94681 (613138), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

При зниженні рівня білка плазми нижче 60 г/л варто використовувати розчини амінокислот, плазму, альбумін, протеїн.

При тривалому парентеральному харчуванні варто застосовувати жирові емульсії.

Обов'язкове застосування комплексу вітамінів групи В, які при парентеральному введенні гідролізатів проявляють виражений анаболічний ефект, нормалізують азотистий баланс. Як кардіотонізуюча терапія вводиться корглікон, строфантин. Одночасно вводиться панангін, кокарбоксилаза. У хворих з порушеннями коронарного кровообігу, виявленими на ЕКГ, використають курантил, нітрати.

Один з головних напрямків у лікуванні проривного перитоніту - придушення мікробної флори в черевній порожнині. Найчастіше в перитонеальному екссудаті виявляється кишкова паличка (45%), на другому місці за частотою засівання перебуває стафілокок, рідше - протей і стрептокок.

Введення антибіотиків внутрішньовенне й внутрішньом'язове, а також у значному розведенні в черевну порожнину чинить бактеріостатичний і бактерицидний ефекти. Варто призначати 2-3 антибіотики, з огляду на синергізм їх дії. Підставою для призначення того або іншого антибіотика у кінцевому підсумку є результат дослідження флори, отриманої з перитонеального ексудату, і її чутливість до вибраного препарату.

Застосування активної антибіотикотерапії, засобів, що підвищують імунітет за умови виконання радикальної операції в більшості випадків дозволяє впоратися з перитонітом.

Профілактиці й лікуванню дихальної недостатності варто надавати особливого значення. Поліпшення легеневої вентиляції досягається створенням піднесеного положення хворого, гарною аналгезією, застосуванням дихальної гімнастики, інгаляцією лікувальних розчинів. У деяких випадках, при дуже тяжких станах хворих, для лікування гіпоксії проводять продовжену штучну вентиляцію легенів, застосування останньої з постійним позитивним тиском наприкінці вдиху помітно зменшує гіпоксемію.

Для усунення парезу кишечника варто застосовувати декомпресію з використанням інтестинальних зондів. Медикаментозна стимуляція моторики кишечника полягає в призначенні внутрішньовенно гіпертонічного розчину хлориду натрію, розчину прозерину, паранефральних новокаїнових блокад, продовженої епідуральної блокади, сифонних клізм.

У шлунок перші 2-3 доби вводиться зонд з метою декомпресії. З 2-ї доби післяопераційного періоду дозволяється пероральне приймання рідини: води, чаю до 500 мл на добу. З 3-ї доби хворим дозволяють пити бульйон, фруктовий кисіль, кефір, 1-2 сирі яйця; кількість рідини, що вводять парентерально, зменшують. З 5-ї доби призначають протерті супи, манну кашу, вершкове масло (40 г). До 7-ї доби післяопераційного періоду хворих варто переводити на перший стіл за Певзнером. Надалі дієту поступово розширюють, крім спецій, солоних продуктів, маринадів, смажених блюд, дотримуючись принципу частого годування невеликими порціями.

Особливого значення надають активному ранньому руховому режиму. Тривала нерухомість в післяопераційному періоді може викликати тяжкі ускладнення (гіпостатичні пневмонії, коагулопатії і їх тяжкі наслідки, лімфостаз, м'язові атрофії та ін.). Для профілактики названих ускладнень із другого дня хворим призначають комплекс рухових і дихальних вправ, масаж.

Для своєчасної й правильної корекції виникаючих патологічних поушень всім хворим проводять клінічні аналізи крові й сечі. Досліджують електроліти плазми, білірубін і глюкозу крові, загальний білок і коагулограму, ЕКГ.

Таким чином, комплексне лікування хворих, оперованих із приводу перфоративних виразок, повинне містити у собі чітко розроблену схему заходів, спрямованих у першу чергу на компенсацію найбільш постраждалих від захворювання систем з постійним контролем і корекцією подальшого лікування.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Белый И.С., Вахтангишвили Р.Ш. Ваготомия при прободных пилородуоденальных язвах.— Киев: Здоров'я. 1984.— С. 159.

