99939 (614002), страница 4
Текст из файла (страница 4)
18. Операції з цінними паперами.
19. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів.
20.Здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України. Здійснюючи всі види діяльності, Підприємство забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.
3.5 Планування реалізації стратегії
Сформульовані цілі і вибрана загальна стратегія розвитку підприємства є головними елементами (компонентами) стратегічного планування. Вони визначають бажаний Результат ефективного розвитку підприємства і загальний підхід до його досягнення. Проте такий підхід дає велику свободу дій менеджерам різних рівнів і співробітникам, відповідальним за досягнення цілей, коли вибір ними конкретних Дій може не привести до досягнення бажаного результату підприємства в цілому. Для забезпечення скоординованих дій відповідальних виконавців вище керівництво підприємства повинне розробити додаткові організаційні рішення по досягненню цілей і організувати реалізацію стратегічного плану.
Основною задачею цих рішень є орієнтація майбутніх дій і поведінки відповідальних виконавців і менеджерів всіх рівнів на досягнення загальних цілей підприємства. Основними елементами рішень керівництва, направлених на організацію злагоджених дій всіх виконавців по досягненню цілей підприємства, є тактика, політика, процедури і правила.
Тактика. Організація реалізації стратегічних цілей підприємства передбачає їх розділення на довгострокові, середньострокові і короткострокові цілі. Реалізація цих цілей розрахована відповідно на весь горизонт (період) планування, певну його частину і в найближчий період (в перший - другий рік). Короткострокові цілі узгоджуються з середньостроковою і довгостроковою метою і забезпечують їх досягнення. Аналогічно короткостроковим цілям необхідно розробляти короткострокові стратегії, які називають тактиками. Тактика і досягнення короткострокових цілей дозволяють визначити правильність стратегічного вибору підприємства і при необхідності внести відповідні корективи в досягнення бажаного результату при реалізації вибраної стратегії. Характерні особливості і вимоги до формування тактики підприємства зводяться до наступного. Тактика завжди розробляється виходячи із загальної стратегії підприємства і в її розвиток. На відміну від стратегії розвитку підприємства, яка розробляється на вищому рівні управління, тактика в більшості випадків визначається на середньому рівні керівництва (або при його активній участі).
Політика формулюється вищим керівництвом підприємства на весь період реалізації стратегічного плану. Політика служить загальним керівництвом для дій і ухвалення рішень, яке сприяє досягненню цілей підприємства. Вона є довгостроковим орієнтиром для ухвалення конкретних рішень на всіх рівнях управління при виконанні стратегічного плану. Політику слід також розглядати як деяку сукупність правил, що визначають напрями дій по реалізації стратегії і досягненню цілей підприємства в ближній і дальній перспективі. Політика, як правило, розробляється стосовно досягнення функціональних цілей підприємства (в області маркетингу - маркетингова політика, в області фінансів - фінансова політика, в області інновацій - інноваційна або технічна політика і т.д.).
Процедури і правила. При реалізації стратегічного плану корисно використовувати минулий досвід підприємства для майбутніх вирішень, якщо вони мають тенденцію повторення. При цьому відпадає необхідність наново проводити аналіз ситуацій, що повторюються або схожих, коли у минулому подібний аналіз привів до задовільного рішення. Стосовно цього випадку звичайно розробляються стандартизовані вказівки. Ці вказівки, звані процедурами, регламентують певну послідовність дій в конкретних ситуаціях. Процедура є описом сукупності дій, які слід зробити в конкретній ситуації.
Коли успішна реалізація плану залежить від точного виконання конкретного завдання, доцільно повністю виключити всяку свободу вибору. Для таких випадків розробляються відповідні правила. Правило точно визначає, що повинне бути зроблене в специфічній (одиничної) ситуації. Правила відрізняються від процедур тим, що вони розраховані на конкретну ситуацію, що передбачає обмежені дії. Процедури використовуються в ситуаціях, коли є деяка послідовність зв'язаних між собою дій.
4. Розробка організаційної структури управління підприємством
4.1 Визначення типа організаційної структури управління підприємством
Структура управління - це сукупність рівнів управління і конкретних підрозділів, зв'язаних між собою конкретними управлінськими відносинами. Рішення про вибір конкретної структури організації ухвалюється керівництвом вищого рівня.
