112595 (616543), страница 3
Текст из файла (страница 3)
За здiбностями. Учнiв розподiляють на навчальиi групи за загальними або за окремими здiбностями. У першому випадку за результатами успiшностi учнiв розподiляють по класах А, Б, В i навчають за вiдповiдними програмами. Можливi переведення з одного класу до іншого. У другому випадку їх групують за здiбностям до певної групи предметiв (гуманiтарних, природничих, фiзико-математичних).
За вiдсутнiстю здiбностей. Учнiв, що не встигають з тих чи інших предметiв, групують у класи, в яких цi предмети вивчають за менш складною програмою i в меншому обсязi (такий розподiл за класами дуже поширений у Францiї). Найбiльший недолiк такого розподілу в тому, що учнi здобувають неоднакову освiту й тому не мають рiвних можливостей для її продовження.
За майбутньою професiю. Навчання дiтей у школах музичних, художнiх, з поглибленим вивченням iноземних мов.
За iнтересами учнiв. Навчання в класах або школах з поглибленим вивченням фiзики, математики. хiмії, iнших предметiв. Такi класи створюють у школах за умови великої кiлькостi учнiв, якi виявляють пiдвищений iнтерес до певних предметiв. Їх формують з восьмого року навчання, коли учнi вже отримали певний рiвень загальноосвтiньої пiдготовки, на базi якої можна органiзувати індивідуалізоване навчання.
За талантами дiтей. Пошук талановиитих дiтей i створення умов для їх всебiчного розвитку. Подiл здiйснюють через проведения рiзноманiтних конкурсiв, олiмпiад. [21]
Індивідуалізоване навчання у практичнiй дiяльностi вчителя може виражатися у тому, що всi учнi отримують завдання однакової складностi, але слабшим з них пiд час їх виконання надають iндивiдуальну допомогу, або слабшим учням дають окремi, посильнi для них завдання. Інколи учням пропонують легкi завдання, згодом ускладнюють додатковим питаннями, яке вони виконують вiдповiдно до своїх можливостей. Загалом індивідуалізувати завдання за змiстом можна за кiлькiстю завдань, за ступенем їх складностi, за ступенем самостiйностi виконання. Складнiший i ефективніший вид диференцiйованого навчання його здiйнюється в умовах подiлу класу на групи залежно вiд рiвня навчальних можливостей учнiв. У практицi такого подiлу використовують методику Ю. Бабанського, який увiв поняття реальних навчальних можливостей учнiв, їх змiст визвачають такi критерiї:
а) психологічні компоненти (здатнiсть до аналiзу, синтезу, порiвняння, вмiння видiлити суттєве, робити узагальнення, рацiональнiсть, самостiйнiсть, гнучкiсть, темп мисления, спостережливiсть логiчнiсть мовлення, пам’ять, увага);
б) навички навчальної працi (самостійне планування, темп обчислень, письма, читання, органiзованiсть у навчальнiй роботi, дотримання розпорядку дня;
в) окремi компоненти вихованостi (наполегливiсть у навчаннi, стараннiсть, свiдома навчальна дисцицлiна громадська активнiсть, ставлення до навчання, учителiв, однокласникiв):
г) позашкiльний вплив сiм’ї, однолiткiв;
д) бiологiчнi компоненти (фiзичний працездатний стан здоров’я, дефекти мовлення, слуху, зору).
З урахуванням цих критерiїв учнiв за навчальними можливостями можна умовно подiлити на такi групи:
Учнi з дуже високими навчальними можливостями характеризуються здатнiстю швидко засвоювати матерiал, вiльно вирiшувати завдання, з iнтересом самостiйно працюють, потребують завдань пiдвищеної складностi.
Учнi з високим рiвнем навчальних можливостей - мають знання, володiють навичками самостiйної роботи, не поступаються першiй групi в засвоєннi матерiалу, але не завжди старанно закрiплюють вивчене, бо їм не властива висока працездатнiсть, потребують корекцiйної роботи, перiодичного контролю навчальної дiяльностi.
Учнi з середнiми навчальними можливостями - характеризуються здатнiстю нормально вчитися, окремим притаманна висока навчаємість за низької навчальної працездатностi, iншим - середня навчаємість за середньої працездатностi, потребують оперативної пiдтримки й допомоги педагога.
Учнi з низькими навчальними можливостями - мають низький рiвень навчаємості або навчальної працездатностi, потребують спецiального пiдходу педагога.