2. Богомолов Н.И. Резекция желудка в условиях перитонита при сочетании четырех осложнений язвенной болезни // Вестник хирургии им.И.И. Грекова.— 1997.— Т. 156.— № 2.— С. 115—116.

3. Вилявин Г. Д., Магомедов А. 3., Дибиров А. Ф. Резекция желудка и органосохраняющие операции при гастродуоденальных язвах // Клин. хирургия.—1984. —№ 10.— С. 50—52.

4. Витебский Я.Д., Янков В.А., Яромов П.К. К методике оперативного лечения больных с прободными гастродуоде-нальными язвами // Клин. хирургия.—1982.—№ 8.—С. 58-60.

5. Волобуев Н.Н., Чемодуров Н.Т. Интраоперационные и ранние послеоперационные осложнения ваготомии // Хирургия.— 1992.—№ 6.—С. 38—40.

6. Кочнев О.С., Тохчуков И.С., Тихомиров В.А. Диагностика и лечение прободных гастродуоденальных язв // Хирургия.— 1983.—№ 10.—С. 61—65.

7. Краковский А.И., Иванов С.И. Селективная проксимальная ваготомия в лечении прободных пилородуоденальных язв.— Томск, 1997.— 124 с.

8. Кузин М.И., Постолов Н.Г., Кузин Н.М. Техника расширенной селективной проксимальной ваготомии // Хирургия.— 1980.—№ 2.—С. 3—9.

9. Курыгин Л.А., Перегудов С.И. Отдаленные результаты хирургического лечения больных с перфоративными гастродуоденальными язвами // Вестник хирургии им. И.И. Грекова.—1999.— Т. 158, № 1.— С. 20—23.

10. Лупальцов В.И., Гречишников Н.А., Гладких Б.Е. Опыт лечения перфоративных гастродуоденальных язв // Клин. хирургия.— 1987.— № 4.— С. 38—39.

11. Луценко С.М. Клиническая характеристика и хирургическое лечение больных с прободной язвой желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин. хирургия.—1989.—№ 4.—С. 12-14.

12. Милонов О.В., Тоскин К.Д., Жебровский В.В. Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии.— М.: Медицина, 1990.— 559 с.

13. Муравьев Л.А., Волков Е.Ю. Непосредственные и отдаленные результаты ушивания прободных язв желудка и двенадцатиперстной кишки // Клин хирургия. 1988. —№4. —С. 11-13.

14. Панцырев Ю.М., Гринберг А.А. Ваготомия при осложненных дуоденальных язвах.— М.: Медицина, 1979.— 159 с.

15. Поташов Л.В., Морозов В.П., Дидзурабова Е.С. и др. Патофизиологическое обоснование ваготомии при перфоративных дуоденальных язвах // Вестн. хирургии им. И. И. Грекова. —1997. Т. 156, № 1.—С. 17—19.

16. Сацукевич В.П., Шулика А.С., Курышка А.А. Хирургическое лечение «немых» язв желудка и двенадцатиперстной кишки, осложненных перфорацией // Вест. хирургии им. И. И. Грекова. —1987. —№ 6. —С.21.

17. Фишзон-Рысс Ю.И., Рысс Е.С. Гастродуоденальные язвы. Л.: Медицина, 1978.—С. 43—56.

18. Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия желудка и двенадцатиперстной кишки.— Киев: Здоров'я, 1972.— 355 с.

19. Шалимов А.А., Саенко В.Ф. Хирургия пищевари- тельного тракта.— Киев: Здоров'я, 1987.— 566 с.

20. Юдин С.С. Этюды желудочной хирургии.— М.: Медицина, 1965.— 269 с.

13

Характеристики

Список файлов курсовой работы