104456 (615809), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Скиди останніх років поліпшили ситуацію, але повністю проблема не вирішена. Утилізація високомінералізованих шахтних вод – є складною, найгострішою і поки що невирішеною екологічною проблемою не тільки Криворізького басейну, а й усієї України, яку можливо вирішити тільки на державному рівні.

4. Контроль за виконанням рішень та основних напрямків реабілітації екосистеми р. Інгулець

Річка Інгулець віднесена до каталогу основних річок України і являється найбільшою правою притокою нижньої течії головної водної артерії України - річки Дніпро. Інгулець є основним джерелом, яке живить схід Кіровоградської області, Кривбас, південно-східні райони Миколаївської області і відіграє важливу роль у питній і промисловій водозабезпеченості вказаних регіонів.

Інгулець бере свій початок з заболоченої балки поблизу с. Топила Знам'янського району, Кіровоградської області. Потім прямуючи Дніпропетровською, Миколаївською та Херсонською областями впадає в р. Дніпро на 46 км від його гирла. При впадінні річка розділяється на два рукави, з яких лівий має довжину 1,5 км, а правий 0,9 км.

У басейні річки Інгулець розташований один з найважливіших індустріальних промрайонів країни - Криворізький басейн. Провідне місце у цьому районі належить підприємствам чорної металургії, машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці, паливній промисловості.

Площа зрошуваних земель в басейні Інгулець на рівень 2003 року становить 82,9 тис. га, з яких в Кіровоградській області - 13,1 тис. га, Дніпропетровській -25,3 тис. га, Миколаївській - 39,2 тис. га, Херсонській області - 5,3 тис. га.

Джерелом зрошення є стік р.Інгульця та її притоків, зарегульований ставками і водосховищами та дніпровська вода.

Сучасна екологічна ситуація в басейні Інгульця залишається напруженою внаслідок значних обсягів мінералізованих зворотних вод, накопичених у хвостосховищах гірничорудних підприємств Кривбасу. Крім того річку Інгулець забруднюють стоки комунального господарства, промислових та сільськогосподарських підприємств. Так, у 2001 році в Інгулець скинуто 175,3 млн.м³ з них забруднених 158,1 млн.м³ , а взагалі без очистки – 64,9 млн.м³ .

Стоку річки Інгулець недостатньо для розбавлення стічних вод до дозволених граничних концентрацій.

З метою забезпечення подачі води належної якості на водопостачання м. Миколаєва та зрошення сільгоспугідь в Миколаївській та Херсонській областях, щорічно Кабінетом мінісрів України приймаються розпорядження щодо промивки річки Інгулець.

Основними напрямками щодо робіт з екологічного оздоровлення малих річок в басейнах Інгулець та Саксагань є:

• винесення прибережних захисних смуг для проведення на них комплексних водоохоронних заходів;

• залучення органів місцевої влади до фінансування повних комплексів водоохоронних заходів при роботах на малих річках;

• втілення концепції ґрунтозахисного землеробства (упорядкування землекористування, тобто вилучення з класу орних заплавних земель та земель, на яких спостерігаються ерозійні процеси);

• заліснення території до оптимальної норми - 16% (сюди входить і посадка водозахисних лісосмуг і протиерозійні лісонасадження);

• призупинення робіт з господарського використання заплав малих річок,
  які негативно впливають на їх стан;

• забезпечення контролю за використанням і якісним станом вод малих річок;

• використання прогресивних технологій і міжнародного досвіду по екологічному оздоровленню малих річок;

• створення руслових водоохоронних смуг з посадженням вищої водної рослинності (ВВР), а також створення заплав, заводей, рукавів з вирощуванням
  ВВР, покращення санітарно-гігієнічного стану територій міст та селищ, реа
  лізація багатоцільових організаційно-технічних заходів, націлених на поліп
  шення екологічного стану сельбищних територій;

• посилення робіт з екологічного виховання населення, пропаганди раціонального використання й охорони водних ресурсів.

