112382 (616470), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Відповідно до запропонованого тематичного планування розроблено уроки з використанням групової форми роботи учнів. Нетрадиційний урок з теми "Загальні відомості про метали", традиційний урок на тему "Ферум: його сполуки, властивості та застосування" урок з використанням лабораторних робіт на тему "Хімічні властивості металів. Електрохімічний ряд напруг".
2.2 Семінарські заняття з елементами групової діяльності учнів
Аналіз дидактичної й методичної літератури засвідчив, що семінарські заняття трактуються головним чином як вид колективних навчальних занять, на який під керівництвом вчителя учні здійснюють систематизацію, узагальнення й поглиблення навчального матеріалу.
Проведенню семінару передує досить тривалий підготовчий період, коли учні в позаурочний час опрацьовують додаткову літературу, тобто з різноманітних джерел інформації черпають нові знання, виконують завдання дослідницького плану, вирішують проблемні завдання тощо. Тема й завдання семінару повідомляються учням завчасно, проте, як зазначають дослідники, якісна підготовка до таких занять потребує додаткових затрат часу й зусиль школярів, а тому проводити їх можна нечасто.
Характеризуючи семінари як окремий вид навчальних занять у сучасній школі, не можна обійти увагою ваговий внесок у розробку цього питання В.Є.Римаренка. Він розглядав шкільні семінари як важливу ланку педагогічного процесу, як дидактичне явище з функціями методу й форми навчання, які реалізуються в опосередковано керованій вчителем самостійній роботі учнів над обов’язковим навчальним матеріалом, у колективному обговоренні й оцінці результатів цієї роботи на занятті.
Наведене визначення дозволяє зрозуміти, що основу семінару становить його подвійна функція. З одного боку семінар - це організаційна форма навчання. Поряд з цим самостійне здобування знань, різноманітне оформлення та представлення результатів самостійної роботи дозволило В.Є.Римаренку схарактеризувати семінар також як метод навчання.
Семінари-конференції за змістом і формою цілком можна віднести до між предметних семінарських занять чи інтегративних уроків.
Як бачимо, у представленій класифікації за ознаку взято рівень активності школярів. Однак це не єдина класифікація семінарських занять, створена В.Є.Римаренком. за домінуючим методом навчання вчений виділяв семінари-бесіди, семінари-доповіді й повідомлення, семінари-розв’язування задач, комбіновані чи змішані семінари.
Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок про те, що:
а) семінари за своєю структурою й методикою проведення вигідно виділяються з-поміж інших видів навчальних занять високою часткою самостійності й навчальної ініціативи школярів, а це робить їх перспективними в плані організації групової навчальної діяльності;
б) впровадження групової навчальної діяльності потребує вдосконалення структури традиційних семінарів таким чином, щоб систематичне учіння школярів у складі малих навчальних груп зробити обов’язковою їх складовою.
У загальній структурі 45-хвилинних робочих семінарах виділяють 3 частини: коректуючи, навчаючу і контролюючу. Коректуючи частина, тривалість якої в середньому дорівнює 10 хвилин, призначена для усної перевірки засвоєння кожним учнем теоретичного матеріалу, що стосується теми семінарського заняття для їх одночасного контролю і корекції. У цій частині завдяки груповій навчальній діяльності одночасно з усною перевіркою знань відбувається уточнення, доповнення, а для окремих учнів просто первинне формування фонду теоретичних знань.
Основна мета навчальної діяльності гетерогенних малих груп учнів полягає в поглибленні знань про типи хімічних реакцій та відпрацювання алгоритму проведення розрахунків за рівняннями хімічних реакцій.
У коректуючій частині семінару для здійснення усної перевірки фонду теоретичних знань малим навчальним групам пропонуються такі запитання.
1. Сформулюйте закон збереження маси речовини.
2. Яка залежність існує між кількістю речовини та її масою; між кількістю речовини та її об’ємом?
3. З яких компонентів складається розчин?
Після закінчення усного опитування обговорюються результати і консультант заносить в облікову картку оцінки чи бали, одержані кожним учасником групової діяльності за усні відповіді.
Здійснивши актуалізацію теоретичних знань, учні починають спільно виконувати тренувальні вправи навчальної частини робочого семінару, що подані нижче.
