96691 (613580), страница 2
Текст из файла (страница 2)
права на розвиток розглядається як один з елементів динамічного процесу, який поєднує в собі здійснення цивільних, культурних, економічних, політичних і соціальних прав й сприяє підвищенню добробуту всіх членів суспільства. Ключем до реалізації права на розвиток є викорінювання бідності – це одна з основних цілей Організації Об’єднаних Націй.
Статут Організації Об’єднаних Націй ставить перед Організацією Об’єднаних Націй конкретне завдання заохочувати прогресивний розвиток міжнародного права і його кодифікування. Більше 500 конвенцій, договорів і норм, що є результатом цієї роботи, забезпечують основу для зміцнення міжнародного миру і безпеки та сприяння соціально-економічному розвитку. Держави, що ратифікували ці конвенції, юридично зобов’язані їх виконувати.
У 1945 році в несамокерованих територіях проживало 750 мільйонів чоловік. Сьогодні це число скоротилося до трохи більше 1 мільйона, що значною мірою сталося завдяки вирішальній ролі Організації Об’єднаних Націй в заохоченні сподівань народів залежних територій і наданні допомоги в справі швидкого отримання ними незалежності. Починаючи з 1960 року, коли Генеральна Асамблея прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам, близько 60 колишніх колоніальних територій отримали незалежність і вступили в Організацію Об’єднаних Націй як її повноправні члени.
Завдяки кампанії, що проводилася під егідою Організації Об’єднаних Націй впродовж більше 30 років, вдалося покінчити з системою расової сегрегації в Південній Африці, яка була відома як апартеїд. У 1994 році у присутності місії спостерігачів Організації Об’єднаних Націй пройшли перші в цій країні вибори, відкриті для представників всіх рас. З моменту свого створення Організація Об’єднаних Націй виступає за основоположну рівність всіх народів і проти расизму у всіх його формах. За рішенням Генеральної Асамблеї в 2001 році на Усесвітній конференції було розглянуто методи боротьби проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії й нетерпимості.
Гуманітарні катастрофи можуть статися в будь-якому місці і у будь-який час. Якою б не була їх причина – повінь, засуха, землетрус або конфлікт, – вони завжди призводять до загибелі людей, переміщення населення, втрати громадами здатності своїми силами забезпечувати своє існування і приносять величезні страждання.
В умовах таких катастроф організації системи Організації Об’єднаних Націй постачають жертвам – в більшості своїй дітям, жінкам і літнім людям – продовольство і медикаменти, дають їм притулок і забезпечують матеріально-технічну підтримку.
Одне з центральних завдань Організації Об’єднаних Націй полягає в сприянні забезпеченню вищих стандартів життя, повної зайнятості і умов для соціально-економічного прогресу і розвитку. З виконанням цього завдання пов’язано 70 відсотків діяльності системи Організації Об’єднаних Націй. В основі цієї діяльності лежить віра в те, що викорінюванням бідності і підвищення рівня добробуту людей на всіх територіях є необхідними кроками на шляху до створення умов для забезпечення міцного миру у всьому світі.
Організація Об’єднаних Націй володіє унікальними перевагами щодо сприяння розвитку. Сфера її діяльності охоплює весь світ, а її всеосяжний мандат передбачає задоволення соціальних, економічних і надзвичайних потреб. Організація Об’єднаних Націй не представляє чиї-небудь вузькі національні або комерційні інтереси. У виробленні найважливіших стратегічних рішень беруть участь всі країни – і багаті, і бідні.
1.2 Система організації та керуючі органи ООН
У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них – Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки і Секретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.
Всі держави-члени Організації Об’єднаних Націй представлені в Генеральній Асамблеї – «всесвітньому парламенті», який збирається на чергові і спеціальні сесії для розгляду нагальних проблем людства. Кожна держава-член має один голос. Рішення по таких ключових питань як підтримка миру і безпеки, прийом нових членів і затвердження бюджету Організації Об’єднаних Націй, ухвалюються більшістю в дві третини голосів. Рішення з інших питань ухвалюються простою більшістю голосів. Останніми роками робляться особливі зусилля, направлені на те, щоб рішення Асамблеї ухвалювалися на основі консенсусу, а не офіційного голосування. Асамблея не може нав’язувати державам свої рішення, проте її рекомендації мають важливе значення, оскільки є відображенням світової громадської думки і є моральним імперативом міжнародного співтовариства.
Чергові щорічні сесії Асамблеї проводяться в період з вересня по грудень. При необхідності Асамблея може продовжити свою роботу на відновленій сесії або проводити спеціальні чи надзвичайні сесії з питань, що викликають особливе занепокоєння. Роботу Асамблеї також здійснюють її шість головних комітетів, інші допоміжні органи і Секретаріат Організації Об’єднаних Націй.
Згідно Статуту Організації Об’єднаних Націй, Рада Безпеки безпосередньо відповідальна за підтримку миру і безпеки в усьому світі. Вона може бути скликана у будь-який час у разі виникненні загрози миру. Статут зобов’язав всі держави-члени виконувати вирішення Ради.
Рада складається з 15 членів. П’ять з них – Китай, Російська Федерація, Сполучене Королівство, Сполучені Штати і Франція – є постійними членами. Інші 10 членів Ради обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.
Держави-члени продовжують обговорювати питання про зміну членського складу Ради і методи роботи, задля того, щоб забезпечити відображення сучасних політичних та економічних реалій.
Рішення Ради вважаються прийнятими, коли за них проголосували дев’ять її членів. За винятком голосування з процедурних питань, рішення не може бути прийняте, якщо хто-небудь з постійних членів Ради проголосує проти, тобто використає своє право вето.
