій мірі приховані причини, які викликають таке різке розчленування класу. Між тим, не знаючи їх, важко, а скоріше просто неможливо тактовно і в той же час ефективно вмішатися в цю складну сферу людських відносин, яка представляє собою одну з найбільш важких і в той же час гірше всього врахованих сторін виховної роботи.

Цього року студенти III курсу з метою дослідження міжособистісних відносин дітей та удосконалення своїх педагогічних умінь та навичок проходили педагогічну практику у школах м. Миколаєва.

Під час педагогічної практики ми мали змогу провести тестування: „Наскільки ти комунікативний?” і „Чи відчуваєш ти себе самотнім?”. Більшість дітей отримали високий бал у комунікативному тесті, на жаль на питання: „Чи реалізовують вони повністю свої комунікативні можливості?”, більшість відповіла „ні”. Щодо тесту про самотність, більшість дітей отримало мінімальний бал. Це говорить про те, що більшість дітей відчувають себе самотніми та одинокими.

2.3. Експериментальна перевірка впливу колективу на особистість

Під час педагогічної практики у загальноосвітній школі № 17 м. Миколаєва, ми спостерігали за дітьми, за їх поведінкою та манерою спілкування. Ми помітили, що діти ображають один одного, промовляють нецензурні слова. Справа в тому, що школа №17 приймає всіх, без винятку, дітей, навіть тих, хто сидів у в’язниці за крадіжку чи інше дрібне хуліганство. Діти зовсім не мають бажання вчитися, їх ніщо не цікавить, їм все байдуже. Учні прагнуть швидше вирости, вимовляють такі слова, значення яких самі не зовсім розуміють. У них зовсім немає почуття колективізму, що вже говорити про повагу один до одного. Якщо ж на уроці учень відповідає, а його ж друзі глузують над ним, якою має вирости дитина?

З поміж усіх класів найпомітніший був 9 – А клас. Ми ретельно спостерігати за поведінкою дітей. Чотири учні особливо відзначились. Вони не зміняться, колектив людей їх ніколи не прийме. Один з них напевно стане алкоголіком, а інший злодієм. А що говорити про інших учнів, які виховуються в даному колективі? Якщо у більшості з них неблагоприємні сім’ї, звідки їм брати взірець для наслідування? Шкода було дівчаток, які розуміють необхідність отримання знань та застосування їх у подальшому житті. Але вони не можуть зарадити цьому, оскільки більшій частині класу просто байдуже на все.

Деякі учні повністю ізольовані у класі. На особливу увагу заслуговує Денисенко Сергій. Учень трохи відсталий у розвитку, у нього порушений руховий апарат і він рухається не так, як інші діти. Про нього ми дізнались багато інформації. Учень прийшов до школи у п’ятому класі і був новачком. Денис був веселим та життєрадісним, постійно жартував. Зараз його просто не впізнати. Справа в тому, що з самого початку колектив його не прийняв і постійно глузував над ним. Учні називали його „дурнем”, та іншими не менш образливими словами. Денис просто змінився. Через те, що колектив не сприйняв його таким, яким він є, він просто занепав духом та замкнувся в собі. Всім на нього байдуже. Він повністю ізольований у класі, з ним не спілкуються та не звертають на нього жодної уваги. Не вина хлопця в тому, що він каліка. Він народився з таким недоліком, а колектив його не зрозумів, та й не хотів зрозуміти.

Отже, як бачимо, колектив може сприяти не лише становленню особистості, але й її деградації, як в цьому випадку. Керівник класу має сприяти тому, щоб кожна дитина почувала себе комфортно в колективі, щоб не виникали жодні суперечки та образи. Якщо ж вони і виникають, необхідно негайно їх вирішувати, шляхом бесід, шляхом залучення кожного учня до активної діяльності. Щоб уникнути ситуацій ізольованості, вчителю необхідно перш за все бути трохи психологом, знати тонкощі дитячої душі, розуміти їх стан та почуття. Якщо дитину щось турбує, засмучує, гнітить, то кмітливий вчитель одразу це помітить, і виступить в даному випадку не шкільним працівником, не суровим вихователем, а перш за все товаришем, людиною, яка прагне допомогти. В цьому випадку, вчителеві необхідна неабияка педагогічна майстерність. Треба сприяти тому, щоб колектив постійно розвивався, а не деградував. Щоб кожен дитина відчувала себе людиною, з усіма своїми вадами та недоліками.

