99939 (614002), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

4. Множинність, що дозволяє використовувати безліч кибернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити певні висновки, а точніше відмінність системного і традиційного ( аналітичного) підходів. Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретного замовника і забезпечують реальність його реалізації.

Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення представлені на рис.1.

Рис.1. Компоненти «чорного ящика» системного підходу до ухвалення рішення

Розглянемо зміст компонентів, представленого на рис.1 «чорного ящика».

«Вхід» системи характеризується параметрами проблеми, які необхідно вирішити по конкретних ринках (вимоги споживачів результати сегментації, якість об'єкту, об'єми продажів терміни поставок, ціни і т.п.).

На «виході» системи - рішення, виражене кількісно або якісно, що має певний ступінь адекватності і вірогідність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованого результату.

До компонентів «зовнішнього середовища» системи відносяться чинники макро- і мікросередовища фірми, інфраструктура регіону, що впливає на якість управлінського рішення. До цих чинників відносяться міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні, економіка, технічний стан, соціально-демографічні, природно-кліматичні, культурні і інші чинники країни, чинники інфраструктури регіону (ринкова інфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура, промисловість, транспорт, зв'язок і ін.), чинники, що характеризують конкретні зв'язки фірми (особи, що ухвалює рішення) з іншими фірмами, організаціями, посередниками, конкурентами і т.д.

Зворотний зв'язок характеризує різну інформацію, що поступає від споживачів до особи, що ухвалила рішення (до «процесу»), або до особи, від якої поступила інформація за рішенням проблеми («вхід»). Надходження інформації зворотного зв'язку може бути пов'язано з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів про уточнення або доробки рішення, появою новин і іншими чинниками.

Процес ухвалення рішення включає наступні операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми і формулювання цілей; пошук інформації; її обробка; виявлення можливостей ресурсного забезпечення; ранжирування цілей; формулювання завдань; оформлення необхідних документів; реалізація завдань. Вживання системного підходу до процесу ухвалення управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми, систему її рішення, взаємозв'язки компонентів системи і черговість їх вдосконалення.

З метою економії часу і засобів на розробку управлінського рішення рекомендується наступна черговість вдосконалення (формування, відробітки) компонентів «чорного ящика»

3. Розробка стратегії підприємства

Розглянемо різні визначення терміна „стратегія” стосовно до ДП «Укрдонбасекологія». Необхідно відзначити той факт, що кількість визначень поняття стратегія приблизно дорівнює числу книг, де вона розглядається. Обмежимося наступними шістьма визначеннями цього досить складного управлінського терміна:

Стратегія - це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії - це найбільш загальне визначення стратегії.

Стратегія - це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках - це гарне інструментальне визначення стратегії.

Стратегія - це інструмент координації стратегічних ресурсів підприємства - це визначення обґрунтовує користь стратегічного планування.

Стратегія - це процес приведення у відповідність сильних і слабких сторін компанії з небезпеками і можливостями в зовнішнім середовищі - це визначення достатньо докладно описує послідовні кроки алгоритму стратегічного планування.

Стратегія - це довгостроковий план для реалізації амбіцій керівництва компанії - це визначення характеризує один з нових напрямків розвитку теорії стратегічного управління.

Стратегія - це метод зміни системи підприємства для досягнення більш якісних параметрів вироблених їм товарів і послуг - це визначення змушує подивитися на стратегію з зовсім нової сторони .

Отже, звернемося до першого визначення - Стратегія - це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії. Що стосується "довгострокових цілей" ДП «Укрдонбасекологія», то в їхньому переліку обов'язково варто сформулювати досягнення довгострокових конкурентних переваг, що залучать до нього замовників і дозволять позитивно відрізнитися фірмі від її найближчих конкурентів. Такими якостями може бути відмінне знання свого напрямку. Коли у підприємства є головні цілі, тоді зрозуміло, що потрібно робити завтра і післязавтра. Недоліком першого визначення стратегії є однак те, що воно не дає чіткого орієнтира - що конкретно повинно робити підприємство, щоб вижити на конкурентному ринку. Для вирішення цієї задачі звернемося до другого визначення розглянутого терміна. Одне з кращих інструментальних визначень стратегії підприємства, що змушує керівництво серйозне подумати про важливість своїх ключових ресурсів і можливих варіантів їхнього застосування, звучить так - Стратегія - це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках. Згадаємо, що термін стратегія прийшов з військового мистецтва. А у війні, як відомо, перемагає не той, у кого кількісно більше війська і зброї, а той, хто вчасно зможе сконцентрувати в потрібному місці свої людські і матеріальні ресурси, вибір "правильних" напрямків розподілу цих ресурсів відіграє визначальну роль для перемоги над ворогом.

