94739 (613151), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Забарвлення шкіри. При рівних етнічних, кліматичних і соматичних умовах шкіра чоловіків більш темна, що обумовлено не гормональним впливом (тестостерон, естрогени), а кількістю меланіну, гемоглобіну і каротину. У жінок колір шкіри більш гомогенний. Колориметричні дослідження показали, що пігментація і червоність шкіри в чоловіків у віці 65-88 років більш виражені, ніж у жінок такого віку, але таких розходжень немає в молодих людей (18-26 років).

Гормональні впливи. Усі перераховані вище розходження можуть бути пов'язані з впливом гормонів. Вміст колагену в дермі контролюється естрогенами, чи тестостероном, чи обома гормонами. У чоловіків шкіра містить більше колагену, ніж шкіра жінок того ж віку, хоча темп зменшення його вмісту однаковий і складає 1 % протягом кожного року дорослого життя зі зміною співвідношення колагену I і III типів. При замісній гормональній терапії вміст колагену дерми в жінок збільшується на 48%. Для чоловіків подібних препаратів поки немає.

Сально-волосяні структури. Сальні залози і волосяні фолікули є гормонально залежними як у чоловіків, так і в жінок у всіх вікових періодах. У чоловіків більш високий рівень сальної секреції у віці 20-69 років. У віці 50-70 років секреція сальних залоз у чоловіків істотно не міняється, у те час як у жінок вона значно знижується, що, можливо, пов'язано зі зменшенням оваріальної активності1⁶.

Нема кореляції між вмістом у крові тестостерону і рівнем сальної секреції.

Розподіл волосся на тілі в чоловіків і жінок різний. Найбільш значимі гендерні розходження полягають у тім, що в чоловіків волосся менш густе і відсоток волосся у фазі телогена вищий. Вплив андрогенів на ріст волосся у визначених топографічних частинах тіла відзначено як у чоловіків, так і в жінок. Андрогени впливають на клітини волосяного фолікула, на які, у свою чергу, впливають меланіностимулюючий гормон, гормони щитовидної залози, пролактин, особливості харчування. Високий рівень тестостерону пригнічує клітини сосочкової частини волосяного фолікула і кератиноцити, у меншому ступені діє на фибробласти. У той час як низький рівень тестостерону подібних ефектів не виявляє. Дія естрогенів і ципротерону протилежна.

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження шкірної чутливості

Матеріали та обладнання: волоски Фрея (набір), циркуль, естезіометр Вебера, лінійка, кульки розміром з горошину; три посудини з водою (температура води в посудині №1 10 – 15 0С, в посудині №2 25 – 30 0С, в посудині №3 40 – 45 0С) термометр; спиртівка, булавки, лід, дистильована вода.

Визначення порогу дискримінації.

Для визначення порогу дискримінації користуйтесь циркулем з двома ніжками або естезіометром Вебера. Доторкайтеся до шкіри ніжками циркуля, розсовуючи чи зсовуючи їх. При певному ступені зближення ніжок циркуля досліджуваний починає сприймати два подразника як один. Це і є поріг дискримінації.

Визначте поріг дискримінації для шкіри передпліччя, лобу, кінчика носа, пальців руки. Розмістіть назви областей шкіри в порядку збільшення порогу дискримінації. Заповніть таблицю. Зіставте пороги тактильної чутливості у студентів групи і зробіть висновки щодо індивідуальних її коливань. Від чого вони залежать?

Дослідження просторового порога тактильної чутливості

Естезіометр Вебера.

Виявлення тактильних, теплових, холодових і больових точок шкіри.

На тильній поверхні кисті і променевозап’ястного суглоба намалюйте квадрат, сторона якого 1 см, потім за допомогою набору Фрея, нагрітою і охолодженою булавочними головками найдіть кількість тактильних, теплових і холодових точок, а вістрям булавки найдіть і відмітьте больові точки (ноцирецептори).

Підрахуйте частоту розміщення теплових, холодових, тактильних і больових точок на 1см2 поверхні шкіри. Замалюйте шкіру з усіма рецепторами.

