90691 (612803), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Хроматографічне виявлення.0,5 г подрібленої сировини вносять у колбу зі зворотним холодильником, заливають 5 мл етанолу і нагрівають на водяному нагрівнику протягом 5 хв. Після охолодження над осадову рідину і зразки антрахінонів - "свідків" наносять капіляром на лінію старту пластинки "Силуфол". Пластинку поміщають у камеру з системою розчинників етилацетат-метанол - вода (100: 17: 13). Після хроматографування пластинку сушать на повітрі у витяжній шафі.
На хромаграмі антрахінони проявляються жовтими або оранжевими плямами, а після обприскування розчином лугу вони набувають червоного або фіолетового кольору, видимого при денному світлі.
Визначення вмісту.1 г сировини (кори крушини) подрібнюють до 1-3 мм і точну наважку (масою 0,05 г) вміщують у колбу на 100 мл зі шліфом, додають 7,5 мл льодяної оцтової кислоти. Суміш кип'ятять на електронагрівнику 15 хв. (Одночасно відбуваються екстракція антрацен похідних і гідроліз глікозидів). Вміст колби охолоджують, додають через холодильник 30 мл діетилового ефіру та кип'ятять на водяному нагрівнику 15 хв. Суміш охолоджують, проціджують крізь вату в ділильну лійку на 300 мл. Вату промивають 20 мл діетилового ефіру і вміщують її у колбу з сировиною. Додають 30 мл діетилового ефіру і кип'ятять 10 хв. на водяному нагрівнику. Ефірний витяг охолоджують, проціджують крізь вату в ту ж ділильну лійку. Колбу двічі споліскують ефіром (по 10 мл) та проціджують крізь ту ж саму вату.
Обережно, по стінках, до об'єднаного ефірно-оцтового витягу додають 100 мл лужно-аміачного розчину і перемішують 5 хв. Після повного розшарування рідин нижній шар червоного кольору зливають до мірної колби на 250 мл. Ефірний шар обробляють порціями по 20 мл ліжно-аміачного розчину, доки не перестане забарвлюватися рідина; забарвлені розчини додають у ту ж мірну колбу. Об'єм розчину у мірній колбі доводять лужно-аміачним розчином до позначки.
25 мл одержаного забарвленого розчину вміщують у колбу на 100 мл, нагрівають зі зворотнім холодильником на водяному нагрівнику 15 хв. (антрацен похідні з відновленої форми переходять у окислену).
Розчин охолоджують і вимірюють його оптичну густину на фотоелектрокалориметрі при довжині хвилі 540 нм з зеленим світлофільтром у кюветі товщиною шару 10 мм, використовуючи для порівняння лужно-аміачний розчин. При надто інтенсивному забарвленні досліджуваний розчин перед калориметрованням розводять лужно-аміачним розчином.
Концентрацію антрацен похідних у калориметрованому розчині у перерахунку на істизин визначають за калібрувальним графіком.
1.7 Біологічна дія та застосування
Антраценпохідні з'єднання давно застосовуються не тільки як лікарські препарати, але і як високоякісні природні фарбники. Біологічна активність їх різноманітна. Багато антраглікозіди здатні підсилювати перистальтику товстих кишок, що обумовлює їх стабільну дію через 6-10 годин після прийому препарату (рамніл, кафіол, регулакс, пурсеннід)
Для цього застосовують також настої і відвари з лікарської рослинної сировини (лист сенни, кора і плоди жостеру ломкою, корінь ревеню і др.)
Антрахінони, будучи біохімічними переносниками електронів в організмі, здатні активізувати реакції фотоокислення і фотовідновлення. Хрізоробін, що отримується з ревеню тангутського, рекомендують для лікування псоріазу.
Антрахінони екстракту марени фарбувальною надають спазмолітичну і сечогінну дію, сприяють розкладанню конкрементів, які є причиною утворення ниркових каменів, оскільки містять фосфати кальцію і магнію.
Антрахінони представляють інтерес і як речовини, що володіють протипухлинною активністю і здатністю стимулювати імунітет проти злоякісних новоутворень. На основі хрізофанолової кислоти отриманий ряд похідних, з яких виявлені речовини з протипухлинною активністю, - імунодепресанти.