1. Який об’єм газу виділиться за нормальних умов при взаємодії достатньої кількості хлороводневої кислоти з залізом масою 11,2 г ?
2. Взаємодією сульфату магнію з карбонатом натрію добули осад масою 8,4 г. Яка маса розчину карбонату натрію з масовою часткою розчиненої речовини 21,2 % прореагувала?
З наведеного прикладу видно, що у процесі групового виконання наведених завдань учні спільно вчаться застосовувати теоретичні знання для проведення відповідних розрахунків, повторюють поняття про розчин та масову частку розчиненої речовини в ньому. Учням з високим рівнем навченості групова діяльність надає змогу пересвідчитись, наскільки правильно вони уміють розв’язувати подібні завдання. Слабко встигаючим учням хід розв’язування додатково пояснює консультант чи хтось із членів групи. Працюючи у групі, учні швидше намічають й реалізовують план правильного розв’язування задач, а відсутність заборони на навчальне спілкування відіграє позитивну роль у формуванні мотивації навчання й підтримці інтересу до процесу засвоєння та закріплення знань, формування умінь.
В додатку А подано зміст варіантів завдань контролюючої частини цього семінару.
Робочий семінар, як звичайний урок, закінчується повідомленням домашнього завдання. Домашнє завдання, що його одержують учні після робочого семінару, включає такі завдання:
а) усунути прогалини в знаннях, що були виявленні під час усного опитування;
б) виконати самостійно певну кількість письмових завдань з інших варіантів.
Завдання дається диференційовано, що має важливе значення для реалізації індивідуального підходу до навчання та стимулювання активної праці у групі.
Таким чином, на одному семінарському занятті здійснюється усна перевірка знань усіх учнів класу, учні також розв’язують тренувальні вправи, вчаться переносити знання у стандартні та нестандартні ситуації. Групова діяльність учнів на робочому семінарі з триелементною структурою забезпечує триразову перевірку й оцінювання результатів навчальної праці учнів.
Тема уроку:
Клас слід поділити на групи та провести обговорення за такими питаннями:
Питання для 1 групи: 1) Який метал використовують як легуючу добавку до сталі, щоб знизити її крихкість за низьких температур? (Zr). 2) Який метал за стійкістю до корозії перевершує нержавіючу сталь? (Ті) 3) Під час вторгнення війська Александра Македонського у IV ст. до н.е. в Індію його воїни страждали на шлунково-кишкові захворювання, здоровими залишилися лише офіцери війська. Поясніть це явище.
Питання для 2 групи: 1) Який із компонентів забрудненого міського повітря найбільш корозійно активним по відношенню до металів, особливо за підвищеної вологості? (SO2) 2) Якщо зігнути дріт деякого металу, можна почути хрусткий звук. Із якого металу зроблений дріт, як називається цей звук? (Хрускіт виникає внаслідок взаємного тертя кристалів при деформації, цей метал — олово, звук називається "крик олова".) 3) Поясніть, чому не загоряється батистовий мішок, у якому лежать 5—10 мідних монет (Мідь добpe проводить тепло.)
2.3 Групова робота при проведенні нетрадиційного уроку з хімії
Групова навчальна діяльність учнів на практичних заняттях може бути й однорідною, й диференційованою.
Використання групової навчальної діяльності гомогенних груп на практичних заняттях спрямоване на забезпечення активної участі у проведенні дослідів усіх учнів класу, дотримання певної відповідності між складністю експериментальних завдань та рівнем навчальних можливостей учнів. У цьому випадку навчальна діяльність гомогенних груп виступає фактором індивідуалізації навчання.
Включення до уроку дидактичних ігор робить процес навчання цікавим створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. У шкільні роки основним видом діяльності дитини стає навчання. Проте гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя.
Наведемо фрагмент уроку з використанням елементів групової роботи у формі дидактичної гри.
Тема "Загальні відомості про метали"
Мета уроку: виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу; формувати інтерес до здобуття знань у галузі хімії; виховувати дружні стосунки між учнями, культуру спілкування.
Методи роботи: дидактична гра.
