101666 (614588), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

З погляду найбільш загальних висновків про рентабельність власного капіталу, велике значення має відношення чистого прибутку (тобто після сплати податків) до середньорічної суми власного капіталу. У показнику чистого прибутку знаходять відображення дії підприємців і податкових органів по врегулюванню результату діяльності компанії. Тому тут звичайно спостерігається більш рівний рух показника.

Результати зводимо у таблицю 3.3.

Таблиця 3.3. Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Рентабельність всіх активів підприємства показує, що 0,21 грошових одиниць треба фірмі для одержання однієї грошової одиниці прибутку, незалежно від джерела залучення цих коштів.

Рентабельність реалізації підприємства показує, що 0,74 грошових одиниць чистого прибутку принесла фірмі кожна грошова одиниця реалізованої продукції. Чим вищий цей показник, тим краще.

Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку (0,46) заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

4. Показники структури капіталу (чи коефіцієнти платоспроможності)

Показники структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в компанію. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності. Мова йде про коефіцієнт власності, коефіцієнті фінансової залежності і коефіцієнті захищеності кредиторів.

Коефіцієнт власності характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, а, отже, співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. Цей коефіцієнт бажано підтримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру коштів, який віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні коштів, забезпечених власними коштами.

Може розраховуватися також коефіцієнт позикового капіталу, що відображає частку позикового капіталу в джерелах фінансування. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту власності.

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим він вище, тим більше позик у компанії, і тим ризикованіше ситуація, що може привести до банкрутства підприємства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в підприємства дефіциту коштів.

Інтерпретація цього показника залежить від багатьох факторів, зокрема, таких, як:

• середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях;

• доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування;

• стабільність господарської діяльності компанії.

Вважається, що коефіцієнт фінансової залежності в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиницю. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити положення підприємства у випадку уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, що за інших рівних умов фірма не зможе зменшити пропорційно зменшенню обсягу реалізації.

Крім того, високий коефіцієнт фінансової залежності може привести до ускладнень з одержанням нових кредитів по середньоринковій ставці. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні підприємством питання про вибір джерел фінансування.

Коефіцієнт захищеності кредиторів (чи покриття відсотка) характеризує ступінь захищеності кредиторів від невиплати відсотків за наданий кредит. Цей показник відображає також припустимий рівень зниження прибутку, що використовується для виплати відсотків.

Коефіцієнт власності за розглянуті періоди, не дивлячись на незначне зниження в прогнозному періоді, є досить високий, що характеризує досить стабільний фінансовий стан за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів. Тобто підприємство є інвестиційно привабливим.

Коефіцієнт фінансової залежності склав 4,53%, тобто не є високим. Фірма не наражена на ризикову ситуацію, яка могла б привести до банкрутства.

По коефіцієнту захищеності кредиторів судять, скільки разів - а саме, 74,97 - протягом звітного періоду компанія заробила коштів для виплати відсотків по позиках.

ВИСНОВКИ

Сучасна ринкова економіка має складну і розгалужену структуру, яка включає в себе виробничі підприємства різних галузей матеріального виробництва й сфери послуг, бюджетні установи, приватні й сімейні фірми, біржі, банки тощо. Ці підприємницькі структури випускають найрізноманітніші види продукції, надають специфічні послуги та виконують певні роботи. Об’єднує всі ці підприємства те, що всі вони в своїй діяльності формують і використовують фінансові ресурси. Оцінити ефективність їх господарювання можна шляхом співставлення певних фінансових результатів їх діяльності, розраховуючи відповідні показники.

В I розділі курсової роботи розкриті складові частини бюджету фірми (поточний і фінансовий), а також представлено алгоритм розробки цього бюджету. Розрахунки, зроблені в I розділі є основою для операційного аналізу виробничо-господарської діяльності та для аналізу фінансового стану фірми, що наведені у наступних розділах курсової роботи.

Часто виникають ситуації, що впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності (зміна ціни, перемінних та постійних витрат). З цією метою у ІІ розділі був проведений аналіз чутливості:

• 10-відсоткове збільшення ціни приводить до збільшення прибутку на 46,76%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 17,04% за умови збереження старого прибутку при новій ціні.

• 10-відсоткове зниження постійних витрат приводить до збільшення прибутку на 1,13%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 4,85% за умови збереження старого прибутку при нових постійних витратах.

• 10-відсоткове зниження змінних витрат приводить до збільшення прибутку на 25,42%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 10,55% за умови збереження старого прибутку при нових змінних витратах.