Природні антрахінони використовуються також і як початкова сировина при синтезі фарбників з сильною біологічною дією. У зв'язку з цим проводяться дослідження по вивченню побічних дій антрахінонових з'єднань. Природні антрахінони належать до малотоксичних речовин, але їх похідні можуть викликати підгострі отруєння (знижують рівень гемоглобіну і еритроцитів крові, порушують функцію печінки і нирок і баланс аскорбінової кислоти в організмі, викликають роздратування дихальних шляхів). Ступінь вираженості токсичного ефекту речовин залежить від їх хімічної структури, але характер дії однотипний для всіх.
У найбільших кількостях антрахінони накопичуються в корі жостеру ломкою, корінні кінського щавлю і ревеню, марена фарбувальної, листі звіробою, листі касії гостролиста.
1.8 Лікарські рослини, які містять антраценпохідні сполуки
Крушина вільховидна
Крушина ольховидная
Flagula alnus Mill.
Род. Жостерові - сем. Крушинове - Rhamnaceae
Рослина. Крушина вільховидна- чагарник або невисоке дерево 1-3 (7) м у висоту. Галузь без колючок. Кора молодих гілок червоно-бура, блискуча, з поперечною витягнутою білуватою чечевицею; у старих гілок і стовбурів - сірувато-бура з чечевицею, що розпливається в сірі плями. Листя чергове, цельнокрайнє, загострено-еліптичні або обратнояйцевидні, з 6-8 парами паралельно зігнутих жилок I порядку. Квітки по 2-7 у вигляді пучків в пазухах листя, обоєполі, пятичленні. Віночок зеленувато-білий. Плід - соковита фіолетово-чорна кістянка з 2, рідше з 1-3 кісточками, отруйна. Кісточки широкообратнояйцевидні, сплюснуті, близько 5 мм в довжину з клювовидним вирощуванням. Квітне в травні-червні, плодоносить в серпні-вересні.
Поширення. Крушина вільховидна має евразіатській тип ареалу. Вона займає всю європейську частину країни, виростає на Кавказі, в центральних районах Західного Сибіру. Крім того, зустрічається в Північному Казахстані і на півдні Красноярського краю. Росте як підлісок в соснових, частково ялинових і змішаних лісах, часто по берегах річок, озер, по вологих лугах, околицях боліт.
Заготівля. Кору крушини заготовлюють навесні, в період набухання нирок, до початку цвітіння. У місцях, відведених лісництвом, крушину зрубують сокирою або зрізають ножівкою, залишаючи пеньки заввишки 10-15 см для порослевого відновлення. На зрубаних стовбурах і товстих гілках роблять кільцеві надрізи на відстані 25-30 см один від одного, які сполучають подовжнім надрізом. Знімають кору у вигляді желобоватих або трубчастих шматків. Не можна зістругувати її, оскільки шматки виходять вузькими і містять залишки деревини. Кору очищають від кущистих лишайників. Заготівку проводять з рослин не молодше 8 років і заввишки не меншого 3 м. Повторна заготівка на тому ж місці можлива через 10-15 років.
Сушать кору крушини на відкритому повітрі під навісами або в добре провітрюваних горищах, рихлим шаром, періодично (1-2 рази) перевертаючи, стежачи за тим, щоб шматки не вкладалися один в одного. При сушці на відкритому повітрі на ніч накривають брезентом або заносять в приміщення.
Хімічний склад. Кора крушини містить до 8% похідних антрацену - франгуларозід, гетеро - і діантрони франгуліна, а також мономірні з'єднання як у відновленій, так і в окисленій формах (глюкофрангулін, франгулін, франгулаемодін).
Біологічна дія та використання. Використовується як послаблюючий засіб. У свіжій корі містяться антраглікозіди у відновленій формі, які викликають нудоту. Тому до медичного застосування допускається кора крушини, витримана не меншого 1 року в сухому місці при кімнатній температурі.
Мал.1. Крушина вільховидна
Касія гостролиста
Кассия остролистная (сенна остролистная)
Cassia acutifolia Del.
Род. Бобові - сем. Бобовые - Fabaceae
Рослина. Касія гостролиста - напівчагарник, заввишки до 1 м. Листя парноперисте чергове, з 4-5 парами листочків; листочки ланцетоподібні, загострені, цельнокрайні, на верхівці загострені, у підстави злегка неравнобокі. Квітки жовті, чашка з п'яти чашелістників. Суцвіття - кисті пазух. Плоди - широкі боби, злегка зігнуті, сплюснуті. Квітне з кінця червня до осені
Поширення. У пустелях Африки і Азії.