ВИСНОВКИ

В результаті теоретичної роботи та практичного дослідження ми виявили певні методи впливу колективу на особистість:

- людина безпосередньо дорослішає не лише фізично, а й духовно, коли колектив її сприймає, коли вона відчуває себе комфортно та може вільно висловлювати свої думки у колективі;

- людина деградує, самоізолюється, коли колектив її не сприймає і всі спроби стати його членом – марні.

З метою перевірки теоретичних положень нашої роботи, нами було проведено експериментальне дослідження в ЗОШ № 17 м. Миколаєва. В ході дослідження були виявленні певні позитивні та негативні моменти впливу колективу на особистість. До позитивних належать: удосконалення людини, становлення почуття товариськості та колективізму, розвиток відповідальності, формування найкращих позитивних якостей, серед них комунікативність, вміння висловлювати свої думки та відстоювати інтереси всього колективу. Серед негативних слід відмітити: почуття незахищеності, безпорадність, приреченість на самотність, замкненість, невпевненість. Негативні якості виявляються тоді, коли колектив не сприймає особистість.

В нашій роботі ми висвітлили певні факти з знаших власних спостережень під час проходження педагогічної практики, навели приклади та розглянули як позитивні, так і негативні моменти впливу колективу на особистість та підтвердили зміст нашої гіпотези: якщо розглядати особистість не ізольовано, а як члена колективу, то виявляється, що оточення суттєво впливає на її розвиток.

Вчителям слід сприймати дітей не лише як просто учнів, а як членів колективу, де відбувається їх формування та розвиток.

Як бачимо, людина не може існувати ізольовано у суспільстві, всі її найкращі якості, вміння та риси характеру виявляються у колективі. Колектив допомагає людині знайти своє призначення у житті, стати тим, ким вона прагне стати. Колектив змінює та виправляє особистість. Егоїстичних та надмінних людей робить ввічливими та доброзичливими, а закомплексованим людям, які не вірять у свої сили, допомагає проявити себе, показати всі свої можливості та здібності. Колектив, безсумнівно, є одним з факторів розвитку та становлення нашої особистості.

Список використаної літератури :

1. Фридман Л.М., Волков К.Н. Психологическая наука – учителю. - М.: Просвещение, 1985. – 224с.

2.Коротов В.М. Развитие воспитательных функций колектива. М., „Педагогіка”,1974. – 326с.

3. Социальная психология. Краткий очерк Под общ. Ред. Г.П. Предвечного и Ю.А. Щерковина. М., Политиздат, 1975.- 138с.

4. В.О. Сухомлинський Методика виховання колективу. – Київ, : „Радянська школа”,1971.- 310с.

5. Формирование личности: проблемы комплексного подхода в процессе воспитания школьника / Под ред. Г.Н. Филонова. – М.: Педагогика, 1983. – 256 с.

6. Филонов Г.Н. Воспитание личности школьника. – М.: Педагогика, 1985. – 224 с.

1. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. Книга для учителей и классных руководителей. М., « Просвещение», 1976.-235с.

2. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Кн. Для учителя. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвещение, 1985.- 448 с.

3. Подросток и школа // Психологическая педагогіка – СПб, 2003, с. 138-165

4. Макаренко А.С. Колектив и воспитание личности М., „Педагогика”, 1972.- 345с.

11. Межличностные отношения учащихся // Реян А.А, Л.П. Коломинский. Соц. пед. Психология СПб, 1999.- 337с.

12.Личность школьника в системе коллективных отношений. Ростов – на – Дону, 1972.- 156с.

13. Особистість у системі колективних відносин // Матвієнко О.В., Виховання школярів – К., 2005 с. 104-123

14. Причини виникнення відхилень у поведінці підлітків// Психологія здоров’я дитини – К.,2003, с 24-46

15.Головань Н.О. Роль відчуження у формуванні індивідуальності підлітків та юнаків// Псих. респ. наук – метод. сб. – 1990, Вик 35.

16.Максакова В.И. Проблема развития индивидуальных возможностей школьника в коллективе – Сов. п – ка, 1980 №12.- с.24-37

17.Міжособистісні стосунки як фактор морального виховання старшокласників в Радянській школі – 1980, №9 с.30-32, Рад. школа – 1978, №1.-с 45-49

Характеристики

Список файлов курсовой работы