Сущность стратегического планирования заключается в формулировании основных направлений деятельности предприятия (миссии) и показателей его развития на планируемый период (целей), определяющих желаемый результат его деятельности в целом и в конкретном бизнесе. В рамках стратегического планирования обеспечивается комплексное обоснование проблем, с которыми может столкнуться предприятие, и определяются действий по их разрешению, а также разрабатывается конкретный план управленческих действий (стратегии) по выполнению миссии предприятия и достижению сформулированных целей.

Стратегические планы должны быть разработаны так, чтобы быть целостными в течение длительного периода и одновременно быть достаточно гибкими, позволяющими при необходимости осуществить их совершенствование и переориентацию. Общий стратегический план следует рассматривать как программу деятельности предприятия на длительный период времени с условием, что постоянно меняющаяся деловая и социальная обстановка делает коррективы этого плана неизбежными.

3.1. Опис місії і цілей підприємства

Основними завданнями стратегії є вибір довготривалих напрямів діяльності і формування стратегічної місії підприємства.

Перетворення місії в сукупність цілей.

Розробка стратегії для досягнення встановлених цілей.

Здійснення і виконання стратегії маркетингу.

Оцінка результатів, ситуативний аналіз, розробка коректуючих дій.

Стратегічні цілі і задачі підприємства відображають кількісні і якісні показники, які характеризують результати його діяльності в довготривалій перспективі. Звичайно підприємство зацікавлено в досягненні цільового набору різних цілей, які можна ранжирувати по ступеню їх важливості. Для діяльності ДП “Укрдонбасекологія” визначення цілей ґрунтується на наступних положеннях: 1) Визначається не одна, а декілька цілей. До побудови цілей і їх узгодження застосовується комплексний підхід (основні цілі, що забезпечують установки).

2) Цілі повинні бути реальними, виключати суперечність.

3) Цілі покликані стимулювати подальший розвиток, забезпечувати зосередження сил і засобів підприємства на пріоритетних напрямах діяльності.

4) фінансові цілі є життєво важливими для підприємства.

Кожне підприємство вимушено формулювати як фінансові цілі, так і стратегічні. Приклади стратегічних і фінансових цілей відображені у формі таблиці 1.

Таблиця 1. Цілі стратегічного управління

Як фінансові, так і інші цілі є життєво важливими для підприємства. Проблеми виникають при встановленні пріоритетів в їх досягненні, коли необхідно вибирати між діями, направленими на досягнення короткострокових фінансових показників і зусиллями, які забезпечують сильнішу ринкову позицію в довгостроковій перспективі. Підприємство повинне розробити поточні цілі маркетингу. Довгострокові цілі дозволяють вирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показників на п'ять або більше років вперед дозволяє краще представити, які дії потрібно робити вже зараз і впродовж всього планованого періоду, щоб забезпечити досягнення цих цілей; по-друге, наявність довгострокових цілей дозволяє керівникам точніше оцінити значення і вплив поточних рішень на досягнення намічених показників в майбутньому. Короткострокові цілі направлені на досягнення негайних або найближчих результатів і, як правило, обмежуються періодом.

Цілі управління є віддзеркаленням довготривалих і короткострокових цілей підприємства. Розробка цілей діяльності повинна включати їх чітке формулювання, ранжирування всього набору по критерію значущості, остаточний вибір найважливіших цілей з погляду інтересів підприємства. Як приклад можна запропонувати наступні формулювання цілей діяльності підприємства і відповідних їм цілей маркетингу.

Встановлені стратегічні цілі повинні бути конкретизовані для кожного самостійного підрозділу підприємства. При цьому слід керуватися принципом поступової деталізації змісту цілей маркетингу від вищого рівня управління до нижчого. Такий підхід дозволяє усунути суперечності між цілями окремих підрозділів і підприємства в цілому. Проблеми виникають при встановленні пріоритетів в їх досягненні, коли необхідно вибирати між діями, направленими на досягнення короткострокових фінансових показників і зусиллями, які забезпечують сильнішу ринкову позицію в довгостроковій перспективі. Довгострокові цілі дозволяють вирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показників на п'ять або більше

3.2 Оцінка і аналіз зовнішнього середовища

Підприємства, що виходять на ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.

Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності.

Під маркетингом розуміється система внутріфірмового управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.

Перш ніж вирішити вийти на ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.

До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та інше.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. Отже зовнішні фактори :

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2.Господарська кон’юнктуру, що складається. Вона включає кон’юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства

До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки оказання послуг, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та інше.

До внутрішніх факторів відносяться такі:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Ефективне оказання послуг. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, надаючи послуги вищої якості і відносно невисокої собівартості. Тому підприємство намагається здійснити ефективне оказання послуг за рахунок придбання нової техники, кваліфікованим кадрам та інше. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування "свого" покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п., а з іншої - шляхом ефективного забезпечення новітнішою технікою та устаткуванням по доступним цінам.

Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються.

Характеристики

Список файлов курсовой работы