При розгляді питань щодо виникнення загрози миру Рада спочатку розглядає шляхи мирного врегулювання суперечки. Вона може виробити принципи врегулювання або виступити в ролі посередника.
В разі розв’язування бойових дій Рада вживає заходів задля припинення вогню. Вона може також направити миротворчу місію, для того, щоб допомогти сторонам зберігати перемир’я або забезпечити роз’єднання протиборчих сил. Рада може вживати заходи щодо забезпечення виконання прийнятих нею рішень. Вона може вводити економічні санкції або встановлювати ембарго на постачання зброї. В окремих випадках для забезпечення виконання прийнятих нею рішень, Рада уповноважувала держави-члени використовувати «всі необхідні засоби», включаючи спільні військові дії.
Рада також представляє Генеральній Асамблеї рекомендації щодо кандидатури на посаду Генерального секретаря та щодо прийому в Організацію Об’єднаних Націй нових членів.
Діючи під загальним керівництвом Генеральної Асамблеї, Рада з соціально-економічних питань координує діяльність Організації Об’єднаних Націй і установ її системи в економічній і соціальній сферах. Будучи головним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем й вироблення рекомендацій щодо політики в цих сферах, Рада відіграє важливу роль у зміцненні міжнародної співпраці з метою розвитку. Вона також проводить консультації з неурядовими організаціями (НУО), підтримуючи тим самим життєво важливий зв’язок між Організацією Об’єднаних Націй і громадянським суспільством.
До складу Ради входять 54 члени, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки. Протягом року Рада періодично проводить засідання, збираючись в липні на свою основну сесію, в ході якої на засіданні високого рівня обговорюються найважливіші економічні, соціальні та гуманітарні питання.
Допоміжні органи Ради регулярно проводять свої засідання і звітують перед нею. Наприклад, Комісія з прав людини здійснює контроль за дотриманням прав людини у всіх країнах світу. Інші органи займаються питаннями соціального розвитку, становища жінок, попередження злочинності, боротьби з наркоманією і сталого розвитку. П’ять регіональних комісій сприяють економічному розвитку і співпраці в своїх регіонах.
Рада з Опіки була створена для забезпечення міжнародного спостереження за 11 підопічними територіями, що знаходилися під управлінням семи держав-членів, а також для забезпечення того, щоб їх уряди докладали необхідних зусиль для підготовки цих територій до самоуправління або незалежності. До 1994 року всі підопічні території перейшли до самоуправління чи стали незалежними як самостійні держави чи приєднались до сусідніх незалежних держав. Останньою перейшла до самоуправління підопічна територія Тихоокеанські острови (Палау), що знаходилася під юрисдикцією Сполучених Штатів і стала 185-ою державою-членом Організації Об’єднаних Націй.
Оскільки робота Ради з Опіки завершена, до її складу в даний час входять п’ять постійних членів Ради Безпеки. В її правила процедури були внесені відповідні зміни, щоб вона могла проводити свої засідання лише в тих випадках, коли того можуть вимагати обставини.
Міжнародний Суд – відомий також, як Всесвітній Суд – є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Його 15 суддів обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки, які проводять голосування незалежно і одночасно. Міжнародний Суд займається врегулюванням суперечок між державами на основі добровільної участі зацікавлених держав. Якщо держава погоджується взяти участь в судовому процесі, то вона зобов’язана підкорятися рішенню Суду. Суд також займається підготовкою консультативних висновків для Організації Об’єднаних Націй та її спеціалізованих установ.
Секретаріат проводить оперативну та адміністративну роботу Організації Об’єднаних Націй відповідно до вказівок Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки та інших органів. Його очолює Генеральний секретар, який забезпечує загальне адміністративне керівництво.
Секретаріат складається з департаментів і управлінь, де працює близько 7500 чоловік, посади яких фінансуються за рахунок регулярного бюджету і які представляють 170 країн світу. Окрім Центральних установ Організації Об’єднаних Націй, розташованих в Нью-Йорку, існують відділення Організації Об’єднаних Націй в Женеві, Відні й Найробі та інші місця служби.
Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і 13 інших незалежних організацій, які називаються «спеціалізованими установами», пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй за допомогою відповідних угод про співпрацю. Ці установи, включаючи Світову організацію охорони здоров’я і Міжнародну організацію цивільної авіації, є самостійними органами, створеними на основі міжурядових угод. На них покладено широкий діапазон міжнародних функцій в економічній, соціальній та культурній сферах, а також у сфері освіти, охорони здоров’я й інших. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація праці і Світовий поштовий союз, старші за Організацію Об’єднаних Націй.
Крім того, ціла низка управлінь, програм і фондів Організації Об’єднаних Націй – таких, як Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ), Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) і Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), – займається поліпшенням соціального та економічного становища людей у всіх регіонах світу. Вони підзвітні Генеральній Асамблеї або Ради з Соціально-економічних питань. Всі ці організації мають свої власні органи управління, бюджети і секретаріати. Разом з Організацією Об’єднаних Націй вони складають єдину сім’ю, або систему Організації Об’єднаних Націй. Спільними зусиллями вони провадять технічне сприяння і надають практичну допомогу в інших формах практично у всіх економічних і соціальних сферах.
Розділ 2.Україна в ООН
2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН
Історія співпраці України з Організацією Об’єднаних Націй почалася з 1945 року – року створення ООН. Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегація брала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна, будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН та утверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне до політичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь у миротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру. Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції з захисту миротворчого персоналу.
Свого часу, в перші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробці міжнародних питань, перебуваючи в рамках ООН. Але, як стверджує багато українських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник України при ООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому і спотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси під пильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСР завжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООН до проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленко заявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООН робила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкого комплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби з колоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народів за своє визволення”.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
