73721 (612254), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

З міфом про світове дерево перегукуються мотиви й інших казок. Як у “Казці про Кощія Безсмертного, Івана – царевича, та Булата – молодця”: “На морі, на окіяні, на острові Діяні...є дуб, а під дубом сундук, а в тім сундуку заєць, а у зайці качка, а у качці яйце, а у яйці смерть”.

Тотемні погляди в чарівних казках відлунюються в образах незвичайних птахів, тварин, риб, комах. У казці “Дерево до неба” лише кінь, схований у Змія, має над ним владу, тому Змій мучить цього коня. Героєві достатньо раз нагодувати коня полум'ям та жаром, щоб до нього вернулась його магічна сила, і він переміг Змія.

Відображення культу тварин у народних казках доповнюється багатьма негативними образами представників світу природи, що чинять людині зло. У творі “Про сім братів – гайворонів та їх сестру” вбита братами коза виявляється дочкою Баби – Яги, яка шукає помсти за її смерть; у “Казці про Кощея Безсмертного” Кощей володіє стадами худоби, які пасуться на його полях.

Але найвищого вияву негативна сила сягає в образі Змія. Про зв'язок цього персонажа з давнім культом говорить його магічна природа: як і чарівний кінь, він причетний до всіх стихій: живе в землі, біля гори або на ній, пов'язаний з водою, із повітрям (має крила і може літати), із вогняною стихією (живе біля вогняної ріки, дихає полум'ям, з ніздрів дим іде). Його подоба – поєднання частин тіл різних тварин – різноманітних природних середовищ: хвіст (як у плазунів), кігті та крила (від птахів), покритий лускою (як риби, ящірки) тощо. Частим елементом є його багатоголовість, а відтак – здатність пожирати, живучість, оскільки голова – тілесне уособлення душі. Безумовно, Змій наділений магічною владою, тому простій людині перемогти його не під силу: тут потрібні надприродні вміння, знання чарів, незвичайні помічники тощо. Змій завжди виступає противником головного героя казки, обов'язковим елементом якої повинен бути їх смертельний двобій.

Часто у чарівних казках роль змія виконує Кощей. Головна прикмета цього образу – володіння магією; щоб його здолати – необхідно вбити, що зробити нелегко. Героєві в цьому інколи допомагає дочка Змія чи полонянка, яка володіє чарами. Вказані здатності Кощея дають підставу припускати, що цей образ може бути уособленням жерців, які мали верховну владу, володіли сакральними знаннями і вороже ставились до чужинців. Звідси – атрибути смерті, адже жерці були причетні до жертвоприношень, використовували у ритуалах людські кістки, черепи тощо.

Давні вірування стали основою виникнення та поширення мотиву існування душі поза межами тіла. Часто у казці для того, щоб вбити антигероя, необхідно знайти предмет, у якому схована його душа (життя чи безсмертя). Життя Кощея чи Змія найчастіше сховане у яйці (трьох яйцях) або на кінці голки, що в ньому знаходиться. Із поступовим їх знищенням Змій втрачає свою силу. Інколи перед очима смерті Кощей або Змій пропонує викуп за предмет, в якому криється його життя. У цих мотивах простежується чіткий зв'язок із фетишизмом, оскільки предмети як втілення душі розглядаються як надзвичайно важливі та дорогі. Тому вони знаходяться у потаємних місцях, надійно сховані.

Отже, чарівна казка – це метафорична формула, в якій закодувались давні знання. Суть казки, характеристику її героїв можна розкрити тільки виходячи з її міфологічних витоків. Будучи надзвичайно живучою, чарівна казка, яка на слов'янських землях зародилась задовго до християнської епохи, донесла до наших днів відлуння прадавніх вірувань, уявлень і традицій наших предків.

Висновки

Носіями темного світу ворожих сил, жахливих, таємних і незрозумілих є у казці слов’ян антигерой, основні характерні риси якого сконцентровані більшою мірою в образах Баби – Яги, Змія багатоголового і Кощея Безсмертного.

Найвищого вияву негативна сила сягає в образі Змія. Цей персонаж причетний до всіх стихій: живе в землі, біля гори або на ній (Змій–Горинич), пов’язаний з водою (Змій морський), із повітрям (має крила і може літати), із вогняною стихією (живе біля вогняної ріки, дихає полум’ям, з ніздрів дим іде). Його подоба – поєднання частин тіл різних тварин – різноманітних природних середовищ. Частим елементом є його багатоголовість, а відтак живучість, оскільки голова – тілесне уособлення душі.

Отже, Змій як антигерой, типовий для чарівної казки слов’ян. Але поряд зі схожими рисами цього персонажу, він має і деякі особливості. Якщо в російських, болгарських чарівних казках цей персонаж завжди істота багатоголова, то в українських казках він змальовується найчастіше в умовах селянського побуту й дії його уподібнюються діям звичайного селянина, що дає підставу вважати цей образ не багатоголовим.

