71150 (611882), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Раму з натягнутою тканиною покладіть на стіл. Штампіки опустіть у приготовлену друковану фарбу, зробіть пробний відтиск на папері, видаливши при цьому зайву фарбу, і тільки після цього зробіть відтиск на тканині. Операцію повторіть декілька разів. Після закінчення роботи штампіки треба промити та висушити.
Спосіб вільного розпису, який витворяється без використання резервуючого складу, дуже відрізняється від контурного та вузликового, як методом роботи, так і зовнішнім видом готового виробу. Ця техніка близька до акварельного живопису. Тут можливі м'які, живописові переходи тону без різких контурів форми. Розпис виявляє своєобраззя авторського почерку та придає виробам індивідуальність, яка властива ручній праці.
Тканину натягніть на раму. Підберіть гамму кольорів у відповідності з придуманим образом. Обробіть тканину фарбами у вільній живописній манері, використовуючи не конкретний образотворчий мотив, а будь-який асоціативний образ: осінній, зимовий, весняний пейзаж, ранішній ранок, сутінки, туман та ін. У відповідності із задумом необхідно підібрати і гамму кольорів. Малюнок наносять на тканину вільними мазками і тільки остаточна відділка іноді витворяється за допомогою холодного резервуючого складу.
Вільний акварельний розпис оснований на використанні соляного розчину або спеціальних акварельних ґрунтів. Натягнуту на раму тканину пропитують водним розчином повареної солі або акварельним ґрунтом, а після висихання розписують фарбами. Так як соляний розчин обмежує розтікання фарби по тканині, можна працювати вільними мазками. Розпис виконують по принципу акварельного живопису: від світлого до темного, від верхнього краю до нижнього.
Ще один спосіб вільного розпису тканини оснований на використанні кришталів солі або мочевини. Тканина натягується на раму і обробляється рідкими барвниками. Потім на ще мокру тканину, у відповідності із задумом малюнку, насипаються кришталі солі, які активно притягують до себе барвник, цим самим роблячи темнішими ті ділянки тканини, на які вони наносяться. Одержаний ефект сильно залежить від розміру кристалів. Після висихання на тканині сіль викидають. Ефект, який одержується за допомогою сухої мочевини, схожий на соляний. Однак, якщо сіль, притягуючи до себе барвник, концентрує його на тканині, то мочевина, навпаки, вибілює пофарбовану тканину. Цей спосіб дуже простий та доступний, а головне - дає широкий простір для експериментів. Більш м'який ефект можна одержати, застосовуючи не суху мочевину, а її концентрований розчин (1 чайна ложка мочевини на 50 мл води), в який обмакають пензлик та наносять на тканину малюнок в манері крапкової або штрихової графіки.
Спосіб видування барвника на тканину через трубочку. Використовуючи даний спосіб, можна одержувати багато різноманітних різнокольорових фактур. Цікаві ефекти дає розпилення барвника декількох кольорів. Наносять фарбу краплею виключно на суху тканину, потім через трубочку обережно роздувають її на визначені ділянки тканини. В результаті одержують цікавий ефект, який може бути використаний в якості живописної першооснови при створенні мотиву букету або однієї рослини.
Вільний розпис способом аерографії. Аерографія стоїть ніби всередині між ручним та машинним способами розпису. В тих випадках, коли необхідно одержати рівно пофарбовані поверхні, вона незамінна. У роботі, окрім аерографів та пульверизаторів, які заправляються рідкою фарбою, можуть бути використані різні барвники в аерозольних пакунках. Практика роботи з аерографом має багато прийомів. Техніка зміщення основана на розпиленні барвника шляхом маніпулювання пістолетом - пульверизатором. Струмінь аерографа в цьому випадку працює в руках як пензлик, що дає можливість одержання напівтонів та переходів кольору. Технікою розпилювання одержують зображення з м'яким, ніби таючим, розмитим контуром. В аерографії можлива досяжність майже безмежного різноманіття кольорів та відтінків.
Тканину натягніть на раму. Приготуйте гамму барвників з 3-4 кольорів та заправте барвник в аерограф. Розпиліть фарбу на невеличкій частині тканини. Аналогічну операцію зробіть з іншими барвниками, залишаючи невеличкі ділянки вже нанесеного кольору. Аерографію можна виконувати і по вже пофарбованим тканинам.
Прокип'ячену тканину натягніть на раму, пофарбуйте в будь-який колір середнього тону. Зразок просушіть. Потім послідовно виконайте усі вищевказані операції, зменшив кількість розсіяних кольорів до двох.
Інші прийоми роботи з аерографом будуються на використанні трафаретів та покривних шаблонів - "масок". Тканину натягніть на раму. Приготуйте трафарети нескладних геометричних форм.
