112636 (616552), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Причини цьому можуть бути різні, частіше всього - явна зневага інтересами колективу, яскраво виражені розбещеність і егоїзм, деякі негативні риси ( замкнутість, нелюдимість). З такими школярами майже не спілкуються, їх всі стороняться, їх не приймають в ігри, не хочуть сидіти з ними за однією партою. Ці діти і самі поводять себе ізольовано, тримаються осторонь, часто відчувають самотність, інколи навіть пригніченість. Школярі, якими нехтують, намагаються влитися до колективу, але не завжди вдало. Тоді вони або погоджуються зі своїм положенням, або озлоблюються (і стають схильними до агресії, невиправданих вчинків), або прагнуть піти з колективу (з класу, зі школи), знайти собі відповідне мікросередовище, де б на них зважали, визнавали їх, де б їх соціометричний статус оцінювався достатньо високо.
Вчителю слід спеціально думати про те, як зробити ізольованих учнів повноправними членами колективу, як налагодити їх взаємостосунки з оточуючими, як змінити ті риси особи, які викликають антипатію товаришів.
Слід відмітити тих учнів, які знайомляться з колективом перший раз, це – новачки у класі. Це одна з типових фігур дитячого колективу. Вчителі та класні керівники у своїй роботі постійно мають справу з новачками, це пов’язано з явищем міграції населення, бурхливим будівництвом житла. Почуття безпорадності викликає у нього гостру потребу отримувати інформацію про те, що його тут очікує, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, що тут „можна”, а що „не можна”, кого треба побоюватися, а кому можливо довіряти. В той самий час у школяра виникають певні очікування стосовно свого становища у новому колективі. Він сподівається, що йому вдасться проявити себе по новому, показати себе у вигідному світі. Це потребує також знання того, що ціниться, а що засуджується в даному колективі.
Опинившись у новій обстановці, помічає часто такі факти, явища оточуючого середовища, які для інших членів колективу являються звичними, і вони не помічають їх зовсім. Це закономірно, оскільки вся інформація, яка оточує дитину у новому колективі, являється для неї новим та значим подразником. Істотне значення для новачка в цей період відіграє культура поведінки, спілкування дітей у школі та доброзичливе ставлення до нього. Саме це впадає до нього в око в першу чергу. Ці ознаки на перших етапах визначають „почуття захищеності” дитини. Особисто значимою для школяра є така характеристика членів колективу школи, як „привітність – непривітність”, доброзичливість, уважність один до одного. При цьому не має принципового значення, хто ці люди – товариші по класу, вчителі, технічні працівники.
На другому етапі у школярів виявляється тенденція „ввійти” до внутрішньої структури класу. Активність цього процесу знаходиться у прямій залежності від позитивної чи негативної оцінки школярем нового колективу. Починають усвідомлюватися цінності колективу, традиції, норми поведінки. На цьому етапі яро виступає тенденція до сприйняття подій, фактів, та інших знаків, які дають новачку інформацію про ті сфери діяльності, де він зможе проявити себе. Більшість новачків намагається засвоїти існуючу систему цінностей, що пояснюється їх істотною потребою сподобатись товаришам.
На третьому етапі хлопці та дівчата починають розуміти характер внутрішньо колективних відносин – хто з ким дружить, за що кого поважають.
Через місяць – півтора у новому колективі школяр, як правило, хоча ще повністю не адаптувався, але вже включився так чи інакше у колективні відносини. Новачок вже відчуває певні зобов’язання перед товаришами і перед колективом, різко знижується ступінь його відвертості, і він опиняється на рівні „старих” членів колективу.
Таким чином, найбільш важкими для новачка і найбільш сприятливими для педагога є перші дні перебування в колективі, а потім – наступний місяць. Насправді ж новачки порушують встановлену рівновагу сил у класі, тут відбувається перегрупування членів колективу. Встановлені товариські групи приймають новачка - і тоді, якщо новачку притаманні значимі для групи якості, він займає одне з керівних положень, витискаючи когось зі старих членів колективу. Якщо ж колектив не приймає новачка, проявляє до нього негативне чи байдуже ставлення, новачок змушений замкнутися в собі або активно „вибирати” з інших груп товаришів для себе. Бувають випадки, що тільки – но прибувши, новачки з тих чи інших причин швидко завойовують лідерські позиції у колективі та ведуть активну боротьбу за керівне місце в класі, що стає причиною більш напружених конфліктів між групами та окремими членами колективу.
