105119 (616099), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Основним видом матеріальних балансів, який використовують на всіх стадіях і рівнях планування, є абл.ього динну матеріальний баланс.
За структурою абл.ього динну матеріальний баланс складається з двох частин: наявні ресурси та використання ресурсів (абл.. 1.1.)
Таблиця 1.1
Структура абл.ього динну матеріального балансу
І. Наявні ресурси | II. Використання ресурсів |
1. Залишки на початок року: - у постачальників - у споживачів 2. Виробництво 3. Імпорт 4. Інші надходження | 1. Виробничі потреби 2. Капітальне будівництво 3. Ринковий фонд 4. Експорт 5. Інші витрати 6. Залишки на кінець року: - у постачальників - у споживачів |
Усього ресурсів | Усього використано |
Однопродуктові баланси розробляються по конкретних видах матеріальних ресурсів і повинні забезпечити рівність між обсягами наявних ресурсів за джерелами одержання і потребами в цих ресурсах за напрямами використання.
де Qij – обсяг i-го виду матеріального ресурсу з n-го джерела постачання;
Рik – потреба в i-му виді матеріального ресурсу k-го напряму використання.
Збалансування потреби в ресурсах з обмеженим обсягом наявних ресурсів досягається шляхом правильного планування структури та обсягів виробництва, раціонального використання сировини, матеріалів на виробництві, вдосконаленням експортно-імпортних операцій тощо.
Сукупність абл.ього динну балансів, об’єднаних за певною ознакою (галузеве призначення, технологічна належність продукту тощо) являють собою зведений баланс. При розробці зведених балансів абл.ього динн баланси приводять до одного виду базисної продукції і відповідних одиниць виміру.
Комплексні баланси розробляють по окремих групах взаємозамінних матеріальних ресурсів для використання підприємствами однієї або декількох галузей. В таких балансах враховують фактори виробництва, можливості взаємозаміни ресурсів, регіональні особливості використання місцевих ресурсів тощо.
Нормативною базою матеріальних балансів є система норм, які визначають витрати різних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції або на виконання одиниці обсягу певної роботи.
Матеріальні баланси розробляються по типових формах з урахуванням особливостей того чи іншого продукту та його призначення. Принципова схема матеріальних балансів – це двохстороння таблиця, в лівій частині якої показують можливі джерела надходження ресурсів, а в правій – можливі шляхи їх розподілу. Обов’язковою вимогою при складанні матеріальних балансів є рівність двох частин: ресурсної і розподільчої.
В умовах ринкових відносин постає питання перетворення матеріальних балансів «ресурси-розподіл» в баланси «попит-пропозиція». Кожний варіант такого балансу можна розробляти тільки для фіксованого рівня цін, тому в дійсності він стає багатоваріантним і ступене-вим. Розробка таких балансів досить трудомістка і тривала в часі робота.
Аналогічно матеріальним балансам розробляють баланси використання трудових ресурсів підприємства, використання робочого часу працюючих, використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства, баланси використання фінансових ресурсів абл.ього д [5, .c.28-38].
1.2 Нормативний метод
Нормативний метод в плануванні – це один із методів розробки планових документів, оснований на розробці і використанні норм та нормативів.
Використання нормативного методу для абл.ього ди прогресивних норм і нормативів виступає основою для забезпечення міжнародним стандартам рівня економічного та соціального розвитку, досягнення оптимальної збалансованості виробництва та споживання, своєчасного пошуку резервів, їх ефективного використання, впровадження прогресивної організації праці, розвитку ринкових відносин.
Достовірність нормативної бази має бути особливо необхідною в умовах формування нових економічних відносин в Україні у зв’язку із здійсненням ринкових перетворень. Актуальність застосування на підприємствах достовірної нормативної бази, яка б відповідала сучасним вимогам розвитку економіки, зростає, підвищується в умовах, коли відбувається становлення виробничої сфери.
Необхідно відрізняти такі поняття як «норма» та «норматив».
Норма — це науково абл.ього д максимально допустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, трудових затрат, інших ресурсів, необхідних для виготовлення одиниці продукції, виконання робіт, надання послуги заданої якості протягом планового періоду (наприклад, норма витрати металу показує, скільки кілограм металу необхідно використати на один виріб).
Норматив – відносний показник, що характеризує абл.ього д складові норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, затрат праці на одиницю роботи, ступінь ефективного використання ресурсів (наприклад, витрати заробітної плати на 1 грн. готової продукції). Норматив встановлює величину параметрів, які визначають, регламентують значення конкретної норми або певного завдання на виконання конкретної роботи.
В нормах та нормативах має бути відображений динамізм у зміні організації та технології виробництва. Нормативна база має систематично оновлюватися та вдосконалюватися, враховуючи що на підприємствах здійснюються різноманітні зміни, що безпосередньо впливають на використання матеріалів і пов’язані з постійними змінами техніки та технології виробництва, зміною замовлень та виготовлення тої чи іншої продукції в залежності від вимог ринку, що в свою чергу впливає на обсяг виробничої програми.
Система норм і нормативів — це комплекс науково абл.ього ди матеріальних, трудових, фінансових норм і нормативів, їх формування, поновлення і використання при розробці планових документів.
Норми і нормативи, які використовують для розробки планів роботи підприємства, розділяють на такі основні групи:
1. Норми витрат живої праці (норми часу, трудомісткості, тарифні ставки, коефіцієнти, нормативи заробітної плати тощо).
2. Норми витрат предметів праці (норми витрат сировини, матеріалів, палива, електроенергії, комплектуючих деталей технічних відходів, виробничих запасів тощо).