ВАЖЛИВО! При використанні паперових або зроблених з м'якого полімерного матеріалу трафаретів, їх необхідно-прикріпити до тканини по периметру клейкою стрічкою, щоб загїобігти зміщення у процесі роботи. Особливо це важливо при використанні тампонів, пензликів та губки.
Підготуйте гамму барвників. В залежності від бажаючого ефекту розмістить трафарети на тканині у відповідній послідовності, і зафарбуйте вільні ділянки відповідним кольором. Після кожної операції тканину слід просушити. Працюючи таким чином, не завжди вдається передбачити результати, тому від коректувати композицію можна на останньому етапі, використовуючи трафарети - "маски". В якості "масок" застосовують живі або сухі рослини, різні сітки, мережива, підходять також брошки, ґудзики, листи звичайного паперу, картону та ін.
Робота з шаблонами дає великий простір для створення складного малюнку. В аерографії дуже багато залежить від вашого досвіду та смаку. Навіть в тому випадку, коли композиція вже завдана художником, її виконання потребує ретельного відношення та художнього чуття. Результат набагато залежить від мистецтва маніпулювання аерографом, від уміння направити струмінь розсіяної фарби, тривалості процесу розпилення, технічних прийомів переходу з одного тону в інший і т.д. Слабким місцем аерографії є дуже невизначений, розмитий контур. Щоб зробити його більш чітким, аерографію іноді поєднують з контурною технікою. Тобто спочатку наводять контури малюнка, а потім наносять фарбу аерографом. Недоліком методу аерографії також є виникнення «туману» розбризканої фарби, що потребує від працівника особливої передбачуваності та обережності. Робота аерографом, зазвичай, ведеться в спеціальних захисних масках (респіраторах) і в добре провітрених приміщеннях.
Розпис по тканині «під мармур» (марблінг). Ця техніка дуже ефективна і відкриває широкі можливості для імпровізації. Вона може служити як самостійним прийомом розпису, так і використовуватися в поєднанні з іншими техніками. Особливо цікавий ефект можна отримати при використанні атласного шовку. Для розпису «під мармур» необхідний спеціальний компонент ТНІСКЕКЕК у вигляді порошку, яким користуються для створення основи малюнку. Склад розчиняється у співвідношенні 1 чайна ложка на 1 літр води. Краще всього для цього підходить плоска ванночка висотою 2-4 см. Роботу з одержаною гелеобразною масою можна починати тільки через годину. На склад краплями наноситься фарба, флакончики з піпеткою здійснюють зручність в роботі. Потім на поверхні паличкою або голкою створюється малюнок. Тканину або папір слід покласти на одержаний малюнок всією плоскістю. Залишити в такому вигляді на 20 секунд, потім зняти і швидко вимити проточною водою. Дати висохнути, закріпити. Найцікавіше, що малюнок можна постійно відновляти та наносити шарами. Виготовлений склад може використовуватися багаторазово. В якості декоративної відділки можна використовувати будь-який резервуючий склад, на ділянках, де він нанесений, на тканині залишаються не профарбовані плями. Техніка МАКВЬШО дуже цікава та яскрава, вона дозволяє імітувати мармурові розводи та одержувати оригінальні кольорові рішення.
Не менш цікава і монотипія. Ця техніка доволі проста у виконанні і доступна навіть для дітей. Вам знадобиться лист пластику або скла. На його поверхню вільними мазками наноситься фарба, вона повинна бути густою, як паста з тюбика. Потім натягнута на раму тканина щільно прижимається до скла. Цю операцію можна повторити декілька разів, до повного використання фарби на склі.
При шпаклювальній техніці густа фарба наноситься безпосередньо на тканину, створюючи рельєфну поверхню.
Крім класичних способів ручного розпису тканин, фарби та супутні матеріали, що з'являються на ринку, значно збагатили практику художнього розпису ефектів. Одним з них є і фотоефект, який оснований на визначених якостях фарби. На ще не підсохлу фарбу можна покласти різноманітні шаблони. Потім помістити роботу під яскравий освітлювальний пристрій. При висиханні фарба під шаблонами світлішає, надаючи зображенню деяку таємничість і туманність.
Використовуючи нові фарби та матеріали, можна добитися повної схожості виконаної роботи з аплікацією, вишивкою бісером та стразами.
Розпис по тканині - мистецтво цікаве. Сподіваємось, що цей матеріал допоможе вам в освоєнні цього складного виду творчості.
