71150 (611882), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В кераміці типу кє-які кінця періоду Едо у зв'язку с розповсюдженням зеленого чаю з'явилися особливого виду вироби. Найбільш видатними майстрами, які працювали в техніці кє-які, були Окуда Ейсей, Аокі Мокубей, Нінчамі Дохаті. Нові види кераміки, яка слідувала зразкам виробів Нінсея, з'явилися в провінції. Особливо відомі вироби такамацу-які та акахада-які (Нара). Відома також трохи незвичайна для цього періоду кераміка кендзан-які, яка успадкувала, з одного боку, техніку Нінсея, а з іншого - особливості керамічних виробів раку-які. Окрім цього в ній відчувався вплив голландської кераміки.

В мистецтві кераміки того часу найбільш свіжим струменем була
творчість Огата Кендзана. На початку періоду Едо найбільшими
майстрами, які працювали у техніці раку-які, з'явилися Коецу та
Дон'ю. В кінці цього періоду навіть такі керамічні вироби, як оніва-які,
мали специфічні риси, які має кераміка раку-які. '

В період Едо почали виготовлятися специфічні гончарні вироби місцевого виробництва, банко-які в Ісе, інуяма-які в Оварі та ін. Зростання попиту на керамічні вироби призвело до оживлення діяльності таких старих центрів гончарного виробництва, як Бідзен, Тамба, Сігаракі.

Однак в цей період Як центр гончарного виробництва, як і раніше, процвітав Сето.

В мистецтві^роЗчерку/тканин в період Едо такж відбулися серйозні зміни. Поперед всього, удосконалювалася техніка нанесення малюнка на тканину. До цього тонкий малюнок на кімоно робився лише одним способом - за допомогою вишивки. Одяг вищої знаті прикрашався тканим узором, вишивкою, золотим та срібним. С кінця періоду Муроматі поступово почали користуватися технікою сіборі-дзоме, при якій малюнок наносився фарбою на зжату тканину, але таким шляхом робилися лише прості малюнки. В середині періоду Едо виник метод юдзен-дзоме - техніка ручного фарбування з додаванням у фарбу в'яжучої речовини. В цьому заключалася корінна зміна в техніці фарбування тканин.

Техніка юдзен-дзоме була прийнята майстрами Кага. Вона збагатилися новими специфічними прийомами та перетворилася в нову техніку кага ідзен-дзоме. Така техніка ручного фарбування потребувала багато робочих рук та великої сноровки. Тому виник більш легкий метод, який заключався в фарбуванні тканин за допомогою паперових трафаретів, що сприяло широкому розповсюдженню серед населення розфарбованих кімоно. В цей період удосконалювалася техніка сіборі-дзоме, виник метод, званий юката-дзоме, за допомогою якого на бавовняній тканині однією фарбою індиго створювався стилізований малюнок. Одним із поширених методів фарбування тканин у кінці періоду Едо був комон-дзоме. С давніх часів найважніше місце серед високоякісних узорчатих тканин займав нісидзин. З появою та зростанням машинної техніки така тканина почала виготовлятися у провінції.

Зросла якість виробів із бамбуку та дерева, удосконалювалася техніка столярних робіт. Дерев'яні вироби, плетені корзини - з рештою, усі предмети народного художнього промислу характеризувалися строгістю та простотою, що відрізняло їх від виробів міського виробництва. У кінці періоду Едо найбільш поширеним видом дрібних виробів прикладного мистецтва були нецке, які з'явилися завдяки моді носити на поясі футляр для іменної печатки та кисеті. Для виготовлення нецке використовувалися різноманітні матеріали: дерево, бамбук, каміння, слонова кістка, ріг, метал та ін. В цих виробах прикладного мистецтва успішно передавалася краса самого матеріалу, до того ж тонкість роботи суперничала з

Устремлінням в малих формах передати визначеними. Майстрами нецке були Сюдзан, Томотікя, Уман.

ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ШИРМИ

В сучасних інтер'єрах не так вже й часто можна зустріти такий предмет тканого оформлення, як ширма. Насправді, та самота, яку вона здатна створити, була перешкодою для ока, але не для вуха, дуже ілюзорна. А місця, навіть у складеному вигляді, вона займає досить багато. Тому необхідність її наявності в звичайних малогабаритних квартирах суперечна. Інша справа - в заміських будинках, котеджах. Тут, як правило, житлові приміщення більші, та іноді з'являється необхідність поділити його на функціональні зони «людського масштабу» не тільки абстрактно, але й предметно.