3. Нормативи використання засобів праці (машин, обладнання, споруд, тривалості освоєння проектної потужності підприємств, цехів, агрегатів, які вводяться в експлуатацію).
4. Нормативи для оцінки стану організації виробництва (тривалість виробничих циклів, питомі обсяги незавершеного виробництва, потреба в обладнанні, норматив завантаження обладнання, коефіцієнт змінності).
5. Нормативи для оцінки стану фінансової діяльності (норматив обігових коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, рентабельності тощо).
6. Нормативи, що використовують у природоохоронній діяльності (кількість шкідливих речових, допустимих викидів в атмосферу, норми скидів стічних вод тощо).
Для ефективного використання в процесі планування господарської діяльності підприємства норми і нормативи класифікують за такими ознаками [5, .c.28-38].
1. За терміном дії: перспективні – використовують для розробки стратегічних планів; поточні – поділяють на річні, квартальні, місячні. На основі цих норм розробляють поточні плани діяльності підприємства; оперативні – використовують для оперативно-виробничого планування, для видачі в цехи матеріалів на декаду, зміну.
2. За характером поширення: цехові, заводські, які розробляються на підприємстві; міжзаводські, які розробляються до однотипного виробництва; галузеві, які розробляються для підприємств галузі; міжгалузеві, які розробляються на певні види робіт і процесів, які виконують в однакових умовах на підприємствах різних галузей промисловості.
3. За ступенем деталізації: специфіковані — являють собою величину витрат конкретного матеріалу (марки, сорту, типорозміру) на виробництво одиниці продукції; зведені, які складаються по угрупованій номенклатурі матеріалів.
4. За об’єктом нормування: готова продукція; напівфабрикати; види робіт.
5. За методами розробки: дослідно-статистичні, основані на встановленні норм і нормативів як середньоарифметичне значення фактичних затрат праці і матеріалів на одиницю продукції в минулому періоді; розрахунково-аналітичні, основані на вивченні факторів, які визначають витрату ресурсів, встановлюють кількісний вплив кожного з них чи їх сукупності на величину норми; експериментально-аналітичні, що встановлюють норми на основі спостережень, хронометражу, фотографії робочого дня.
Економічна нормативно-довідкова інформація в свою чергу поділяється на планову та звітно-облікову.
В залежності від часу використання нормативно-довідкова інформація може бути постійною, умовно-постійною і змінною Норми та нормативи розробляють, головним чином, на підприємстві, але в деяких випадках можливе використання спеціальних науково-дослідних підрозділів, дослідницьких центрів для обґрунтування конкретних норм для конкретних окремих підприємств або групи підприємств конкретної галузі економіки.
1.3 Програмно-цільовий метод
Програмно-цільовий метод – це спосіб формування системи планових рішень стосовно визначення шляхів вирішення важливих народногосподарських проблем. В особливих випадках програмно-цільовий метод може застосовуватися для планування діяльності великих промислових підприємств металургійної, машинобудівної галузей економіки. Сутність методу полягає у виборі основної мети науково-технічного, економічного та соціального розвитку, розробці основних заходів для їх досягнення у визначені терміни при збалансованому забезпеченні виробництва ресурсами. Для досягнення мети економічного та соціального розвитку окремих підприємств розробляють комплексні програми, Вони розробляються на весь період, необхідний для реалізації поставленої мети, з виділенням планових періодів і основних етапів. Комплексними вони називаються тому, що в них передбачаються виконання необхідних заходів виробничого, організаційно-господарського, соціально-економічного характеру для досягнення кінцевої мети.
Цільова комплексна програма – документ, в якому визначена мета та комплекс виробничих, організаційно-господарських, соціально-економічних та інших заходів, направлених на вирішення конкретної народногосподарської проблеми з врахуванням наявних трудових та матеріально-технічних ресурсів. За змістом цільові комплексні програми поділяють на науково-технічні, виробничо-економічні, територіальні, соціально-економічні, екологічні.
Науково-технічні програми передбачають вирішення наукових і технічних проблем, використання досягнень науки в народному господарстві, впровадження інноваційних програм.
Виробничо-економічні програми направлені на вирішення важливих галузевих та міжгалузевих проблем у виробництві, підвищення його ефективності, розвиток нових видів виробництва продукції технологічних процесів, впровадження нових транспортно-технологічних зв’язків.
Територіальні програми передбачають комплексний господарську розвиток виробничої сфери окремих регіонів, формування нових виробництв та сприяння забезпеченості зайнятості населення та покращення умов життя людей.
Соціально-економічні програми направлені на створення сприятливих соціальних умов для населення, покращення матеріального культурного життя населення, розвиток науки, освіти, культури, мистецтв, національних традицій тощо.
Екологічні програми включають комплекс заходів абл.ього динну характеру, що спрямовані на забезпечення раціонального використання та охорону земельних, водних, лісових ресурсів, ліквідації негативного впливу шкідливих виробництв на здоров’я людей.
По тривалості цільові комплексні програми можуть бути довго строковими, розробленими на термін 5 і більше років, і середньостроковими – до 5 років [5, .c.28-38].
2. Результати і показники виробничої програми підприємства
Важливим розділом тактичного плану є виробнича програма або план виробництва і реалізації продукції.
Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання щодо введення нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планами по праці та заробітній платі, витратах виробництва, прибутках, рентабельності, фінансовим планом. Підприємства промисловості формують виробничу програму на основі державного замовлення, замовлень споживачів, виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту.
Державне замовлення доводиться тим підприємствам, які випускають продукцію, що має важливе народногосподарське значення. Система державних замовлень поширена в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою і не суперечить її принципам. Більш того, отримання державного замовлення підприємством підвищує його імідж і проводиться на конкурсній основі.
Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції» в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.