Для фірми оптимальною зміною є 10-відсоткове збільшення ціни. При зміні цієї складової досягається найбільше збільшення прибутку на 46,76%, також обсяг реалізації, який забезпечить стару суму прибутку, можна скоротити на 17,04%. Таким чином аналіз чутливості дає змогу моделювати зміни показників структури витрат і виявляти найкращі результати для фінансового стану підприємства.

У III розділі курсової роботи по кожному коефіцієнту було визначено економічний зміст, розраховано числове значення у базовому та прогнозному періодах, виявлено відхилення та розкрито економічну сутність цього відхилення.

Найважливішими коефіцієнтами, використовуваними у фінансовому менеджменті , є:

• коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності і чистий оборотний капітал);

• коефіцієнти ділової активності чи ефективності використання ресурсів (оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості, оборотність матеріально-виробничих запасів і тривалість операційного циклу);

• коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства, рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

• коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів).

Незважаючи на простоту й оперативність фінансових коефіцієнтів, при прийнятті фінансових рішень необхідно враховувати обмеженість цих показників, зв'язану з наступними обставинами:

• фінансові коефіцієнти в значній мірі залежать від облікової політики підприємства;

• диверсифікована діяльність підприємства ускладнює порівняльний аналіз коефіцієнтів по галузях;

• коефіцієнти, обрані за базу порівняння, можуть не бути оптимальними;

• коефіцієнти не враховують особливостей елементів, що беруть участь у розрахунках коефіцієнтів.

Узагальнюючи проведений аналіз, розкриємо вплив кожного з них на фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності у базовому періоді склав 2,67, що є нормою згідно з загальноприйнятими міжнародними стандартами. Цей же коефіцієнт у прогнозному періоді склав 4,30. Таке перевищення (майже в 2 рази) є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Коефіцієнт термінової ліквідності у базовому періоді 1,75, а в прогнозному періоді склав 4,07, що характеризує перевищення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошових коштів, дебіторської заборгованості) над короткостроковими зобов’язаннями. Додатнє відхилення показує, що ліквідних оборотних коштів було більше в прогнозному періоді.

Відхилення за коефіцієнтом абсолютної ліквідності складає додатне число (1,67), що характеризує позитивну динаміку за розглянуті періоді, так як на підприємстві є достатньо коштів для покриття короткострокових зобов’язань перед кредиторами.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Протягом двох розглянутих періодів спостерігається перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями. Це означає, що підприємство може не тільки погасити короткострокові зобов’язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. На підприємстві за прогнозний період видно значне перевищення оборотного капіталу, що свідчить про неефективне використання ресурсів. Прикладами є: одержання кредитів понад реальні потреби для господарської діяльності, нагромадження оборотних коштів унаслідок продажу основних активів чи амортизаційних відрахувань без відповідної заміни їх новими об'єктами, нераціональне використання прибутку від господарської діяльності.

Порівняння оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості негативно характеризує фінансове керування компанією, оскільки приплив коштів від дебіторів менш інтенсивний, чим їхній відтік кредиторам.

Коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів показує скільки днів потрібно для продажу (без оплати) матеріально-виробничих запасів, а саме 9,11 днів. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Рентабельність реалізації підприємства показує, що 0,74 грошових одиниць чистого прибутку принесла фірмі кожна грошова одиниця реалізованої продукції. Чим вищий цей показник, тим краще.

Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку (0,46) заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

Кожне підприємство прагне підвищити рентабельність активів. Рентабельність активів обумовлена як ціноутворюючою політикою підприємства, так і рівнем затрат на виробництво реалізованої продукції. Це досягається такими шляхами: зниженням витрат на виробництво продукції або зростанням цін на продукцію. Витрати можуть бути знижені, наприклад, за рахунок використання більш дешевих видів сировини, матеріалів, автоматизації виробництва з метою збільшення продуктивності праці; скорочення умовно-постійних витрат – на рекламу, утримання апарату управління, представницьких тощо.

Коефіцієнт власності за розглянуті періоди, не дивлячись на незначне зниження в прогнозному періоді, є досить високий, що характеризує досить стабільний фінансовий стан за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів. Тобто підприємство є інвестиційно привабливим.

Коефіцієнт фінансової залежності склав 4,53%, тобто не є високим. Фірма не наражена на ризикову ситуацію, яка могла б привести до банкрутства.

Характеристики

Список файлов курсовой работы