Серед міфологічних істот – антигероїв чарівної казки слов’ян можна назвати і Бабу – Ягу. Преклоніння перед віщою старою бабою і одночасно страх, який викликає її всемогутність, викликано подвійне відношення до неї, котре знайшло відбиття у казках. Казкознавцями визначено декілька типів Баби – Яги: поборниці, мстивиці, володарки, злої чаклунки, підступної доброзичливиці і викрадачки дітей.

Баба – Яга – типовий представник потойбічного світу (“Костяна” нога, тобто мертва), вона сліпа (не бачить героя, а чує його по запаху). У більшості чарівних казок цей образ бере на себе роль дарувальниці. Казкові предмети, які дарує Баба – Яга герою, символізують давню обрядову магію, за допомогою яких людина ставала сильною і могутньою. В тих чарівних казках, де Баба – Яга наділена рисами злої і підступної поборниці, нещадної до своїх жертв, проглядаються мотиви людожерства.

Кощей Безсмертний – найбільш розповсюджене прізвисько одного з найпопулярніших персонажів чарівної казки слов’ян, хоча в українських казках він зустрічається значно менше, ніж в інших. Огидний Кощей представляється в казках насамперед насильником, викрадачем жінок, яких він обертає в своїх рабинь. Це жадібний скнара, володар неосяжних скарбів. Кощей – чаклун, що має величезну силу і чарівні предмети, він називається “безсмертним” і смерть його оточена таємницею, але герой дізнається про цю таємницю і вбиває ворога.

Отже, чарівна казка зберегла і донесла до наших днів риси давно зниклих уявлень і форм соціального життя. Насамперед у чарівних казках ми знаходимо уявлення народу про добро і зло, про правду, про справедливість, про красу, що визначає мораль чарівної казки. Добро у казці завжди перемагає зло.

Народна фантазія не поскупилась на створення жахливих чудовиськ, злих насильників, боротьба з якими - пафос дії позитивних героїв. Кощей Безсмертний, Баба – Яга, багатоголовий Змій – антигерої в образах яких втілені уявлення народу про зло і насилля. Чим сильніші ці чудовиська, тим похмуріший їх вигляд, чим більше видумки в створенні цих образів, тим світліше контрастує з ними образ позитивного героя.

Казки кожного народу сповнені національної своєрідності, в них відбите життя того середовища, в якому вони існували, місцеві природні умови, історія того народу, яку він створив і проніс через століття. Інакше і не може бути, адже казки кожного народу насамперед конкретно відображають дійсність, на підґрунті якої вони виникли або існували.

Бібліографія

1. Аникин В. П. Русская народная сказка. - М.: Угледнез, 1959. - 256 с.

2. Афанасьев А. Н. Русские народые сказки и легенды: В ч – г Т. - М., 1957 – 600 с.

3. Булащев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К.: Довіра, 1992 – 414 с.

4. Ващук Ф. Т. Про художні особливості української народної казки // Народна творчість та етнографія. - 1966. - №1. - с. 78 – 80.

5. Ведерникова Н. М. Русская народная сказка. - М.: Наука, 1975 – 133 с.

6. Дивна сопілка / Упорядник В. Бойко. - К., 1972 – 320 с.

7. Дунаєвська Л. Ф Українська народна казка. - К.: Вища школа, 1997 – 127 с.

8. Жирмунський В. М. К вопросу о международных сказочных сюжетах // Русская волшебная сказка. - М.: Высшая школа. - с. 461 – 468.

9. Кравцов Н. И. Словянский фольклор. - М.: Издательство Московского уневерситета., 1976 – 163 с.

10. Киченко О. Фольклор як художня система ( проблеми теорії ). - Дрогобич, 2002. - 216 с.

11. Мелетинський Е. М Герой волшебной сказки. - М., 1958. - 316 с.

12. Новиков Н. В. Образы русской и болгарской волшебнофантастической сказки // Русский фольклор, Рим XI. Исторические связи в словянском фольклоре. - М: Наука, 1968. - с. 140 – 159.

13. Новиков Н. В. Образы восточнословянской волшебной сказки. - Л.: Наука, 1974. - 254 с.

14. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки. - Л.; 1986. - 365 с.

15. Пропп В. Я. Морфология сказки. - М.: Наука, 1969. - 166 с.

16. Три золоті слова: Закарпатські казки Василя Короновича/ Упорядкована П. В. Лінтура – Ужгород, 1968. - 297 с.

17. Українські народні казки / Упорядкована Т. Сухобрус. - К., 1953. - 400 с.

18. Чумарна М. Мандрівка в українську казку. - Львів: Каменер, 1994. - 78 с.

19. Юззенко В. А. Фантастичні казки в системі жанрів фольклору// слов’янське літературознавство і фольклористика. Вип./ 10. - К.: Наукова думка, 1975. - с. 76 - 82

Характеристики

Список файлов курсовой работы