Формуючи тимчасовi групи, слiд пам’ятати: учнi не повиннi здогадуватися про причини їх подiлу на групи, щоб не травмувати їхнього самолюбства; до групи може входити 4 - 6 учнiв; група може бути гомогенна (однорiдна) - з учнiв, що мають однаковий рiвень навчальних можливостей, або гетерогенна (змiшана); найефективнiща група та де продуктивнiсть роботи низька. [15]
Індивідуальний підхід до навчання учнів потребує грунтовної пiдготовки педагога, певних умiнь. Позитивним у індивідуальному навчаннi є те, що:
а) воно дає можливiсть ставити перед учнями навчальнi завдання, що передбачають пошук;
б) створюються передумови для використання комплексних розумових дiй;
в) навчальнi завдання розв’язуються у процесi сплкування членiв групи, що сприяє вихованню колективiзму, формуванню комунiкативних якостей, подiлу працi мiж членами групи;
г) учитель здiйснює керiвництво навчальним процесом опосередковано.
Проблема навчання обдарованих дiтей на сучасному етапі розвитку педагогічної думки актуальна. Обдарованi люди приносять велику користь суспільству та державі, є її гордiстю. Тому перед суспiльством, державою, школою i сiм’єю постає проблема навчання i виховання таких дiтей.
Одним з важливих напрямiв дiяльностi вчителя в загальноосвiтнiй школi є його робота з учнями, якi мають особливi здiбностi. Вони характеризуються порiвняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матерiалу, добрими навичками самоконтролю у навчальнiй дiяльностi, великою працездатнiстю та iн. Їм притаманна неординарнiсть, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чiткiсть рiзнах видiв пам’ятi, швидкiсть реакції, вмiння пiддавати сумніву й науковому осмисленню певних явища, стереотипів, догм. Це створює сприятливi морально-психологiчнi умови для активної навчальної дiяльностi та збiльшення її обсягу та iнтенсивностi, є тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнiв, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженiсть.
Iснує кiлька типiв iндивiдуальної обдарованості:
рацiонально-мислительний - необхiдний ученям, полiтикам, економiстам;
образно-художнiй - дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам;
рацiонально-образний - iсторикам фiлософам, учителям;
емоцiйно-почуттєвий - режисерам, лiтераторам.
Щодо обдарованих учнiв, то особливу увагу слiд звернути на такi моменти: повне задоволення запитiв найпiдготовленiших дiтей у поглибленому вивченнi предметiв на основi широкого ознайомлеяня їх iз сучасною наукою; створення умов для задоволення їх рiзнобiчних пiзнавальнях iнтересів i водночас для розвитку здiбностей, виявлених у певнiй галузi дiяльностi; забезпечення можливостей для широкого вияву елементiв творчостi в навчальнiй i позашкiльнiй роботi; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчаннi, в розвитку навчальних можливостей: запобiгання розвитку в них переоцiнки своїх можливостей, лiнощiв через систематичну недонавантаженiсть.
Форми роботи з цiєю категорiєю учнiв - груповi та iндивiдуальнi заняття на уроках i в позаурочний час, факультативи. Змiст навчальної iнформацiї для них має доповнюватися науковими вiдомостями, якi вони можуть отримати в процесi виконання додаткових завдань за той самий час, що й iнші учнi, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної iнформацiї. У методах навчання цих учнiв мають превалювати самостiйна робота, частково-науковий і дослiдницькай шлях до засвоєння знань, умiнь та навичок. Контроль за їх навчаниям спрямовується на постійно поглиблене вивчення навчального матерiалу, його систематизацiю, класифiкацiю, перснесення знань у новi ситуації, виявлення розвиток творчих елементiв у їх навчання. Домашнi завдання для таких учнiв повииннi бути творчими.
Названi моменти в навчальних заняттях доповнюють системою позакласної та позашкiльної роботи (виконання учнем позанавчальних завдань, вiдвiдування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах, конкурсах художньої, технiчної та iнших видiв творчостi та iн).
Iндивiдуальнi форми позакласної роботи передбачають виконання школярами рiзноманiтних завдань, участь в олiмпiадах. Важливо керувати позакласним читанням учнiв. Учителi мають налагоджувати контакти з позашкiльними установами, де займаються їх вихованцi. Вивчаючи iнтереси i нахили учнiв, вони допомагають їм обрати профiлі позашкiльних занять.
У роботi з цiєю категорією учнiв не тiльки створюють сприятливi умови для їх розвитку на уроках i в позаурочнiй дiяльностi, а й психологічно готують до наполегливої працi.