Проблема техногенно-екологічного забруднення гірничодобувних територій, де головними джерелами забруднення є накопичувані промислових відходів, мінералізованих шахтних та рудникових вод, потребує термінового розв'язання.

Гірничодобувні роботи суттєво впливають на навколишнє середовище і створюють умови для активізації небезпечних геологічних процесів, одним з яких є осідання денної поверхні землі, внаслідок чого виникають небезпечні явища: інтенсивне підтоплення житлових масивів та об'єктів господарювання, заболочування значних територій, утворення джерел, озер і боліт у пониженнях рельєфу.

В результаті закриття гірничо-видобувних підприємств, шахт і розрізів необхідно передбачити вирішення комплексу еколого-гідрогеологічних, у тому числі водоохоронних проблем, передбачених Водним кодексом України / ст. 105, "Охорона підземних вод"/. Це, насамперед, здійснення заходів щодо попередження забруднення підземних вод, обладнання локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за рівнями та якісним станом цих вод.

Програмою передбачаються заходи щодо охорони земель від засолення, підтоплення, забезпечення умов відтворення природних ландшафтів у зонах розміщення цих об'єктів.

З метою поліпшення забезпечення якісною водою населення і галузей економіки, вирішення водогосподарських і екологічних проблем басейнів річок та регіонів України, у тому числі і гірничодобувних, впродовж 1999-2002 років Урядом України визначені основні напрями цієї діяльності в законах та програмах, зокрема це Концепція розвитку водного господарства України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-ХІУ та Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", прийнятий 17 січня 2002 року, до складу якого увійшли програми водогосподарського напрямку.

Метою програмних документів є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення і виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок України, запобігання шкідливій дії вод і ліквідації її наслідків.

Для реалізації зазначених природоохоронних заходів передбачається:

• при формуванні державного бюджету виділяти кошти на фінансуванню Комплексних програм природоохоронного спрямування у повному обсязі :

• - віднесенням витрат на вказані цілі до захищених статей бюджету;

• розробити і ввести в дію та забезпечити неухильне дотримання суб'єкта
  ми господарювання нормативів з граничного навантаження на навколишнє
  середовище;

- провести інвентаризацію, паспортизацію та оцінку технічного стану потенційне небезпечних об'єктів (підземні виробки, пустоти, будівлі та споруди, що розміщені в зоні їх розповсюдження) та вжити вичерпних заходів для запобігання їх руйнування.

Згідно з Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства", підприємства гірничодобувної галузі щорічно зобов'язані погоджувати з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує виконання зазначеної Програми заходи, на які спрямовуються кошти від збору за забруднення навколишнього середовища, що залишаються у розпорядженні цих підприємств.

На виконання завдань Програми постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 568 створена Міжвідомча координаційна рада.

На підставі вищезазначеного основними принципами водно-екологічної політики в басейнах річок Інгулець та Саксагань є:

• пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;

• комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле-і водокористування залежно від водоресурсного значення зазначених басейнів;

• еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням безумовного пріоритету

збереженню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

• пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, оптимальне їх поєднання з організаційними та правовими заходами;

- широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю процесів використання водних ресурсів.

Реалізація вищезазначених принципів (шляхом виконання завдань та заходів Програми) має здійснюватись за такими пріоритетними напрямами:

1. поліпшення якості забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки, включаючи будівництво (реконструкцію) та підвищення екологічної надійності водосховищ, каналів, водоводів, систем водозабезпечення;

2. раціональне та екологічно безпечне використання водних ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних і безводних технологій (впровадження новітніх, водозберігаючих, енергозберігаючих, комплексних технологій очищення забруднених вод, в першу чергу у комунальному господарстві);

1. упорядкування структури природних територій та земель, які інтенсивно використовуються, оптимізація водних балансів річкових басейнів річок Інгулець та Саксагань, забезпечення стабільності та поліпшення екологічної ситуації, підтримання водорегулюючих функцій ландшафтів водозбірних територій;

2. відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму водних об'єктів в басейнах річок Інгулець та Саксагань;

3. удосконалення управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів у басейнах річок Інгулець та Саксагань на основі запровадження басейнового принципу (вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази для впровадження державної політики у сфері використання водних ресурсів).