Ширмою можна щось приховувати, це її основне завдання. Бедлам у дитячій кімнаті, стелажі, ванна, вікна - усе, що завгодно.

Крім того, ширма є додатковою кольоровою плоскістю, що надає їй яскраво виражене значення. Та й взагалі, вона буде отаким цікавим предметом.

Таким чином, ширма як предмет інтер'єру, існує, вона може активно підтримувати в інтер'єрі будь-який стиль, і при бажанні або необхідності її можливо спорудити без особливих витрат. В найпростішому варіанті це все ті ж рами, обтягнуті «чохлами», та по дві навесні петлі на кожне «колінце», ось і вся технічна премудрість. Зате який простір для декорування!

Усього один приклад: ширма може стати витвором мистецтва, яке справляє незабутнє враження, якщо затягнути її шовком, який розписаний в техніці батіку, і підсвітити зі зворотного боку. Якщо в приміщенні відсутні вікна, цей прийом може стати чудовим рішенням у боротьбі з клаустрофобією.

Визначено, ширма має право на існування, і до неї треба придивитися уважніше!

ШИРМА В ЕКОСТИЛІ

Необхідні матеріали:

• Льняне полотно, 60 см шириною, 5,1 м довжиною (на 3 секції)

• 6 палок, наприклад, з ліщини, 1,70 м довжиною

• 6 палок 0,7 м довжиною

• 10м шнуру з натуральних матеріалів, наприклад, сизалю

• бежева пряжа для пензликів

• 12 шурупів 3,5 х 40 мм або трохи більшого розміру

• 30 блочок

• молоток, ніж, ножиці, дриль та свердло 2,5 мм, дерев'яний клей

1. Розрізати тканину на 3 рівні частини. Обробити зрізи подвійною
підгибкою по 5 см. На відстані 2 см від краю, з інтервалом 14,5 см
пробити на оброблених зрізах по 5 блочок.

2. На довгих палках виконати ножем вирізи: на двох парах на
відстані 11 см від зрізів, на середній - 9 см.

1. У край, просвердлив дрилем, прикрутити шурупами короткі частини рами.

2. Натягнути тканину на рами, просмикуючи шнур в блочки та закріплюючи кінці в кутових з'єднаннях рами.

5. Скрутити дві довжини шнуру та обв'язати хрестоподібні
з'єднання так, як показано на малюнку.

ТЕХНІКА РОЗПИСУ ТКАНИН

С чого почати?

Перше, що необхідно визначити, це стиль, у якому ви хочете оформити свою квартиру.

Стіни, обтягнуті тканиною, двері та вікна, що імітують розсунуті японські перегородки "фусума", допоможуть придати звичайній міській квартирі атмосферу країни сонця на сході.

Завіси з легким набивним малюнком, клаптева ковдра, подушки, половинці та великі абажури нагадають о теплих літніх днях у заміському будинку.

Вміло підібрана драпіровка стін, оббивка меблів тканинами різної фактури та малюнка у вітальні та спальні, різноманітне оформлення вікон та дверей - все це дозволить створювати риси античності, ампіру, бароко, модерну та інших стилів.

Щоб правильно підібрати тканину для розпису, обов'язково треба керуватися видом майбутнього витвору. Для абажурів, люстр у східному стилі, завісів підійде тонка, напівпрозора тканина, а постільна білизна, ковдри, декоративні подушки, портьєри, оббивка меблів та стін потребують більш товстого матеріалу.

Дуже велике значення при виборі фарби для розпису має природний колір матеріалу й те, яке переплетіння ниток використовувалося при виготовленні тканини: полотняне, саржеве, трикотажне, жакардове або парчеве. Перш ніж приступити до роботи, перевірте на маленькому пробному шматочку, як фарба поглинається та розпливається на вибраній вами тканині. Так ви зможете підібрати оптимальну техніку розпису і малюнок для вашого виробу.

ВАЖЛИВО! Тканину перед роботою необхідно випрати з використанням миючих засобів для видалення апрету (речовини, яка використовується при остаточній відділці тканин на фабриках). Це необхідно для кращого прокрашення тканини. Попередньо замочувати тканину з пральним порошком не потрібно, так як він, як правило, має відбілюючий ефект.

