73781 (612265), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Мир объемлешь взором ты,

Горной шествуя тропою…

Переклад В. Левика (1, 61-62)

Далеко від гри в дусі рококо і від анакреонтичної поезії насолоди відійшла поезія "Три оди моєму другу Беришу". Ця поезія займає значну роль. Вони присвячені Ернсту Вольфгангу Беришу, другу Гете який був його порадником як в літературних питаннях, так і в душевних. Він був вихователем графа Линденау, жив у Ауербахському дворі і Гете посилав свої перші листи саме туди, починаючи з жовтня 1766 до жовтня 1767 року. Восени Бериш змушений був залишити це місце. Причиною став ляпас, якого дав він дав своєму вихованцю. Гете в "Поезії і правді" вважав, що саме він відповідальний за ці вибрики. Гете каже, що Бериш і решту молодих людей зв’язалися з деякими дівчатами і здобули недобру славу. Потім Бериш переїхав у Дессау, де знову став вихователем. Їхні зв’язки не перериваються. У 1830 р. у своїх спогадах Гете згадує про "старі дурниці, на які ми безсоромно марнували час"⁰.

"Оди до мого друга" написані зовсім в іншому тоні, тут критика Лейпцизького життя, відхід від старих форм віршотворення. Тут вперше з’являється "вільний чотиристопний вірш". Нещедро описана природа у другій оді, яка передає дещо загострений, але дійсний вигляд туманної, болотистої долини вздовж річки.

Мёртвые топи,

Пары октябрьских туманов

Сливают свои истеченья

Здесь нераздельно.

Место рожденья

Вредных насекомых,

Разбойный приют

Их злобы.

Переклад Вересаева (І.49)

Розлука - це смерть, говориться у третій оді:

Тройная смерть -

Разлука без надежды

Свидеться снова.

Переклад Вересаева

Два останні рядки є ніби прямими зізнанням Гете про життя у Лейпцигу, але насправді це хвилювання, викликані від’їздом друга, солідарність з ним:

Идёшь, остаюсь я.

Но уже вертяться

Летучие спицы последнего года

Вокруг дымящейся оси.

Считаю удары

Громового колеса.

Последний удар!

Отскочит запор - и я свободен, как ты!

Переклад Вересаева

Опис непривітної природи - це відбиття внутрішнього настрою Гете. Безпосередня вираженість і пряме звернення до друга дає підстави відносити ці оди до листів.

Ці оди дійшли до Гете у 1818 р. разом з листами до Беришу і не друкувалися до 1836 р. Тому вони, так би мовити, не брали участі в творенні "історії поезії".

Подібно чужорідному тілу з’явилася "Елегія на смерть брата мого друга". Але при уважному розгляді виявляється, наскільки цей твір "на випадок" зв’язано з віршами на смерть⁰.

1.2 Штюрмерська поезія - фрагменти із життя "бурхливого генія"

Нову сторінку у "великій біографії" відкрило навчання у Страсбурзі. Поезія в ці роки розвивалася в дусі "Бурі і натиску", руху, який у своїй суспільно-історичній сутності був виявом протесту молодої бюргерської інтелігенції проти феодально-історичних порядків, проти деспотизму князів і засилля бюрократів, проти застою і убозтва тогочасного німецького життя⁰. Гете поділяє ідеї штюрмерів (від нім. слова Sturm - буря) або "бурхливих геніїв". Штюрмери твердили, що потрібно писати так, як підказує творча уява, яку вони називали "геніальністю". Улюбленими темами були - природа та кохання. Останнє описувалося, як глибоке, щире, бурхливе почуття, але Гете своєю творчістю виходить далеко за рамки цієї течії. Його поезія вирізняється довірою до життя, його конкретності, розмаїтості, повноти, а також реалістичністю, яка надає творам простоти та природності.Т. Манн писав про лірику Гете: "Яким все це було новим, скільки тут чаруючої свободи, мелодійності і барвистості, як під буряним поривом цих ритмів летіла пудра з раціоналістичних перук". Ці переконання та ідеї втілилися у ліриці. "Травнева пісня" та "Побачення і розлука" - перші приклади якісно нової поезії. "Травнева пісня" (1771) є яскравим свідченням цього. У час створення вірша поет навчався у страсбурзькому університеті. Він закохався у юну дочку зезегемського пастора Фредеріку Бріон. Образ "у всій її ніжній привабливості" закарбувався у душі поета та відбився у його творчості. У своїй автобіографічній збірці Гете писав: "Я відчув, як у мені знову відродилась потреба поетичної творчості, якої я давно вже не знав. Я створив для Фредеріки багато пісень на знайомі мелодії. Їх назбиралося б, напевно, на цілий том". У "Травневій пісні" звучить два мотиви: замилування природою і щасливі любовні переживання. Кохання панує і в природі, і в житті людини. В центрі знаходиться людина, яка розуміє себе частиною природи. Радісний настрій передається танцювальним ритмом та двостопним ямбом. Все це вибух радості поета, викликаного коханням:

Сміється ясно

Все навкруги.