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейну Інгульця дав змогу окреслити коло найактуальніших проблем, які потребують розв'язання та є предметом цієї програми, а саме:

• антропогенне навантаження на водні об'єкти басейну внаслідок екстенсивного способу ведення господарства призвело до кризового зменшення само-відтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупо-рядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь (незадовільний технічний стан, низький рівень експлуатації систем водовідведення тощо);

• періодична зміна водно-сольового режиму річок внаслідок скидання надлишків зворотних стічних вод гірничорудних підприємств в міжвегетаційний
  період в р. Інгулець в об'ємі 16-17 млн.м³ та в р.Саксагань в об'ємі 5 млн.м³ з
  загальною мінералізацією біля ЗО г/дм³;

• значне забруднення підземних вод та виникнення шкідливих інженерно-геологічних явищ (карст, суфозія та провали денної поверхні) внаслідок недосконалої схеми гідрогеологічного захисту ведення гірничих робіт;

• погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання в басейні поряд з існуючими технологія
  ми водоочищення, які вже не забезпечують необхідного рівня водопідготовки;

• недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів;

• недостатня ефективність існуючої схеми управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління;

• відсутність автоматизованої системи моніторингу екологічного стану водних об'єктів басейну Інгульця, якості питної води і стічних вод у системах
  водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів
  та достатнього природоохоронного контролю за використанням водних ре
  сурсів.

Реалізація дає можливість створити необхідні передумови для розв'язання наведених вище головних проблем шляхом поліпшення екологічного стану басейнів річок Інгулець і Саксагань.

Для досягнення основної мети Комплексної програми передбачається розробити і реалізувати проекти та заходи за такими пріоритетними напрямами:

• охорона поверхневих і підземних вод від забруднення;

• удосконалення водозабезпечення населення якісною питною водою;

• удосконалення нормативно-правової бази по збору коштів за забруднення водних об'єктів та їх цільовому використанню на відновлення водних ресурсів у відповідності до басейнового принципу;

• підтримання в безпечному для довкілля та населення режиму підземних вод в Криворізькому регіоні;

• відродження і підтримання сприятливого гідрологічного стану річок в басейні Інгульця;

• удосконалення системи відведення шахтних вод Кривбасу з урахуванням альтернативних варіантів відводу та акумуляції шахтних вод;

• поліпшення водогосподарської ситуації на землях Інгулецької зрошувальної системи;

• створення ефективної регіональної системи екологічного моніторингу із застосуванням сучасних засобів інформатики;

• прогнозування змін гідрогеологічного середовища на окремих техногенно-напружених ділянках басейну р.Інгулець методом моделювання;

• створення геоінформаційної системи екологічного менеджменту в басейні Інгульця.

Взаємопов'язані комплекси заходів за пріоритетними напрямами переслідують такі цілі:

• зменшення антропогенного навантаження на водні об'єкти басейну річок Інгулець і Саксагань;

• досягнення екологічно безпечного використання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарських потреб;

• забезпечення екологічно стійкого функціонування водного об'єкту як елемента природного середовища із збереженням властивості водних екосистем відновлювати якість води.

Розв'язання накопичених протягом тривалого часу екологічних проблем у басейні Інгульця потребує значних фінансових ресурсів, основним джерелом яких залишаються державний і місцеві бюджети та кошти підприємств усіх форм власності. З огляду на обмеженість фінансування природоохоронних заходів та життєву необхідність оздоровлення річкового басейну передбачається розроблення плану практичної реалізації заходів.Для раціонального використання коштів необхідно визначити пріоритетні завдання та відпрацювати ефективні, економічно вигідні рішення і етапи їх реалізації.

Характеристики

Список файлов курсовой работы