Вибір техніки

Є багато технік ручного розпису тканини, кожна з яких має свою специфіку. Якщо ви вперше вирішили спробувати себе в цьому мистецтві, ми рекомендуємо почати з найбільш древнього та простого способу. Він має багато назв: тритік, планки, а найбільш відома -вузликова техніка. При всій своїй красі та незвичайності ефектів, які одержуємо, техніка виконання досить проста.- Перед покрашенням визначені місця на сухій тканині туго перев'язуємо тонкою мотузкою, шнуром, стрічкою або просто зав'язуємо вузликом. При покрашенні на цих дільницях зберігається природний колір фону. Малюнок залежить від системі зв'язування: можна одержати кола, вертикальні або горизонтальні смуги, їх поєднання. Тканина може бути перев'язана таким чином, що після покрашення розпущені вузлики перетворюються у малюнок стилізованої квітки, листа та ін. Всередину вузликів можна класти дрібні предмети - ґудзики, камінці або інші фасонні деталі, щоб одержати в результаті покрашення узор у вигляді пробілів визначеної конфігурації. Тканина повністю погружається у розчин солі або содової золи, кип'ятиться в ньому 10-15 хвилин, потім туди ж додається фарба. Подальші операції проводяться по інструкції на упаковці фарби. Сучасні барвники дозволяють робити покрашення тканини у пральних машинах при температурі 60°С. Потім тканина промивається без розв'язування вузлів і фарба закріплюється. Висушена тканина може ще раз перекрашуватися в інший колір.

ВАЖЛИВО! Покрашення йде від більш світлих тонів до більш темних. Не слід робити більш трьох кольорових перекриттів. Без знання колористики ви ризикуєте замість оригінального витвору одержати "щось" невизначено-брудного кольору і назавжди загубити бажання займатися цим видом творчості.

Для виконання наступних технік розпису потрібна спеціальна підготовка тканини, яку необхідно натягнути на раму та перекласти на неї малюнок. При цьому добре користуватися булавками, щоб не пошкодити матеріал.

Мотивом для розпису може стати будь-який малюнок, який вам сподобався. Його слід спочатку перекласти на кальку, а потім чорними чорнилами або тушшю - на білий щільний папір. Готовий шаблон підкладають під тканину, натягнуту на раму, закріплюють клейкою стрічкою, потім перекладають контури малюнка на розписуєму поверхню. Якщо тканина щільна і непрозора, під раму підводять лампу та освітлюють шаблон знизу. У продажу є готові мотиви для малюнків, які перекладаються на тканину прасуванням утюгом.

ВАЖЛИВО! В будь-якому випадку малюнок слід перекладати на вже натягнуту на раму тканину та після цього знімати її з рами не можна.

Контурний розпис оснований на використовуванні резервуючих складів, що обмежують розтікання фарби на полотні. Художня особливість цього способу розпису в тому, що обов'язковий кольоровий контур надає малюнкам чіткий графічний характер. При цьому кількість кольорів не обмежується. Резервуючий склад наносять на тканину у вигляді замкнутого контуру. Добре проникання резерву до тканини - найважливіша умова у контурному розпису. Якщо при нанесенні контуру залишаться пропуски та розриви, фарба вийде за кордони малюнка. Товща контуру наводки й консистенція резервуючого складу залежать від щільності тканини, її фактури, а також від поглинаючого вміння тканини. Щільні матеріали, завдяки своїй структурі, потребують для кращого пропиту більш широкого контуру та рідкого резервуючого складу. Часто по тканинам такого типу резерв наводиться с обох сторін. При роботі на щільній тканині наводять товстий контур, а на прозорих, легких тканинах – більш тонкий. Після того, як контур малюнка наведений, йому дають просохнути. ,

ВАЖЛИВО! Перед нанесенням фари необхідно перевірити якість наведення резерву на зворотному боці зразку, крапнув у середину кожної форми води. Якщо в будь-якому місці вода пробиває резерв, цю ділянку слід просушити й навести резерв ще раз, але вже на зворотнім боці. Після цього знову перевірте якість лінії.

На початку лінії і на ділянках, де рука рухається повільніше, звичайно отримуються краплі. Щоб цього запобігти, слід якомога більш рівномірно вести трубочку або накогіечник тюбику по тканині, а на початку роботи - або швидко опускати кінчик трубочки на поверхню, або починати нанесення резервуючого складу безпосередньо з листа паперу, попередньо накладеного на робочу поверхню тканини.

Починати заливку кольором слід з найсвітліших тонів, щоб легше було перекрити більш темним тоном небажаний брак. При цьому не слід забувати, що ділянки малюнку необхідно рівномірно насищати фарбою, щоб не створювалися розводи та ореоли.

Набійка виповнюється з використанням штампів. Роботи необхідно проводити на столі з рівною поверхнею. Можна застосовувати креслярську дошку, яка обтягнута байковою ковдрою.

Характеристики

Список файлов курсовой работы