Палає сонце,

Блищать луги!

Квітки звисають

З гілля в садок.

І мир, і радість

В серцях у всіх.

О світ, о сонце

В серцях у всіх.

Молоді люди були вже заручені, але весілля не відбулося. У 1772 р. Гете, одержавши вчений ступінь, покидає Ельзас. Це був кінець їхніх стосунків. Гете не міг змиритися із сільським життям. "Приємна місцевість, люди, які люблять мене, дружнє коло, - так пише він близькому другові. - Так-так, це вони! Я це відчуваю, милий друже! Я відчуваю також, що навіть на волосок не наблизився до щастя, навіть тепер, коли справдились мої мрії"⁰.

Цей фрагмент вбудований у твір "Побачення і розлука". Саме розрив стосунків служить фоном для твору. Страдницька втеча - єдиний вихід, бо насамперед Гете - вільна людина.

Цей твір вражає предметністю (яскраві картини природи), саме ж побачення поза кадром. Головну увагу зосереджено на внутрішніх переживаннях.

Герой "душа в огні", - який у мені палає вогонь, і все ж кохати - яке щастя".

Образ коханої лише у сприйнятті поета: "І ти овіяна весною, знову зі мною". Природа, образ коханої та внутрішній світ постають як єдине ціле:

Душа в огне, нет силы боле,

Скорей в седло и на простор,

Уж вечер плыл, лаская поле

Висела ночь у края гор.

В моих мечтах лишь ты носилась

Твой взор так сладостно горел,

Что вся душа к тебе стремилась

И каждый вздох к тебе летел.

Я встал, душа рвалась на части,

И ты одна осталась вновь,-

И всё ж любить - какое счастье,

Какой восторг - твоя любовь!

У цьому творі бачимо внутрішню суперечність в душі поета, він тяжко страждає, але свобода стоїть понад усім. Душевні переживання, які підкреслює нічний пейзаж:

Луна сквозь дымку, с гребня тучи,

Смотрела грустно в вышине,

Крылатых ветров рой летучий

Свистел свирепо в уши мне.

Ночные страхи мчались с нами,

Но был и весел, бодр мой конь.

В моей душе какое пламя!

В моей крови какой огонь!

Пер.В. Моріца

Ця строфічна форма, яка між 1700 і 1770 роками використовувалася найчастіше - це строфа із восьми рядків, яка ніби складалася із двох строф з перехресною римою, остання строфа почергово з чоловічими або жіночим закінченням, кожна строфа чотиристопний ямб⁰. Тепер же ця форма повинна була вмістити почуття, жагучі почуття поета. Одночасно виражаються, осмислюються і коментуються переживання, які мали місце в минулому.

За поезією закріпилася назва "сповідальна лірика". Сам Гете у своїй автобіографічній книзі писав про те, що все життя він дотримувався єдиного принципу перетворювати все те, що примушувало його радіти чи страждати, у поезію; тому все, що ним опубліковане - це уривки єдиної великої сповіді⁰. Водночас Гете створює зразки високої поезії гімнів. Це твори, наповнені глибоким філософським змістом, але у них також присутня бурхлива емоційність та пристрасність, притаманна рухові "Бурі і натиску".

Здавалося б абстрактні питання буття, мали б мати форму спокійну, медитаційну, але у Гете ці проблеми переживаються бурхливо, з темпераментом "бурхливого генія". І тут бачимо фрагменти життя, думок поета. Для інтимної лірики особливе значення мав фольклор та давньогрецькі гімни, насамперед Піндорова ода. Від неї походять вільні ритми поезії гімнів Гете, які яскраво передавали пафос "Бурі і натиску".

Гімни Гете - це видатне явище. Чи не найраніший серед них "Пісня мандрівника під час бурі" (1771-1772), з цього твору власне починається поезія гімнів. Вона є патетичним монологом, зверненим до сил природи, що персоніфікуються в міфологічних образах. За словами автора, цей твір виник під час нічних блукань поета на лоні сонної природи, коли він "сам собі наспівував диковинні гімни-дифірамби… у той час, коли навколо бушувала буря, якій я йшов назустріч"⁰. Перед нами "бурхливий геній", що розкриває в екстазі своє "я" і своє відношення до світу, але лише в абстрактних формах⁰.

Ко мне слетайтесь, музы,

Сестры граций!

Это - влага,

Это - суша,

Это - сын текучих вод и суши.

Я - над ними ступаю,

Брат богам (göttergleich).