БАТІК
Мистецтво батіка зародилося в Індонезії. Дослівний переклад з яванського - "батік" - це малювання гарячим воском. Для нього бралися, як правило, бавовняні тканини. Саме на Яві мистецтво батіка досягло найвищого технологічного рівня та вишуканості. Малюнки були дуже різноманітні: геометричний, рослинний орнамент, міфологічні сюжети на теми Махабхарати, Рамаяни, розповідей Індонезії, Бірми, Суматри, зображення фантастичних птахів та богів Сходу. Індонезійський класичний батік малокольоровий, сама техніка обмежувала його палітру, колір перекривався при покрашенні не більш десяти разів. У колориті мали місце кольори слонової кістки, усі відтінки коричневого та найбільш яскрава фарба - індиго. Рецепти готування синьої фарби, як і самі малюнки, були найбільш великою таємницею кожної родини майстрів. Малюнки визначали також і кастову приналежність: ніхто не мав права повторювати царські та королівські орнаменти.
Багатоступінчастий шлях підготовки тканини для батіка -вимочування, відбілювання, кип'ятіння. Сам процес, який складається з наступних одна за іншою операцій: покриття гарячим воском -покрашення - сушіння, що повторюється для кожного кольору, відрізнявся важкістю та довгим часом, потребував майстерства та терпіння. На те, щоб зробити один витвір, уходили довгі місяці, а іноді й роки.
В приданому кожної дівчини були обов'язкові речі, зроблені в техніці батіка - одежа, яскрава матерія для обрядів та церемоній, завіси та різноманітні настінні панно з побутовими та міфологічними сюжетами, зображеннями покровителів будинку.
На початку 17 ст. до Індонезії слідом за португальцями потрапляють голландці. Саме вони відкрили батік для Європи. Посвячені та незалежні голландці не могли не помітити, що настінні панногардини, панноі навіть люстри у східному стилі наповнюють звичайне життя людей витворами мистецтва.
У наші дні, як і раніше, має ціну ручний розпис. Багато художників створюють свої витвори, поєднуючи традиції яванського батіку та японсько-китайського розпису по шовку. На зміну воску приходить гутта, резерв на основі каучуку та бензину, а спрощена техніка і поява акрилових фарб роблять розпис по тканині доступним для всіх бажаючих створити щось своє, оригінальне, те, що відповідає власним уявам про красу.
В цьому огляді ми докладно зупинимось на тому, які матеріали та інструменти для розпису по тканині є вітчизняному ринку.
Які фарби вибрати?
Фарби для тканини поділяються на дві категорії: професійні та класу "хобі". Професійні фарби потребують спеціальної підготовки та навиків у роботі. До класу "хобі" відносяться, більш за усе, акрилові фарби, в котрих є пластична синтетична смола. Частки пігменту в них пов'язані між собою емульсією, яка після висихання стає прозорою. Одна із переваг акрилових фарб - швидкість їх висихання. Акрил висихає, як тільки випарується волога, яка знаходиться в ньому; володіє гарним покривним вмінням, дуже доброю яскравістю кольорів, не вигорає під сонцем, не тускніє з часом. Акрил розчиняється у воді, яку можна використовувати в якості розріджувача. При цьому більшість виробників випускають свої розріджувальні засоби, які розширюють та доповнюють можливості акрилу. На відрізнення від інших водних фарб, акрил після висихання не розчиняється водою. Окрім цього він має гарну адгезію (зчеплення поверхонь різнорідних тіл), що дозволяє використовувати його для створення рельєфів.
До фарб класу "хобі" у світі пред'являються дуже високі вимоги: вони мають бути екологічно чистими, не викликати алергії, не мати різкого запаху, пройти контроль міжнародних екологічних служб та індонезійців дуже сильно схожі на фрески у храмах та дерев'яні ікони слов'янських народів: фігури зображені силуетно, образи символічні та умовні, а наявність характерних "тріщинок" від воску ще більш підкреслювала цю схожість. Знайомство з батіком зіграло немалу роль у розвитку текстильного виробництва в Європі. Європейці, які були людьми менш терплячішими, потім модернізували батік, зробили електричні батік-шрифти - прибори, що дозволяють піддержувати віск у розплавленому виді.
У 1801 році Жозе-Марі Жаккар придумав перший автоматичний станок, який дозволяв здійснювати визначену ткацьку програму із використанням перфокарт, який виробляв тканину з малюнком, придуманим художником. З'являються різноманітні хімічні барвники. Справжній батік з його складною технологією поступово забувається.
Однак, на рубежі 19-20 ст. всесвітня зацікавленість розписом по тканині одержала новий розвиток. Завдяки всесвітнім виставкам, європейці відкривають для себе японське мистецтво. Мане, Дега, Тулуз-Лотрек, Ван Гог почергують у ньому нові, незвичайні ідеї. У творчості Поля Гогена можна почути вплив яванського, японського, полінезійського мистецтва.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