Згідно до того, як підготовлений колектив до спілкування з новачками, можливо судити про рівень його вихованості. Не менш важливо в період адаптації включити новачків в таку колективну діяльність, де б вони, як і інші члени колективу, могли б дати максимально важливу інформацію про себе і свої можливості в різних сферах життя (інтелектуальні вікторини, КВК, вечори знайомства та інше). Педагогу, відповідно, необхідно спеціально продумати зміст та форми індивідуальної роботи з новими членами колективу, створювати ситуації, де б новачки змогли б проявити і показати себе у вигідному світі.
Беручи активну участь в житті і діяльності колективу однолітків, школяр привчається жити інтересами колективу і керуватися ними в своїй поведінці. Тільки в колективі і під впливом колективу школяр набуває досвіду колективних взаємостосунків, досвіду розвитку суспільної спрямованості, правильного відношення між особистим і суспільним. За межами колективу не можливо формування і виховання цих якостей.
Колектив однолітків впливає також на формування і розвиток всіх позитивних якостей особистості (скромності, чесності, наполегливості, витримки, дисциплінованості, сміливості і т. д.). Колектив розкриває лінь та егоїзм, заздрість і зарозумілість, боязкість і лицемірство, допомагає долати невдачі, не допускає втрати віри у власні сили , смутку. Роль колективу при цьому двояка. З одного боку, як ми вже бачили, одна якість не може бути розглядана абстрактно, відволікаючись від спрямованості особи. А колективістична спрямованість формується лише в колективі. Тому досвід колективних взаємостосунків і колективної діяльності формують не просто наполегливість, а наполегливість колективіста, не просто сміливість, а сміливість колективіста і т.д. Колектив впливає на своїх членів, вимагає від них певної поведінки. Схвалення або засудження колективу, правильна критика, ділові і серйозні вимоги колективу до своїх членів – важливий формуючий, контролюючий і корегуючий особистість чинник. В класному колективі школяр пристосовується до суспільної культури, у нього формується соціалістична направленість, розвивається творча індивідуальність, відбувається накопичення соціально – морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності.
Класний колектив володіє значними потенційними можливостями для розвитку особистості : в ньому відбувається засвоєння особистістю суспільних ідеалів, цінностей та психології колективу. Він виступає головною сферою виявлення індивідуальних можливостей та здібностей ; в ньому відбувається формування і удосконалення позитивних якостей особистості: колективізм, вміння співпрацювати, коммунікативність, самосвідомість, почуття власної гідності, інтерес та схильність до творчості.
Найбільше значення для становлення особистості мають наступні характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, системи внутрішніх зв’язків, велика різноманітність творчих особистостей – членів колективу; важкість та протиріччя колективного життя; складність структури і характеру внутрішньо – колективних відносин. Серед перелічених характеристик класного колективу слід виокремити відносини, які виникають між школярами, бо саме вони в результаті визначають роль колективу в розвитку та становленню особистості.
1.3. Розвиток творчої індивідуальності у колективі
На початковій стадії згуртування колективу емоційно – психологічні відносини займають головне місце. Кожен учені у цей час прагне знайти серед однокласників товаришів, друзів, компанію, яка б його прийняла і зайняти в неї гідне місце. Досить інтенсивно утворюються малі групи, частина з яких носить нестійкий характер.
Характер відносин у класі – важлива умова ефективності їх впливу на особистість в будь – якій спільноті, в яку входить учень. Ефективність впливу колективних відносин на особистість дитини підвищується, якщо вони забезпечують можливість участі кожного в вирішенні спільних завдань. Якщо у класі панує така система відносин, то в ньому раціонально розподіляються обов’язки між членами колективу, які відповідають інтересам як окремих членів, так і класа в цілому. На жаль, у більшості шкіл спостерігається таке явище, коли в діяльності колективу бере учать лише незначна його частина. Школяри, маючи певні доручення, не знають своїх прав та обов’язків.