Розвиток обдарованих дiтей гальмується через: вiдсутнiсть соцiальної, матерiальної бази, потрiбної для вияву рiзнобiчних талантiв дiтей, iхньої творчостi; формалiзовану, механiзовану та автоматизовану систему навчання; поневолення дитячої обдарованостi бездуховною масовою культурою; вiдсутнiсть психологiчної допомоги дiтям у подоланнi комплексу неповноцiнностi.
У вихованнi цiєї категорiї дiтей особлива вiдповiдальнiсть лягає на сiм’ю.
1.4 Специфіка індивідуального підходу в педагогічній роботі з важкими дітьми
У сучаснiй педагогiчнiй та психологiчнiй лiтературi знаходимо характеристику двох груп таких дiтей, вiдповiдно до причин, що викликають рiзнi вiдхилення вiд звичайних норм поведiнки. До першої групи належать дiти, у яких, внаслiдок ненормальних умов їх життя в сiм’ї, негативного впливу з боку батьків та недоліків у шкiльному вихованнi, сформувалися бiльш чи менш сталi ознаки недисциплiнованої поведінки. До другої - дiти, недисциплiнованiсть яких зумовлюється порушеннями психiчного здоров’я, неврозами, надмiрною iмпульсивнiстю, руховими розладами. [18]
Поведiнка, характер важковиховуваних дiтей складаються, як правило, пiд впливом гострих конфлiктiв з оточенням. Завчасно не лiквiдованi серйознi конфлiктнi ситуацiї, у якi потрапляє дитина, вiдбиваються на її навчаннi і поведiнцi, породжують неадекватну велику збудливiсть, затримують розвиток процесiв гальмування, тодi вади характеру і поведiнки дiтей бувають пов’язанi з природженими властивостями їхньої нервової системи, але в бiльшостi випадкiв такi вади з’являються в силу несприятливих умов морального життя в сiм’ї (сварки батькiв, пияцтво, розлучення на ін).
Афективний стан дiтей і пiдлiткiв як першої, так і другої групи посилюється вiдсутнiстю успiхiв у основнiй їхнiй дiяльностi - на навчаннi. В зв’язку з цим у колективi вони посiдають невiдповiдне своему прагненню мiсце, їхнi стосунки з учителями й учнями стають емоцiйно напруженими, все бiльш загострюються і приводять зрештою до встановлення стереотипних форм поведiнки з переважанням агресивностi і негативiзму.
Конфлiкти учня з оточенням можуть набрати рiзних їх форм, але
Головним чином серед них є:
конфлiкт з учителем, який не зрозумів учня, образив його, виявив безтактннiсть, грубiсть, несправедливість.
конфлiкт з колективом школярiв, що виникае тодi, коли з тих чи iнших причин, у прихованiй чи вiдкритiй формi колектив принижує сiм’єю, доведений до такого ступеня, коли учень своє негативне ставлення до рiдних переносить на взаємини з усiма iншими людьми i, в першу чергу, - з учителями i товаришами.
Загострення стосункiв з членами сiм’ї, педагогами, товаришами викликає такi реакцiї учня, як: намагання утвердити свою особу, свою гідність за допомогою буфонади, блазнювання, зухвалих вчинків, цiлковита байдужiсть до шкiльного життя і шукання друзів серед старших людей з сумнівним моральним обличчям, що спричиняється часом до порушень громадського порядку і злочинних дiй.
Покарання, до яких вдається в подiбних випадках учитель, не дають бажаних наслiдкiв. Бiльш того: кара часто навiть поглиблює конфлiкт. Щоб успiшно впливати на важковиховуваних учнiв, потрiбно передусiм знати причини недисциплiнованості і робити все можливе для усунення їх. При цьому слiд враховувати, що нерiдко, та буває коли безпосередня причина неправильної поведiнки вже зникла, але залишила наслiдки, якi продовжують зумовлювати його недисциплiнованість. [21]
Щоб змiнити поведiнку учня, педагоги продумують план ндивiдуальної роботи з ним, маючи на увазi:
а) забезпечення учневi такого мiсця в колективi, яке б задовольняло його прагнення до спiлкування з товаришами,
б) створення умов для появи і змiцнення здорових емоцiй, пов’язаних з навчанням, суспiльно корисною працею, громадським життям,
в) роз’яснення учневi етичних норм та вправляння його в позитивних формах поведiнки.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