Заготівля. У лікарських цілях використовують листочки парноперісті листя, звані александрійським листом. При появі у самого нижнього листя жовтого відтінку починають їх заготівку. Через 15 - 20 днів проводять основний збір листа. Останній збір закінчують до появи заморозків. Сушать під навісами, в приміщеннях з хорошою вентиляцією, на горищах під залізним дахом або в сушарках при температурі 40 - 45 ºС, розклавши тонким шаром на папері або тканині, періодично перевертаючи. Сушку закінчують при отриманні крихкості середньої жилки. Термін придатності сировини 2 року.
Хімічний склад. Листочки містять антраглікозіди (сенозід А і сенозід В), вільні емодіни (рєїн, алое, емодін), хрізофановую кислоту, флавоноїди (ізорамнетін, кампферол), смоли, сліди алкалоїдів, органічні кислоти; фітостеріни.
Біологічна дія та використання. Має послаблюючою властивістю, під впливом травних ферментів і бактерійних процесів розпадаються на цукру і аглікони; останні декілька дратують рецептори слизистої оболонки травного тракту, не збільшуючи секреції, але підсилюючи рухову активність. Дія їх позначається переважно на товстому кишечнику. У терапевтичних дозах касія при тривалому застосуванні не робить токсичного впливу на організм, діє м'яко і безболісно. При тривалому застосуванні може розвинутися звикання, тому доцільно призначати по черзі з іншими послаблюючими препаратами. Застосовується як послаблюючий засіб, для регуляції функції кишечника, при хронічних атонічних замках, замках при вагітності, при геморої і тріщинах заднього проходу, а також може бути використана для хворих із захворюваннями печінки і жовчного міхура.
Мал.2. Касія гостролиста
Звіробой звичайний
Зверобой обыкновенный
Hypericum perforatum L.
Род. Клузієві - Сем. Зверобойные - Hypericaceae
Рослина. Багаторічна трав'яниста рослина з сімейства звіробійних, заввишки до 80 см з гіллястим тонким кореневищем і численним додатковим корінням. Стебла прямостоячі, тонкі, двогранні, гіллясті голі. Листя супротивне, дрібне, овальне або довгасте, цельнокрайні, із залозками, що просвічують, у вигляді чорних крапок, сидячі. Квітки золотисто-жовті з чорними крапками, в густих щтіковидних суцветтях. Плод-трехгранна коробочка, що розкривається трьома стулками, з дрібним насінням. Квітне в червні - серпні.
Заготовка. Як лікарська сировина використовують траву звіробою, тобто верхівки стебел з квітками, листям, бутонами і частково недостиглими плодами. Заготовлюють на фазі цвітіння рослини, до появи незрілих плодів. При заготівці зрізають обліствені верхівки завдовжки до 25 - 30 см; без грубих підстав стебел. Сировину негайно відправляють на сушку, тому що воно легко зігрівається. А після цього темніє при сушці.
Сушать траву звіробою на горищах, під навісами або приміщеннях з хорошою вентиляцією, розклавши її тонким шаром (5-7 см) і періодично перевертаючи. Краще всього сушити в сушарках з штучним обігрівом при температурі нагріву не вище 40 ºС. Закінчення сушки визначають по ступеню ламкості стебел. Висушену сировину має бальзамний запах і гірькувато - терпкий смак. Термін придатності сировини 3 року.
Поширення. Звіробій росте на лугах, узліссях, в негустих листяних і соснових лісах на піщаних схилах, вирубках, покладах, у доріг в південній половині лісовою і в лісостеповій зонах Західного Сибіру.
Хімічний склад. Надземна частина звіробою містить флавоновий глікозид гиперозід (гиперін), що розщеплюється на кверцетин, рутини і інші флавоноїди, велика кількість каротину, аскорбінова і нікотинова кислоти, сапоніни, дубильні речовини пірокатехинової групи, ефірне масло, холін, циріловий спирт, смолянисті і гіркі речовини, фітонциди, сліди алкалоїдів.
Біологічна дія та використання. Препарати звіробою надають антисептичну, антибактеріальну, виражену терпку і сечогінну дію, стимулюють регенерацію тканин. Призначають їх при хронічному гастриті, гострому і хронічному коліті, проносах неінфекційного характеру, жовчнокам'яній хворобі, хронічних запальних захворюваннях нирок, в гінекологічній практиці. Настоянка звіробою входить в склад комплексного препарату капситріна (разом з настоянкою стручкового перцю, розчином аміаку, зеленим милом і етиловим спиртом), що призначається для розтирань при невритах, міозитах, радикуліті, артритах.