Відносини мають бути сприятливими для розвитку творчої індивідуальності кожного з членів колективу. Це можливо лише тоді, коли в центрі уваги школярів не лише колективні перспективи, цікаві спільні справи, а й особистість кожного однокласника, його творчий потенціал. Для колективних відносин важлива не лише доброзичливість, а й оптимістичність: віра колективу в свої сили і сили кожного з його членів, впевненість в завтрашньому дні, в можливості подолати всі труднощі, які виникають. Надзвичайно важливою є наявність почуття захищеності у школярів, впевненість в тому, що жоден член колективу не може бути ображеним чи приниженим. Відносини, які складаються між школярами в класі, не завжди відіграють позитивну роль в процесі формування особистості конкретного школяра.
Ефективність і характер впливу відносин на процес розвитку особистості залежать від того, наскільки сприятливе становище даного школяра в системі колективних відносин. Колектив лише тоді є сприятливим середовищем для індивідуального розвитку тієї чи іншої дитини, коли її становище в колективі є сприятливим, коли статус її доволі високий, коли колектив бачить в ній особистість яскраву, оригінальну, цікаву. Якщо ж вона не приймається колективом, є приниженою в колективі або займає „штучне” , вимушене положення, клас перестає бути по відношенню до неї повноцінним фактором індивідуального розвитку.
Формування виховного впливу колективу на особистість залежить від того, чим і як живе колектив. Необхідною умовою позитивного впливу колективу на особистість є емоційне багатство життя колективу. Потреба людини обмінюватися емоціями відіграє суттєву роль у її становленні. Розвиток цієї потреби починається в віці 3 – х років. Це характеризується збільшенням оточення, людей, які в змозі задовольнити цю потребу. Деякий час головною залишається потреба контактувати з іншими людьми, байдуже з дітьми чи з дорослими.
Перш ніж розглядати емоційні стани, ситуації, взаємини та їх роль у формуванні виховного впливу колективу на особистість, треба підкреслити виняткову вагу спеціальної роботи вихователя, спрямованої на те, щоб благородні людські почуття (любов, щедрість, вдячність, готовність допомогти товаришеві, докори сумління, повага до старших, нетерпимість до зла) розвивались, утверджувались в повсякденних взаємовідносинах, у праці, в інтелектуальному житті колективу.
Творчість – це діяльність, в яку людина вкладає немовби часточку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа. Процес творчості характерний тим, що творець своєю працею та її наслідками справляє величезний вплив на тих, хто поруч з ним. Одухотворення і натхнення однієї особистості породжує одухотворення і натхнення в душах інших людей. Якщо ви хочете, щоб людина благотворно впливала на людину, утверджуйте в духовному житті колективу й особистості творчість. Виявлення творчості характерне для дитини з самого раннього віку, бо творчість - норма дитячого розвитку.
Хоча схильність до творчості з роками нерідко зникає, реалізація творчих здібностей дитини робить більш багатшим та змістовнішим її життя, збагачує її однолітків, колектив, значно впливає на учбово – виховний процес. Становлення творчої індивідуальності у шкільному віці є важливою умовою подальшого повноцінного розвитку особистості. Людина, якій притаманний постійний та свідомий інтерес до творчості, вміння реалізовувати свої творчі можливості більш успішно адаптується до змінних умов праці і життєвих вимог, легше створює свій власний індивідуальний стиль діяльності. Розвиток творчої індивідуальності школяра пов’язаний зі степенем усвідомлення ним власної особистості та особистого ставлення до оточення.
Вирішальну роль у розвитку творчого потенціалу дитини відіграють і такі соціальні фактори, як рівень культури ближнього оточення, педагогічна культура батьків, важкість та привабливість завдань, які виникають перед дорослішою людиною, ставлення до нього однолітків та дорослих. Дитячий колектив – особливо значиме для дитини мікро середовище.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