Виявлення температурної адаптації шкіряних рецепторів.

Опустіть праву руку в посудину №1 (температура води 10 - 15 0С), а ліву – в посудину №3 (температура води 40 – 45 0С). Через 1-2 хвилини перенесіть обидві руки в посудину №2 (температура води 25 – 30 0С).

Відмітьте різницю у сприйнятті цієї температури правою і лівою руками. Поясніть отримані результати.

Дослід Аристотеля.

Покладіть на стіл кульку, доторкніться до нього сусідніми ділянками шкіри кінцевих фаланг вказівного і середнього пальців і покатайте його по столу. Перехрестіть обидва пальці; доторкніться до кульки так, щоб він виявився між перехрещеними пальцями, і знову покатайте його по столу. В першому випадку буде відчуття однієї кульки, у другому – двох.

Перехрещеними пальцями доторкніться до кінчика носа – будете відчувати два кінчика носа. Поясніть отримані результати.

Розділ 3. Аналіз впливу оточуючого середовища на шкіру та загартування шкіри

3.1 Негативна дія оточуючого середовища на шкіру людини

Дія оточуючого середовища на шкіру людини в більшості випадків має негативний характер. Оскільки руйнування озонового шару спричиняє все меншу захищеність від ультрафіолетових променів. Дія сонячного випромінювання несе в собі більш негативний ефект ніж позитивний. Постійне потепління клімату викликає зростання температур. Внаслідок безпосередньої дії на шкіру різних зовнішніх подразників механічного, фізичного, хімічного, біологічного характеру виникають запалення шкіри. Виділяють безумовні, абсолютні хвороботворні фактори, при потраплянні котрих на шкіру обов'язково виникав запальна реакція (кислоти, основи, деякі органічні сполуки, великі дози сонячного, ультрафіолетового та рентгенівського проміння, висока і низька температура та ін.), і факультативні, які спричиняють запальні явища не у всіх людей, а тільки в осіб з підвищеною чутливістю до цього подразника (алергену). До них відносяться різні речовини рослинного і тваринного походження (пилок квітів, сік рослин, волосся, лусочки шкіри тварин та ін.), хімічні сполуки (солі нікелю, хрому, миючі і косметичні засоби, фарби, лаки, політури, медичні препарати та ін.).

Простий дерматит виникає тільки на ділянках дії подразника. Прояви запальної реакції шкіри можуть бути різноманітними і залежать від. тривалості контакту і сили чинника, захисної здатності шкіри. Дерматит проявляється висипом червоних плям, вузликів, пухирців, пухирів і некрозом (відмиранням). Часто це тільки почервоніння і пухирці. При дії сильних подразників виникають глибокі виразки, які загоюються з утворенням рубця. Суб'єктивно турбує біль, паління, свербіж. Після усунення безумовного чинника дерматит зникає і без повторного подразнення не виникає.

Потертості серед простих дерматитів трапляються найчастіше. Вони з'являються на долонях при одноманітній фізичній праці, особливо інструментом чи реманентом з погано обробленою ручкою, держаком, на стопах при непідігнаному взутті, невміло намотаній онучі. Виникають почервоніння, водяні пухирі, набряк, садна. Крім того, потертості іноді розвиваються від тертя двох стичних поверхонь шкіри великих складок у вигляді почервоніння, а у гладких осіб нерідко приєднується мокнення і гноячкова інфекція. У немовлят у перші місяці життя може розвиватися пелюшковий (сповитковий) дерматит від тертя грубих пелюшок і дії продуктів розкладу сечі й калу. У розвитку таких дерматитів відіграють роль мікроби, наявні на шкірі1⁷.

Дерматит внаслідок дії фізичних факторів виникає в побутовій і виробничій обстановці. Навесні дерматит часто зумовлює сонячне опромінення.