Водний настій і настоянку трави звіробою використовують для полоскань і змазування ясен при пародонтозі, стоматитах, гингивітах, поганому запаху з рота.
При гіпертонії настої звіробою протипоказані.
Мал.3. Звіробій звичайний
2. Матеріали і методи
2.1 Сировина для дослідження
1. Кора крушини (кора крушины, Cortex Frangulae)
2. Листя касії (листья сены, Folia Sennae (F. Cassiae)
3. Трава звіробою (трава зверобоя,Herba Нуреricі)
2.2 Обладнання, реактиви та матеріали для макро - та мікроскопічного аналізу
Нагрівач, випарювальна чаша, мікроскоп, лезо, предметне скло, покривне скло, розчин КОН, дистильована вода, розчин НCl, флюрогліцин.
2.3 Схеми макро - та мікроскопічного аналізу
Листя. Макроскопічний аналіз сировини
| Товарний вигляд сировини (ціла, різана, подрібнена) |
| Розміри листкової пластинки |
| Листок черешковий чи сидячий |
| Тип листка і розчленування листкової пластинки (простіш: пальчасторозсічений, пальчасто - або перистороздільний, перистолопатевий, три - або п'яти-лопатевий; складний: парно - або непарноперистий). |
| Форма (округла, яйцеподібна, ланцетна, лінійна) |
| Край (цілий, зубчастий, пилчастий тощо) |
| Характер жилкування (дугоподібне, сітчасте, пальчасте, паралельне тощо) |
| Опушення |
| Колір верхньої та нижньої поверхонь |
| Запах при розтиранні або змочуванні водою |
| Смак (визначається лише для неотруйних рослин) |
| Специфічні особливості |
Трава. Макроскопічний аналіз сировини
| Товарний вигляд сировини (ціла, різана, подрібнена) |
| Стебло (форма, характер гілкування, опушеність, колір, діаметр) |
| Листя черешковий чи сидячий |
| Розміщення квіток на стеблі |
| Квітки (особливості оцвітини, кількість пелюсток, чашолистків) |
| Плоди і насіння (ягода, коробочка, кістянка, кулеподібна, довгаста та ін.) |
| Забарвлення |
| Запах при розтиранні |
| Смак (для неотруйних рослин) |
Кори. Макроскопічний аналіз сировини
| Товарний вигляд |
| Форма (шматки трубчасті, жолобоподібні, плоскі та ін.) |
| Розміри (довжина, товщина) |
| Характер зовнішньої поверхні (гладенька, жорстка, наявність і форма сочевинок, колір корка) |
| Внутрішня поверхня (гладенька, поздовжньо ребриста тощо) |
| Колір (зовнішньої та внутрішньої поверхні) |
| Злам (рівний, зернистий, волокнистий, щетинистий, причіпливий) |
| Смак (для неотруйних рослин) |
| Характерні особливості |
Листя. Мікроскопічний аналіз сировини
| Будова (дорсивентральна, ізолатеральна) |
| Мезофіл (характер палісадної та губчастої тканин) |
| Включення: кристалічні (поодинокі кристали, сферокристали, кристалоносна обкладка, друзи, рафіди, кристалічний пісок, цистоліти); секреторні структури. вмістилища, молочні судили, канали |
| Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка (форма і контур клітин: ізодіаметричні, прямостінні); тип продихового апарата (діацитний, парацитний, анізоцитний, аномоцитний, тетрацитний) |
| Тип трихом (волоски, залозки) |
| Кутикула (тонка, товста, рівна, складчаста, бородавчаста) |
Кори. Мікроскопічний аналіз сировини
| Характер будови (наявність первинної кори) |
| Перидерма (будова, колір) |
| Основна паренхіма (форми клітин) |
| Серцевинні промені (однорядні, багаторядні) |
| Механічні елементи (луб’яні волокна, луб’яні волокна з кристалоносною обкладкою, кам’янисті клітини) |
| Кристалічні включення (поодинокі кристали, друзи, кристалоносна обкладка) |
2.4 Обладнання, реактиви та матеріали для фіто-хімічних реакцій
Предметне скло, кора крушини, 10% -ний розчин NaОН.
2.5 Методика виконання фіто-хімічних реакцій
Нанести 2-3 краплини 10% - го розчину NaОН на внутрішню частину кори крушини. При змочуванні внутрішньої поверхні кори розчином лугу або аміаку вона забарвлюється в червоний колір.