Цей суто "штюрмерський" твір нерідко вважають надто "хаотичним", безформним як для Гете, він видається лише в перспективі подальшої еволюції поета, у співвідношенні з "веймарським класицизмом"⁰.

Роки перебування у батьківському домі були напруженою підготовкою до творчого злету. Тут Гете знайомиться у подругою своєї матері Сусанною фон Клеттенбер, яка належала до секти гернгутерів. Представники секти займалися "таємними науками", навіть алхімією. За два роки він серйозно захоплюється "пансофією" (батьком пансофії вважають Парацельса), яка проявлялася у великому зацікавленні до всього "дивного", ірраціонального, трансцентричного. Це закарбувало у творчій душі поета особливий потяг до магії.

Страсбург став новою сторінкою у творчості Гете. Остаточний розрив із пансофськими ідеями стався при зустрічі із Гердером у Страсбурзі. Саме Герде прищепив любов до національних здобутків німецької поезії. Під впливом цих ідей у 1771 р. він зібрав у Ельзасі 12 народних пісень. Цей факт біографії знайшов свій відбиток у ліриці, народна творчість мала великий вплив на ранню лірику поета, вони "допомогли йому в пошуках найпростіших, разом з тим виразних засобах художньої мови"⁰. Ці народні мотиви мали місце лише у 70‑і роки. Прикладом може бути вірш "Дика троянда", основою якого є народна пісня.

Мальчик розу увидал,

Розу в чистом поле

К ней он близко подбежал

Аромат её впивал

Любовался вволю.

Он сорвал, забывши страх,

Розу в чистом поле

Кровь алела на шипах

Но она - увы и ах

Не спаслась от боли

Роза, роза, алый цвет

Роза в чистом поле.

Цей вірш сприймається як народна пісня. Піднесена простота народної пісні ввійшла в живу тканину гетівського вірша, надавши йому незвичайної чарівності⁰.

В основі лірики особливе філософське сприйняття дійсності, розуміння світу, як вічного встановлення, який не може зупинитися ні на хвилину, яскравим прикладом є його твір "На озері".

И жизнь, и бодрость, и покой

Дыханьем вольным пью

Природе сладко быть с тобой

Упасть на грудь твою.

1.3 Між волею і коханням. Лілі

1775 рік. У житті Гете з’явилася жінка. Широко відома елегія Гете "Парк Лілі". Крім цього твору, поет присвятив їй ще багато творів: "На морі", "Осіннє почуття".

Зустріч Гете з Лілі Єлизаветою Шекеман відбулася у 1774 році в домі її батьків. Вперше поет побачив Лілі за роялем, коли вона грала сонату. Дівчині було тоді 16 років. "Ми глянули одне на одного, - говорить Гете у своїй біографії, - й, не хочу обманювати, мені здалося, що я відчув притягальну силу найприємнішої якості". В цей час написав твір, в якому передав свої палкі почуття:

Серце, серце, что с тобой?

Что стесняет так тебя?

Лілі була дівчиною легковажною, мала багато залицяльників, вона спочатку не відчувала кохання, але згодом він все ж полонить серце молодої дівчини⁰.

В поезію, яка складала цикл "До Лілі", Гете втілив усі свої почуття, переплетення блаженства і розгубленості, неземної радості та глибокої пригніченості. Ці вірші так тісно були пов’язані з життям поета тих місяців, що декотрі вірші як документи Гете включить потім в "Поезію і правду". В них більше немає манери гімнів в "Бурі і натиску", патетичних фраз, безсмертних бажань і почуттів. В цих творах Гете втілює своє реальне душевне становище, ця поезія швидше запитання, ніж відповідь⁰. Прикладом цього є ніжна чуттєва поезія "Белінді": ⁰

Я ли тот, кто в шуме света вздорном,

С чуждою толпой,

Рад сидеть хоть за столом игорным,

Лишь бы быть с тобой.

Нет, весна не в блеске небосвода,

Не в полях она.

Там, где ты, мой ангел, там природа,

Там, где ты, весна.

Не лише любов, краса та природа можуть виразити почуття поета до дівчини, в чиїй владі опинився Гете:

"В этой власти есть колдовская сила", "Жить в плену, в волшебной клетке…"⁰

Ах, смотрите, ах, спасите,

Вкруг плутовки, сам не свой,

На чудесной тонкой нити

Я пляшу, едва живой.

Жить в плену, в волшебной клетке,

Быть под башмачком кокетки,

Как такой позор снести?

Ах, пусти, любовь, пусти!

Вірш "Звіринець Лілі" сповнений різкої насмішки, у ньому поет уявляє себе прирученим ведмедем:

Ведь именно так из чащи ночной

Прибрел к ней медведь - мохнатый верзила,

В какой же капкан его залучила

Хозяйка компании сей честной!

Отныне он, можно сказать, ручной.

Характеристики

Список файлов курсовой работы