Опорні знання, які підлягають контролю:
— будова атомів металів;
— розміщення металів у періодичній системі хімічних елементів;
— властивості елементів металів;
— будова кристалічної ґратки простих речовин металів;
— властивості простих речовин металів: фізичні та хімічні;
— поширення в природі;
— застосування;
— методи добування.
Хід уроку
І. Організаційний момент (3 хв.).
Клас поділяється на три групи: дві команди гравців і одна команда вболівальників з правом брати участь у конкурсах. Обирається журі з трьох учнів (по одному на команду для фіксування балів кожного учня). Команди формуються із 5—6 учнів, які самі обирають капітана.
Учитель веде гру. На дошці записаний девіз: "Життя людське схоже на залізо: якщо його використовувати — воно зношується, а якщо ні — то воно іржавіє" (римський письменник Катон Старший).
ІІ. Основна частина.
Проведення конкурсів.
1. Конкурс — "Девіз".
2. Конкурс капітанів.
3. Конкурс "Хто більше?".
4. Конкурс "Етимологічний".
5. Конкурс "Хімічні рівняння".
6. Конкурс "Пантоміма".
7. Бліц-турнір.
8. Конкурс "Термінологічний".
9. Конкурс "Дивовижне у світі металів".
ІІІ. Підведення підсумків уроку
2.4 Використання групової роботи в ході проведення лабораторних робіт на уроці хімії
Лабораторна робота є одним із видів обов'язкових самостійних робіт учнів. Вона передбачена навчальним планом із низки навчальних предметів і проводиться під керівництвом учителя із застосуванням спеціальних приладів, матеріалів, інструментів та інших засобів навчання.
Лабораторна робота безпосередньо пов'язана з правилами проведення шкільних занять. Вона сприяє реалізації міжпредметних зв'язків, зв'язку теорії з практикою, розвитку інтелектуально-пізнавальної активності учнів. Крім того, проведення лабораторної роботи забезпечує реалізацію єдності пізнавальної та практичної діяльності учнів у процесі вивчення основ наук; залучення низки аналізаторів, які сприяють прискоренню процесу формування наукових знань учнів, умінь використання методів науково-дослідної діяльності [16].
Лабораторна робота — органічна частина навчально-виховного процесу. Вона безпосередньо пов'язана з навчальним експериментом, дослідами, виконанням домашніх експериментальних завдань, розв'язуванням задач з використанням спостережень та дослідів. При цьому повною мірою проявляється роль експерименту як джерела знань та критерію істинності теорії. У процесі лабораторної роботи учні набувають навичок використання приладів, лабораторного обладнання, апаратури, технічних засобів, зокрема, комп'ютерної техніки. Вони оволодівають умінням обробки результатів експерименту та вимірювань; навичками узагальнення та систематизації явищ природи; ознайомлюються з основами техніки та технології процесів сучасного виробництва. Лабораторна робота сприяє формуванню в учнів матеріалістичних поглядів на природу, переконаності у можливості її пізнання; умінь виявляти причинно-наслідкові зв'язки, функціональні залежності між фактами, явищами і процесами. Значну частину лабораторної роботи займають спостереження та експеримент, у тому числі уявний. Уявний експеримент — це аналіз такої ситуації, яку в принципі відтворити неможливо, тобто це форма мислення, в якій реальні моделі замінені ідеалізованими уявленнями про них. Можна сказати, що уявний експеримент — це програвання у людському розумі деяких ідеалізованих ситуацій. Він є ефективним способом реалізації прогностичної функції науки в умовах шкільного експерименту, що здійснюється в процесі лабораторної роботи.
Виконання лабораторної роботи з теми: "Якісні реакції на йони Fe2+ і Fe3+.
Мета роботи: вивчити характерні реакції солей феруму (ІІ) і (III).
Інструктивна картка. 1) Реакції Fe2+-ioнів з K4[Fe(CN)6] а) до розчину солі Феруму Fe3+ доливаємо K4[Fe(CN)6] — жовта кров'яна сіль (гексаціаноферат (ІІ) калію). Розчин підкислюємо 1—2 краплями соляної кислоти. У результаті реакції утвориться:
4Fe3+ + 3[Fe(CN)6]4- → Fe4[Fe(CN)6]3
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