3. Експериментальна частина
3.1 Макро - та мікроскопічний аналіз
Листя касії
| Товарний вигляд сировини | подрібнений |
| Розміри листкової пластинки | 2х 1,2 см |
| Листок | черешковий |
| Тип листка і розчленування листкової пластинки | Видовжено ланцетоподібний, цілокраї, тонкий, ламкий, з короткими черешками |
| Форма | нижні - несиметричні, верхні - видовжені, загострені |
| Край | гілчатий |
| Характер жилкування | сітчасте |
| Опушення | відсутнє |
| Колір верхньої та нижньої поверхонь | З обох поверхонь сіро - зелений |
| Запах при розтиранні або змочуванні водою | слабкий |
| Смак (визначається лише для неотруйних рослин) | гірко-слизистий |
Мікроскопічний аналіз листка касії
| Мезофіл | численні друзи оксалату кальцію |
| Включення | жилки з кристалоносною обкладкою |
| Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка | клітини прямо стійні, багатокутні; продихи оточені побічними клітинами (аномоцитний тип продихового апарату) |
| Тип трихом | волоски одноклітинні, зігнуті |
| Кутикула | грубо бородавчаста, розетка - клітина епідерми |
Трава звіробою
| Товарний вигляд | різаний | ||
| Стебло | циліндрічні, голі, з двома продольними ребрами, гілки супротивні | ||
| Листя | супротивні, сидячі, довжиною до 3,5 см и шириною 1,4 см, удлинено-овальні, тупі, цільнокрайні, з багаточисленими просвічуваючими вместилищами у вигляді світлих и темних крапок. | ||
| Розмішення квіток на стеблі | квітки розміщені у верхній частині стебла, щітковидні мітелки, Чашка сростнолепестна, глибоко п'ятироздільна; листочки її ланцетові або лінійні, гострі. Віночок, роздільно - пятилепестний, в 2 рази довше за чашку; пелюстки ланцетоподібні із слабоволністим краєм, золотисто-жовті з численними темно-бурими крапками. Тичинки численні, зрощені нитками в 3 пучки. Товкач один з верхньою три гнездной зав'яззю і трьома відігнутими до наружі стовпчиками. | ||
| Плоди і насіння | плід - тригнездна багатонасінна коробочка | ||
| Забарвлення | зелений | ||
| Запах при розтиранні | слабкий | ||
| Смак | гіркувато-в’яжучий | ||
| Будова | складається з кліток звивистих в контурі з різко вираженим четковідним потовщенням | ||
| Мезофіл | по всій листовій пластинці помітні крупні округлі або овальні вмістища двох типів: безбарвні, такі, що просвічують і забарвлені, з пігментом бурий-фіолетового кольору | ||
| Включення | овальні вмістища, витягнуті уздовж жилок, з безбарвним або жовтувато-сірим зернистим вмістом. | ||
| Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка | звивисті клітини | ||
| Тип трихом | залозки | ||
Кора крушини
| Товарний вигляд | ломаний |
| Форма | трубчаста, жолобоподібна |
| Розміри | 10-25 см |
| Характер зовнішньої поверхні | матова, гладенька, темно-бура с сірими плямами |
| Внутрішня поверхня | гладенька, жовтувато-оранжева |
| Колір | темно-бурий |
| Злам | світло-жовтий, дрібнощітинистий |
| Смак | гіркуватий |
| Характерні особливості | при жуванні кори слина забарвлюється у жовтий колір |
Мікроскопічний аналіз кори крушини
| Характер будови | тонкостінна первинна кора |
| Перидерма | пробка темно-красного кольору, пластинчаста коленхіма |
| Основна паренхіма | клітини овальної форми |
| Серцевинні промені | серцевинні промені багаторядні |
| Механічні елементи | луб’яні волокна, в первинній корі механічні волокна з мало потовщеними і такими, що майже не одеревіли оболонками. |
| Кристалічні включення | друзи |
3.2 Результати фіто-хімічних реакцій
У рослинах присутність антраценопохідних легко виявити за допомогою реакції з NAOH (вишнево-червоне або фіолетове фарбування - похідні антрахінона, жовте фарбування - похідні антранола і антрона). В ході проведення реакції з лугом, кора крушини зафарбувалась у вишнево-червоне колір,що свідчить про наявність антраценпохідних сполук у лікарській рослинній сировині.
Висновки
В ході даної роботи було зроблено макро- та мікроскопічний аналізи кори крушини, трави звіробою, листя касії, а також проведені фіто-хімічні реакції на виявлення антраценпохідних в цих рослинах. В результаті отримали:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