Через 2—4 год після першого перебування на сонці відкриті ділянки шкіри червоніють, злегка набрякають, інколи з'являються дрібненькі пухирці з прозорим вмістом, а при передозуванні сонячних ванн — пухирі. Суб'єктивно турбує значне паління, біль, свербіж. На 2 — 4-й день починає лущитися епідерміс і шкіра буріє. В осіб із ніжною білою шкірою після сонячних опромінень з'являються загальна стурбованість, спрага; підвищення температури тіла, які тривають 3 — 5 днів. Зловживання сонячними опроміненнями спричиняє не тільки дерматит, а й виникнення ластовиння, розростання бородавок, раннє старіння шкіри (на ній з'являються зморшки), її атрофію та ін. Щоб цього не сталося, слід звикати до сонячних променів поступово. У перші дні перебування на сонці бажано змащувати шкіру сонцезахисними кремами «Луч», «Антилюкс», «Щит» та ін.

Вплив високої температури призводить до опіків, прояв яких залежить від стану діючого фактора, температури і тривалості дії. Найперша допомога при опіках будь-якого характеру, особливо в побуті — прикласти холод на ділянку ушкодження (лід, холодна вода та ін.). Якщо трапився опік розтопленим смальцем, олією, молоком чи окропом, необхідно негайно обпечену ділянку підставити під струмінь холодної води, а через декілька хвилин прикласти змочену в спирті чи горілці марлю (4 — 6 шарів), вату. Якщо спирту немає, марлю можна змочити 1 — 3 % розчином борної кислоти або 0,5 % (інтенсивно забарвлений) розчином калію перманганату. При опіках з появою пухирів слід звернутися до лікаря чи викликати швидку допомогу.

Вплив на організм низької температури веде до відмороження. Йому передує прихований період, який характеризується похолоданням, побілінням і втратою чутливості. Найчастіше відморожуються відкриті і кінцеві ділянки тіла — пальці рук і ніг, ніс і щоки, вуха. У тих, хто працює на холоді і вітрі, ці місця мерзнуть до посиніння, набрякають. Інколи на таких вогнищах з'являються вузлики і вузли. Суб'єктивно турбує пощипування, поколювання, біль, свербіж, у деяких випадках утрачається чутливість.

Можливість відмороження посилюють підвищена вологість, вітер, тісне взуття, зниження опірності окремих тканин (наявність відмороження раніше, підвищена пітливість, поранення та ін.) і всього організму (фізична і нервова перевтома, нестача вітамінів, ослаблення організму після гострих хронічних захворювань, велика втрата крові, алкогольне сп'яніння тощо). В ослабленої людини обмороження може статися навіть при плюсовій температурі (+5...+8 °С). Перша допомога при відмороженні: потерпілого влаштовують у теплому приміщенні, обморожені ділянки поступово зігрівають, злегка розтирають камфорним, саліциловим спиртом, гліцерином, горілкою, застосовують теплі ванни, змащують уражені ділянки жиром, роблять пов'язку з ватою і поліетиленовою чи целофановою плівкою. При глибоких ураженнях слід звернутися в медичний заклад. Профілактика: захищати відкриті ділянки від холоду (теплі шкарпетки, рукавиці, навушники тощо), постійно загартовуватись фізкультурою, масажем, обливанням холодною водою, обтиранням снігом, повноцінно харчуватися.

Дерматит, зумовлений дією кислот і основ, проявляється почервонінням, пухирями і змертвінням глибоких тканин. Клінічна картина розвивається залежно від концентрації подразника, його інтенсивності, експозиції. При дії сильних (плавикова, азотна, сірчана та ін.) концентрованих кислот і основ омертвіння настає негайно, а при малих концентраціях прояви наростають через декілька годин і навіть днів. Запобігання ураженням кислотами, основами та іншими сильнодіючими сполуками полягає в чіткому виконанні інструкцій з безпеки праці.