Взаємодія на рівні «подразделеніє - підрозділ» реалізується за допомогою комбінацій різних типів департменізациі і виступає в рамках організаційних структур: традиційної, дивізіональної або відділової, матричної. І, нарешті, на рівні «індивід-організація» взаємодія залежно від того, яка сторона виконує лідируючу роль, може додати організації «індивідуалістський» або «корпоративний» характер.
Залежно від характеру зв'язків виділяються декілька основних типів організаційних структур управління (табл.6):
- лінійна;
- функціональна;
- лінійно-функціональна;
- матрична;
- дивізіональна;
- множинна.
Табл.6 Типи організаційних структур
Для ДП «Укрдонбасекологія» дивізіональна структура (табл.6)
Дивізіони (філіали) виділяються або по області діяльності або географічно.
Табл. 7 Дівізіональная структура управління
Рук. - керівник вищого рівня; рук.фил.1, рук.фил.2- керівники філіалів; штаб - штаби фахівців при керівниках вищого і середнього рівнів .
Дівізіональная структура. Розподіл конкретної структури на елементи відбувається не по видах функціональної діяльності, а по інших ознаках, наприклад, по видах продукції або послуг, що випускається, по групах покупців або по регіонах. В цьому випадку розрізняють:
- продуктову структуру
- структуру, орієнтовану на конкретного споживача
- регіональну структуру
Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень, є делегування. Неможливо зрозуміти організаційний процес без попереднього розуміння делегування і пов'язаних з ним повноважень і відповідальності.
Делегування, як термін, що використовується в теорії управління, означає передачу задач і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.
Критична роль делегування позначена в самому його визначенні. Воно є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників незліченні задачі, які повинні бути виконані для досягнення цілей всієї організації.
У деяких випадках межі повноважень змінюють характер повноважень в такому значному ступені, що необхідно розглянути відносини між рівнями повноважень, які виявляються у вигляді двох загальних типів. Вони позначаються як лінійні і апаратні (штабні) повноваження, причому обидва типи можуть застосовуватися в різних формах.
Лінійні повноваження - це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих. Саме лінійні повноваження надають керівнику узаконену владу для напряму своїх прямих підлеглих на досягнення поставлених цілей.
Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має також право ухвалювати певні рішення і діяти в певних питаннях без узгодження з іншими керівниками в тих межах, які встановлені організацією, законом або звичаєм.
4.2 Описання функцій ланки управління
Функції ланки управління я приведу на прикладі АХО ДП "Укрдонбасекологія " в таблиці 8.
Табл.8. Чисельність і функції должностних осіб підприємства
| Посада працівника | Чисельність, чіл. | Основні функції робітника |
| Генеральний директор | 1 | |
| Технічний директор | 1 | |
| Директор по виробництву | 1 | |
| Директор по економіці | 1 | |
| Заст. генерального директора по ВІД | 1 | |
| Головний механік | 1 | |
| Начальник юридичного відділу | 1 | |
| Провідний технолог | 1 | |
| Начальник відділу МТС | 1 | |
| Головний бухгалтер | 1 | |
| Провідний бухгалтер | 3 | |
| Бухгалтер | 1 | |
| Касир | 1 | |
| Економіст по плануванню і нормуванню | 1 | |
| Ст. інспектор ОК | 1 | |
| Провідний інженер ПТО | 1 | |
| Маркшейдер | 1 | |
| Завідувачка господарством | 1 | |
| Секретар-друкарка | 1 | |
| Начальник СИЛ | ||
| Експедитор по перевезенню вантажів | 1 | |
| Слюсар - сантехнік 4 розряди | 1 | |
| Охоронець | 3 | |
| Прибиральник | 2 | |
| Водій легкового авто | 1 | |
| 29 |
Докладне розглянемо функції на прикладі должностої інструкції бухгалтера.
Должностна інструкція бухгалтери
I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1 Бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника підприємства.
1.2 Бухгалтер безпосередньо підкоряється головному бухгалтеру.
1.3 У своїй роботі бухгалтер керується Конституцією України, нормативно-правовим і законодавчими актами України, що стосуються питань організації і ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, а також Положенням про головну бухгалтерію і справжньою посадовою інструкцією.
II. ЗАВДАННЯ І ОБОВ'ЯЗКИ.
Бухгалтер зобов'язаний:
2.1. Здійснювати облік поступаючих товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, своєчасно відображати на рахівницях бухгалтерського обліку операції, пов'язані з їх рухом, облік витрат виробництва і обіг, своєчасно і правильно оформляти відповідні бухгалтерські документи.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