Дерматит внаслідок дії паливно-мастильних матеріалів найчастіше виникає в осіб, які стикаються з ними,—у заправників, мастильників, трактористів, комбайнерів та ін. Ураження шкіри бензином, гасом, газоліном, соляркою виникає внаслідок подразнювальної дії хімічного характеру. При цьому шкіра знежирюється, пересихає, виникають підвищене лущення епідермісу, часом тріщини, в які проникають хвороботворні мікроби і спричиняють піодермії. У деяких осіб на розгинальних поверхнях передпліч, стегон з'являються твердуваті вузлики — мастильні фолікуліти. Подібні ураження шкіри розвиваються внаслідок недотримання санітарно-гігієнічних правил, забруднення спецодягу, порушення технологічного виробничого процесу, незадовільних умов праці тощо. Профілактичні заходи спрямовуються на виконання вимог техніки безпеки, елементарних правил санітарії і гігієни особистого і загального характеру.

Дерматит біологічного походження спричиняють деякі рослини, гусінь, комахи, кліщі, мікроорганізми, серед яких трапляються облігатні й алергічні подразники. Хвороботворна дія на шкіру деяких рослин залежить від грунту, клімату, кількості сонячного світла, опадів тощо. Дерматит рослинного походження зумовлюють уколи колючок, шпичок, проникнення в шкіру гострих волосинок, внаслідок чого в глибокі шари потрапляють алкалоїди, глікозиди, ефірні масла рослин. Вони сенсибілізують організм, і при повторному контакті з рослинами розвивається алергічний дерматит. На нього найчастіше хворіють городники, хмелярі, садівники, працівники ботанічних садів, оранжерей та ін1⁸.

Дерматит можуть спричиняти пастернак, петрушка, конопля, хміль, помідори (листя і стебло), кукурудза, тютюн, соняшник, спаржа, а також оранжерейні рослини (нарцис, герань та ін.), бур'яни, трави.

Дерматит рослинного походження інколи набуває масового характеру на сінокосі, у піонерському таборі. На ділянках стикання з рослинами шкіра червоніє і з'являються пухирі відразу чи через 2—4 год. прихованого періоду. Зміни на шкірі значною мірою залежать від виду рослини, тривалості контакту з нею, температури повітря, погоди (сонячно, хмарно), а також від загального стану організму, його захисних і пристосувальних механізмів, функціональної особливості імунної системи. Після усунення подразників одужання настає протягом 4—7 днів.

Профілактика полягає в обмеженні контакту з хвороботворними рослинами, особливо при росі і сонячній погоді вранці, після дощу. Слід своєчасно лікувати ушкодження шкіри, піодермію. При диспансерних медоглядах необхідно усувати від роботи з алергізуючими рослинами осіб, які хворіють на хронічну екзему, нейродерміт, кропив'янку, бронхіальну астму та ін. Для запобігання запаленню шкіри внаслідок підвищення її чутливості під впливом сонячних променів і рослин рекомендують перед роботою змащувати відкриті ділянки захисними кремами.

Алергічні захворювання шкіри

В їх основі лежить алергія, яка проявляється підвищеною індивідуальною чутливістю організму до повторних впливів на нього алергенів (чужорідних речовин білкової чи хімічної природи). Перші стикання з алергеном зумовлюють вироблення в організмі антитіл без порушення стану здоров'я, д повторні — виникнення реакції алерген — антитіло з розвитком різних хворобливих змін у шкірі та інших тканинах і органах. Цей складний процес тісно пов'язаний з функціональним станом шкіри, нервової системи, ендокринних залоз, внутрішніх органів і систем1⁹.

Нині вивчена велика кількість факторів, які спричиняють сенсибілізацію (підвищену чутливість). Серед них близько 90 % хімічних алергенів і тільки 10 % — біологічних та інших. Незважаючи на профілактичні заходи, кількість алергічних уражень шкіри останнім часом зросла, що зумовлено широким впровадженням різних хімічних речовин у промисловості, сільському господарстві і побуті. Крім того, доступність великої кількості ліків і їх часте вживання, нерідко без призначення медичного, працівника і достатньої потреби збільшують кількість випадків медикаментозної алергії.

Характеристики

Список файлов курсовой работы